Населення Перу. Чисельність населення країни 2015 року становила 30,444 млн осіб (44-те місце у світі)[1]. Чисельність перуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,28 ‰ (100-те місце у світі), смертність — 6,01 ‰ (164-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (120-те місце у світі) .
Народжуваність в Перу, станом на 2015 рік, дорівнює 18,28 ‰ (100-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,18 дитини на одну жінку (99-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 75,5 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,2 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2013 рік)[1].
Смертність в Перу 2015 року становила 6,01 ‰ (164-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення у країні 2015 року становив 0,97 % (120-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Перу становить 27,7 року (138-ме місце у світі): для чоловіків — 26,9, для жінок — 28,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,48 року (130-те місце у світі), для чоловіків — 71,45 року, для жінок — 75,6 року[1].
діти віком до 14 років — 26,95 % (4 174 434 чоловіка, 4 029 691 жінка);
молодь віком 15—24 роки — 18,93 % (2 884 314 чоловіків, 2 877 403 жінки);
дорослі віком 25—54 роки — 39,65 % (5 801 997 чоловіків, 6 268 941 жінка);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 7,45 % (1 103 641 чоловік, 1 164 821 жінка);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,03 % (1 013 806 чоловіків, 1 125 951 жінка)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Розселення
Густота населення в Перу за департаментами, 2007 рік
Густота населення країни 2015 року становила 24,5 особи/км² (192-ге місце у світі)[1]. Третина населення країни мешкає вздовж пустельного тихоокеанського узбережжя, найбільша концентрація навколо Ліми. Андські високогір'я населені індіанськими народами, що становлять половину населення країни. Східні схили Анд і прилеглі тропічні вологі ліси малонаселені.
Перу високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 78,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Ліма (столиця) — 9,897 млн осіб, Арекіпа — 850,0 тис. осіб, Трухільйо — 798,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,53 ‰ (174-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Біженці й вимушені переселенці
Станом на 2015 рік, в країні налічується 60,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну 1980—2000 років, більшість з них індіанці Анд і Амазонської низовини[1].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 81,3 %, євангелізм — 12,5 %, інші — 3,3 %, не сповідують жодної — 2,9 % (станом на 2007 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,3 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту становлять 3,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (145-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2010 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (140-ве місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 19,59 ‰ (89-те місце у світі); хлопчиків — 21,79 ‰, дівчаток — 17,29 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 68 випадків на 100 тис. народжень (90-те місце у світі)[1].
2014 року зареєстровано 71,9 тис. хворих на СНІД (51-ше місце в світі), це 0,36 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (77-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,5 тис. осіб (51-ше місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,4 % (117-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,1 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 91,4 % населення в містах і 69,2 % в сільській місцевості; загалом 86,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,5 %, в сільській місцевості — 53,2 %, загалом по країні — 76,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 19,34 км³ на рік, або 727,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 53,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 42,7 %; частка осіб похилого віку — 10,5 %, або 9,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,4 %, верхній дециль — 36,1 % (станом на 2010 рік)[1].
Станом на 2013 рік у країні 2,9 млн осіб не мало доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 73 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 12,452 млн унікальних інтернет-користувачів (39-те місце у світі), що становило 40,9 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 16,8 млн осіб (38-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 25,8 %; промисловість і будівництво — 17,4 %; сфера послуг — 56,8 % (станом на 2011 рік)[1]. 2,545 млн дітей у віці від 5 до 17 років (34 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 6,1 % працездатного населення, 2013 року — 5,5 % (69-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,8 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 9,3 % (101-ше місце у світі)[1]. Розрахунки зроблені на основі статистики по Лімі, реальний стан по країні значно гірший.
До 1996 року країна була найбільшим виробником листя коки, на даний момент поступилась лідерством Колумбії. Станом на 2009 рік, у країні коки вирощувалась на плантаціях загальною площею 40 тис. га (трохи менше ніж 2008 року). Перу — другий, після Колумбії, світовий лідер з виробництва кокаїну — 225 тонн 2009 року. Кокаїн вивозиться через морські порти в різні куточки світу, суходолом — до Бразилії, Аргентини, Чилі, Болівії. У країні постійно зростає внутрішнє споживання наркотиків[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Перу // Страны и народы. Америка. Южная Америка / Редкол. : В. В. Вольский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1983. — 285 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.