Іващенко Валерій Володимирович

Валерій Володимирович Іващенко
Валерій Володимирович Іващенко
Виконувач обов'язків Міністра оборони України
5 червня 2009 — 11 березня 2010
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Юрій Єхануров
Наступник	Михайло Єжель
Народився	30 липня 1956(1956-07-30) (68 років) Запоріжжя, Українська РСР,  СРСР
Відомий як	політик
Країна	СРСР і Україна
Національність	українець
Alma mater	Військово-космічна академія імені О. Ф. Можайського, Military Academy of Strategic Missile Forces named after Peter the Great^d і Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Політична партія	безпартійний
Нагороди	Орден Данила Галицького Медаль «За бойові заслуги»

Вале́рій Володи́мирович Іва́щенко (нар. 30 липня 1956, Запоріжжя) — заступник Міністра оборони України у 2007—2009 роках, виконувач обов'язків Міністра оборони з 2009 по 2010 рік. Полковник у відставці.

Біографія

Валерій Іващенко народився 30 липня 1956 року в місті Запоріжжі. У 1978 році закінчив Військову інженерну академію ім. А. Ф. Можайського. Офіцерську службу розпочав на космодромі «Байконур».

З 1978 до 1993 року військову службу проходив на інженерних та командних посадах на космодромах «Байконур» та «Плесецьк». У 1993 році закінчив Військову академію ім. Ф. Е. Дзержинського. У 1993—1995 роках службу проходив на посадах у штабі Озброєння Міністерства оборони України.

З 1995 по 1996 рік — начальник групи Центру адміністративного управління Стратегічними ядерними силами Міністерства оборони України. З 1996 по 2000 рік працював в Управлінні з питань оборонно-мобілізаційної роботи та правоохоронних органів Кабінету Міністрів України.

У 2000—2001 роках — державний експерт Управління зовнішньополітичних аспектів національної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

З 2001 по 2003 рік обіймав посаду завідувача відділу Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України.

З 2003 по 2005 рік — начальник Управління з питань оборонно-промислової політики Секретаріату Кабінету Міністрів України^[1]. У 2005 році — заступник начальника Управління промислової політики Секретаріату Кабінету Міністрів України.

У 2005—2007 роках — заступник керівника Головної служби безпекової та оборонної політики — керівник департаменту оборонного будівництва Секретаріату Президента України.

З жовтня 2007 року по червень 2009 року обіймав посаду заступника Міністра оборони України^[2]. Після відставки Єханурова розпорядженням Кабінету міністрів України № 604-р від 5 червня 2009 року призначений на посаду першого заступника Міністра оборони України^[3], до березня 2010 року виконував обов'язки Міністра оборони України^[4].

З 2013 року до 2019 року проживав у Копенгагені. Працював у Данській Королівській Академії оборони.

У листопаді 2019 року відмовився від статусу політичного біженця в Данії та повернувся в Україну.

Перший заступник Міністра з питань стратегічних галузей промисловості (серпень 2020 року — вересень 2021 року).

Одружений. Має сина та доньку.

Кримінальна справа

21 серпня 2010 року Валерій Іващенко був затриманий Військовою прокуратурою. Його звинуватили в незаконному ухваленні рішення про реалізацію майна Феодосійського судномеханічного заводу^[5]. 24 серпня він був заарештований^[6].

У червні 2011 року Валерій Іващенко оголосив безстрокове голодування на знак протесту проти упередженості колегії суддів^[7], але незабаром припинив голодування через стан здоров'я^[8]. Адвокати Іващенка подали скаргу до Європейського суду з прав людини у зв'язку з допущеними порушеннями в ході досудового та судового слідства^[9]. В інтерв'ю «Коммерсанту» Іващенко заявив, що не мав відношення до відчуження і реалізації майна ФСЗ^[10].

12 квітня 2012 року Валерій Іващенко був засуджений до 5 років позбавлення волі^[11]. Іващенко заявив, що його справу сфабрикував колишній заступник генпрокурора Віталій Щоткін^[12]. Вирок був розкритикований Данським Гельсінським комітетом з прав людини^[13], США^[14] та Євросоюзом^[15].

14 серпня 2012 року апеляційний суд змінив Іващенку термін покарання на умовний і звільнив з-під варти в залі суду.

У січні 2013 року отримав політичний притулок у Данії.^[16][17] Проживав у Копенгагені.

4 квітня 2014 року суд першої інстанції, у тому ж складі, що і 12 квітня 2012 року, скасував свій вирок стосовно Валерія Іващенка із зняттям з нього судимості.

Нагороди

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (8 лютого 2010)^[18], орденом Данила Галицького (29 липня 2006)^[19], медаллю «За бойові заслуги» (22 лютого 1989).

Примітки

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2003 року № 363 «Про призначення Іващенка В.В. начальником Управління з питань оборонно-промислової політики Департаменту оборонної, оборонно-промислової політики та військово-технічного співробітництва Секретаріату Кабінету Міністрів України».
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2007 року № 817-р «Про призначення Іващенка В.В. заступником Міністра оборони України».
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 червня 2009 року № 604-р «Про призначення Іващенка В.В. першим заступником Міністра оборони України».
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2010 року № 922-р «Про звільнення Іващенка В.В. з посади першого заступника Міністра оборони України».
5. Генпрокуратура затримала ще одного чиновника Тимошенко. Українська правда. 24 серпня 2010. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 14 квітня 2012.
6. Урядовця Тимошенко заарештували. Українська правда. 25 серпня 2010. Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 14 квітня 2012.
7. Іващенко оголосив голодування. УНІАН. 16 червня 2011. Процитовано 14 квітня 2012.
8. Іващенко припинив голодування. УНІАН. 25 червня 2011. Процитовано 14 квітня 2012.
9. Іващенко припинив голодування та поскаржився в Євросуд. Українська правда. 25 червня 2011. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 14 квітня 2012.
10. Іващенко: "Мене звинуватили в тому, чого я не робив". Українська правда (укр.). 4 липня 2011. Архів оригіналу за 4 вересня 2011. Процитовано 14 квітня 2012.
11. Іващенку дали 5 років. УНІАН (укр.). 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 14 квітня 2012.
12. Іващенко назвав "замовників" своєї "кримінальної справи". Українська правда (укр.). 3 квітня 2012. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 14 квітня 2012.
13. Гельсінський комітет розкритикував вирок Іващенку. Українська правда (укр.). 13 квітня 2012. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 14 квітня 2012.
14. США закликають звільнити Іващенка. Українська правда (укр.). 13 квітня 2012. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 14 квітня 2012.
15. Представник ЄС зв'язала вирок Іващенку та підписання асоціації. Українська правда (укр.). 13 квітня 2012. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 14 квітня 2012.
16. Колишній в.о. міністра оборони Валерій Іващенко отримав політичний притулок у Дані // Український Тиждень, 13 лютого 2013 р. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 2 березня 2013.
17. Колишній в. о. міністра оборони Іващенко отримав притулок у Данії // Радіо Свобода, 13.02.2013. Архів оригіналу за 18 лютого 2013. Процитовано 2 березня 2013.
18. Указ Президента України № 128/2010 від 8 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами України»
19. Указ Президента України № 652/2006 від 29 липня 2006 року «Про нагородження В. Іващенка орденом Данила Галицького»

Посилання

• Валерій Іващенко в проекті «ЛІГА.Досье»

Попередник:	ТВО Міністра оборони України 5 червня 2009 — 11 березня 2010	Наступник:
Єхануров Юрій Іванович 18 грудня 2007 — 5 червня 2009		Єжель Михайло Броніславович 11 березня 2010 — 8 лютого 2012

Біографії   Україна   Війна