Розташований на р. Волга. Населення — 1 018 898 (12 місце по чисельності серед міст Росії) мешканців (2024), в агломерації — 1 517 000 мешканців (2010). Волгоград — значний промисловий центр та транспортний вузол. Має декілька вузів, музеїв та театрів.
Заснований в 1589 р. як фортеця, став містом в 1780 р. До 1925 р. мав назву Царицин (від тюркського «сари-цин» — «жовтий острів»), а із 1925 р. до 1961 р. — назву Сталінград.
Географія
Волгоград — одне з найдовших міст Росії. Протяжність міста уздовж Волги становить понад 61 км. Основна частина міста розташована на правому березі Волги, але до міської межі також входить населений острів Сарпинський і низка дрібних нежилих островів: Голодний, Грошовий тощо.
У межах міста є міст через Волгу, до північної околиці міста примикає перехід, що проходить по греблі Волзької ГЕС. Він сполучає Волгоград з містом-супутником Волзький і перебуває в територіальному підпорядкуванні останнього. В 2009 добудовано першу чергу мосту через Волгу Волгоградський міст, що сполучає центр міста з Краснослободськом. Продовження комплексу перетне Волго-Ахтубінську заплаву і річку Ахтуба і пов'яже I, II та III поздовжні автомагістралі Волгограду одна з одною та з існуючою трасою Волзький — Ленінськ.
На території Красноармійського району на півдні Волгограда починається Волго-Донський судноплавний канал імені Леніна — ланка єдиної глибоководної транспортної системи європейської частини Росії. Через нього в межах міста перекинутий один автомобільний і один залізничний міст.
Адміністративний поділ
Адміністративно місто поділяється на вісім районів. У порядку їх географічного розташування з півночі на південь:
Кліматпомірно континентальний. Середня кількість опадів — 330 мм на рік. Середні температури: січня –7,3°C (до −32 °C), липня +24,2 °C (до 43 °C). Можливі різкі перепади температур. Зима помірно холодна, з частими відлигами і похолоданнями. Найхолодніший місяць року — лютий. Літо спекотне, можливі температури повітря до 43 градусів.
Першу назву міста Царицин вперше було згадано англійським мандрівником Беррі у 1579 році, але відносилася вона не до міста, а до острова на Волзі. Походження назви зазвичай зводять до тюркської «сари-су» (жовта вода) або «сари-син» (жовтий острів). Датою заснування міста прийнято вважати 2 липня 1589, коли назву Царицинської фортеці вперше було згадано в царській грамоті[1]. Фортеця розташовувалась трохи вище впадіння в Волгу річки Цариці на високому правому березі.
До виникнення Царицина в гирлі річки Цариці існувало поселення Золотої Орди[2].
У 1607 році у фортеці було повстання проти царських військ, придушене через півроку. У 1608 році в місті з'явилася перша кам'яна церква — Іоана Предтечі.
На початку XVII століття гарнізон фортеці становив 350—400 осіб.
У 1670 році фортеця була взята військами Степана Разіна, через місяць лишили її. У 1708 році близько місяця фортеця перебувала в руках повсталих козаків Кіндрата Булавіна. В 1717 році її було пограбовано кримськими і кубанськими татарами. Пізніше, в 1774 році, місто безуспішно штурмував Омелян Пугачов.
У 1691 в Царицині заснована митниця.
У 1708 Царицин приписаний до Казанської губернії, в 1719 — до Астраханської, з 1779 — у Саратовському намісництві. З 1773 місто стало воєводським, а з 1780 — повітове місто Саратовського намісництва (потім губернії). За переписом 1720 року у місті проживало 408 осіб.
Населення міста в XIX столітті швидко зростало: якщо в 1807 році в Царицині проживало менше 3 тисяч осіб, то до 1900 — вже близько 84 тисяч.
У 1913 році в Царицині з'явився трамвай, а в центрі були встановлені перші електричні ліхтарі.
Під час громадянської війни в листопаді 1917 року в Царицині були проголошена радянська влада (див. Бій під Царициним). У 1918 році Царицин обложено білими військами отамана Краснова, три штурми були відбиті. Однак у червні 1919 року Царицин був узятий військами генерала Денікіна, які залишили місто в січні 1920 року[3].
Місто було перейменовано на Сталінград 10 квітня1925.
У 1931 році у межі міста включено німецьке поселення-колонію Сарепта (заснована в 1765), що стало пізніше найбільшим районом міста — Красноармійським.
Перший інститут відкрився в 1930 році, роком пізніше був відкритий і педагогічний інститут.
Найсерйознішим потрясінням в історії міста стала Німецько-радянська війна. Сталінградська битва розпочалася 17 липня 1942 року, а 23 серпня місто зазнало масованого бомбардування, що знищило або серйозно пошкодило велику частину міських будівель. У вересні бої йшли вже в центрі міста. Битва за Сталінград є однією з найбільших битв в історії всього людства. У Сталінграді відбувалися бої небаченої інтенсивності. Наприклад, центральний вокзал міста переходив з рук в руки тринадцять разів, а відомий Мамаєв курган (одна з висот Волгограда) було захоплено і знову відбито вісім разів. Через інтенсивні бої курган змінив свої обриси. Все ж таки, наступаючим військам вермахту не вдалося зламати опір захисників міста. 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ, незабаром німецько-фашистське угруповання опинилося в оточенні. 31 січня 1943 її командувач генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон, а 2 лютого, з ліквідацією залишків оточеного угруповання, Сталінградська битва була закінчена. Почалося відновлення практично повністю зруйнованого міста.
10 листопада 1961 місто Сталінград з ідеологічних причин за рішенням XXII з'їзду КПРС було перейменовано на Волгоград.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Volgograd
↑Славная летопись нашего края: Хроника дат и событий по Волгоградской области (1556—2001 гг.): 277 хронолог. записей / Волгогр. ОУНБ им. М. Горького; Сост. В. Ю. Зоткина; Ред. И. С. Плюхина. — Волгоград, 2001. — 22 с. См. также [1].
↑Пачкалов А. В. Предшественники Царицына // Золотоордынская цивилизация. Вып. 1. — Казань, 2009. — С. 137—141.
.svg){kind=small}
