Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиці Ужгорода
Перші згадки про вулиці Ужгорода датуються 1691 роком. Як згадується в одному з описів міста, в Ужгороді було 10 центральних вулиць на правому березі Ужа, які, очевидно, відходили від старовинного Ужгородського замку: Замкова, Вовняна (нині О. Духновича), Ринкова (мабуть, пл. Корятовича), Мостецька (пл. Пушкіна), Соляна (вул. Августина Волошина), Циганська (Мукачівська), Мельнична (О. Фединця), Цегольнянська (назва збереглася), Ватна (де вона проходила — невідомо) та Кладбищенська (А. Добрянського). Також відомо, що у 1800 році в місті над Ужем було 25 вулиць. У 1837 р. — 36 вулиць. 1850 року вулиці отримали руські назви й таблички, поряд з угорською назвою «Унгвар» набуває поширення назва «Ужгород». 1910 року згідно з переписом у місті налічується 50 вулиць. 1928 — у місті 63 вулиці. 1945 — в Ужгороді вже 96 вулиць, 5 площ, 4 набережні, кілька провулків, загальна довжина вулиць 64 км. За радянський період в Ужгороді побудовано нові вулиці, великі мікрорайони. У 1990—1992 роках у місті відновили історичні назви ужгородських вулиць. У 2015 році в Ужгороді було 650 вулиць, з яких близько 400 вулиць є в приватному секторі. Сьогодні ж в Ужгороді налічується 654 вулиць.
Упорядкований перелік вулиць, провулків та площ міста від 9.06.2017
Територія сучасного Ужгорода займає площу близько 40 км2 . Вона умовно поділена на 17 мікрорайонів, які носять історично сформовані назви: Боздош, Болотина, Вербник, Галагов, Горяни, Доманинці, Дравці, Кальварія, Минай, Підзамковий, Промисловий, Радванка, Станційний, Сторожниця, Цегольня, Червениця, Шахта.
Павло Нахімов (1802—1855) — російський адмірал, герой Кримської війни.
Мікрорайон, де знаходиться вулиця адмірала Нахімова неофіційно називають «Шахта».
У минулих століттях ця територія була дуже болотистою, тому звалася Мокряницею. Тоді тут були лише окремі хутори й ромський табір…На вулиці знаходиться НВК «Ялинка».
походить від імені Айвазовський Іван (1817—1900) — живописець-мариніст.
До 1955 р. вул. Лунная
Знаходиться в мікрорайоні «Східний»
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.12.1955 року. На вулиці знаходяться НВК #16, НВК #18, будівлі казарми військової частини 3002 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, кафе «У Сако».
Грабар Ігор Емануїлович (1871, Будапешт — 1960, Москва) — художник, реставратор, мистецтвознавець, історик мистецтва, музейний діяч, педагог, професор русинського походження, ключова фігура довоєнного радянського мистецтва.
Колишня назва: пров. Верховинський
Мікрорайон, де знаходиться вулиця академіка Грабаря неофіційно називають «Шахта».
Сергі́й Па́влович Корольо́в (родове прізвище Королів; 30 грудня 1906 (12 січня 1907), Житомир — 14 січня 1966, Москва) — український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики. Академік АН СРСР (з 1958), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини в космос та вихід людини в космос.
Мікрорайон, де знаходиться вулиця академіка Корольова неофіційно називають «Новий».
На вулиці знаходиться НВК «Первоцвіт», дитсадок № 39, ЗОШ № 8.
Володимир Петрович Філатов (1875—1956) художник, поет, мемуарист, вчений, офтальмолог. Дійсний член АН УРСР та АМН СРСР. Герой Соціалістичної Праці, кавалер чотирьох орденів Леніна, ордену Трудового Червоного Прапора та ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, лауреат Сталінської премії. За весь період його життя ним написано більше 461 наукових робіт і монографій.
Мікрорайон, де знаходиться вулиця академіка Філатова неофіційно називають «Загорський».
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 561 від 10.11.1956 року.
названо на честь Ака́ція (Acacia) — рід рослин із родини бобових. Дерева або чагарники, рідко з колючками на стовбурах. Листя подвійно розсічене, складається з численних дрібних листочків або листоподібних утворень. Квіти дрібні, численні, в головчастих суцвіттях або циліндричних китицях, прямостійні або пониклі, жовті або біло-жовті.
мкр. «Червениця», серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 27 від 26.02.1997 р.
Амо́сов Мико́ла Миха́йлович (19 грудня 1913, с. Ольхово — 12 грудня 2002, Київ) — український лікар, учений у галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997)[3]. Директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983—1988). Доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973)
р-н вул. Єньковської, периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородської міської ради № 729 від 23.05 2008 р.
Андези́т — кайнотипна гірська порода темно-сірого, бурого, майже чорного кольору, порфірової структури, ефузивний аналог діориту. Поруч знаходиться карєр із видобутку андезиту.
мкр Радванка, периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.12.1955 р. Неподалік християнське та юдейське кладовища.
Поруч знаходиться руїни храму Яна Непомуцького — що був єдиним у свій час на території Ужанського комітату. Роком заснування храму вважають далекий 1640-й. Римо-католицький храм був другим за значенням після Горянської ротонди важливим духовним та архітектурним об'єктомґ, окрасою Ужгорода. Його освятив естергомський (сучасна Угорщина) кардинал Дьордь Ліппай на честь Святої Тріїці. Але час негативно вплинув на архітектуру будівлю, і вона почала руйнуватися. Там, де колись був величний римо-католицький храм, залишилися руїни.
Друге життя будівлі подарував Міклош Ранкі, місцевий багатій. Саме завдяки його благодійності у 30-х роках ХІХ століття церква була оновлена, а до 1949 року вже існувала як греко-католицька. Та у зв'язку утисками цього віросповідання в радянські часи, храм отримала православна спільнота.
Видобуток каменю в радванському кар'єрі негативно вплинув на прекрасний у минулому костел. Від підземних поштовхів під час робіт стіни церкви почали руйнуватися вже вдруге. Тож вірячи змушені були покинути святиню.
У 50-роках видобуток каменю ставав дедалі інтенсивнішим. Роботи проводилися із застосуванням динаміту, тож вибухи неабияк вплинули і на без того тендітну конструкцію. На стінах з'явилися тріщини, дах та стіни почали осідати. Атеїзм 60—70-х років завершив нищівну справу руйнації. Олтар, склеп, у якому ховали священників та багатіїв, а також підлога зовсім не збереглися. Тож від готичної кам'яної споруди, що колись була храмом, не залишилося майже нічого. Скульптура Яна Непомуцького без голови лежить поруч із храмом.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородської міської ради № 984 від 13.02.2009 р.
Шпеника
вул.
Стара назва: Вербова, Анкудінова
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 402 від 19.08.1974 р. Вулиця межує з залізничним полотном станції Ужгород-1 та мостом Підзамковим.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 402 від 19.08.1974 р. Вулиця межує з залізничним полотном станції Ужгород-1, поруч ПГК УжНУ
назва на честь артилеристів військової частини, що базувалася в Ужгороді
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 402 від 19.08.1974 р. Вулиця межує з залізничним полотном станції Ужгород-1 та залізничною станцією Ужгород-1.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 402 від 19.08.1974 р. Зміна назви на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1081 від 15.05.2018 року.
Іоані́кій Базило́вич (1742—1821) — священник-василіянин, ігумен Мукачівського монастиря, український церковний історик, один із перших істориків Закарпатської України. Базилович автор «Коротких відомостей про монастир св. Миколая на Чернечій горі в Мукачеві, заснований князем Федором Корятовичем».
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 402 від 19.08.1974 р. Зміна назви на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 27.05.1992 р.
назва на честь Васи́ль Васи́льович Балог (1980, с. Великі Лучки — 2014, с. Весела Тарасівка) — український військовик, капітан Збройних сил України. Загинув у липні 2014 р. в результаті ракетно-артилерійського обстрілу на Луганщині. Похований в Ужгороді на Пагорбі Слави.
вул. Ваша Івана
серединна зона
зміна назви вулиці відбулася у 2016 році — Розпорядження ЗОДА No 174 від 18.04.2016 р.
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909 — 15 жовтня 1959) — український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1399 від 18.01.2019 р.
Андрій Федорович Бачинський (14 листопада 1732 — 19 грудня 1809) — церковний греко-католицький діяч, публіцист, просвітитель. Єпископ Мукачівський (5 серпня 1772—19 листопада 1809).
вул. О. Невського
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р.
Андрій Федорович Бачинський (14 листопада 1732 — 19 грудня 1809) — церковний греко-католицький діяч, публіцист, просвітитель. Єпископ Мукачівський (5 серпня 1772—19 листопада 1809).
центральна зона
площа-вулиця створена на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1235 від 25.09.2009 р. На площі знаходиться єпископський палац 1640 року, Кафедральний Хрестовоздвиженський греко-католицький собор, сквер Марії-Терезії, міні-скульптура Ейфелева вежа.
16.12.2009 р. відбулося урочисте відкриття площі ім. єпископа Андрія Бачинського (в кінці вул. Духновича). Так називатиметься територія перед Ужгородським греко-католицьким собором та єпископською резиденцією. Незабаром у єпископському скверику, буде встановлено пам'ятник єпископу Бачинському.
від міста-побратима Бе́кешчаба (Békéscsaba) — місто на південному сході Угорщини на притоці річки Кереш (басейн Тиси). Є адміністративним центром медьє Бекеш.
на честь графа Міклош Берчені (1665—1725) — граф, один із лідерів антигабсбурзького угорського національно-визвольного повстання Ференца ІІ Ракоці. Володів Ужгородським замком
вул. Болотна, до 1984 р. вул. Б. Хмельницького.
До 1992 р. вул. Новоросійська
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р. У дощові дні Мочар'янською(сьогодні Берчені) униз, до Малого Ужа, стікав цілий струмок, який утворив на вулиці ярок. Просто в нього і заклали у 1903 році труби, провівши на вулиці, яка тоді вже носила ім'я графа Міклоша Берчені, першу зливову каналізацію. Палац Бескида: елегантний двоповерховий будинок по вулиці Берчені, 45 знаходиться в переліку пам'яток архітектури місцевого значення. Будинок звів для себе поважний чиновник, губернатор Підкарпатської Русі Антон (у ті часи його ще називали Антонієм) Бескид — за високим кованим парканом, на якому добре видно монограму «АВ». З інвентарної справи видно, що побудували віллу у 1927-му, загальна земельна площа всього маєтку складає 3089 кв. м., а самого будинку — 514 кв. м. Військові 18 армії 4 Українського фронту у 1944-го зайняли будівлю, перетворивши її на свій штаб. У 1952-му у маєтку провели капітальний ремонт, а дитячий садок № 37 санаторного типу відкрили лише у 1962-році. Діяв він там аж до листопада 1991-го року. Можливо, саме в ті роки над центральною віссю будівлі була встановлена скульптура жінки, котра тримає на руках дитину. Ліпнина — тигр (чи інший «котячий»), зображений на фасаді в позі перед стрибком, вишкірив на усе це свої покришені часом зуби
на честь Олексій Петрович Бестужев-Рюмін (нар. 22 травня (1 червня) 1693 — 10 (21) квітня 1768) — російський державний діяч і дипломат, генерал-фельдмаршал, канцлер Російської імперії
назва на честь Олександр Блистів —керівник ОУН у Хусті, поручик Карпатської Січі, командант сотні Хустського коша. Загинув у березні 1939 р. в Хустській в'язниці під час окупації Карпатської України військами хортіївської Угорщини.
вул. Краснодонців
периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення ЗОДА № 174 від 18.04.2016р
вулиця створена на підставі розпорядження Ужгородської міської ради № 1235 від 25.09.2009 р. На вулиці знаходиться невеличка капличка Св. Івана Хрестителя
назва на честь Олекса́ндр Олекса́ндрович Богомо́лець (1881—1946) — український учений-патофізіолог. Основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки.
«Новий» р-н, периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.11.1955 р. Храм Пресвятої Тройці та храм Свято-всіх святих.
назва на честь Миколая Божук (Василина Божук; 3 січня 1907, Великий Бичків — 4 січня 1938) — поетеса Закарпаття міжвоєнного періоду, активіст Просвіти. Членкиня Пласту на Закарпатті.
вул. З. Космодем'янської
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення голови Ужгородської міської ради 57 від 10.08.1994 р. Поруч ЗОШ № 20
Йо́сип Йо́сипович Бокша́й (1891—1975) — український живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), Народний художник України (1960), Народний художник СРСР (1963).
Місячна
вул. Герцена-Павловича, центральна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 402 від 19.08.1974 р.
На старих картах Ужгорода добре видно, що тут колись розміщувалося військове містечко з великим квадратним плацом посередині. В народі це місце називали касарнями Франца Йосифа
У 20—30-х роках минулого століття це був тихий, зелений, перспективний район, який мав зручне розташування — знаходився близько до гімназії й центру міста. Вже тоді вулиці там були вимощені, був прокладений водогін та каналізація, а будинки собі зводили здебільшого містяни відомі, еліта міста. На вулиці є вілла художника Бокшая. Йосип Бокшай сам намалював попередній проект будинку та ескіз фасаду. Виконавцем робіт став місцевий архітектор Бейла Фодор, котрий за 80 тисяч Кч. звів для художника будинок на 4 кімнати із кухнею та купальнею. Він був готовий у 1926 році і став справжньою окрасою цього тихого району.
назва на честь колишньої назви мікрорайону Болотина
вул. Партизанська
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р.
Борканюка
назва на честь Оле́кса Олексі́йович Борканю́к (1901—1942) — український комуністичний діяч на Закарпатті, організатор підпільного антинацистського руху, секретар Закарпатського крайкому Комуністичної партії Чехословаччини.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 605 від 22.12.1976 р.
назва на честь Олекса́ндр Порфи́рович Бороді́н (1833—1887) — композитор і вчений-хімік
До 1984 р. частина вулиці
називалася вул. Парк Декабристів
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.11.1955 р., № 295 від 01.08.1984 р., № 552 від 14.12.1977 р. На вулиці знаходиться міськвійськомат.
назва на честь родини Тобілевичів — старовинний український шляхетський рід білорусько-литовського та польського походження, представники якого зробили видатний особистий внесок у справу відродження національної ідентичності українського народу та культурно-мистецького розвитку українського національного професійного реалістичного театру.
периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 574 від 06.12.1957 р.
назва на честь Мико́ла Іва́нович Вави́лов (1887 — 1943) — вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу.
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 64 від 06.02.1956 р.
названо на честь Степа́н Микола́йович Ва́йда (1922 — 1945) — командир 2-го танкового батальйону Першої окремої чехословацької танкової бригади 1-го чехословацького армійського корпусу в складі 101-го стрілецького корпусу 38-ї армії 4-го Українського фронту, поручик (посмертно капітан). Герой Радянського Союзу
периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 574 від 06.12.1957 р.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 574 від 06.12.1957 р. Поруч хімічний факультет УжНУ. Сквер імені Гаврила Глюка зі скульптурою художника.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.11.1955 р. Поруч знаходяться два готелі, крафтова пивоварня та лісова зона Ужгорода.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 295 від 15.08.1984 р. Меморіальний будинок-музей народного художника України А. Коцки. У цьому будинку з 1945 р. жив і працював видатний художник Андрій Коцка (1911—1987). Біографічний розділ музею розповідає про життєвий та творчий шлях митця. У майстерні художника представлені портрети та пейзажі післявоєнного періоду.
Вулиця Віннична в Ужгороді здавна була місциною тихою і красивою. Тут будували вілли і проживали городяни, котрі мали статки і вплив — і це відчувається в атмосфері вулиці досі, тут проживав директор Ужгородської електростанції Василь Грабар, у віллі Яна Мерфаіта. За офіційними документами, ця будівля на 5 кімнат, зведена у 1935 році, вже станом на 1946 рік була у комунальній власності і майнових прав на неї ніхто не висував. На вулиці Вінничній сусіди цей дім називають не інакше, як домом Ільницького, бо в радянські часи його надали для проживання секретарю обкому партії Юрію Ільницькому.
„Новий“ р-н, серединна зона (П № 2—40а, НП № 1—45), периферійна зона (П № 52—90, НП № 55—75)
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 574 від 06.12.1957 р. Поруч історичне кладовище із швабськими похованнями. Катехитичний центр храм Св. Трійці та храм Святих Володимира і Ольги „Катехитичний центр“
названо на честь Августи́н Іва́нович Воло́шин (1874—1945) — релігійний, культурний, політичний діяч, греко-католицький священник Мукачівської єпархії, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).
вул. Жовтнева.
Частина вулиці, від так званого „хреста“ до її початку, у XVIII столітті називалася Маламостова, адже вела до малого мосту. А іншу частину називали Великою, потім — Казінці, а пізніше — Ракоці. Від сучасного „Едельвейса“ до фізичного факультету УжНУ вже була вулиця Соляна.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р.
Це одна з найбагатших на архітектурні та історичні пам'ятки вулиця Ужгорода.
Вулиця Волошина, 9. Римо-католицький храм св. Георгія (Юрія) було зведено у стилі пізнього бароко протягом 1762—1766 рр. з розписами Яноша Лукача (1763) та необарочним вівтарем Л. Й. Краккера (1895). Для побудови храму були використані матеріали замкової церкви. Пізніше будівля зазнала реконструкцій, зокрема у 1910 році. Останніх змін зовнішнього вигляду храм зазнав у 2000—2001 роках. Незважаючи на ці перетворення, внутрішнє оздоблення залишилося без змін. Серед речей, які по-особливому є цінними — дві старовинні монстрації. У 1710 році граф Міклош Берчені — володар Ужгорода вивіз їх спочатку до Польщі, а згодом до Туреччини. Однак, пізніше цінні реліквії було повернуто в лоно церкви. Годинник, розміщений на костьолі, показує час ужгородцям з 1904 року. Вперше же годинник на цьому місці з'явився у 1820 році, але згорів. Новий хронометр, встановлений у 1857 році, також не зберігся. Всередині собору є орган.
Навпроти, де сьогодні стоїть модерна триповерхова будівля, у дворі знаходилась найдавніша друкарня Ужгорода, яка належала кошицькому друкарю Яношу Еллінгеру. Цікаво що першими газетами найдавнішої Ужгородської друкарні була „Кошицько-Унгварська газета об'яв“ 1845 року та шематизм Мукачівської єпархії за той самий рік
Вулиця Волошина, 13, одразу за церквою. Перший церковний дівочий виховний заклад міста — римо-католицький ліцей св. Гізелли, 1902—1907 рр чия скульптура і сьогодні прикрашає фронтон Ужгородського державного музичного училиша ім. Д. Є. Задора.
Частину кварталу вулиці Волошина займають будівлі колишнього пасажу „короля взуття Томаша Баті“ — так званого пасажу Баті, через який можна потрапити на Театральну площу та оглянути і придбати полотна сучасних закарпатських художників.
На Маломостовій вулиці жив Августин Волошин. Він у 1934 році передає свій будинок для дівчат-сиріт греко-католицького обряду. На будинку, де у 1930-х рр. проживав видатний політичний діяч, встановлена меморіальна дошка. Трохи далі від цього будинку у 1906 році Мукачівська греко-католицька єпархія відкрила будинок-сиротинець для дівчат і сиріт дяко-вчителів ім. Єлизавети.
Вулиця Волошина, 37. Закарпатський художній інститут. Перший художній навчальний заклад на Закарпатті засновано у березні 1946 р. під назвою Ужгородське державне художньо-промислове училище на чолі з А. М. Ерделі. Незвичні аркоподібні ворота ведуть до інституту. В оздобленні воріт зашифрована дата будівництва — 1771 рік. А також старий герб Ужанщини, найдавніше зображення якого відоме з 1571 року.
Вулиця Волошина, 54 колишній Василіянський монастир, 1912 р. Нині тут фізичний та біологічний факультети Ужгородського національного університету, а також унікальний зоологічний музей
названо на честь Михайло Андрійович Врабель (1866, Вирава, жупа Земплін, Австро-Угорщина — 4 січня 1923, Будапешт, Угорське королівство) — педагог, фольклорист, журналіст, книговидавець.
вул. Крупської
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р.
названо на честь Ю́рій Олексі́йович Гага́рін (1934 — 1968) — льотчик-космонавт, Герой Радянського Союзу, кавалер найвищих знаків відмінності низки держав,
колишня вул. Дравецька
серединна зона (П № 2—28к, НП № 1—71), периферійна зона (П№ 30—264, НП№ 73—393)
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 152 від 14.12.1961 р. та № 605 від 22.1976 р. Поруч знаходяться обєкти: видавництво „Закарпаття“, національна корчма-музей „Деца у нотаря“, міський відділ поліції, професійний ліцей, на частині території колишнього танкового полку по вулиці Гагаріна здавна розташовувалися старі військові казарми та кладовище Першої світової війни.
названо Дани́ло Рома́нович, або король Данило, Данило Галицький (нар. 1201[2] — 1264) — король Русі (1253—1264), правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний Великий князь Київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів
серединна зона (П № 2—50, НП № 1—31), периферійна зона (П № 52 — до кінця, НП № 33 — до кінця)
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р. Домовий храм святого апостола й євангеліста Іоанна Богослова. Меморіал загиблим воїнам АТО, неподалік школа-інтернат для слабочуючих.
названо на честь Лялько Михайло Петрович народився 31 серпня 1914 р. в селі Волосянка. У роки Великої Вітчизняної війни був у складі Чехословацького корпусу. У 1968 р. йому присвоєно звання генерал — майора міліції. Займався літературною працею: п'ять художньо — документальних повістей, які видавалися в Ужгороді, Москві, Празі, Братіславі.
названо на честь Гео́ргієв Дмитро́ В'ячесла́вович (нар. 17 серпня 1977, Миколаїв, СРСР — пом. 25 липня 2014, Луганськ, Україна) — український військовик, капітан, заступник начальника штабу 15 окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ ЗС України. Загинув під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей при обороні луганського аеропорту.
названо на честь потічка Глибокий, що зараз не існує. Якщо подивитися на карту міста 1863 року, то можна побачити, що потічок, який стікав Глибокою, починався на вершині гори Великий Дайбоц, а вже внизу, біля вулиці Собранецької, впадав у канал Малий Уж, який колись огинав територію Малого Ґалаґова.
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому від 26.02.1997 р. № 27. Це залишки давньої вулиці Глибокої. Цікаво, що повноцінною вулицею Глибока стала вже в ХХ столітті. До того її назви не зазначали на картах, та і в газетах цю місцину часто називали просто дорогою на виноградники. Глибока стежка чи Глибока дорога справді вела на гору, де розташовувалися великі ділянки старих виноградників, але більшість містян так високо по ній не підіймалися, доходили, частіше за все, лише до численних винних підвалів на сучасній вулиці Кошицька. на початку вулиці знаходиться скульптура Богородиці.
названо на честь Гаври́ло Марти́нович Глюк (нар. 6 (19) травня 1912, Сигіт, Мармарош — 2 листопада 1983, Ужгород) — український живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1963 року.
На розі вулиць Дмитра Вакарова та Підгірної.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородської міської ради № 1081 від 15.05.2018 р. Тут розташовано міні-скульптуру присвячену памяті Г. Глюку.
названо на честь Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 21 лютого [4 березня] 1852 року, Москва, Російська імперія) — письменник.
названо на честь Антоній (Антон, Антал) Годинка (псевдоніми: Сокирницький Сирохман, Сокирницький Сиротюк; 7 лютого 1864, Ладомирів, Австро-Угорщина — 15 липня 1946, Будапешт, Угорщина) — історик, філолог, фольклорист, публіцист і педагог мадяронського спрямування. Член-кореспондент (1910), дійсний член (1933) Угорської академії наук.
вул. Артема
„Новий“ р-н, периферійна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р.
названо на честь Ю́рій Андрі́йович Го́йда (15 березня 1919, с. Зняцьово — 2 червня 1955, Ужгород) — поет. Твори: „Люди моєї землі“ (1948), „Верховинська поема“ (1949), „Сонце над Карпатами“ (1951), „Угорські мелодії“ (1955).
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 574 від 06.12.1957 р. Вулиця Гойди на Малому Ґалаґові повторювала силует старого русла притоки Ужа. Ужгородська скотобійня: судячи з карт, на території нинішнього КП „Водоканал м. Ужгорода“ між вулицею Митною і Гойди. Просто біля Собранецької вулиці, на вході до підприємства, стояла будівля адміністрації. Далі розташовувалося холодильне приміщення, хлів, два приміщення для забою, колодязь та коптильня.
Українська Автокефальна Православна Церква. Карпатська єпархія Кафедральний храм апостола українського Андрія Первозванного (вул. Гойди, 4).
Фонтан „Дівчина з голубом“, який встановлений біля будівлі головного управління статистики в Закарпатській області, у колишньому чехословацькому адміністративному центрі (вул. Гойди, 11). Скульптор М. Михайлюк. Моделлю для неї, до речі, була ужгородська студентка, а згодом художниця Мар'яна Фантич. Мало хто помічає, що зараз голуб, якого колись тримала дівчина, кудись „полетів“. Його вкрали. Фонтану більше 20 років, і рік-два тому його відреставрували за гроші меценатів, але птаха дівчині так і не повернули.
Міні-скульптура Мілтону Фрідману, видатному американському економісту родом із Закарпаття. Скульптура Томашу Масарику, скульптура Мілану Штефаніку
Ректорат УжНУ. Поруч сквер Малий Галагов, Франтішка Крупки та сквер Томаша Масарика. Місце для гри в петанк. Дитячий спортивний майданчик. Будівля благодійної „Руської народної кухні“, збудованої у 1930-х роках.
названо на честь Гонча́р Оле́сь (Олекса́ндр) Тере́нтійович (ім'я при народженні — Біличенко Олександр Терентійович; 3 квітня 1918, Ломівка, —14 липня 1995, Київ) — український письменник, літературний критик, громадський діяч.
названо на честь Володи́мир Леоні́дович Гошо́вський (*25 вересня 1922, Ужгород—†30 грудня 1996) — український фольклорист, етномузиколог, засновник кібернетичної етномузикології.
вулиця створена на підставі рішення ЗОДА № 174 18.04.2016 р.
На вулиці розташова дитяча поліклініка та обласне управління статистики.. Насадження сакур та інших екзотів. Будівля благодійної „Руської народної кухні“, збудованої у 1930-х роках. Скульптура Мілану Штефаніку
названо на честь Іван Михайлович Гранчак (7 жовтня 1927, Нове Давидково — 13 січня 2000, Ужгород) — український історик і громадський діяч, дослідник новітньої історії Чехословаччини та Угорщини, а також історії Закарпаття, доктор історичних наук, професор
ТЗ „Кошицький“, серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородської міської ради № 937 від 22.03.2006 р.
названо на честь Васи́ль Ґре́нджа-Донськи́й (24 квітня 1897, с. Волове на Закарпатті (нині смт Міжгір'я) — 25 листопада 1974, Братислава) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, громадсько-культурний і політичний діяч, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України „Нова свобода“, співредактор часопису „Русинъ“. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
площа Другета, вул. Горького
центральна зона.
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р. На площі знаходиться будинок товариства „Просвіта“, споруджений на народні кошти у 1928 році, в унікальному стилі чеського кубізму з „ліхтарем Кралічка“. Саме тут активно працював Ґренджа-Донський, на іншому будинку площі висить меморіальна дошка з портретом митця. Поруч — адмінбудівля УжНУ. Навпроти дві церковні будови: Церква християн-адвентистів сьомого дня (в заборі храму — кулеметний дот) та Євангельська методистська церква.
названо на честь Олекса́ндр Сергі́йович Грибоє́дов (нар. 4 (15) січня 1795, за іншими джерелами — 1794, Москва, Російська імперія — пом. 30 січня (11 лютого) 1829, Тегеран) — російський дипломат, поет, драматург, піаніст, композитор, дворянин. Статський радник (1828).
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.11.1955 р.
названо на честь Миха́йло Сергі́йович Груше́вський (29 вересня 1866 — 26 листопада 1934) — український історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917—1918). Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН (1914), почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), член-кореспондент ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897—1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894—1914), автор понад 2000 наукових праць
колишня вул. Енгельса
(до 1970 р. вул. Мясницька)
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р. Поруч розташований Ужгородський інститут культури та мистецтв.
названо на честь Семе́н Степа́нович Гула́к-Артемо́вський (нар. 4 (16) лютого 1813, Городище — 5 (17) квітня 1873, Москва) — український композитор, співак, баритон (бас-баритон), драматичний артист, драматург, небіж письменника П. П. Гулака-Артемовського, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето опери „Запорожець за Дунаєм“.
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 694 від 29.11.1955 р.
названо на честь Ян Гус (1369, Чехія — 6 липня 1415, Німеччина) — римо-католицький священник, чеський середньовічний релігійний мислитель, реформатор церкви та проповідник, національний герой.
вул. Червоноармійська
серединна зона
вулиця створена на підставі рішення Ужгородського виконкому № 75 від 27.05.1992 р. Поруч площа Лаборця.
вул. Далека. Кальварія — найстаріше міське кладовище Ужгорода (засноване у 18 ст.) розташоване на горі, з якої відкривається чудова панорама на місто. Деякі краєзнавеці вважають, що в минулому тут було язичницьке капище.
мкр. Радванка — Горяни, серединна зона (П № 2—56, НП № 1—75), периферійна зона (П № 58—172, НП № 77—157)
У передмісті Радванка розташований колишній садибний будинок поміщика, XVI—XVII ст., що є найбільш раннім пам'ятником житлової архітектури міста. У зв'язку з тим, що будинок деякий час використовувався лісництвом можна зустріти іншу назву будови „Будівля Лісництва“. Тут в 1620 р. народився угорський поет І. Дендеші. (вул. І. Дендеші, № 8). Неподалік знаходиться кар'єр, що представляє собою вулканічний базальтовий купол з озером.
Костел Св. Яна Непомука (колишня римо-католицька церква у с. Радванка) розташована майже на краю гранітної скелі, зліва від старовинного кладовища. Свого часу єдина римо-католицька у всьому Ужанському комітаті. Її заснування датують далеким 1640 роком. Після Горянської ротонди Радванська римо-католицька церква була другою по своїй вагомості пам'яткою в околицях Ужгорода. Під горою, перш ніж дістатися до самої церкви, турист знайде спорожнілий постамент, на якому колись красувалася статуя святого Яна Непомуцького. Сам кам'яний Ян, обезглавлений, сьогодні моторошно підпирає рештки стін. Під лівою стіною римо-католицької церкви зберігся постамент, на якому у 50-ті роки стояла кам'яна статуя Яна Непомуцького. Є табличка із вказівкою, що це пам'ятка архітектури.
Для довідки: Василь Довгович (справжнє прізвище Довганич; 1783—1849) — український філософ, мовознавець, поет, священник. Перший закарпатський академік (член Академії наук Угорщини з 1831).
Борканюк Олекса (1901—1942), організатор партизанської боротьби на Закарпатті, секретар Закарпатського крайкому партії.
Варто прогулятись вул. Довженко, де збереглись будинки чехословацького періоду, що є зразками високого рівня архітектурної майстерності. Родзинкою є амбар та винний льох (1781 р.) (вул. Довженко/вул. Ференца Ракоці II, № 2).
Для довідки: Довженко Олександр (1894—1956) — український, радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.
На вулиці Доманинській у 1916 р. була збудована лютеранська церква (навпроти будинку „Просвіти“) та гонведська казарма ім. Ференца Йосифа, неподалік від якої розташувалася школа глухонімих.
На розі вулиць Духновича, Корзо та пл. Корятовича знаходиться колишній будинок легіонерів або цукерня Пурми (вул. Духновича, № 2), а навпроти аптека (вул. Духновича, № 1/пл. Корятовича, № 8). Міні-скульптура „Ейфелева вежа“ (на розі вул. Духновича і Капітульна).
Для довідки: Духнович Олександр (1803—1865) — греко-католицький священник, українсько-русинський письменник, педагог, поет, культурний діяч.
Популярний серед молоді сквер-альпінарій на пл. Жупанатській у самому центрі міста. Тут у бронзі застигли засновники закарпатської школи живопису Йосиф Бокшай та Адальберт Ерделі. Пам'ятник живописцям був встановлений у 1992 р скульптором М. Олійником.
Поряд знаходиться двоповерховий будинок у стилі ампір — колишній будинок Ужанської жупи (1809 р.), де сьогодні розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая (Жупанатська пл. № 3).
Біля музею стоїть будівля реформатського храму 1793—1796 рр. у псевдоготичному стилі (Жупанатська пл. № 5). Сучасного вигляду храм набув в 1905—1906 рр. за проектом будапештської фірми «Фегер та Ріхтер».
Реальна школа для хлопців споруджена в 1904 р. у стилі англійського романтизму. Нині тут діє загальноосвітня школа № 4 (вул. Жупанатська, № 10).
Замкові сходи — звідси починалося місто і ті перші 10 вулиць, які зафіксовані в описі 1691 року. Ці сходи ведуть до Ужгородського замку, внизу жили люди, які обслуговували його жителів. Колись це була стежка, яка згодом перетворилася на сходи. Їх пофарбували у кольори веселки і вздовж встановили автентичні лавиці для закоханих. Звідси віткривається чудовий краєвид Ужгорода. Нині через цей маршрут проходять гості з усього світу.
«Новий» р-н (№ 76—95), серединна зона (П № 2—38, НП № 1—27), периферійна зона (П № 48—72а, НП № 29—77г)
Монастир Св. Антонія (вул. Заньковецької, 9а, біля озера). Церква Марія-Повчанської Ікони Божої Матері (вул. Заньковецької, 9а).
Біля спорткомплексу «Юність» (вул. Заньковецької, 5) красується (правда, недоглянута) скульптура дівчини, зростом із людину. Вздовж вулиці в квітні-травні цвітуть сакури.
Для довідки: Заньковецька Марія (1854—1934) — видатна українська актриса.
Івасюк Володимир Михайлович (1949—1979) — український композитор, поет, один із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень, Герой України (посмертно).
Терек Павло — популярна фігура на Закарпатті 20—30-х років, робітник-угорець, борець за соціальне і національне визволення, пропагандист, один із керівників крайової комуністичної організації, депутат чехословацького парламенту.
Для довідки: Ірлявський Іван (справжнє ім'я та прізвище Рошко Іван Іванович (1919—1942) — український поет, журналіст, громадський діяч, один з активних творців Карпатської України. Народився в с. Ірлява Ужгородського району, розстріляний у Бабиному Яру у 1942 р.
Це перша і найдавніша вулиця Ужгорода, в 1691 р. називалась Замковою. З 1776 р. вулицю перейменували на Капітульну, а за радянських часів — на Кремлівську. За часів незалежності вулиці повернули її історичну назву — Капітульна.
Одразу із Корзо через вул. Волошина можна потрапити на вул. Капітульну. Це була єдина вулиця, розміщена в межах зовнішніх оборонних споруд замку.
Одна із найкрасивіших пам'яток старовинного Ужгорода — це Хрестовоздвиженський кафедральний собор (Капітульна, 11). Поруч — Єпископська резиденція, а сьогодні бібліотека університету (вул. Капітульна, № 9). Навпроти — сквер Марії-Терезії (вул. Капітульна, 4a/6). Міні-скульптура «Ейфелева вежа» в основі старовинного ліхтаря (на розі вул. Духновича і Капітульна). У кінці тихої вулиці знаходяться Ужгородський замок (вул. Капітульна, № 33) — це головна визначна пам'ятка міста. Замок розташований у центрі міста на Замковій горі. Збереглися стіни, бастіони, палац та фундамент готичного замкового костелу 14 ст. У дворі Закарпатського краєзнавчого музею (Ужгородський замок) три скульптури — Геракл (автор В. Кінне), Гермес та Турул. Поруч з замком знаходиться один із перших в Україні Закарпатський музей архітектури та побуту або «Скансен» (вул. Капітульна, № 33а), побудований в 1970 р. в місці, яке називали «Відьмина яма». Жителі міста називають музей просто «старе село». Навпроти музею знаходиться один із найстаріших педагогічних закладів на території України — колишня будівля греко-католицької семінарії (1883—1886 рр.), де, до речі, викладав перший Президент Карпатської України Августин Волошин (вул. Капітульна, № 24). На стіні будівлі встановлено дві меморіальні таблиці — Августину Волошину та вихованцям семінарії, які загинули на Красному Полі під Хустом 15.03.1939 р. Сьогодні приміщення семінарії займає юридичний факультет УжНУ.
«Новий» р-н, центральна зона (П № 2—28, НП № 1—27), серединна зона (П № 32—90, НП№ 35—141), периферійна зона (П№ 92—158, НП№ 143—189)
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (вул. Капушанська).
На вул. Капушанськый (Перемоги) висадили сакури.
Для довідки:
Вулиця Капушанська — одна з найдовших вулиць міста, її назва походить від напрямку дороги до міста Великі Капушани у Словаччині. У Радянські часи вулицю перейменували на честь річниці перемоги у Другій світовій війні. Кілька разів вулиця почергово змінювала свою назву, то на вулицю Капушанську, то на вулицю Перемоги Через це виникла плутанина в позначені окремих будинків. Істроичну назву (Капушанська) повернуто у 2018 році.
Автодорога, яка з'єднує центр міста з одним із найбільших мікрорайонів «Новим районом» (від площі Петефі до села Сторожниці). Вулиця Капушанська одна з «в'їзних» у місто.
Для довідки: Мейсарош Карл (1821—1890) — юрист, журналіст, перший історик м. Ужгорода — у 1861 р. видав книгу «Історія Ужгорода від найдавніших часів до сьогодні». Народився в с. Гойдудорог (нині село в Угорщині). Помер та похований у с. Завадка (нині село в Словаччині).
Православна набережна продовжується Київською набережною. Ця місцина теж рясніє міні-скульптурками. Мініатюрний пам'ятник Орієнтувальнику, Їглавські їжачки, Вузол Кротона, Солдат Швейк прикрашають перила. Також на набережній знаходиться обласний музичний драмтеатр ім. братів Шерегіїв. На площі перед його входом красується відлитий у бронзі монумент греко-католицькому священику, письменнику та педагогу Олександру Духновичу. Встановлений пам'ятник в 1998 р. Його автор — М. Белень. У травні на набережній цвітуть білі та рожеві каштани. Храм Святої Тройці (Київська набережна, 16).
Українська Православна Церква Московського патріархату Свято-Хресто-Воздвиженський кафедральний собор, який складається з нижнього Хресто-Воздвиженського храму та верхнього храму Христа Спасителя (пл. Кирила та Мефодія, № 7), був побудований в 1994 р., вміщає 5 тис. осіб.
Перед готелем «Інтурист Закарпаття» (пл. Кирила і Мефодія, 5) є дві скульптури. Перша — це популярна серед туристів скульптура перед входом у готель, — ведмідь із крилами, який лапою тримає Землю. Створена ця скульптура у 2007 р. скульпторами М. Колодком, І. Цубиною та О. Єлезаровим, проте про двох останніх рідко згадують. Друга — пам'ятник закарпатським добровольцям, які загинули у Другій світовій. Автор — І. Бровдій, встановлено його у 2001 р.
Для довідки: Кирило і Мефодій — македонські слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову.
В грудні 2005 року Привокзальну площу в обласному центрі перейменували на площу Г. Кірпи. До 61-ї річниці з дня народження — 20 липня 2007 р. — встановили на Ужгородському вокзалі меморіальну дошку, погруддя та міні-музей Георгія Миколайовича Кірпи. У самому приміщенні вокзалу встановлене мармурове погруддя, а за склом — форма та деякі особисті речі Героя України. Це робота рук київських скульпторів, авторів надмогильного пам'ятника Кірпі.
Для довідки: Кірпа Георгій (1946—2004) — український політичний діяч, інженер-транспортник, Герой України.
серединна зона (П № 8—78, НП № 15—95), периферійна зона (П № 80—80а, НП № 97—117)
Для довідки: Комендар Василь Іванович (1926—2015) — український ботанік, доктор біологічних наук, професор УжНУ та НУ «Києво–Могилянська академія», похований у м. Ужгороді.
Джамбул Джабаєв (1846—1945) — казахський, радянський поет-акин.
Це і є історичний центр міста — найвідоміша центральна і найбагатолюдніша вулиця Корзо. Частина будинків збудована в чехословацький період. Спеціальний туристичний ліхтар–вказівник покаже вам потрібний напрямок. Тут у серці історичного центру на розі вул. Корзо і Волошина на стіні побачите Ліхтарника дядю Колю, який запалює ліхтарі (2010 р., скульптор М. Колодко). Пам'ятник присвятили реальному жителю міста, який протягом 40 років вмикав старі ужгородські електричні ліхтарі. Цей пам'ятник — туристична принада. Дядя Коля за роботою. Його ще добре пам'ятають старожили як ерудовану та начитану людину. Саме тому біля драбини скульптор встановив портфель із книжками, який ліхтарник завжди носив із собою. Також поблизу — глобус Закарпаття.
Одна з найдавніших площ міста, де щорічно збиралися ярмарки.
Для довідки: Корятович Федір (бл. 1331—1414) — литовський князь із роду Коріятовичів, син Коріята-Михайла Гедиміновича, що князював у Новгород-Литовському князівстві.
Біля обласної прокуратури на вул. Коцюбинського побачимо одразу два пам'ятники — пам'ятний хрест, встановлений на честь 2000-річчя Різдва Христового, та пам'ятник працівникам прокуратури скульптора М. Беленя. На відкритті останнього у 2011 р скульптор розповів: «У цій скульптурі вміщено слов'янський світ, а його символ — лист липи. Тут віднайдете символічні знаки — перше зображення людини-птаха та перше зображення тризубу».
Для довідки: Коцюбинський Михайло (1864—1913) — український письменник, голова «Просвіти» у Чернігові, один із організаторів Братства тарасівців.
Для довідки: Кошут Лайош (1802—1894) — угорський державний діяч, прем'єр-міністр і правитель–президент Угорщини в період Угорської революції 1848—1849 рр.
Для довідки: ЛеонтовичМикола (1877—1921), український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог, автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик».
Для довідки: Лібшер Адольф (1887—1965) — чеський архітектор, автор плану забудови Малого Галагова в Ужгороді, спроектував ряд будівель в Ужгороді: Крайовий суд, в'язницю, блок житлових будинків для чиновників.
Для довідки: Ломоносов Михайло (1711—1765) — російський учений-натураліст, геохімік, поет, реформатор російської мови, перший російський академічний учений.
Для довідки: Макаренко Антон (1888—1939) — український та радянський педагог, письменник, один із засновників радянської системи дитячо-підліткового виховання.
Для довідки: Сергій Мартин (механік-водій військової частини 1778. Загинув у червні 2014 р. в бою біля смт Металіст на Луганщині, похований в Ужгороді на Пагорбі Слави).
Для довідки: Художник Кашай А. жив і працював у будинку по цій вулиці, там досі живе його родина. майстерня-музей та будинок художника Антона Кашшая (24.01.1921 — 31.12.1991 рр., ужгородський живописець, народний художник України
Туряниця Іван (1901—1955) — закарпатський комуністичний діяч.
Кароль Мейсарош (20.07.1821 — 02.02.1890 рр.) — відомий ужгородський юрист-публіцист, автор першої історії Ужгорода.
Для довідки: Мечников Ілля (1845—1916) — український, російський і французький науковець, один із основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології.
серединна зона (П№ 4—36, НП 3—29а), периферійна зона (П№ 38—60, НП№ 37—71)
Храм на честь рівноапостольного князя Володимира та княгині Ольги (вул. Минайська, 71, район Залізничної лікарні). Гуляючи вулицею, куди туристи звертають рідко, біля зупинки (навпроти супермаркету) можна помітити «заховану» скульптуру, яка створена ще за радянських часів. Там є напис: «В ознаменування дружби радянських і чехословацьких будівельників скріпленою загальною творчою працею встановлений цей знак». А з'явився він ще у 1987 р (коли і раніше згадана «Земля»), його скульптором є В. Олашин. Навколо цього пам'ятника проходять часто, але майже ніколи не помічають і вже точно біля нього не фотографуються.
Для довідки: раніше вулиця називалася іменем відомого угорського живописця Мігая Мункачі, проте помилковий переклад з угорської зробив із неї Мукачівську.
Площа збудована у конструктивістському стилі (1934—1936) за 20 мільйонів чехословацьких крон. Колишній будинок Народної ради (Земського управління) (арх. А. Крупка). Сьогодні це будівля обласної держадміністрації. Тут ростуть найбільші тюльпанові дерева в Ужгороді. Будівля колишньої чеської жандармерії, де нині знаходиться медичний факультет УжНУ (пл. Народна, № 1). До вулиці прилягає сквер Героїв Майдану.
Скульптури можна побачити і на будівлі пл. Народної (біля будинку ОДА). Бронзовий пам'ятник Тарасу Шевченку встановлено у березні 1999 р. у партерному сквері. Скульптор — М. Михайлюк.
Близько 20-ти років вона носила ім'я відомого художника Ігнаца Рошковича. У радянські часи це була спершу Сталінградська, а потім Ленінградська набережна. А от у проміжку між цими назвами були два роки, коли цю вулицю називали набережною витязя Іштвана Горті.
Старий чеський квартал розташований в історичному центрі міста. Офіційно район називають кварталом «Галагов».
Тут, по обидва боки від транспортного мосту або від пішохідного мосту простягається знаменита Липова алея — найдовша у Європі і третьою за довжиною у світі липовою алеєю. Її довжина — 2,2—2,5 км — близько 300 лип, яку було висаджено ще у 1928 р. Цвіте алея все літо, оскільки тут зібрані різні сорти лип.
Восени 2017 р. було висаджено молоді сакури.
В 2009 р. на протилежному березі була висаджена алея сакур, що також вважається найдовшою в Європі.
Бронзовий пам'ятник президенту Карпатської Августину Волошину (2003 р. Він створений рукою скульптора М. Михайлюка, але дехто вказує на В. Олашина. Надпис на пам'ятнику це спростовує це).
Сквер ім. Пушкіна, а також — 400-річний ясен Масарика. На перилах набережної оселився Джон Лорд — засновник «Deep Purple».
Будинок колишньої жіночої гімназії збудований в 1912 р. у еклектичному стилі. Сьогодні тут знаходиться Лінгвістична гімназія ім. Т. Г. Шевченка (наб. Незалежності, № 4).
Між гімназією та ЦНАП на зеленій галявині — пам'ятник монументального мистецтва «Земля» скульптора М. Михайлюка та архітектора В. Лезу. Він стоїть тут з 1987 р.
З Капітульної звивистою вуличкою, облаштованою ще кілька десятиліть тому, можна спуститися на ще одну тиху і ошатну місцину. На цій старовинній вуличці розмістилася мистецька кав'ярня «Під Замоком» («Снек»). Біля входу на вас чекатиме тутешній «швейцар» — міні-скульптурка Миколи Шугая. Ботанічний сад із безліччю екзотів, серед яких є найбільші в Ужгороді тюльпанові дерева, які ростуть біля магнолії, одразу при вході на територію (вул. Ольбрахта, 6).
А ще на цій вуличці можна побачити будиночки, яким не одне десятиліття, а то й століття. Колишній особняк письменника Івана Ольбрахта (вул. Ольбрахта, № 21). Над винними підвалами, на крутому схилі замкової гори, привертає увагу будівля в стилі конструктивізму, де сьогодні розміщується Гунгарологічний центр УжНУ. Це — колишня вілла Андрія Бродія (1895—1946), відомого закарпатського політичного діяча. Ужгородський ботанічний сад (вул. Ольбрахта, 6).
Для довідки: Ольбрахт Іван, справжнє ім'я: Каміл Земан (1882—1952) — чеський письменник та громадський діяч.
мкр Радванка, серединна зона (П № 2—10, НП № 1—17), периферійна зона (П № 12—28, НП № 23—37)
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (мкр Радванка, вул. Тельмана).
Для довідки: Андрій Палай — солдат навідник роти вогневої підготовки 128-ї гірсько-піхотної бригади. Загинув у лютому 2015 р. в результаті ракетно-артилерійського обстрілу поблизу Дебальцева на Донеччині, похований в Ужгороді на Пагорбі Слави.
Тельман Ернст (1886—1944) — лідер німецьких комуністів, один із головних політичних опонентів Гітлера.
На пл. Ш. Петефі в однойменному сквері «заховався» бронзовий пам'ятник угорському поету, публіцисту, громадському діячу та революціонеру Шандору Петефі. Встановлено його у 1990 р. Автор — Ф. Бені, ск. Б. Ференці.
Поруч будівля колишнього готелю «Чорный орел» (пл. Петефи, 20) Нині тут діє Школа мистецтв.
Палац Фріда — найвеличніший приватний будинок міста, який збудував Фрід Ігнац у 1910 р.
Для довідки: Петефі Шандор, справжнє ім'я: Олександр Петрович (1823—1849) — угорський поет, публіцист, революційний діяч сербського і словацького походження.
Для довідки: Петлюра Симон (1879—1926) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, голова Директорії УНР.
Для довідки: Плотені Нандор Фердинанд (1844—1933) — композитор, відомий скрипаль, граф, землевласник, розгорнув у В. Лазах потужне винне та спиртове виробництво.
Олександр Попадинець — молодший сержант, командир відділення військової частини А1778. Загинув у бою внаслідок у червні 2014 року на Луганщині, похований в Ужгороді на Пагорбі Слави.
Плеханов Георгій (1856—1918) — теоретик і пропагандист марксизму, філософ, видатний діяч російського і міжнародного соціалістичного руху.
Для довідки: Попович Дмитро (07.11.1899 — 03.10.1968) — педагог, письменник, громадський і церковний діяч, засуджений на 25 р ГУЛАГу за відмову перейти у московське православіє.
На XXVII сесії VI скликання (3-є пленарне засідання) Ужгородська міська рада ухвалила рішення № 1691 (9.04.2015 р.), на якому вирішила перейменувати площу Спортивну у м. Ужгороді на площу ім. В. Постолакі.
Для довідки: Бабушкін Юхим (1880—1927) — російський революційний діяч.
Віта́лій Андрі́йович Постола́кі (20.02.1965 — 12.02.2015) — майор Збройних сил України.
Для довідки: Потушняк Федір Михайлович (літературний псевдонім Ф. Вільшицький, Ф. Пасічник (1910—1969) — український закарпатський письменник, науковець–етнограф, археолог. Народився у с. Осій Іршавського району. Похований у м. Ужгороді.
Благоєв Дмитро (1856—1924) — болгарський політичний діяч, засновник Комуністичної партії Болгарії.
Свято-Покровський храм (Православна наб, 23). Церква Покрови Пресвятої Богородиці була зведена в 1930 р. за проектом російського священника-архітектора Б. Коломацького (1896—1980) на кошти російських емігрантів та княгині Анастасії. Це зменшена копія церкви в підмосковній Коломні.
Далі — пам'ятник «Скорботна мати», монумент встановлений у знак пам'яті за загиблими воїнами-інтернаціоналістами (скульптор — В. Олашин). Ще один подібний монумент присвячений загиблим закарпатським міліціонерам. Автор — М. Белень. Біля пам'ятника у 2017 р. висадили два десятки сакур.
Також на цій набережній є кілька міні-скульптурок: закоханій парі, Кубик-Рубик та Свободка на сходах. Нещодавно на набережній відновили ретро-ліхтарі.
Для довідки: Пулюй Іван (1845—1918), етнічний український фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.
Добролюбов М. (1836—1861) — російський літературний критик, публіцист, революційний демократ.
Бюст російському поетові Олександру Пушкіну (1979 р. Авторами погруддя з мармуру є М. Попович та К. Лозовий).
Поруч — пам'ятка архітектури 1934—1936 рр., де розташовано Закарпатське управління Національного банку України у стилі пізнього конструктивізму (пл. Пушкіна, № 1). На будинку є 4 скульптури. А якщо ви звернете на вул. О. Довженка, то над входом в Управління СБУ в Закарпатській області ще дві.
Для довідки: Пушкін Олександр (1799—1837) — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови.
Родзинка Чеського кварталу. Простягається повз сквер ім. Героїв Майдану. Навпроти (на перехресті вулиць Довженка–Ракоці (№ 2) — «Совине гніздо» або «Богольвар» — колишній винний льох, який датується 1781 р. Тут ужгородці та гості міста насолоджуються вином під час фестивалів.
Вулиці Ракоці та сусідня Довженка дуже популярні в квітні та травні, коли цвітуть сакури та інші дерева.
Для довідки: Ракоці Ференца ІІ (1676—1735) — князь Трансільванії (Семигороддя), керівник антигабсбурзької національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр.
Для довідки: Рилєєва Кіндрата (1795—1826) — російський поет і революціонер-декабрист, один із нечисленних російських прихильників ідеї національного визволення України.
Ігор Розлуцький — водій-санітар медичної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади. Загинув у листопаді 2014 р. біля Станиці Луганської, похований в Ужгороді на Пагорбі Слави. Проживав в Ужгороді біля вул. С. Лазо. Лазо Сергій (1894—1920) — російський революціонер, учасник Громадянської війни.
Для довідки: Свида василь (22.10.1913 — 19.04.1989) — український скульптор, народний художник України, лауреат Державної Премії УРСР імені Тараса Шевченка, один із засновників Закарпатської школи скульптури). По цій вулиці знаходиться будинок художника з меморіальною дошкою.
(до 1957 р. пр. Булганіна), у 1960-х роках — площа, присвячена 50-літтю СРСР.
Колишній пр. 40-річчя Жовтня
центральна зона
цвтіння сакур і райських яблунь.
18.04.2017 р. на проспекті Свободи заступник глави місії, міністр-радник Посольства Японії в Україні Мічіо Харада, Ужгородський міський голова Богдан Андріїв, заступник міського голови Олександр Білак та керуючий справами виконкому Ужгородської міської ради Олена Макара висадили перші 10 сакур із 30-ти, які Посольство Японії подарувало нашому місту. Ще 20 посадять восени.
Монастир черниць Сестер-Василіанок (біля стомат. факультету УжНУ, провулок Сестер Василіанок).
Для довідки: Сестри Василіанки є монахинями Чину Святого Василія Великого. Цей міжнародній Чин діє у східних Католицьких Церквах, які дотримуються візантійського обряду. Він є найдавнішим монашим Чином у світі, бо його корені сягають IV століття.
Для довідки: Сечені Іштван (1791—1860) — угорський політик, громадський діяч та письменник, граф, один із найвизначніших угорських державних діячів, засновник Угорської Академії наук.
Для довідки: Січові стрільці — назва військових підрозділів Наддніпрянської Армії УНР та Збройних сил Української Держави, сформованих у 1917—1919 рр. на Наддніпрянській Україні.
Готель «Корона», збудований в 1908 р. Сьогодні на будівлі слова «KORONA» вже немає, оскільки в його приміщеннях розташована Ужгородська філія МАУП ім. А. Волошина (пл. Фенцика, № 5—7).
Мармурове погруддя закарпатському письменнику, церковному діячеві Євгену Фенцику. Встановили його у 1926 р. біля облфілармонії в однойменному парку на пл. Є. Фенцика (поруч із пл. Театральна). Скульптор — О. Мондич-Шиналі. Закарпатський академічний обласний театр ляльок «БАВКА», пл. Театральна, 8.
мкр Шахта, серединна зона (НП№ 1—15д, П№ 2—12), периферійна зона (П№ 16—110, НП№ 17—21а)
Храм на честь святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського (вул. Тімірязєва, 17, мкр Шахта). Храм Святої Тройці (вул. Тімірязєва). Церква Свящ. Йософата і всіх Святих (вул Тимірязєва).
Для довідки: Тімірязєв Климент (1843—1920) — російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, фундатор школи фізіології рослин.
Колишня чоловіча гімназія ім. Другетів в стилі італійського ренесансу, 1893—1895 рр., а нині хімічний факультет УжНУ (колишній центральний корпус УжДУ) (вул. Фединця, № 53). Перед її входом в 1994 р. відновлено бюст Габору Дойко (1768—1796) — відомому угорському поетові, який неповний рік викладав в Ужгородській гімназії, тяжко захворів і несподівано швидко помер. Бюст знаходився тут в 1909—1945 рр. У 1945 р, коли будівлю гімназії передали УжДУ, бюст поета зняли, а на його місці встановили бюст В. Леніна. Скульптуру передали у Закарпатський краєзнавчий музей. І тільки у 1994 р пам'ятник відреставрували і повернули на місце. Скульптуру виготовив ужгородський художник Едмунд Самовольский. Спочатку було задумано відлити бюст із бронзи, але Державна художня рада, яка затверджувала проект, запропонувала каррарський (Італія) мармур.
Для довідки: Фединець Олександр (1897—1987) — відомий закарпатський лікар-хірург.
«Кошти» — затишна територія, застелена тінню розлогих старовинних каштанів, — улюблене місце для посиденьок неформальної молоді міста. У центрі площі — пам'ятник-погруддя Євгенові Фенцику. З двох боків площу «прикривають» та роблять дуже камерною обласна філармонія (колишня ортодоксальна синагога) та ляльковий театр, на стінах якого полюбляють відточувати свою художню майстерність ужгородські графітники. Народну назву «Кошти» (себто, «каштани») дали розлогі каштани, під якими молоді так приємно споглядати краєвиди Ужа із ранньої весни і до пізньої осені. Поки площу суцільним шаром не вкриє пожовкле листя.
Будівля колишньої синагоги (1904 р.) споруджена у псевдомавританському стилі на кошти общини ортодоксальних євреїв-ашкеназів за проектом Д. Паппа та С. Ференца (пл. Фенцика, № 10). Одна з найбільших синагог у Європі була розрахована на 800 місць.
Фасад, викладений клінкерною цеглою та червоними керамічними плитами, а також портали вікон, обрамлені штучним червоним мармуром. Арки всередині будівлі виготовлені з білого мармуру.
Цікаво, що до синагоги ходили не лише євреї, але й представники інших конфесій.
З середини 1950-х рр. тут діє філармонія, де знаходиться один із найкращих в Україні орган із трьома клавіатурами та 2250 трубами.
У 1974 р. поряд було добудовано 3-поверховий корпус філармонії, де розміщується малий зал на 360 місць, зали для репетицій та інші приміщення.
Збереглася також будівля колишнього равинату, де сьогодні діє філія банку.
Поряд знаходиться перший у Закарпатті театр, приміщення якого нині займає ляльковий театр «Бавка» (пл. Фенцика, № 8) та одна з перших в Україні дитячих залізниць, що починає свій маршрут із центру міста і тримає курс до чудового старовинного парку Підзамковий.
Для довідки: Іва́н Фе́дорович Фірца́к (Кротон-Фірцак; 28.07.1899, Білки, нині Іршавського районуЗакарпатської обл. — 10.11.1970, Білки) — український борець, боксер, боєць вільного стилю, силач, артист цирку. 1928 р. був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака–Кротона досі ніхто не може повторити.
Говоров Леонід (1897—1955) — радянський воєначальник, маршал, Герой Радянського Союзу.
мкр «Мала Прага», р-н тубдиспансера, серединна зона
Для довідки: Фогараші Іван (1786—1834) — закарпатський духовний служитель, викладач Ужгородської семінарії, священник греко-католицької церкви св. Варвари.
На пл. Б. Хмельницького біля дитячого майданчика заклали алею гібіскусів.
Для довідки: Хмельницький Богдан (1595—1657) — український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорізького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні.
«Цегольня» — радянський воєначальник, генерал армії, Герой Радянського Союзу. розташувалася на з'єднанні між вулицями Берчені та Підгірною. Церква Преображення Господнього побудована в 1802 р. за проектом І. Фрідгоффера (вул. Цегольнянська, 2). В 1802—1949 рр. належала греко–католикам, а потім знаходилась у власності університету та була перебудована. В 1991 р. храм передано православним в обмін на Кафедральний Хресто–Воздвиженський собор на вул. Капітульній. На церковному подвір'ї знаходиться каплиця, де поховано видатного вченого і громадського діяча М. Лучкая.
У травні на цій вулиці квітне одне з найстаріших тюльпанових дерев (ліріодендрон). Тюльпанове дерево — родич магнолії.
Для довідки: Чургович Іван (1791—1862) — греко-католицький священник, закарпатський педагогічний діяч, генеральний вікарій Мукачівської єпархії, директор гімназії в Ужгороді.
Українська Православна Церква Київський патріархат
Храм Преображення Господнього (вул. Лавріщева, 8б).
Для довідки: Роман Шухевич (головнокомандувач Української повстанської армії, один із керівників генерального штабу національної оборони Карпатської України).
Василь Лавріщев — молодий радянський офіцер, який командував танковим полком, загинув у боях під Івано-Франківськом, герой Радянського Союзу. Колись його ужгородські побратими вирішили увіковічнити пам'ять про героя війни, назвавши на його честь вулицю, де власне і стояв танковий полк Ужгорода.
«Новий» р-н, серединна зона (П № 2—30, НП № 1—29), периферійна зона (П № 32—52, НП № 31—39)
Колишні вулиці
Назви вулиць Резервна, Ремонтна, Рокитна вилучили зі списку.
Виключено з упорядкованого переліку вулиць, провулків та площ міста, затвердженого рішенням XV сесії міської ради VII скликання 12.09.2017 № 750 (далі Перелік) такі вулиці: в мікрорайоні Підлипники: — Високовольтна; — Андрія Коцки; — Дезидерія Задора; — Василя Вишиваного (Ротмана М.); — Павела-Йосифа Шафарика; — Петра Сови; — Федора Манайла; — Михайла Балудянського; — Миколи Бажана; — Бели Бартока; — Івана Свиди; — Підлипницька; — Тормашська.
та вулиці та провулки, які знаходяться за межами міста в мікрорайоні Східний—555: — Рибальська (вулиця); — Ялинкова (вулиця); — Аґрусовий (провулок); — Бузковий (провулок): — Ожиновий (провулок); — Полуничний (провулок); — Порічковий (провулок): — Рибальський (провулок); — Терновий (провулок); — Трояндовий (провулок); — Шипшиновий (провулок).
с. Оноківці
У 2018—2019 роках до меж с. Оноківці приєднано такі вулиці Ужгорода[2]:
Храм на честь собору Карпатських святих (вул. Ротмана, 22, мкр Підлипники).
Для довідки: Василь Вишиваний (справжнє ім'я — Вільгельм Франц фон Габсбург–Лотрінґен) — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців).
Ротман М. — радянський учений, публіцист, учасник робітничого руху на Закарпатті.
Рішенням № 1509 від 18 квітня 2019 року «Про внесення змін до переліку вулиць, провулків та площ міста» Ужгородська міська рада вирішила їх виключити з переліку вулиць.
Туризм
Пішохідний міст
Для кращого огляду Ужгорода варто зупинитися на пішохідному мості, звідки можна насолодитися найдовшою в Європі і третьою за довжиною у світі липовою алеєю (2,2 км) на Набережній Незалежності, яку було висаджено ще у 1928 році. Цвіте алея все літо, оскільки тут зібрані різні сорти лип.
2009 р. на протилежному березі була висаджена алея сакур, що також вважається найдовшою в Європі.
*за таблицею «Деталізація схеми економіко-планувального зонування міста Ужгород»
Особливі примітки Парні (П), непарні (НП) номера будинків.
Сквери та парки м. Ужгорода
Перелік
зелених зон загального користування на території м. Ужгорода від 11.04.14
№ з/п
Найменування об'єкту
Площа, га
Об'єкти природно-заповідного фонду,
парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення:
1.
Парк Підзамковий
4,00 га
2.
Парк Боздоський
50,00
3.
Палісадник обласної лікарні
0,70
4.
Сквер міськлікарні — Дендросад Лаудона
– сквер Альпінарій
0,1423
0,2577
5.
Палісадник університетської бібліотеки
0,11
6.
Палісадник хімічного факультету
0,20
7.
Сквер Т. Масарика
0,57
8.
Алея липи на набережній річки Уж
1,00
9.
Рокарій ПАТ «Закарпатліс»
0,51
10.
Партерний сквер
1,5704
Всього:
59,0604
Сквери:
11.
«Ротарійський» («Студентський»)
1,77
12.
на пл. Дружби Народів
0,76
13.
на пл. Лаборця
0,71
14.
на пл. Народній колишній сад троянд — міксбордер
0,55
15.
на пл. Бабушкіна
0,12
16.
партер на пл. Пушкіна
0,08
17.
на розі вул. Ракоці — Крилова
0,09
18.
на розі вул. Митної та Собранецької
0,06
19.
на розі вул. Я. Гуса та Собранецької
0,08
20.
партер на пл. Корятовича — Фединця
0,20
21.
по вул. Довженка (навпроти СБУ) (сакури, фонтан). Сквер ім. Героїв Майдану
0,55
22.
на пл. Б. Хмельницького
1,60
23.
на пл. Егана
0,07
24.
партер біля готелю Закарпаття
0,20
25.
на пл. Кирила і Мефодія
2,80
26.
по вул. Мукачівській — Анкудінова
0,30
27.
партер біля готелю Ужгород
0,22
28.
на пл. Ш. Петефі
2,00
29.
партер залізничного вокзалу
0,30
30.
партер біля автовокзалу Ужгород-1
0,14
31.
біля автовокзалу Ужгород-2
0,11
32.
по наб. Православній
0,93
Всього
13,64
Разом:
72,7004
Сквер Альпінарій центральна зона
Сквер Е. Фенцика центральна зона
Сквер ім. Героїв Майдану біля СБУ вул. Довженка
(на розі вулиць Ф. Ракоці — Довженка — Крилова: фонтан, лавиці, квітник, дитяча зона) центральна зона
Сквер Ротарійський центральна зона
Парк Підзамковий серединна зона
Кальварія серединна зона
Парк Боздошський периферійна зона
Сквер Є. Томенчука периферійна зона
аптека на вулиці Ракоці — на її території зацвіли сакури.
«Зелені біціглі» — клумби зі старих велосипедів в альпінарії.
двір по вул. Залізничній 4/22 та на Кошицькій, 35 — у дворі, крім клумб ще альтанка й водограй
та благоустрій території, прилеглої до кав'ярні «Дольче» на проспекті Свободи: стрункі туї, розкішна альпійська гірка-фонтан із вазонами сульфіній та петуній.
милі квітники й клумби з квітами чорнобривців і віоли Віттрокана на Жупанатській (близь житлово-офісного центру, котрий на цій вулиці має номер 1).
Присвоїти скверу по вул. Гойди ім'я Франтішека Крупки.
Присвоїти частині скверу по вул. Гойди — пл. Дружби Народів ім'я Мілана Ростіслава Штефаніка.
«Ротарійський» сквер розташований між наб. Студентська, пл. Дружби Народів та вул. Митна.
сквер-альпінарій в історичному центрі м. Ужгород" на пл. Жупанатській (альпінарій): декоративна клумба, декоративні лавиці, озеро
Перший приватний сквер в Україні по вул. Капітульній в Ужгороді, навпроти Хрестовоздвиженського греко-католицького кафедрального собору.
Боздошський парк — Свято-Троїцький храм, тут висаджено алею канадської ялини вздовж стежини від входу в парк до храму. Загалом — близько семи десятків деревцят.
сквери біля хімічного факультету УжНУ, будівлі СБУ, Квітуче місто: сакури — своєрідний бренд Ужгорода
Сакури — на Православній набережній
- на Слов'янській набережній Ужа в напрямку Боздоського парку висадять понад сто деревець японської вишні, утворюючи таким чином найдовшу сакурову алею у Європі, яка має сягнути двох кілометрів.
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 12 вересня 2021. Процитовано 7 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання
Вулиці Ужгорода — Цей список містить перелік сучасних назв вулиць Ужгорода та їх геометрію. Дані зібрані в рамках проекту OpenStreetMap
Kaisar Wen dari SuiKaisar Dinasti SuiBerkuasa4 Maret 581 - 13 Agustus 604PenerusYang Guang, Kaisar YangInformasi pribadiKelahiranYang Jian21 Juli 541Kematian13 Agustus 604Istana RenshouNama periodeNama anumertaWen (文)Nama kuilGaozu (高租)AyahYang ZhongIbuLü KutaoPasanganDugu Qieluo Sui Wendi (隋文帝) Nama keluarga: Yang (楊|杨, yáng) Nama pemberian: Yang Jian (楊堅) Masa pemerintahan: 581–604 Nama era:(tanggal) Kaihuang (開皇)581–600 Nama anumerta:(panjang) – Nama anumert...
2022 film by Akiva Schaffer Chip 'n Dale (film) redirects here. For the 1947 short film, see Chip an' Dale. Chip 'n Dale: Rescue RangersOfficial release posterDirected byAkiva SchafferWritten by Dan Gregor Doug Mand Based on Chip 'n Dale: Rescue Rangersby Tad StonesAlan Zaslove[1] Chip 'n' Daleby Bill Justice Produced by David Hoberman Todd Lieberman Starring John Mulaney Andy Samberg KiKi Layne Will Arnett Eric Bana Flula Borg Dennis Haysbert Keegan-Michael Key Tress MacNeille Tim Ro...
Isabella AndreiniMusée CarnavaletBiographieNaissance 1562PadoueDécès 1604LyonNom de naissance Isabella CanaliPseudonyme Isabella AndreiniNationalité ItalieActivités Actrice, poétesse, écrivaineConjoint Francesco Andreini (à partir de 1578)Enfant Giambattista Andreinimodifier - modifier le code - modifier Wikidata Isabella Canali, devenue après son mariage Isabella Andreini, née en 1562 à Padoue et morte à Lyon le 11 juin 1604 est une poétesse et comédienne italienne de la commed...
Полін ДюкрюPauline Ducruet Полін на літній гала вечері фонду «Fight Aids Monaco» в «Sporting de Monte Carlo»Ім'я при народженні Полін Грейс Магай Дюкрюе фр. Pauline Grace Maguy DucruetНародилася 4 травня 1994(1994-05-04) (29 років)Монте-КарлоГромадянство МонакоДіяльність стрибунка у водуAlma mater Albert I LycéedРід ГрімальдіБа
العلاقات العراقية الليسوتوية العراق ليسوتو العراق ليسوتو تعديل مصدري - تعديل العلاقات العراقية الليسوتوية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين العراق وليسوتو.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: وجه المقارنة ا
Esta página cita fontes, mas que não cobrem todo o conteúdo. Ajude a inserir referências. Conteúdo não verificável pode ser removido.—Encontre fontes: ABW • CAPES • Google (N • L • A) (Março de 2020) SÉCULOS: Século XVIII — Século XIX — Século XX DÉCADAS: 1840 • 1850 • 1860 • 1870 • 1880 • 1890 • 1900 • 1910 • 1920 • 1930 • 1940 ANOS: 1885 • 1886 • 1887 • 1888 • 1889 •&...
Sporting event delegationLiechtenstein at theOlympicsIOC codeLIENOCLiechtenstein Olympic CommitteeWebsitewww.olympic.li (in German and English)Medals Gold 2 Silver 2 Bronze 6 Total 10 Summer appearances193619481952195619601964196819721976198019841988199219962000200420082012201620202024Winter appearances193619481952195619601964196819721976198019841988199219941998200220062010201420182022 This is a list of flag bearers who have represented Liechtenstein at the Olympics.[1] Flag bear...
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada September 2016. Ronnie ReniersInformasi pribadiNama lengkap Ronnie ReniersTanggal lahir 8 November 1987 (umur 36)Tempat lahir Tilburg, NetherlandsTinggi 1,79 m (5 ft 10+1⁄2 in)Posisi bermain GelandangInformasi klubKlub saat ini PEC ZwolleNo...
Guru Sauti pencipta Tari Serampang 12 Sauti (atau biasa dikenal Guru Sauti 16 Mei 1903 – 21 Agustus 1963) adalah seorang seniman Indonesia yang dikenal sebagai pencipta Tari Serampang 12. Ketika Sauti masih hidup, tarian ini tampil melanglang ke negara-negara ASEAN, Jepang, Tiongkok, dan ke beberapa negara Eropa. Dalam setiap pergelarannya nama Sauti kian populer. Pada masa keemasannya, keberadaan Tari “Serampang 12” mendapat sambutan yang luar biasa di seluruh tanah air d...
Misteri DuniaGenreMajalah beritaNaratorBimo KusumoNegara asalIndonesiaBahasa asliBahasa IndonesiaProduksiDurasi45 menit (Senin-Sabtu)DistributorTrans MediaRilisJaringan asliTrans7Format gambarDolby Digital HD 16:9Format audioStereoDolby Digital 5.1Rilis asli30 Agustus 2021 (2021-08-30) –sekarangAcara terkaitOn The Spot, Secret Story dan TrendingI-Pedia (di Trans TV)Kisah Viral, Legenda Sang Penunggu, Konon Katanya, Ragam Cerita, dan Mitologi (di GTV)Jejak Leluhur Nusantara (di NET...
العصر الذهبي الإسبانيمعلومات عامةالبداية 1492 النهاية 1681 البلد إسبانيا تعديل - تعديل مصدري - تعديل ويكي بيانات إسبانيا ما قبل التاريخ إسبانيا ما قبل التاريخ التاريخ القديم شعوب ما قبل الرومان إسبانيا القرطاجية (575–206 ق.م) الغزو الروماني (206–27 ق.م) هسبانيا (218 ق.م – القرن 5) الرو...
Chief Minister of Madras Presidency SirPonnambala Thiaga RajanRajan in 1934Member of Madras Legislative Assembly for CumbumIn office1952–1957GovernorSri Prakasa,A. J. John, AnaparambilChief MinisterChakravarti Rajagopalachari,K. Kamaraj8th Chief Minister of Madras PresidencyIn office4 April 1936 – 24 August 1936GovernorJohn Erskine, Lord Erskine, Kurma Venkata Reddy Naidu (acting)Preceded byRaja of BobbiliSucceeded byRaja of Bobbili Personal detailsBorn22 April 1892Uthamapala...
Dutch World War II resistance fighter Freddie Nanda Dekker-OversteegenFreddie Dekker-OversteegenBornSeptember 6, 1925Schoten, NetherlandsDiedSeptember 5, 2018Driehuis, NetherlandsNationalityDutchKnown forDutch resistance member during World War IISpouseJan DekkerChildren3RelativesTruus Menger-Oversteegen (older sister) Freddie Nanda Dekker-Oversteegen (6 September 1925 – 5 September 2018) was a Dutch resistance member during the occupation of the Netherlands in World War II. Early life...
Traditional Balinese music, Indonesia Balinese traditional musical instrument. Various hanging Gongs (gong ageng, gong suwukan, kempul) of Gamelan in Indonesia Music of Indonesia Genres Classical Kecapi suling Tembang sunda Kecak Pop Indo Hip hop Dangdut Campursari Kroncong Langgam jawa Celempungan Gambang kromong Tanjidor Gambus Jaipongan Pop Sunda Qasidah modern Rock Tapanuli ogong Specific forms Angklung Beleganjur Calung Degung Gamelan Gambang Gender Wayang Gong gede Gong kebyar Jegog Jog...
2007 video gameDystopiaDystopia's logo.Developer(s)Team Dystopia Puny HumanDesigner(s)Dustin Teddy HulmRobert Fuzzy CrouchTim Termi GrantEngineSourcePlatform(s)Microsoft WindowsReleaseWW: February 25, 2007Genre(s)First-person shooterMode(s)Multiplayer Dystopia is a team-based, objective-driven, first-person shooter video game, developed as a total conversion modification on the Valve's proprietary Source engine. It is based on the cyberpunk literary and aesthetic genre; it is somewhat bas...
American dancer, choreographer and anthropologist (1919–1994) Pearl PrimusPrimus performing The Negro Speaks of Rivers in 1944Born(1919-11-29)November 29, 1919Port of Spain, Trinidad and TobagoDiedOctober 29, 1994(1994-10-29) (aged 74)New Rochelle, New York, United StatesEducationHunter CollegeNew York UniversityOccupation(s)Choreographer, dancer, anthropologistSpousePercival BordeCareerFormer groupsNew Dance Group Pearl Eileen Primus (November 29, 1919 – October 29, 1994) was a...
British singer (born 1988) For other uses, see Adele (disambiguation). AdeleMBEAdele in 2021BornAdele Laurie Blue Adkins (1988-05-05) 5 May 1988 (age 35)London, EnglandAlma materBRIT School for Performing Arts and TechnologyOccupation Singer-songwriter Years active2006–presentWorksDiscographysongs recordedSpouses Simon Konecki (m. 2018; div. 2021) Rich Paul (m. 2023)Children1AwardsFull listMusi...
Institut Agama Islam Negeri KediriIAIN KediriLogo Institut Agama Islam Negeri KediriJenisPerguruan Tinggi Islam NegeriDidirikan1997Lembaga indukKementerian Agama Republik IndonesiaAfiliasiIslamRektorDr. Wahidul Anam, M.Ag.AlamatJalan Sunan Ampel, No. 7, Kelurahan Ngronggo, Kota Kediri, Kota KediriSitus webIAIN KediriInstitut Agama Islam Negeri Kediri disingkat IAIN Kediri merupakan salah satu perguruan tinggi keagamaan Islam negeri yang terletak Kota Kediri, Jawa Timur, tepatnya di Jalan Suna...
