Восени 1670 року Симбірськ осаджували війська Степана Разіна. Разін не зміг успішно завершити облогу, 4 жовтня він був поранений в бою, товариші винесли його до річки, завантажили в човен і відпливли вниз по Волзі)[2]. У 1672, за оборону від Степана Разіна Симбірську було надано перший герб.
У 1774 році до Симбірська доставили полоненого Омеляна Пугачова, і допитували його з 2 по 6 жовтня. 26 жовтня Пугачова відправили з Симбірська до Москви.
У 1864 році, 12 серпня, почалася найбільша пожежа в Симбірську, яка тривала 9 днів. Від міста вціліла його четверта частина. Карамзинська бібліотека, Спаський монастир, 12 церков, поштамт, усі найкращі приватні будівлі згоріли.
У 1898 році місто було з'єднано залізницею з Інзою, на початку XX століття — з Бугульмою.
У різний час Симбірська був центром Симбірського повіту, Симбірської провінції, Симбірського намісництва, Симбірської губернії.
У 1924 році було перейменовано в Ульяновськ на честь Владіміра Ульянова (Леніна).
З 1928 року місто належало до Середньоволзької області (краю), з 1936 — до Куйбишевської області.
У роки Німецько-радянської війни в Ульяновську в евакуації перебувала Московська Патріархія. Крім того, евакуйовані з Москви ряд промислових підприємств (серед них Автомобільний завод імені Сталіна). У 1943, Ульяновськ став центром знов створеної Ульяновської області.
Під час Першої світової війни в місті перебували арештовані російськими окупантами в Галичині громадські, релігійні діячі; полонені військовики Легіону УСС:
Основа економіки міста — це підприємства машинобудування і металообробки; розвинені також: електроенергетика, роздрібна торгівля та капітальне будівництво.
Ульяновськ — важливий вузол Куйбишевської залізниці, має один головний і 3 другорядних вокзали. Поруч з містом розташовані два аеропорти — Ульяновськ-Центральний (ULK) і Ульяновськ-Восточний (ULY). На правому березі Волги в Желєзнодорожному районі знаходиться Ульяновський річковий порт.
Два береги Волги пов'язані між собою двома мостами.
Старий залізничний міст офіційно відкритий 5 жовтня 1916 року, названий на початку будівництва «Імператорським Його величності Миколи II», в 1917 р. він був перейменований в «міст Свободи». У зв'язку з утворенням Куйбишевського водосховища в 1953—1958 роках опори моста були розширені і нарощені, відкрито автомобільний рух. Вся реконструкція мосту проводилася без припинення руху поїздів.
Новий міст, названий Президентським, введено в експлуатацію 26 листопада 2009 року, до цього моменту міст відкривався двічі: для роботи в тестовому режимі і в п'ятницю, 13 листопада у зв'язку з вибухом на складі боєприпасів «Арсенал» в Заволзькому районі міста. Нижній ярус мосту для двосмугового руху планується відкрити в 2012 році. Новий міст знаходиться за межами м. Ульяновська і призначений в основному для руху транзитного транспорту, основне внутрішньоміське сполучення продовжується старим автомобільним мостом.
Міський транспорт представлений трамваєм (див. Ульяновський трамвай), тролейбусом (див. Ульяновський тролейбус), автобусом і маршрутним таксі. Особливістю міста є те, що трамвайні лінії знаходяться виключно в правобережній частині міста, а тролейбусні — в лівобережній (Заволзький район).
В останні роки існування СРСР було заплановано спорудження в Ульяновську метрополітену. Наразі, згідно з новим генеральним планом міста, також з нової лівобережної частини міста в стару правобережну і також з використанням нижнього ярусу добудовується автометроміст, передбачено створення в перспективі легкого метро (метротраму) з підземною ділянкою в центрі (див. Ульяновське легке метро). До його створення нижній ярус мосту буде тимчасово відданий також під автомобільний рух.
Через Ульяновськ проходять автотраси регіонального значення:
↑О.Навроцький. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів. 1972.- 944 с., іл. с. 380—381
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ульяновськ
.svg){kind=small}
