Повітряні сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України. Цей високоманеврений вид збройних сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки власних військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ і матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки.
Основні завдання Повітряних сил України :
завоювання переваги у повітрі;
прикриття угруповань військ і об'єктів від ударів противника з повітря;
авіаційна підтримка Сухопутних військ та забезпечення бойових дій Військово-морських сил зрив маневру військ противника та його перевезень;
висадка повітряних десантів та боротьба з десантами противника на землі і у повітрі;
ведення повітряної розвідки;
здійснення повітряних перевезень своїх військ і матеріальних засобів;
руйнування та знищення військових, військово-промислових, енергетичних об'єктів, вузлів і комунікацій противника.
Ще до початку збройної боротьби за незалежність УНР станом на осінь1917 року на українській території дислокувались досить значні, як на той час, сили російської військової авіації, що нараховували до 330 бойових літаків.
Вони і склали кістяк української повітряної армії, формування якої проходило в надзвичайно складних умовах. Основними проблемами, які стояли на заваді створенню міцного авіаційного корпусу, були: насамперед — відсутність у політичного керівництва країни чіткої концепції розвитку Збройних сил в цілому і військово-повітряних формувань зокрема, брак кадрів, незадовільний технічний стан і недостатня кількість літаків та іншого авіаційного майна, а також більшовицька агресія щодо України.
Незважаючи на всі незгоди, 13 грудня1917 року Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот. Його командувачем було призначено підполковника-авіатора Віктора Павленка. Йому підпорядкувались інспектори (командувачі) авіації та повітроплавання: перший завідувач усіма справами, пов'язаними з літаками, другий — діяльністю повітроплавних частин, які на повітряних балонах («ковбасах») піднімалися на велику відстань над землею та здійснювали розвідку і коригування артилерійського вогню.
Важливим завданням українського військового керівництва стала передислокація авіаційних частин з прифронтової смуги, де відчутними були впливи більшовиків, до внутрішніх районів України.
Станом на початок січня 1918 року в реєстрах управління української авіації вже налічувалось 188 літаків різних типів. Командування української авіації вживало максимальних зусиль щодо збереження матеріальних та кадрових ресурсів, але затяжна війна поступово зменшувала кількість боєздатних літаків та пілотів.
Після приходу до влади Директорії ситуація змінилася: кількість боєздатних літаків зменшилась, але вони продовжували ефективно протидіяти ворогові аж до завершення визвольних змагань.
Друга світова війна
Під час Другої світової війни себе проявили льотчики уродженці та мешканці України, які служили в лавах Червоної армії та отримали найвищу нагороду — звання Героя Радянського Союзу:
Іван Микитович Кожедуб (8 липня 1920, Ображіївка, Сумська обл. — 8 серпня 1991, Москва) — тричі Герой Радянського Союзу, маршал авіації. Кожедубом було здійснено 330 бойових вильотів, він взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях, один із збитих ним вже в Німеччині літаків був реактивним;
Борис Борисович Глінка (14 (27) вересня 1914, Кривий Ріг — 11 травня 1967, Московська область, СРСР). Всього виконав близько 300 бойових вильотів, збив 31 літак супротивника;
Дмитро Борисович Глінка (10 грудня 1917; Кривий Ріг — 1 березня 1979, Москва, СРСР), здійснив близько 300 бойових вильотів, брав участь в близько 100 повітряних боїв, збив 50 літаків супротивника;
Анатолій Якович Брандис (12 серпня 1923, Катеринослав — 23 березня 1988, Москва) — двічі Герой Радянського Союзу. Воював в небі Мелітополя, Криму, Білорусі, Литви і Східної Пруссії. Загалом зробив 228 бойових вильотів;
Павло Андрійович Таран (18 жовтня 1916, Шолохове, Дніпропетровська обл. — 14 серпня 2005) — двічі Герой Радянського Союзу. За час війни — 368 бойових вильотів. Бомбив військово-промислові об'єкти Німеччини, Фінляндії, Румунії. Екіпаж Павла Тарана знищив на землі 12, в повітряних боях 11 літаків ворога (7 з них вночі);
Марія Іванівна Доліна (18 грудня 1922, Шарівка, нині Омська область — 3 березня 2010, Київ, Україна);
Іван Ілліч Бабак (26 липня 1919, Олексіївка, Дніпропетровська обл. — 24 червня 2001) — за час участі у німецько-радянській війні Іван Ілліч Бабак збив тридцять п'ять німецьких літаків і чотири у парі;
Іван Олексійович Гончар (21 вересня 1921, Нікополь — 20 квітня 1945). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно;
Петро Євдокимович Киселенко (1 серпня 1919, Ісайки, Київська обл. — 10 червня 1975) — виконав 106 бойових вильотів;
Євдокія Іванівна Носаль (13 березня 1918, Бурчак, нині Запорізька область — 23 квітня 1943, поблизу Новоросійська) — здійснила 354 бойових вильоти на бомбардування об'єктів противника, знищення його живої сили і техніки;
Крім того, слід виділити визначного німецького аса українського походження Роберта Олійника (9 березня 1911 — 29 жовтня 1988), що здійснив 680 бойових вильотів та збив 42 літаки[3].
На базі штабу 24-ї повітряної армії у м. Вінниця було сформоване Командування ВПС. У 1992 році на території України знаходилося 4 повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаційних полків, 11 окремих ескадрилей, 7 авіаційних училищ (у тому числі 3 льотних), спеціальні установи й заклади. Всього близько 669 військових частин, близько 3000 літальних апаратів (з них 1500 бойових літаків), понад 122 тисячі військовослужбовців та 22 тисячі цивільних працівників.[5]
До складу ВПС України перейшли три повітряні армії (1100 бойових літаків):
Розпад СРСР залишив Україні одні з найчисельніших і потужних ВПС в Європі. За кількісним показником військова авіація України 1992 року поступалася лише авіації Сполучених Штатів, Росії й Китаю та була найчисленнішою в Європі.
Також варто зазначити, що більшість сучасних військових аеродромів СРСР перебувала на території України, включаючи місця базування Ту-160, МіГ-29 й Су-27.
Війська ППО України були створені 5 квітня1992 року на базі частин ППО СРСР, які перебували на території країни. Крім ЗРК в їх складі було сім винищувальних авіаполків, озброєних перехоплювачами Су-15ТМ, МіГ-25ПД\ПДС й МіГ-23МЛД. Однак на озброєнні ці літаки протрималися недовго — в 1993 році були зняті з озброєння МіГ-25, потім й МіГ-23, а до 1997 року на бази зберігання відправили й Су-15.
3 липня1994 року армійська авіація увійшла до складу Сухопутних військ України, як їх рід і за відносно короткий час свого існування перетворилася з допоміжного в один із основних і перспективних засобів збройної боротьби. Вона була створена на основі техніки і льотно-технічного персоналу семи полків бойових гелікоптерів, двох транспортних і декількох окремих ескадрилей ВПС СРСР. На озброєнні перебувало близько 900 гелікоптерів Мі-2, Мі-6, Мі-8, Мі-26 й Мі-24 (250 од.).
МіГ-25РБТ/РУ зняті з озброєння в 1995 році. Після розформування 827-го орап (Лиманське) полк отримав на озброєння Су-17М4Р. Розформовано 2004 року. 12 Су-24МР передані до Старокостянтинова, а решта літаків поставлені на зберігання або утилізовані.
У 1992 році частина льотчиків частин ВПС СРСР дислокованих на території України відмовилася складати присягу на вірність народу України, мали місце випадки перегону літаків до Росії[61][62].
У 1992 році відбувся тур МіГ-29 ВПС України до США та Канади — демонстраційне турне ВПС України Північною Америкою з 8 травня до 5 листопада 1992 року, під час якого провели понад 30 виступів із практичними польотами, загальний наліт становив 103 години, було виконано 207 польотів на літаках МіГ-29 і МіГ-29УБ. Основною задачею було репрезентувати громадянам Сполучених Штатів і Канади нову Україну.[63]
У серпні 1996 року на полігоні «Київський — Олександрівський», вперше в історії Військово-повітряних сил України відбулось велике показове льотно-тактичне навчання «Серпень-96». Основною метою навчань було відпрацювання бойових дій бомбардувального авіаполку по аеродромах противника. Головна роль відводилась Су-24 7-го БАП зі Старокостянтинова. Завдання прориву ПВО виконували Су-25, а прикриття Су-27 з 831-ша бригада тактичної авіації. У навчаннях брали участь близько 600 учасників з льотного та інженерно технічного складу. 55 бойових літаків: 20 Су-24М[64], 2 Су-24МР, 4 Су-17МР, 14 Су-25, 8 Су-27, 5 МіГ-29, 2 Ту-22М3. 4 гелікоптери: 2 Мі-8ППА, 1 Мі-8МТ та 1 Мі-24П. Два ВР-2.[65]
Після створення у 1997 році державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» частина авіаційної техніки, об'єктів інфраструктури й іншого майна ВПС України були передані до її розпорядження.
У червні 1998 року в рамках програми «Авіабази-побратими» український військовий льотчик підполковник Іван Черненко на винищувачі Су-27 здійснив трансатлантичний переліт у США — з Миргорода на базу Сеймур-Джонсон 4-го винищувального авіакрила ВПС США.[68]
Відновлені Військово-повітряні сили України успадкували ряд стратегічних ракетоносців Ту-160 «Blackjack», які базувалися на авіабазі в Прилуках. Частина з них була передана в Росію, а інша — ліквідована за сприяння уряду США. На території України залишився лише один Ту-160, який знаходиться в Полтавському музеї дальньої авіації[69]. Україна також мала Ту-22М і Ту-95/Ту-142, які за винятком декількох музейних експонатів були списані на початку 2000-х рр.
З 11 по 14 жовтня 1999 року проведені комплексні дослідницькі навчання «Дуель-99». За навчаннями спостерігали 7 міністрів країн СНД, зокрема, глави військових відомств Росії, Грузії, Вірменії, Білорусі, Молдови і Таджикистану.[70] У маневрах, якими керував перший заступник Міністра Оборони України генерал-полковник Іван Васильович Біжан, взяли участь понад 20 командних пунктів і пунктів управління, 30 зенітно-ракетних дивізіонів, 52 літальних апарати.
З 4 по 21 квітня 2000 р. Іл-76 25 БрТрА брав участь в арктичній експедиції «Україна — Північний полюс — 2000». Вона складалася з перельоту за маршрутом Київ — Хатанга — Північний полюс — Хатанга — Київ і десантування парашутистів з літака Іл-76 на дрейфуючу крижину Північного полюса серед безмежних вод Північного льодовитого океану.[71]
У 2001 році один військово-транспортний літак Ан-26 ВПС України було переоснащено у санітарно-транспортний варіант Ан-26 «Vita».
27 липня2002 року сталася трагедія, під час виконання польоту на авіашоу розбився один Су-27. Головною причиною «львівської» трагедії було недбале злочинно-безвідповідальне відношення до організації та проведення так званого авіаційного «шоу» з боку Командувача ВПС ЗС України генерал-полковника В. І. Стрельнікова та командира корпусу генерал-лейтенанта С. І. Онищенка
2004 року у ході реформування збройних сил України та переходу з 4-х на 3-и видову систему військово-повітряні сили і війська протиповітряної оборони були об'єднанні у єдиний вид — Повітряні сили України. Реформа була завершена в травні 2005 року, а після її завершення чисельність Повітряних сил України склала 59 тис. осіб (з них 50 тис. військовослужбовців)[72]. Першим Командувачем Повітряних сил ЗС України було призначено генерал-полковника Анатолія Яковича Торопчина (колишнього Головнокомандувача Військ ППО України), а першим начальником штабу — першим заступником командувача ПС ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Борисовича Клімова (колишнього командувача 28 корпусу ППО ЗС України). При цьому, матеріальна частина вимагала відновлення, модернізації та оновлення[73] (до 2005 року ремонту потребували 55 % зенітних ракетних систем і комплексів, 53 % автоматизованих систем управління й 45 % радіоелектронної техніки ППО[74])
У 2006 році один військово-транспортний літак Ан-26 було переоснащено у повітряний командний пункт і після завершення випробувань — офіційно прийнято на озброєння у грудні 2006 року[78].
У 2007 році чисельність повітряних сил складала 45 240 осіб, на озброєнні перебувало 211 бойових і 49 транспортних літаків[79]. Протягом 2007 року для повітряних сил були закуплені і надійшли на озброєння дві радіолокаційні станції 35Д6[80]
Навесні 2009 року два Су-27 зі складу ПС України були продані до Сполучених Штатів для навчання американських пілотів, які «готуються до можливості зустрітися з Су-27 в майбутніх повітряних боях»[83].
У вересні 2009 року в. о. міністра оборони УкраїниВалерій Іващенко повідомив, що стан справності авіатехніки збройних сил України оцінюється як критичний і має стійку тенденцію до подальшого зниження. Повітряні сили України мали у своєму розпорядженні досить значний парк бойових літаків, проте через катастрофічне недофінансування матеріально-технічна частина в цілому перебувала в небоєздатному стані[84].
У 2009 році був розроблений модернізований варіант навчально-бойового літака L-39С[85], який 17 листопада 2009 був прийнятий на озброєння ПС України під найменуванням Л-39М1 (у 2010 році на озброєння ПС України надійшли перші два Л-39М1, в грудні 2011 року — ще два літаки[86], 26 червня 2012 — ще два літаки[87][88], наприкінці 2013 року почали модернізацію ще одного L-39[89]).
До 2008—2009 роки для відновлення справності та проведення модернізації авіатехніки виділялося лише 1 % від необхідного обсягу фінансування, але в 2010 році обсяги фінансування було збільшено. Це дозволило протягом 2010 року повернути в стрій 36 літаків, 18 безпілотних літальних апаратів і 47 авіаційних двигунів.[90][91]
У березні 2010 року на озброєння ПС України були прийняті модернізований варіант штурмовика Су-25 і його навчально-бойова модифікація Су-25УБ — Су-25М1 й Су-25УБМ1[92] (вартість модернізації одного Су-25 до рівня Су-25М1 становила близько 10 млн гривень[93], в 2010 р. на озброєння 299-ї бригади тактичної авіації надійшли два Су-25М1 та один Су-25УБМ1, в 2011 році — ще два Су-25М1[94], в 2012 — ще один Су-25М1[95]).
У 2011 році чисельність повітряних сил була скорочена до 43 100 осіб, а на озброєнні залишилося 208 бойових і 39 транспортних літаків[96].
Для збереження ресурсу авіапарку навчально-тренувальних літаків Л-39С, 23 грудня 2011 в експлуатацію був введений наземний тренажер підготовки пілотів Л-39С[97].
У 2012 році чисельність повітряних сил знову скоротилася: до 40 000 чоловік, а на озброєнні значилося 160 бойових і 25 транспортних літаків[98]. Проте, в 2012 році ситуація в ПС України покращилася, середній наліт на одного пілота зріс з 14 до 42 годин[99] (для порівняння, середній річний наліт льотчика в ПС Росії за аналогічний період склав 100—120 годин, в країнах-членах НАТО — 120—180 годин[100]), на авіаремонтних підприємствах відремонтували 31 одиницю авіатехніки, ще 69 літальним апаратам був продовжений термін служби у військових частинах[101]
так, в лютому 2012 року запорізький авіаремонтний завод передав ПС України перший відремонтований і модернізований Су-27[102] (наприкінці березня 2012 він поступив до 831-ї бригади тактичної авіації[103]), в середині квітня 2012 року було завершено капітальний ремонт ще одного Су-27[104].
в березні 2012 року два відремонтованих МіГ-29 передали 114-й бригаді тактичної авіації[105]
в червні 2012 року був завершений ремонт ще двох МіГ-29 (вони стали першими, які отримали «цифровий» камуфляж)[106].
30 серпня 2012 року[107] був завершений ремонт одного Су-27УБ (бортовий номер 71), який передали в 831-шу бригаду тактичної авіації[108]
у вересні 2012 року був завершений ремонт одного зенітно-ракетного комплексу С-300ПТ[109].
в жовтні 2012 року були завершені ремонт і модернізація одного Су-25М1 для 299-ї бригади тактичної авіації[110]. У грудні 2012 року міністр оборони Дмитро Саламатін передав до складу 299-ї бригади тактичної авіації ще два Су-25М1 та повідомив, що тепер в складі ПС України «вперше за багато років з'явилася повністю укомплектована бойова ескадрилья» (14 Су-25 й два Л-39)[111].
20 грудня 2012[112] в війська надійшов ще один відремонтований зенітно-ракетний комплекс С-300[113]
крім того, в 2012 році 204-та бригада тактичної авіації ПС України отримала два відновлених МіГ-29, один МіГ-29УБ і чотири L-39M1[114].
Також, в 2012 році був проведений ремонт військового аеродрому в Івано-Франківську[115].
У 2013 році чисельність повітряних сил знову скоротилася: до 36 300 осіб, а на озброєнні значилося 160 бойових і 27 транспортних літаків[116].
19 вересня 2013 року Україна передала один непридатний для подальшої експлуатації гелікоптер Мі-8ПС-9 для Музею авіації м. Кошиці (Словаччина)[117]
30 жовтня 2013 року з озброєння останнього зенітно-ракетного дивізіону (зі складу 540-го зенітно-ракетного полку у Львівській області) були зняті комплекси С-200В. З цього моменту Україна припинила експлуатацію зенітно-ракетних комплексів типу С-200[118].
8 листопада 2013 року міністр оборони України Павло Лебедєв повідомив, що ПС України повністю укомплектовані військовослужбовцями-контрактниками[119] (пізніше, 13 листопада 2013 року, командувач Повітряних сил ЗСУ генерал-лейтенант Юрій Байдак уточнив, що на 100 % контрактниками укомплектовані лише деякі підрозділи, а в цілому військовослужбовці-контрактники складають 71 % від загальної кількості військовослужбовців Повітряних сил України).[120]
24 грудня 2013 40-й бригаді тактичної авіації передали один відремонтований МіГ-29УБ.[121]
20 січня 2014 25-й бригаді транспортної авіації передали один відремонтований Іл-76МД.[122]
29 січня 2014 року, міністерство оборони України оголосило про намір розформувати тренувальний авіаційний полігон «НИТКА».[123]
6 лютого 2014 авіаугруповання ПС України в Криму було посилено двома Су-27 зі складу 831-ї бригади тактичної авіації.[124]
14 лютого 2014 року літак Ан-26 № 0806, що перебував на зберіганні (з 27 вересня 2013 являв собою частково розукомплектований планер V категорії) був знятий з балансу збройних сил і переданий ДСНС України.[125]
Після початку російської збройної агресії
На першому етапі війни Повітряні сили ЗС України використовувалися в обмежених масштабах. Основними завдання було швидке перекидання авіацією військ, їх логістичне забезпечення, фото та візуальна повітряна розвідка, демонстраційні дії.
Дозвіл Повітряним силам на застосування зброї був наданий тільки після збиття першого літака — фоторозвідника Ан-30Б. На цьому етапі авіація, в основному, застосовувала некеровані авіаційні ракети С-5, С-8 та С-13, бортову зброю та в окремих випадках — авіабомби калібру 100 кг.
Тактична авіація Повітряних сил, набувши досвіду, почала активно знищувати бази, техніку та живу силу ворога. Для ураження наземних цілей використовувались переважно штурмовики Су-25, в меншому обсязі МіГ-29, Су-27 та Су-24М. Використовувався весь діапазон висот та тактичних прийомів. Літаки лише оминали об'єктову ППО над великими містами Донбасу. В період літа 2014 року авіація Повітряних сил втратила основну кількість своїх літаків — серед них Су-25, МіГ-29, Су-24М.[126]
Протягом 2017 року було відновлено 9 летовищ. На 2018 рік також було передбачено не менші обсяги ремонтних робіт. До російської воєнної агресії Повітряні сили України використовували лише чверть усіх військових летовищ на території країни. На початок 2018 року ця кількість зросла вдвічі. 2017 року після тривалого простою вдалося відновити аеродроми в трьох регіонах. На кожному з них здійснено масштабні роботи: від заміни аеродромних плит штучного покриття до заливання сучасного бетонного моноліту й будівництва стоянок для літаків. Нині цим займається всього кілька інженерно-аеродромних підрозділів. Тож навантаження на особовий склад є надзвичайно великим.[127]
4 Вересня 2020 року стратегічні бомбардувальники B-52 повітряних сил США вперше за 26 років залетіли в Україну, їх супроводжували українські МіГ-29 та Су-27.
У серпні 2021 року з військового сектору аеропорту Бориспіль до Кабула з місією по евакуації громадян України та іноземців вилетів військово-транспортний літак Іл-76МД 25-ї бригади транспортної авіації ПС ЗСУ з підрозділом ГУР МО на борту.[128] Всього літаки бригади виконали шість рейсів та вивезли більше 700 громадян різних країн.[129]
Після відкритого російського вторгнення у 2022 році
Повітряні Сили першими прийняли бій о 4-й ранку. Першими цілями окупантів стали радіолокаційні підрозділи, зенітні ракетні війська, військові аеродроми, командні пункти. У перший же день вторгнення повітряний кордон України перетнула величезна кількість ворожої авіації. Повітряні Сили готувалися до такого сценарію, тому успішно вивели з-під удару майже всю техніку та людей. У перший день українські пілоти на Су-27 у повітряних боях знищили два найсучасніші російські Су-30СМ. На надважливому напрямку поблизу Гостомеля бомбардувальники Су-24М, розвідники Су-24МР, штурмовики Су-25 регулярно завдавали потужних ракетно-бомбових ударів по російському десанту, що намагався утримати стратегічний плацдарм.
Після 10 березня 2022 року російська авіація була вимушена зменшити інтенсивність ударів по цивільній інфраструктурі України, бо на цей момент ЗСУ мали достатню велику щільність ПЗРК, отриманих від партнерів із Заходу. Цілісність покриття української ППО на той момент вдалось відновити суттєвою мірою, зенітні засоби вдалось роззосередити так, щоб вони надійніше прикривали об'єкти інфраструктури та мали менше ризиків потрапити під вогонь росіян. Тому вже за підсумками березня 2022 року відсоток збиття крилатих ракет РФ тримався на рівні 20-30 %.[130]
З жовтня 2022 року Повітряні сили почали отримувати від партнерів зенітні ракетні комплекси NASAMS, IRIS-T, Crotale, Patriot, SAMP-Т, зенітні самохідні установки Gepard та іншу техніку (див. список).[131]
4 травня 2023 року вперше повідомлено про вдале перехоплення «Кинджала». Російську ракету, яку випустив МіГ-31К з території Росії, перехопили українські сили протиповітряної оборони в небі над Київщиною. За заявою генерал-лейтенанта ПС ЗСУМиколи Олещука, ракету збили за допомогою американського ЗРК Patriot. У виданні Defense Express опублікували й ідентифікували уламки[132][133]. Факт перехоплення «Кинджала» комплексом Patriot також підтвердили урядові джерела США[134] та офіційно речник Пентагону[135]. Військовий оглядач Андрій Тарасенко та оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко ідентифікували бойову частину проникного типу подібну до БетАБ-500ШМ. Рештки такої самої бойової частини були знайдені на місці падіння ракети у вересні 2022 року в Ставропольському краї[136][137].
Бомбардувальна. Має на озброєнні літаки Су-24 та Су-24M. Є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині. У 1991–1999 роках Україна мала на озброєнні літаки Ту-160, і до 2001 року літаки Ту-22М і Ту-95.
Штурмова. Має на озброєнні літаки Су-25. Є засобом авіаційної підтримки військ і призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині.
Винищувальна. Має на озброєнні літаки Су-27 та МіГ-29. Є одним з основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, гелікоптерів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів.
Оскільки Україна не є країною-членом, кодування звань армій НАТО наведено для зіставлення
Поточні
Згідно з законами № 205-IX від 17 жовтня 2019 року щодо сержантських звань та № 680-IX від 4 червня 2020 року щодо нових генеральських звань (набрали чинності 01 жовтня 2020 року)
2012—2013 роках, С-300В були зняті з озброєння через технічне та моральне старіння і були передані на зберігання. У 2017 році, комплекси С-300В1 та С-300ПТ відновлені та повернуті на бойове чергування[158][159].У 2022 році Словаччина передала Україні ракетні комплекси С-300ПМУ[160].
Для досягнення дальності ураження цілі до 45 км була проведена модернізація окремих пристроїв і впроваджені нові цілісні системи в елементи комплексу. Комплекс постійно оновлюється.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 16 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑«За 12 років незалежності Збройні сили України закупили для себе: танків вітчизняного виробництва — жодного, літаків та вертольотів — жодного… І хоч у нас сьогодні достатньо бойових літаків МІГ-29 і СУ-27, але ресурс їхній не безкінечний.» Є. К. Марчук. Парадокси сучасного українського війська // «Воєнна історія» № 4-6 за 2004 р.
↑Наказ Міністерства оборони України № 118 від 14.02.2014 «Про безоплатну передачу військового майна до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій»
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
هذه مقالة غير مراجعة. ينبغي أن يزال هذا القالب بعد أن يراجعها محرر مغاير للذي أنشأها؛ إذا لزم الأمر فيجب أن توسم المقالة بقوالب الصيانة المناسبة. يمكن أيضاً تقديم طلب لمراجعة المقالة في الصفحة المخصصة لذلك. (يونيو 2021) هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلً…
Ini adalah nama Minahasa, marganya adalah Pondaag. Pance PondaagPance bersama Yuni SharaLahirPance Frans Pondaag(1951-02-18)18 Februari 1951Makassar, Sulawesi Selatan, IndonesiaMeninggal3 Juni 2010(2010-06-03) (umur 59)Jakarta, IndonesiaMakamDikremasiPekerjaanPenyanyiSuami/istriJaty Lisal (1985–2010)AnakPaul Pondaag (1986) Prisilia Putri Pondaag (1988) Patricia Purnama Pondaag (1994)Karier musikGenrePop, Pop rock, Soft rockTahun aktif1965–2010LabelPurnama Records Pance Frans Pondaag (18…
Bell-Boeing V-22 Osprey Eine MV-22B der Staffel VMM-264 des US Marine Corps beim Start Typ VTOL-Transporter Entwurfsland Vereinigte Staaten Vereinigte Staaten Hersteller Bell Helicopter Boeing IDS Erstflug 19. März 1989 Indienststellung 8. Dezember 2005 Stückzahl 400[1] (Stand Juni 2020) Die V-22 Osprey (engl. für „Fischadler“) ist ein Kipprotor-Wandelflugzeug mit Senkrechtstart- und -landefähigkeit (VTOL) sowie Kurzstart- und -landefähigkeit (STOL) aus US-amerikanischer Pr…
Book by Robert Anton Wilson Cosmic Trigger I: The Final Secret of the Illuminati First editionAuthorRobert Anton WilsonCountryUnited StatesLanguageEnglishSubjectPhilosophy of language, consciousnessPublisherAnd/OrNew Falcon PublicationsHilaritas PressPublication date1977Pages324ISBN0692513973TextCosmic Trigger I: The Final Secret of the Illuminati at Internet Archive Cosmic Trigger I: The Final Secret of The Illuminati is the first book in the Cosmic Trigger series, first published in 1977 and t…
Pour les articles homonymes, voir Champs Élysées. 8e arrtAvenue desChamps-Élysées Avenue des Champs-Élysées vue de la place de la Concorde ; au fond, l'Arc de Triomphe. Situation Arrondissement 8e Quartier Champs-ÉlyséesFaubourg-du-Roule Début Place de la Concorde Fin Place Charles-de-Gaulle Morphologie Longueur 1 910 m Largeur 70 m Historique Création 1670 Dénomination 2 mars 1864 Ancien nom Grand-Coursallée du Rouleavenue de Neuilly Géocodification Ville d…
Multi-campus public university in South Africa University of the Free StateUniversiteit van die VrystaatYunivesithi ya FreistataFormer namesGrey University College (1904-1935) University College of the Orange Free State (1935–1950) University of the Orange Free State / Universiteit van die Oranje Vrystaat (1950–2001)MottoIn Veritate Sapientiae Lux (In Truth is the Light of Wisdom)TypePublic universityEstablished1904ChancellorProf Bonang Francis MohaleVice-ChancellorProf Francis PetersenRecto…
Capgemini SEKantor pusat Capgemini di dekat place de l'Étoile.JenisSocietas EuropaeaKode emitenEuronext: CAPKomponen CAC 40IndustriTeknologi informasiPendahuluCAP Group, Gemini Computers SystemsDidirikan1 October 1967; 56 tahun lalu (1 October 1967)PendiriSerge KampfKantorpusatParis, PrancisWilayah operasiSeluruh duniaTokohkunciAiman Ezzat (CEO) Paul Hermelin(Chairman)JasaAlih dayaKonsultansiLayanan terkelolaPendapatan€15,84 milyar (2020)[1]Laba operasi€1,50 milyar (2020)&…
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (أكتوبر 2023) هذه مقالة غير مراجعة. ينبغي أن يزال هذا القالب بعد أن يراجعها محرر مغاير للذي أنشأها؛ إذا لزم الأمر فيجب أن توسم المقالة بقوالب الصيانة المناسبة. يمكن أيضاً ت
This article is about the fifth generation of the Ford Thunderbird automobile. For general Thunderbird information, see Ford Thunderbird. Motor vehicle Ford ThunderbirdFifth generation1968 Ford ThunderbirdOverviewManufacturerFord Motor CompanyProduction1966−1971Model years1967−1971AssemblyUnited States: Wixom Assembly Plant, Wixom, MichiganBody and chassisClassPersonal luxury carBody style2-door hardtop coupe2-door landau4-door pillared hardtop landau sedanLayoutFront-engine, rear-…
Museum in Las Palmas, Canary Islands Elder Museum of Science and TechnologyMuseo Elder de la Ciencia y la TecnologíaThe Elder MuseumLocation within Canary IslandsEstablished1879; 144 years ago (1879)LocationParque Santa CatalinaLas PalmasGran CanariaSpainCoordinates28°08′28″N 15°25′47″W / 28.14103°N 15.42976°W / 28.14103; -15.42976Websitewww.museoelder.org The Elder Museum of Science and Technology (Spanish: Museo Elder de la Ciencia y la Te…
كوم غريب - قرية مصرية - تقسيم إداري البلد مصر المحافظة محافظة سوهاج المركز طما المسؤولون السكان التعداد السكاني 8023 نسمة (إحصاء 2006) معلومات أخرى التوقيت ت ع م+02:00 تعديل مصدري - تعديل قرية كوم غريب هي إحدى القرى التابعة لمركز طما بمحافظة سوهاج في جمهورية مص
يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (يونيو 2019) هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (ي…
The Best of BCLAlbum hit terbaik karya Bunga Citra LestariDirilis19 Juni 2013 (2013-06-19)Direkam2006-2013GenrePop, Pop simfoni, Jazz-pop, Soft rock, BaladaDurasi49:36LabelAquarius MusikindoMusic Factory IndonesiaKronologi Bunga Citra Lestari Tentang Kamu(2008) The Best of BCL(2013) Hit Singles and More(2015) Singel dalam album The Best of BCL Karena Kucinta KauDirilis: Oktober 2009 Tetaplah Dihatiku (ft. Christian Bautista)Dirilis: Februari 2010 Hot (ft. Intan Ayu)Dirilis: Agustus 2012…
KautsarInformasi pribadiLahir22 November 1977 (umur 46)Sigli, Pidie, AcehKebangsaanIndonesiaPartai politikPartai Aceh (2007—sekarang)Partai Demokrat (2019—sekarang)Suami/istriArabiyaniProfesiTokoh, PolitisiSitus webkautsar.netKarier militerPihak Gerakan Aceh MerdekaPertempuran/perangPemberontakan di AcehSunting kotak info • L • B Kautsar, S.HI.[1] (lahir 22 November 1977) adalah tokoh pejuang GAM. Dia pernah menjabat sebagai Juru Runding Gerakan Aceh Merdeka dan An…
يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (ديسمبر 2018) قرية شعب اعلى - قرية - تقسيم إداري البلد اليمن المحافظة محافظة سقطرى المديرية مديرية حديبو ا…
Uhuru KenyattaNama dalam bahasa asli(en) Uhuru Kenyatta(sw) S(ki) k BiografiKelahiran26 Oktober 1961 (62 tahun)Nairobi 4t President of Kenya (en) 9 April 2013 – 13 September 2022 ← Mwai Kibaki – William Ruto → Minister for Finance of Kenya (en) 23 Januari 2009 – 26 Januari 2012 ← John Michuki (en) – Robinson Njeru Githae (en) → Member of the National Assembly (en) Januari 2003 …
بيريزنا بيريزنا (تشيرنيهيفسكا) تقسيم إداري البلد أوكرانيا (24 أغسطس 1991–) الاتحاد السوفيتي (30 ديسمبر 1922–24 أغسطس 1991) الإمبراطورية الروسية (22 أكتوبر 1721–سبتمبر 1917) [1] خصائص جغرافية إحداثيات 51°34′N 31°47′E / 51.57°N 31.78°E / 51.57; 31.78 المساحة 9.4 كيلومتر مربع الا…
Steve Davis - Three time winner in 1994, 1995 & 1997 6-time winner Bogdan Wołkowski The World Snooker Trickshot Championship was a trick shot world championship, played on Snooker tables; generally played by primarily Snooker-based players.[1] The event was played between 1991 and 2006, and was organised by Matchroom Sport. Events generally used a combination of judges scores, and audience vote to determine the winners.[2][3][4] Tournament winners Year Locati…
French painter and printmaker (1867–1947) Pierre BonnardBonnard, c. 1899Born(1867-10-03)3 October 1867Fontenay-aux-Roses, Seine, FranceDied23 January 1947(1947-01-23) (aged 79)La Route de Serra Capeou, Le Cannet, Alpes-Maritimes, FranceKnown forPainterMovementPost-Impressionism, Les Nabis, IntimismSignature Pierre Bonnard (French: [bɔnaʁ]; 3 October 1867 – 23 January 1947) was a French painter, illustrator and printmaker, known especially for the styliz…