Повітряні сили Китайської Республіки

Повітряні сили Китайської Республіки
中華民國空軍 Zhōnghuá Mínguó Kōngjūn Chûng-fà Mìn-koet Khung-kiûn
Герб ВПС Китайської Республіки
На службі	1920; 104 років тому (1920) 25 грудня, 1947; 76 років тому (1947-12-25) (як поточна служба)
Країна	Республіка Китай
Належність	Збройні сили Китайської Республіки
Тип	Військово-повітряні сили
Чисельність	55 170 (2003)[1] 35 000 діючий персонал (2023)[2] 90 000 резервістів (2023)[2] 577 літаків (2023)[3]
У складі	Міністерство національної оборони^[en]
Війни/битви	Китайсько-японська війна 1937-1945 Друга світова війна 1941-1945 Громадянська війна в Китаї 1927-1950
Вебсайт	air.mnd.gov.tw air.mnd.gov.tw/EN/Home/index.aspx​(англ.)
Командування
Генерал-командувач	Генерал Лю Женьюань (Liu Jen-yuan)[4]
Заступник генерал-командувача	Генерал-лейтенант Лю Фенюй (Liu Feng-yu)[4]
Головний майстер-сержант	Майстер-сержант Пан Маосюн (Pang Mao-hsiung)
Знаки розрізнення
Знак розрізнення
Знак розрізнення
Авіація
Електронна боротьба	E-2T/K, C-130HE
Винищувачі	F-16V/B/AM/BM/A/Block 20, Mirage-2000-5DI/EI, F-CK-1C/D, F-5E/F
Розвідники	RF-5E, RF-16
Навчальні літаки	AT-3B, T-34C
Транспорт	C-130H, Fokker 50, Beechcraft B-1900C, Boeing 737-800
Гелікоптери	EC225 Super Puma, S-70C, UH-60M
Медіафайли на Вікісховищі

Повітряні сили Китайської Республіки (кит.: 中華民國空軍, Zhōnghuá Mínguó Kōngjūn, Chung-Kuo Kung Chuan; ROCAF; також заднім числом відоі під своєю історичною назвою Китайські повітряні сили^[5] і в розмовній мові називають Тайваньські повітряні сили) — один з видів збройних сил Китайської Республіки.

Головним завданням ВПС Китайської Республіки є захист повітряного простору над островом Тайвань і навколо нього від нападу Китайської Народної Республіки.

Поточні пріоритети включають в себе розвиток комплексів дальнього радіолокаційного виявлення, управління і наведення, придбання ударної зброї, винищувачів наступного покоління, зміцнення захисту аеродромів та інших важливих об'єктів, підвищення готовності відбити раптовий напад.

Структура

• 401-ше тактичне змішане крило
  • 17-та тактична винищувальна група
  • 26-та тактична винищувальна група
  • 27-ма тактична винищувальна група
  • 12-та тактична розвідувальна група
  • Фотографічна група
• 427-ме тактичне крило
  • 7-ма тактична винищувальна група
  • 28-ма тактична винищувальна група
• 439-те змішане крило
• 443-тє тактичне крило
  • 1-ша тактична винищувальна група
  • 3-тя тактична винищувальна група
  • 9-та тактична винищувальна група
• 455-те тактичне истребительное крило
  • 21-ша тактична винищувальна група
  • 22-га тактична винищувальна група
  • 23-тя тактична винищувальна група
  • Пошуково-рятувальна група
• 499-те тактичне крило
  • 41-ша тактична винищувальна група
  • 42-га тактична винищувальна група
  • 48-ма навчальна група
• 737-ме тактичне крило

Обладнання і закупівля

Зліт ROCAF E-2K з авіабази Чжіхан

Поточний інвентар ROCAF включає понад 400 бойових літаків, основними з яких є AIDC F-CK-1 Ching-kuo IDF (Indigenous Defense Fighter) і F-16, тоді як Mirage 2000-5 є основним літаком протиповітряної оборони. Старі винищувачі F-5 поступово виводяться з експлуатації, але залишаються на озброєнні.

Сполучені Штати виступають основним постачальником обладнання для ROCAF, а також забезпечують підготовку пілотів ROCAF і Військово-морські сил Республіки Китай на авіабазі Люк^[en] в Арізоні. Ця база, яка знаходиться між Фініксом і Тусоном, має обладнану зону польотів для тренувань розміром приблизно зі штат Коннектикут. Станом на 2019 Повітряні сили США допомагають Повітряним силам Тайваню в закупівлі нових і надлишкових частин F-5^[6].

Вітчизняний розвиток

F-CK-1A в демонстраційному польоті

До 1984 винищувачі ROCAF були майже виключно літаками американського виробництва, які продавалися згідно з договором про взаємну оборону між Китайською Республікою та Сполученими Штатами. Розробка F-CK-1 Ching-kuo Indigenous Defense Fighter (IDF) почалася в 1984 через відмову США продавати F-20 і F-16 ROCAF в результаті змін у національній політиці між США і Китайської Народної Республікою. Після успішного першого польоту в 1989 винищувач вітчизняного виробництва надійшов на озброєння в 1994. Однак ROCAF згодом змогли отримати F-16 від Сполучених Штатів, а також винищувачі Mirage 2000-5 від Франції, що призвело до затримок у подальшій розробці IDF, яка передбачалася.

У відповідь на американські відмови постачати «розумні бомби» Тайвань розробляє власний еквівалент Joint Direct Attack Munition для атак на материкову частину КНР у разі підготовки до вторгнення^[7].

Іноземні закупівлі

C-130H руліть на авіабазі Суншань

Одним із перших сучасних реактивних літаків був Northrop F-5. У 1974 всього було закуплено 308, але через відсутність запасних частин Республіка Китай була змушена рятувати їх від непрацездатних F-5^[8]. Тайвань розглядає можливість повторного використання двигунів непрацездатних F-5 у крилатих ракетах^[9].

Aerospace Industrial Development Corporation (AIDC), раніше відома як Aero Industry Development Center, була заснована в 1969 під керівництвом Повітряних сил Республіки Китай для місцевого виробництва запчастин і військових літаків. У 1983 він був переданий Інституту науки і технологій Чжун-Шан (CSIST). До 1973 AIDC побудував 242 F-5E і 66 F-5F за ліцензією.

У 1992 Тайвань закупив у США 150 винищувачів F-16A/B^[10]. У тому ж році було замовлено 60 Dassault Mirage 2000-5. Сорок вісім будуть одномісними літаками-перехоплювачами Mirage 2000-5EI, а 12 – навчально-тренувальними літаками Mirage 2000-5DI.

Техніка та озброєння

F-16A ROCAF у демонстраційному польоті

S-70C-1A Bluehawk пролітає над авіабазою Суншань

Президентський літак^[en] Boeing 737-800 в аеропорту Суншань

Літаки

Дані про техніку і озброєння ВПС Китайської Республіки взяті з журналу Aviation Week & Space Technology.^[11]

Тип	Виробник	К-сть
Військові літаки
AIDC F-5E	Тайвань	25
AIDC F-5F		35
AIDC F-CK-1A		101
AIDC F-CK-1B		27
Dassault Aviation Mirage 2000-5	Франція	56
Lockheed F-16A	США	120
Lockheed F-16B		25
Транспортні літаки
Beech 1900C	США	11
Boeing 737—800	США	1
Fokker 50	Нідерланди	3
Lockheed C-130H	США	20
Спеціальні літаки
Northrop Grumman E-2K	США	2
Northrop Grumman E-2T		4
Навчальні літаки
AIDC AT-3	Тайвань	46
Beech T-34C	США	36
Northrop T-38	США	40
Гелікоптери
Sikorsky S-70C	США	17
AH-64E Apache		6

Озброєння

AIM-120

Paveway^[en]

AGM-65 Maverick

TC-II Sky Sword 2 (оригінальна версія повітря-повітря)

Назва	Походження	Тип	Нотатки
Ракети повітря - повітря
AIM-120C5/C7 AMRAAM	Сполучені Штати	ракета beyond-visual-range^[en]	636 ракет отримано[12][13]
AIM-120C8 AMRAAM	Сполучені Штати	ракета beyond-visual-range^[en]	200 ракет отримано[14]
AIM-7 Sparrow	Сполучені Штати	середньої дальності, напівактивна радіолокація	1,200 AIM-7M отримано[13]
MBDA MICA	Франція	середньої дальності, активна радіолокація	960 ракет отримано[13]
AIM-9 Sidewinder	Сполучені Штати	малої дальності ІЧ-керування	AIM-9J/P(2,216) – 9L/M (1,092) – AIM-9X (296)[13][15][16]
Sky Sword I^[en]	Республіка Китай	малої дальності ІЧ-керування	Серійне виробництво почалося в 1991[17].
Sky Sword II^[en]	Республіка Китай	ракета beyond-visual-range^[en]	Принаймні 200 TC-2, невідома кількість TC-2C[18].
Magic II^[en]	Франція	малої дальності ІЧ-керування	480 ракет отримано[13]
Ракети повітря — поверхня
AGM-65 Maverick	Сполучені Штати	ракета повітря-поверхня.	(500) AGM-65 – (40) 65G – (235) 65G2[13]
Wan Chien^[en]	Республіка Китай	крилата ракета повітря-поверхня	100 ракет отримано[19][20]
TC-2A^[en]	Республіка Китай	протирадіолокаційна ракета	варіант TC-2[21]
AGM-88 HARM	Сполучені Штати	протирадіолокаційна ракета	150 AGM-88B було замовлено та модернізовано до варіанту AGM-88F HCSM після реконструкції, 23 навчальні ракети AGM-88[22][14][23]
AGM-84H/K SLAM-ER^[en]	Сполучені Штати	крилата ракета повітря-поверхня	135 AGM-84H замовлено наприкінці 2020 та буде доставлено протягом наступних 8 років[24]
Протикорабельні ракети
AGM-84 Harpoon	Сполучені Штати	протикорабельна ракета	(120) AGM-84L[25][13]
Hsiung Feng II^[en][26]	Республіка Китай	протикорабельна ракета
Бомби
AGM-154 JSOW	Сполучені Штати	керована бомба	замовлено, пізніше скорочено до 50 моделей Block III (C-1), поставки мають бути завершені до березня 2028 [27][28]
Paveway^[en]	Сполучені Штати	високоточна керована бомба
Сенсорні блоки
Sniper Targeting Pod^[en]	Сполучені Штати	прицільна гондола	20 AAQ-33 отримано[13]
LANTIRN	Сполучені Штати	прицільна гондола	(28) AN/AAQ-19, (28) AAQ-20[13]
MS-110	Сполучені Штати	розвідувальний контейнер	6 MS-110 uодиниці були замовлені в 2020, здатні створювати інфрачервоні та кольорові зображення[29][30]. Контракт був виконаний у 2023 [31].
Infrared Search and Track System	Сполучені Штати	модуль IRST	Замовлений у серпні 2023, ймовірно, це буде платформа Lockheed Martin Legion[32]
Баражуючі боєприпаси
NCSIST Chien Hsiang^[en]	Республіка Китай	баражуючий боєприпас	В експлуатації, 104 у первісному замовленні[33]

Протиповітряна оборона

Виставка ракетної установки Sky Bow II (Tien Kung) на таборі Хукоу

Пускова установка MIM-104 Patriot (PAC-2) на виставці в Меморіальному залі Чан Кайші в 2014

Назва	Походження	Тип	В службі	Нотатки
Протиповітряні
Patriot (PAC-2)	Сполучені Штати	Система SAM	7	отримує модернізацію до PAC-3[34] 2264 додаткові перехоплювачі PAC-3 поставлені в 2011, 122 перехоплювачі PAC-3 поставлені в 2015[13].
Sky Bow^[en] II	Республіка Китай	Система SAM	6	В даний час ці батареї поступово виводяться з експлуатації для Sky Bow III.
Sky Bow^[en] III	Республіка Китай	Система SAM	12+	У початковій серійній партії було замовлено 12 батарей[35]. Ще дванадцять замовлені для заміни батарей HAWK і Sky Bow II, поставки почнуться в 2022[36].
Skyguard	Швейцарія	буксирувана двоствольна зенітна автоматична гармата	24	спарена гармата, 35-мм патрони
RIM-7 Sea Sparrow	Сполучені Штати	Система SAM	500	використовується на буксируваній пусковій установці як частина системи Skyguard[37]
Радари
AN/FPS-117^[en]	Сполучені Штати	РЛС дальньої дії	11	4 одиниці мобільні[38][39]
PAVE PAWS^[en][40]	Сполучені Штати	Система радару раннього попердження	1
AN/TPS-75^[en]	Сполучені Штати	РЛС дальньої дії		Модернізовані від AN/TPS-43F[41]

Знаки розрізнення

• 
• 

Еволюція знаків розрізнення

Знак розрізнення	Знак на фюзеляж	Кіль	Рік
	не наносився		1912—1916
			1916—1928
			1928—1949
			1949—1975
			1975 —

Примітки

1. 台灣兵力規模研究報告 (PDF) (кит.). Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 2003-03.
2. IISS, 2023, с. 291.
3. IISS, 2023, с. 293.
4. Leadership. Republic of China Air Force. ROC Ministry of National Defense.
5. MAAG – Saga of Service. June 1966.
6. Jennings, Gareth. US seeks to restart parts manufacture for Taiwan F-5s. janes.com. Janes. Процитовано 27 травня 2019.
7. Taiwan develops 'smart' munitions against China: report. www.defensenews.com. Agence France-Presse. 21 вересня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 24 вересня 2013.
8. The US Air Force wants to assess sources that can provide spare parts for Taiwan's fleet of Northrop F-5E fighters. FlightGlobal. 2 травня 2019.
9. Taiwan is Reverse-Engineering Fighter Jet Engines to Power a Cruise Missile. Popular Mechanics. 3 січня 2019.
10. Bush Announces Sale Of F-16 Aircraft To Taiwan, 1992. USC US-China Institute. 2 вересня 1992.
11. Aviation Week & Space Technology, 2009 World Military Aircraft Inventory, Taiwan^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
12. Taiwan takes delivery of 200 AIM-120 AMRAAM missiles. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 24 липня 2018.
13. Trade Registers [Архівовано 2010-04-14 у Wayback Machine.]. Armstrade.sipri.org. Retrieved on 2015-04-10
14. Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States – F-16 Munitions. Процитовано 1 березня 2023.
15. Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States - Retrofit of F-16A/B Aircraft. Архів оригіналу за 3 серпня 2022. Процитовано 21 вересня 2011.
16. Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States – AIM-9X Block II Sidewinder Missiles. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 2 вересня 2022.
17. TC-1 Air-to-Air Missile System. ncsist.org.tw. Chungshan Institute of Science and Technology. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 6 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
18. Lo Tien-pin, Jonathan Chin (25 грудня 2017). Extended-range missiles ready for use. taipeitimes.com. Taipei Times. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
19. Wan Chien. csis.org. Center for Strategic and International studies. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
20. Ralph, Jennings (18 серпня 2018). Taiwan steps up production of missiles to create asymmetric advantage over China military build-up. nationalpost.com. Associated Press. Процитовано 6 травня 2019.
21. Chaunren, Chen. Taiwan's Ching-kuo Upgrade Complete, SEAD Role Next. ainonline.com. The Convention News Company, inc. Процитовано 20 квітня 2019.
22. DeAeth, Duncan (27 травня 2019). US arms company Raytheon takes new contract for Taiwan missile upgrades. taiwannews.com. Taiwan News. Процитовано 28 травня 2019.
23. Contracts for May 23, 2019. U.S. Department of Defense. 23 травня 2019. Процитовано 17 травня 2024.
24. Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States (TECRO) – AGM-84H Standoff Land Attack Missile-Expanded Response (SLAM-ER) Missiles. www.dsca.mil. Процитовано 4 січня 2024.
25. Taiwan Makes FMS Request for Harpoon Missiles. Defense aerospace (амер.). 9 серпня 2007. Процитовано 4 січня 2024.
26. Hsiung Feng II. csis.org. Center for Strategic and International Studies. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
27. Trade Registers. sipri.org. Stockholm International Peace Research Institute. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 19 квітня 2019.
28. Contracts for February 2, 2024. U.S. Department of Defense. 2 лютого 2024. Процитовано 17 травня 2024.
29. Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States (TECRO) – MS-110 RECCE POD System. Defense Security Cooperation Agency. 21 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 17 грудня 2023.
30. MS-100 Multispectral Airborne Reconnaissance System (PDF). Collins Aerospace. 2023. Процитовано 17 грудня 2023.
31. Indefinite Delivery Contract FA862018D3014. govtribe.com (англ.). Процитовано 4 січня 2024.
32. Taipei Economic and Cultural Representative Office in the United States (TECRO) – F-16 Infrared Search and Track (IRST) systems. www.dsca.mil. Процитовано 17 грудня 2023.
33. Helfrich, Emma; Rogoway, Tyler (16 листопада 2022). Taiwan Shows Off Its Radar-Killing Kamikaze Drones. thedrive.com. The Drive. Процитовано 18 листопада 2022.
34. First Upgraded PAC-3 Battery Is Based At Nang Kang. Liberty Times. 4 квітня 2012. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 4 квітня 2012.
35. 呂, 昭隆 (3 грудня 2014). 國軍將採購12套天弓三飛彈. 中國時報. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 20 грудня 2023.
36. Defense/Taiwan to build 12 new domestic TK III missile sites by 2026. Focus Taiwan CNA News. 23 жовтня 2023. Архів оригіналу за 2 листопада 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
37. Hundreds of missiles placed 'on hold' as Taiwan awaits US. 25 липня 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
38. Zhezheng, Hong. The Air Force admits that the Army's war management radars cannot detect early warning drone threats. udn.com. United Daily News. Процитовано 25 січня 2020.
39. Taiwan To Receive Early-Warning Radars From US: Jane's. www.spacedaily.com. Space Daily. AFP. Процитовано 25 січня 2020.
40. Trevithick, Joseph (14 серпня 2019). Taiwan Reveals Land-Based Variant of Naval Point Defense Missile System To Guard Key Sites. thedrive.com. The Drive. Процитовано 25 січня 2020.
41. 65 FR 14246 pgs. 14246-14249 - 36(b)(1) Arms Sales to Taiwan Notification. Federal Register. 16 березня 2000. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 17 грудня 2023.

Література

• Andersson, Lennart (2008). A History of Chinese Aviation: Encyclopedia of Aircraft and Aviation in China until 1949. Taipei, Republic of China: AHS of ROC. ISBN 978-957-28533-3-7.
• IISS (2023). The Military Balance 2023. London: Routledge. ISBN 978-1-032-50895-5.
• IISS (2010). The Military Balance 2010. London: Routledge. ISBN 978-1-857-43557-3.

Посилання

• ROCAF website [Архівовано 11 серпня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• ROC active aircraft [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)