Дрогобич - місто за 65 км фізичної відстані від центру Львова. Це другий за величиною, економічним, культурним та освітнім значенням населений пункт Львівщини. Площа поселення становить 32 км². Проживає близько 75 тисяч осіб (2023 р.).
Урбаноніми - один із методів формування історичної пам'яті населення. Тому кожен період життя міста мало свої назви вулиць, адже змінювались герої, історичні та культурні смисли, пріоритети та свідомість громадян.
Назва вулиці – це один із способів заповнення простору інформацією, надання йому певних смислів. Перейменування є одним із інструментів формування нової моделі простору пам’яті, зміни вектора запам’ятовування/пригадування та забуття або коригування кодів, що творилися в попередній період. Надання нової назви – наділення простору новим смислом, творення нової системи координат. Її закріплення відбувається через сферу почуттів, оскільки нейтральне ставлення до зміни звичних назв практично неможливе, а отже, й нова назва вулиці викликає найчастіше необхідність подолання внутрішнього супротиву, поєднаного з осмисленням причин перейменування та формування власної аргументації доцільності/недоцільності, а отже, й погодження/непогодження з тим, що відбувається. У будь-якому разі формується нове або доповнюється/коригується попереднє знання, і подія (перейменування), як і її внутрішня мотивація та зміст нового топоніму, стає частиною пам’яті конкретної людини та громади. Отже, статус перейменованого простору також змінюється. Чим масштабніші зміни у топоніміконі місцевості, тим суттєвіші зрушення у семантиці простору. [Павленко, І. Я. (2018). Урбаноніми як засіб формування історичної пам'яті. Мова. Література. Фольклор, (2), 58-66. вилучено із ttp://journalsofznu.zp.ua/index.php/philology/article/view/606]
Урбаноніми як складова частина онімного простору заслуговують на ґрунтовне дослідження, адже, як зазначають дослідники, їх виникнення та формування тісно пов’язане із загальними соціокультурними тенденціями розвитку суспільства, державною ідеологією, а також залежить від проявів національної ментальності мешканців певного регіону [Титаренко А.А. Місце урбанонімів у загальній класифікації онімів / А.А. Титаренко // Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. – 2013. – Вип. 9 (2). – С. 171–180.].
Джерелами написання статті слугували матеріали засідань дрогобицької міської ради від 1990 року щодо
перейменування вулиць і провулків м. Дрогобич, історичні джерела, наукова література з проблем ономастики, зокрема урбанонімії та дослідження (у тому числі польові) молодих місцевих краєзнавців, зокрема Олега Стецюка, Андрія М'язика, Ігоря Чави та інших.
Передмова
У списку вулиці подані за алфавітом. Назви вулиць на честь людей відсортовані за прізвищем і подаються у форматі Прізвище Ім'я і/або Посада. Якщо вулиця названа за цілісним псевдонімом або прізвиськом, то сортування відбувається за першою літерою псевдоніма або імені, тобто Володимира Великого — на літеру В, Григорія Теслі — на літеру Г, Данила Галицького — на літеру Д, Ірини Вільде — на літеру І, Йосифа Сліпого — на літеру Й, Лесі Українки — на літеру Л, Остапа Вишні — на літеру О, Панаса Мирного — на літеру П, Юрія Дрогобича — на літеру Ю, Ярослава Осмомисла — на літеру Я.
Назви вулиць, що починаються на число, записані цифрами і подані вгорі таблиці.
Вулиці зі садових товариств подані окремим списком.
Після списку існуючих вулиць наведено список зниклих вулиць (вулиць, які були ліквідовані або включені до інших вулиць протягом XX—XXI століть).
Перелік урбанонімів
Станом на 1 липня 2023 року у Дрогобичі наявно 265 урбанонімів, з них:
Вперше перелік вулиць Дрогобича було опубліковано у 1901 році в газеті "Tygodnik Samborsko-Drohobycki". Його опублікував головний редактор тижневика Юзеф Альбін Кунде (Józef Albin Kunde). Перейменування та найменування відбулось у кінці березня того року.
Даний реєстр віднайшов дрогобицький дослідник Ігор Чава.
Пізніші відомі перейменування: 1928 р., 1939 р., 1958 р., 1990 р., 2022 р.
Від вілли пана Фрітца до великої фабрики (згодом рафінерія «Galicja» біля Млинок Шкільникових)
Бориславська
3
вул.
Війтівська Гора
Від вул. Стебницької (від дому Нижника) до цегельні Корнгабера
Війтівська Гора
4
вул.
Гарбарська (Кушнірська)
Від шкіряного заводу Гоффмана до вул. Собеського
Миколи Лисенка
5
вул.
Голубина
Від вул. Стебницької, попри будинок Стемплера, до вул. Війтівська Гора
Устияновичів
6
вул.
Гончарська
Від вул. Жупної (від вілли пана Цалика) до площі Св. Тройці
Гончарська
7
вул.
Горішня Брама
Від вул. Бориславської до міського лісництва
Горішня Брама
8
вул.
Жупна
Від вілли пана Яна Нєвядомського до жупного моста
Жупна
9
вул.
Завалля
Від вілли Єґра (інколи Джеґра) до площі Смольки
Завалля
10
вул.
Завіжна
Від коваля на роздоріжжю до муніципального (комунального або державного) пасовища
Завіжна
11
пл.
Зварицька
Від жупного моста до соляних джерел
не існує, вул. Солоний Ставок (част.)
12
вул.
Зелена
Від шкіряного заводу пана Ернста до вілли пана Зайґера (Цайґера)
Івана Франка (част.)
13
вул.
Ковальська
Від Ґрандготелю до вул. Собеського
Ковальська
14
вул.
Колійова Вижня
Від вілли пана Германа перед Новим Селом до вул. Шпитальної
Михайла Грушевського (част.)
15
вул.
Колійова Нижня
Від вул. Стрийської до головного залізничного вокзалу
не існує, пров. Залізничний (част.)
16
вул.
Коминярська
Від вілли пана Кльося, вздовж потоку, до вул. Бориславської
Коминярська
17
вул.
Конарського Станіслава
Від вул. Бориславської (від вілли пана Фрітца) до вул. Стебницької
Музична
18
вул.
Корост
Від вілли пана Рудкевича до самого кінця, аж під ліс
Зарічна
19
пл.
Крашевського
Від вул. Рибної і довкола вілли Крашевського (на території власності був сад)
Шолом-Алейхема (част.)
20
вул.
Крута (Звивиста, Кручена)
Від вілли власника фіакрів Кікевича до вул. Тихої
Володимира Івасюка
21
вул.
Лазнева
Від лазні біля дому Лебера до вул. Собеського
у нар. Біля Бані (офіційно безіменна)
22
вул.
Лішнянська
Від будинку Клінґгоффера до Загород Лішнянських (меж, городів та садів села Лішня)
Івана Франка (част.)
23
вул.
Мала
Від площі Ринок (а саме від дому Борґманна) до карного суду
Мала
24
вул.
Малий Ринок
Обіймала територію площі біля судової в’язниці і тягнулася до огорож вілли Крашевського (городів пана Крашевського)
Малий Ринок
25
вул.
Маріїнська
Від вул. Беднарської до вул. Жупної
Маріїнська
26
вул.
Міцкевича Адама
Від аптеки «Під чорним орлом» до вілли пана Зайґера (Цайґера)
Ярослава Осьмомисла, Тараса Шевченка (част.), Січових Стрільців (част.)
27
вул.
Млинарська
Від моста біля млина до дому Гриня Бориса
Млинарська, Війтівська Гора (част.)
28
вул.
Підвалля
Від готелю Макса до площі Смольки
Підвалля
29
вул.
Плебанія Вижня
Від вілли Юзефа Скрипка до раневицької дороги
Плебанія
30
вул.
Плебанія Нижня
Від вілли Щипайла до вул. Плебанської Вижньої
Захарії Копистенського
31
вул.
Польна (Польова)
Від вул. Стебницької, повз склад дерева, до вул. Війтівська Гора
Броніслава Козловського
32
вул.
Раневицька
Від вул. Стрийської до фабрики Файєрштайна «Consordia»
Раневицька
33
вул.
Рибна
Від Малого Ринку до вул. Ковальської
Йосипа Левицького (част.)
34
вул.
Різницька
Від вул. Стрийської, попри бойню, до вул. Війтівська Гора
Івана Дацка
35
вул.
Самбірська
Від будинку Клінґгоффера до фабрики Креппла (Крепля)
Самбірська
36
вул.
Святого Варфоломія (Бартолемея)
Від римо-католицької плебанії до вул. Собеського
Остапа Нижанківського
37
пл.
Святого Варфоломія (Бартолемея)
Від вілли родини Манкесів (Манкесув) до костельної огорожі (паркану)
Замкова Гора
38
вул.
Святого Хреста
Від моста біля вілли пана Мериновича до вілли пана Гампля
Зварицька
39
вул.
Святого Юра
Від вул. Стебницької (від дому Роснера) до вул. Бориславської
Святого Юра
40
пл.
Святого Юра
Обіймала територію біля дерев’яної церкви Св. Юрія Побідоносця
офіційно безіменна, вул. Солоний Ставок (част.)
41
вул.
Святого Яна (Івана Хрестителя)
Від вул. Соляної до вул. Лішнянської (раніше Садова)
Мирона Тарнавського
42
пл.
Святої Трійці
Простягалася від площі Ринок в напрямку до вул. Бориславської, навпроти церкви Пресвятої Тройці
Василя Стефаника
43
вул.
Сільна (Сольна, Соляна)
Від вілли пана Якоба Файєрштайна до вул. Св. Хреста (Воздвиження Чесного Хреста)
Січових Стрільців (част.)
44
вул.
Скітницька (Скотницька)
Від вул. Собеського до будинку родини Тростманів
В'ячеслава Чорновола
45
вул.
Сліпа
Від вілли Абр. Штемплера (Стемплера) до вілли Якуба Файєрштайна
не відомо
46
вул.
Словацького Юліуша
Від вілли пана Михайла Мороза до вул. Війтівська Гора
Богдана Лепкого
47
сад
Словацького Юліуша
Обіймав територію від дому Люстіґа до торгових лавок над потоком
Парк Івасика-Телесика
48
вул.
Слюсарська
Від Ґрандготелю до вул. Чацького
Степана Бандери
49
пл.
Смольки Францішека
Обіймала територію давньої візничої площі і території біля податкового уряду
Театральна
50
вул.
Сніжна
Від вул. Скотницької, через поле до вул. Самбірської (повз будинок Булфона)
Петра Сагайдачного
51
вул.
Собеського Яна
Від вул. Стрийської, повз монастир оо. Василіян, до вул. Самбірської
Лесі Українки
52
вул.
Солоний Ставок
Від вул. Бориславської до будинку пані Подлюської
Солоний Ставок
53
вул.
Стебницька
Від церкви Пресвятої Трійці до дому міського ката
Трускавецька
54
вул.
Столярська
Від вул. Слюсарської, повз дім Чемереса, до вул. Собеського
Шкільна (част.), пл. Тараса Шевченка
55
вул.
Стрийська
Від аптеки пана Тобіашка, що на площі Ринок, до залізничної платформи при головній станції міста
Івана Мазепи, Стрийська
56
вул.
Тиха
Від вул. Церковної до вул. Завіжньої
Тиха
57
вул.
Токарська
Від вул. Ковальської до вул. Столярської (повз дім Скрипуха)
зараз хідник від вул. Ковальської до вул. Івана Франка
58
вул.
Цвинтарна
Від вул. Шпитальної, поза траншею (якийсь розкоп), до вул. Скотницької (повз будинок Затея)
Цвинтарна
59
вул.
Церковна
Від вул. Св. Хреста, повз церкву Св. П’ятниці, до вілли Леловського
Михайла Коцюбинського
60
вул.
Чацького Тадеуша
Від вілли пана Болонного до дому Котика
Тараса Шевченка (част.)
61
вул.
Шашкевича Маркіяна
Від вул. Стебницької (від дому Чупкевича) до вул. Бориславської
Маркіяна Шашкевича
62
вул.
Шевська
Від вул. Стрийської, попри карний суд, до вул. Ковальської
Шевська
63
вул.
Шевченка Тараса
Від вілли лікара Фалька до вул. Беднарської
Адама Міцкевича
64
вул.
Шкільна
Від міської школи, яка діяла навпроти костелу Св. Ворфоломея, до вул. Слюсарської
Шкільна (част.)
65
вул.
Шпитальна
Від вул. Собеського до Гиравки (Гирівки); (раніше називали Лан)
Пилипа Орлика
66
вул.
Яґеллонська
Від вілли лікара Леховського до рабина Шапіри
Данила Галицького
Таблицю осучаснив Андрій М'язик на основі співставлень Олега Стецюка.
Віднайшов перелік урбанонімів Ігор Чава, вперше опублікував Богдан Лазорак.
Доволі показовим є той факт, що перейменування вулиць Дрогобича 1901 року відбувалося в час святкування 40-ї річниці з дня смерті українського поета Тараса Шевченка. Невипадково, рада магістрату Дрогобича включила в програму перейменування окремої вулиці міста на честь Тараса Шевченка. Однойменна вулиця знаходилася на теперішній вулиці Адама Міцкевича, а станом на 17 березня 1901 року фактично простягалася від вілли доктора Фалка до вулиці Беднарської. Варто зазначити, що 1901 року посаду бургомістра Ксенофонта Охримовича тимчасово обіймав Юліан Нападевич, а його заступником був Францішек Майхрович, які, поляки, пролобіювали цю постанову у ґмінній раді. Зауважимо, що до 1939 року названа вулиця позиціонувалася, як одна із найпрестижніших в Дрогобичі, позаяк тут проживали найбагатші нафтові магнати та підприємці.
З іншого боку, перейменування вулиць Дрогобича у кінці березня 1901 року явно було пов’язане із розширенням міського простору Дрогобича, яке відбувалося за рахунок допливу нових нафтових фірм (переважно із Бельгії, Франції, Канади, США та ін.), приватних крамниць, адвокатських контор, підприємств, магнатських вілл тощо. До того ж, кількість архітекторів, що були представлені у міському відділі приватних та державних архітекторів невпинно зростала через збільшення замовлень. Демографічне зростання населення Дрогобича в цей час простежується також через стрімке збільшення заробітчан.
На відміну від більшости міст та містечок Галичини, де українці взяли владу до рук 1 листопада 1918 року, поляки утримували владу у місті до 2 листопада. Українці опанували містом після прибуття до нього військових частин УГА.
Важливо згадати і про спомин від’їзду українських сил з міста 1919 року у час українсько-польського протистояння:
«В ніч із суботи на неділю майже всі частини в Дрогобичі були вже завантажені у вагонах на двірці. Цей поїзд складався із 60 вагонів. Обслуга – дрогобицькі залізничники. Він по приказу мав від’їхати останній, а лучив у собі район Самбір-Дрогобич-Борислав. Через цілу ніч переходили поїзди з підмогою на фронт, одначе вже в неділю 19 травня можна було бачити вояків, які, як фронтові недобитки, ходили самопас по місті. Щохвилини заїздили на станцію наші війська, які відходили на фронт пішком через Дрогобич у сторону Лішні…» [Останній поїзд. Спомин 1919 р. / Дрогобиччина – земля Івана Франка. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 973 с. – С. 789].
Упродовж 16-18 липня 1919 року всю територію ЗУНР окупували польські війська.
Оскільки рівно весь цей час тривала Польсько-українська війна, про перейменування та найменування вулиць немає інформації.
Порівнюючи з поч. ХХ ст., кількість вулиць у Дрогобичі в міжвоєнний час збільшилася майже на два десятки. Локалізація деяких ще залишається відкритим питанням. Станом на 1930 р. у місті налічуємо 81 вулицю, котрі мали «офіційні назви», в тому числі 5 площ. Далі їхня кількість лише зростала.
Розташування певних вулиць подано відповідно міжвоєнної карти «Plan miasta Drohobycza» (з колекції Ришарда Хубіша), яку було видано коштом дрогобицького відділу Товариства польських купців та промисловців. До уваги було також взято публікацію Єжи Марії Пілецького «SłownikDrohobyckichUlic» (Biuletyn SPZD, 2012. Nr.11. S.23-39).
Таблицю осучаснив Андрій М'язик на основі досліджень та співставлень Олега Стецюка.
У період 1939-1944 рр.
1 вересня1939 з нападу Німеччини на Польщу розпочалась Друга світова війна. Вже 10 вересня бомбардувальники скинули свій вантаж на залізничний вокзал та рафінерію Польмін (теперішній нафтопереробний завод № 1), а 11 вересня ще й на малу станцію на Трускавецькій, сільзавод та шпихлір.
22 червня 1941 року місто було бомбардовано німецькою авіацією, під удар попали залізнична станція з вокзалом та нафтопереробні підприємства міста, а також військові казарми.
Приблизно в 8:30 год. ранку 6 серпня1944 року після двогодинного бою в районі НПЗ "Польмін" у місто ввійшли бійці 167-ї стрілецької дивізії Четвертого Українського фронту.
- Див. Довідник про перейменування назв вулиць і провулків та зміну нумерації будинків по місту Дрогобичу. – Дрогобич, 1958
У часи існування радянської імперії у найменуваннях відобразилися особливості нав’язаного колективного землекористування, риси “соціалістичної ідеології”, у зв’язку з чим історичні назви практично тотально перейменовували. Було штучно насаджено ідеологічні назви. Так появились вулиці, провулки, площі, проспекти та парки Більшовиків, Жовтневі, Колгоспні, Комсомольські, Радянські, Першотравневі тощо. Дуже багато появилось найменувань, утворених від прізвищ партійних і радянських діячів, а також письменників, митців: Дзержинського, Енгельса, Леніна, Карла Маркса, Котовського, Куйбишева, Мічуріна, Павлова, Пушкіна, Щорса та багато інших.
І на сучасному етапі, у світлі подій в Україні, маємо продовження “колоніальних” ініціатив: після анексії Криму, у квітні 2014 р., кримська партія “Русское единство” озвучила пропозицію щодо перейменування Сімферополя на місто Путін, а самого півострова на Тавриду (щоб не згадувати про татарське коріння назви “Крим”, згідно з аргументацією окупантів) [Горенко Н. “Зачистка” Крыма как грандиозная афёра [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.Argument.ua.com/stati/
Zachistka-Kryma-kak-grandioznaya-afera source].
- Див. Вулиці Дрогобича. Довідник сучасних назв вулиць, провулків і площ міста Дрогобича та їх розташування за станом на 18.02.92 р. [Додаток до газети "Вісті з Ратуші" від 04.06.92 р. №14] - Дрогобич, 1992.
Ініціювання процесу перейменування об’єктів з радянськими назвами у 2014 р. здійснено Українським інститутом національної пам’яті. Україні необхідно позбутися насамперед тих назв, які мають в своїй основі прізвища осіб, причетних до організування Голодомору та політичних репресій, осіб, які закарбувались у пам’яті більшості боротьбою проти української державності. Цілком поділяємо думку голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, що: “Сьогодні топоніміка перестала бути питанням лише гуманітарної політики – вона стала одним із інструментів національної безпеки”.
Історичним рішенням стало прийняття 9 квітня 2015 р. Верховною Радою України Закону “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборона пропаганди їхньої символіки”, відповідно до якого місцева влада зобов’язана впродовж шести місяців з дня набрання законом чинності перейменувати області, райони, міста, села, вулиці та інші об’єкти топоніміки, які носять радянські назви.
У світлі подій, що відбулися у країні протягом 2013–2014 рр., які й спонукали до прийняття низки давноочікуваних рішень на найвищому рівні, в умовах триваючої у 2015 р. воєнної агресії зі Сходу, зміна
більшовицького назівництва є доволі знаковою. Це своєрідний семантичний опір українського суспільства проімперським геополітичним амбіціям. [Лабінська Г.
Топоніміка : навч. посібник / Галина Лабінська. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. – С. 4.]
Ремарка
Офіційне перейменування вулиць, провулків, парків тощо сприяє творенню нової пам’яті про минуле та формуванню певних аспектів знання про сьогодення. Корективи історичної пам’яті виявилися в тому, що, по-перше, відмова від старих назв, пов’язаних із сакралізацією комуністичної ідеології, радянської історії та її діячів, запускає процес забування, оскільки зникають візуальні знаки пам’яті, постійні нагадування у вигляді табличок із назвами вулиць, записів у паспортах на сторінках реєстрації, фіксації адреси в документах та анкетах тощо. Відповідно зникає й аудіознак, оскільки старі назви перестають звучати спочатку в офіційному, а пізніше й побутовому мовленні. У такий спосіб відбувається організоване стирання раніше освячених аспектів радянського минулого, його десакралізація і коригування неофіційного ставлення. По-друге, нові урбаноніми, передусім годоніми, закріплюють інше, значною мірою альтернативне радянському знання про минуле краю, включаючи різні його етапи, насамперед, звичайно, про козаччину та охоронців пам’яті про степове лицарство. Відновлюється пам’ять про життя та діяльність на нашій землі менонітів та їхню роль у розбудові економіки краю. Твориться пам’ять про осіб, діяльність яких була значним внеском у розвиток промисловості та інфраструктури Дрогобича та регіону. По-третє, формується уявлення про тяглість та безперервність героїчної історії краю, оскільки годоніми фіксують мужність та звитягу учасників другої Світової війни, героїв-афганців, героїв Небесної Сотні, бійців АТО та захисників України під час новітньої Московитської навали. Привертає увагу той факт, що міські об’єкти називаються іменами саме Героїв, незалежно від їхнього звання, посади тощо. По-четверте, завдяки новим онімам формується погляд на сучасне як час боротьби за свободу, створюється пам’ять про героїко-патріотичну парадигму сьогодення. Нові урбаноніми творять образ міста інтелекту, винаходів, науки, літератури та мистецтва. Отже, поряд із процесом забування творяться механізми нового сприйняття минулого та формування позитивного знання про сучасне, а певна назва простору міста сприяє формуванню та/або коригуванню історичної пам’яті його жителів.
[Павленко, І. Я. (2018). УРБАНОНІМИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ. Мова. Література. Фольклор, (2), 58-66. вилучено із http://journalsofznu.zp.ua/index.php/philology/article/view/606]
Вулиці та інші об’єкти стають «безтілесними пам’ятниками» тим особам та подіям, які в актуальному символічному контексті визначені як видатні. Отже, тепер урбаноніми набувають нового значення та функції – закріплення певних ідей, фактів, у ширшому контексті – інтересів соціальних груп, інституцій та суспільства в цілому [Поднос В. Назва має значення: чому і як в Україні перейменовують вулиці [Електронний ресурс] / В. Поднос. – Mistosite: Культура, Партисипація, Урядування. Українська урбаністична платформа з аналітичним журналом про місто. – 24 березня 2016. – Режим доступу: https://mistosite.org.ua/ru/articles/nazva-maye-znachennya-chomu-і-yak-vukrayinі-perejmenovuyut-vulyczі (дата звернення 07.10.2018)].
Саме тому перевидання вже напрацьованих топонімічних праць, поява новітніх досліджень за цим напрямком і їхня широка популяризація є більш ніж актуальними. [Лабінська Г.
Топоніміка : навч. посібник / Галина Лабінська. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. – С. 4.]
Вулиці садівничих товариств
До недавнього часу, поки не дозволили приватизовувати ділянки, що на території дачних кооперативів, вулиці садівничих товариств не адресувалися містом, а були лише для орієнтування у межах дачних кооперативів. Зараз виникають деякі складності в адресації приватизованих садиб у межах садових товариств, оскільки вони вже отримують адресу міста. У Дрогобичі над тим сильно не заморочувались і створили однойменні зі садівничими товариствами вулиці: Світанок та Здоров'я. Так получились цілі квартали малогабаритної забудови по цих двох вулицях. Але неприватизовані обійстя мають старі внутрішні адреси вулиць у межах садових товариств.
Брудна вулиця. Колись йшла паралельно нинішній вул. П. Орлика. До неї можна було вийти з кінця вул. Ковальської через вул. Лесі Українки. Як такий початок вулиці «зберігся» — це в'їзд на територію «Рукавички». Цікавим є те, що вулиця у 1920-х роках, як довідуємося з львівських газет, була забрукована, хоч не вважалася центральною, але, вочевидь, це відбулося через те, що вона вела до старого єврейського кладовища. ІІ Світова війна і повоєнний час зліквідували її. Газетні хроніки про вулицю майже мовчать. Однак, у львівській «Хвилі» за 1938 рік читаємо, що з цієї вулиці така собі Анна Капусцінська (мешкала за адресою: вул. Брудна, 13) кинула свою десятимісячну дитину у саду на вул. Сенкевича, 12 (початок нинішньої вул. І. Франка). У часи німецької окупації вулиця опинилася в межах Дрогобицького ґетто й була позначена на німецькій карті під назвою пров. Чортополоховий. Вулиця паралельно межувала з двома іншими вулицями: ліворуч з «безіменним сліпим провулком» (вже не існує), праворуч — з вул. Орлика, з якою її сполучав провулок, що йшов майже навпроти Великої синагоги. З тієї ж періодики довідуємося, що тут мешкав такий собі «інспектор», який давав дозвіл на продаж гусей на міському ринку. http://droginfo.com.ua/content/view/9032/;
Кіно провулок. Колись відходила від в'їзних воріт костелу до теперішньої вулиці Міцкевича А. «Кінопровулок» — це умовна назва вулички, яка вела від колишньої вул. Яґеллонської (тепер Данила Галицького) попри перший міський кінотеатр «Штука» (відкритий у 1909 р.; у радянський час мав назву «Комсомолець») й виходила до вул. Шевченка (сьогодні — вул. Міцкевича). Вуличка починалася перед костельною брамою будинком поштово-телеграфного уряду (вул. Яґеллонська, 31), який почали зводити у 1905 році. Нині початок вулички забудований, а там, де був вхід — тепер стіна «Укртелекому». Майже до кін. ХІХ ст. була сліпим провулком, який виходив «у городи», допоки не була прокладена тодішня вул. Шевченка. Нам відомі як мінімум три передвоєнні зображення, які показують не саму вуличку, а її початок з виглядом на костел Св. Варфоломія: фото 1920-років, де видно не «оштукатурену» костельну браму, фото 1938 року А. Ленкевича та передвоєнний малюнок Фелікса Ляховича. Варто приглядітися до основи, яка тримає ліхтар у провулку. Подібну, а точніше дві такі можна знайти на вул. Мазепи, 18 при вході). Вперше це помітив ще кілька років тому дрогобичанин Остап Дзондза. Поки залишається невідомим чи мала вуличка свою передвоєнну назву. Хоча на німецькій карті Дрогобича 1940-х років вулицю позначають так: над нею пишуть «Gasse», а під нею — «Kino», тобто, «алея» та «кіно». http://droginfo.com.ua/content/view/8785/;
Залізнична вулиця. Йшла майже паралельно між теперішніми вулицями Стрийською та Грушевського М.; відходила приблизно від теперішнього будинку № 70 по вул. Грушевського та сполучалась з теперішньою вулицею Вокзальною біля хати № 11. Існувала до кінця 1970-х років;
Рихтицька вулиця /частково/. Частину вулиці знищили, побудувавши завод автомобільних кранів. Інша частина і зараз Рихтицька;
Сліпа вулиця. Місце знаходження не з'ясоване. Відомо, що йшла до будівлі теперішньої картинної галереї, колишньої вілли пана Якоба Файєрштайна (зараз це вул. Січових Стрільців, 18). Можливо, це частина вулиці Січових Стрільців від вулиці Ю. Дрогобича до вул. Т. Шевченка;
Токарська вулиця. Колись сполучала вулицю Ковальську із сучасною вулицею Івана Франка. Існувала до часу побудови кінотеатру «Прометей» та створення теперішньої площі Тараса Шевченка. Тепер на місці вулиці існує хідник (пішохідна доріжка);
Зварицька площа. Знаходилась приблизно між церквою Святого Юра та сільзаводом, між теперішніми вулицями Солоний Ставок та Зварицькою; де-факто, була майданом перед солевиварювальним заводом, за мостом через річку Побук. У той час русло ріки було дещо іншим, ніж зараз;
Скотницький майдан. Розташовувався у кінці теперішньої вулиці Чорновола В. по лівій стороні; на ньому продавали домашню худобу, бидло та скотину. Реконструйований у 1925 р.
Де-юре існують, а де-факто — ні вулиці
ẟ Руслана Сіксоя вулиця. Адресно прикріплено три хати, які розкидані по інших вулицях. Дороги чи проїзду як такого нема
Де-факто існують, а де-юре — ні вулиці
ẟ Проектна вулиця. Офіційно не знаходимо такого найменування, однак на деяких картах вона позначена. Зокрема, на публічній кадастровій карті вона є.
Люди, зацікавлені у дослідженні урбанонімів Дрогобича
Подано неповний перелік людей, котрі з часу здобуття Україною незалежности займались професійною або аматорською діяльністю щодо вивчення історії чи сучасності міста, залишаючи і свій слід у його дослідженні.
Анатолій Задерецький - дрогобицький колекціонер, історик-любитель, створив музей ваг у місті, засновник ГО "Інститут шанувальників старожитностей". Як сам пише про себе, "Народився та виріс під час другої московської окупації Галичини". Проживає у Дрогобичі на вулиці Стрийській.
Богдан Лазорак - історик, викладач університету. Нар. у 1985 році у Дрогобичі.
Андрій М'язик - картограф-любитель, дослідник топонімів, краєзнавець-аматор. Нар. у 1989 році у Дрогобичі. Проживає у рідному місті.
Роман Пастух - письменник, журналіст, публіцист, поет, літературний критик, редактор. Нар. у 1948 році на Стрийщині. Проживає у Дрогобичі.
Андрій Риштун - програміст, електронік, диґер, мандрівник, засновник Музею загиблих літаків та сайту explorer.lviv.ua. Як пише про себе: "Мандрівник, дигер, блогер. Подорожую цікавими місцями і пишу про це статті Навколо ще багато таємниць". Нар. у 1983 році у Дрогобичі. Проживає у селі Хоросно.
Григорій Сивохіп - колекціонер, дослідник історії дрогобицької цегли. Нар. у 1942 році. Проживає у Дрогобичі.
Олег Стецюк - журналіст, краєзнавець, екскурсовод, прозаїк, художник, громадський діяч, засновник інтернет-видання Drohobyczer Zeitung, автор ілюстрованого туристичного путівника про Дрогобич, розробник першої туристичної онлайн-карти Дрогобича. Нар. у 1989 році у Дрогобичі. Проживає на вул. Є. Коновальця.
Ігор Чава - популяризатор туризму, засновник Туристично-інформаційного центру міста Дрогобич. Нар. у 1988 році у Дрогобичі. Із 2022 р. проживає у Києві.
Михайло Шалата - журналіст, літературознавець, викладач університету, громадський діяч. Нар. у 1937 році на Стрийщині. Пом. у 2020 р. у Дрогобичі. Проживав на вулиці Княгині Ольги.
Вулиці Дрогобича. Довідник сучасних назв вулиць, провулків і площ міста Дрогобича та їх розташування за станом на 18.02.92 р. [Додаток до газети "Вісті з Ратуші" від 04.06.92 р. №14] - Дрогобич, 1992.
Галів М. Між серпо-молотом і свастикою: Дрогобич у 1939 – 1944 рр. // Нариси з історії Дрогобича. – Дрогобич: Коло, 2009.
Гнатюк В. Аматорська топоніміка: потрібна розумна межа // Дивослово. – 2001. – №4. – С. 34-37.
Довідник про перейменування назв вулиць і провулків та зміну нумерації будинків по місту Дрогобичу. – Дрогобич, 1958
Дрогобич. Місто і дрогобичани. Довідник. // Автор-упоряд. Р.Ладанай. − Дрогобич: Коло, 2007. − 144 с.
Дрогобич. Обличчя міста. − К.: ДНВП "Картографія", 2003.
Дрогобиччина − земля Івана Франка. Т.1 / За ред. А.Глодилович, В.Осередчук та ін. − Нью-Йорк − Париж − Сідней − Торонто, 1986;
Дрогобиччина – земля Івана Франка. Т.2 – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1997, 973 с.
Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» // Відомості Верховної Ради. – 2015. – № 26.
Лабінська Г. Топоніміка : навч. посібник / Галина Лабінська. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. – 274 с
Мариняк М. Дрогобич: ілюстрований краєзнавчий нарис / Мар’ян Мариняк. — Львів : Каменяр, 1979.— 48 с.
М’язик А. Ергоніми Дрогобича / Андрій М’язик // Слово у мові та тексті: Наукові записки. – Вип. 5. – Дрогобич: Посвіт, 2011. – С. 86-93.
Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку ХХІ ст.), Дрогобич, 2009
Титаренко А.А. Місце урбанонімів у загальній класифікації онімів / А.А. Титаренко // Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. – 2013. – Вип. 9 (2). – С. 171–180.
Ухвала Дрогобицької міської ради народних депутатів Львівської області від 18 лютого 1992 року "Про зміну найменувань вулиць і провулків".
Шалата М. Дрогобич: нарис-путівник / Михайло Шалата. — Львів : Каменяр, 1986. — 86 с.
Яцків Р. До питання про урбаноніми Дрогобича / Р. Яцків // Рідне слово в етнокультурному вимірі. - 2013. - С. 293-297. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev_2013_2013_40.
"Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogthume Krakau und den Herzogthümern Auschwitz, Zator und Bukowina in 60 Blättern, C.R. von Kummersberg", 1855.
Amtliches Fernsprechbuch für distrikt Gailizien. – 1942.
Wykaz nowo nazwanych ulic w Drohobyczu // Tygodnik samborsko-drohobycki: czasopismo polityczno-społeczno-ekonomiczne. - № 12. - Drohohbycz, 1901. – S. 3–4
الامبراطور كوكاكو (باليابانى: 光格天皇) معلومات شخصيه الميلاد 23 سبتمبر 1771 كيوتو الوفاة 11 ديسمبر 1840 (69 سنة) كيوتو مواطنه ابناء الامبراطور نينكو مناصب اللغات المحكيه او المكتوبه لغه يابانى التوقيع تعديل مصدري - تعديل الامبراطور كوكاكو كان ملك من اليا...
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (أبريل 2019) فاتسواف فرانكوفسكي (بالبولندية: Wacław Frankowski) معلومات شخصية الميلاد 25 أكتوبر 1903 وودج الوفاة 19 مارس 1981 (77 سنة) وودج مواطنة بولندا مناصب ...
Santa Sofia Marecchia Plaats in Italië Situering Regio Toscane Provincie Arezzo Gemeente Badia Tedalda Coördinaten 43° 47′ NB, 12° 12′ OL Hoogte 600 m Overig Postcode 52032 Netnummer 0575 Foto's Portaal Italië Santa Sofia Marecchia is een plaats (frazione) in de Italiaanse gemeente Badia Tedalda. Geplaatst op:21-07-2008 Dit artikel is een beginnetje over landen & volken. U wordt uitgenodigd om op bewerken te klikken om uw kennis aan dit artikel toe...
Cargo ship of the United States Navy For other ships with Luckenbach in their names, see USS Luckenbach. Katrina Luckenbach in May 1918, around the time of her completion. History United States NameUSS Katrina Luckenbach NamesakePrevious name retained BuilderFore River Shipbuilding Corporation, Quincy, Massachusetts Launched22 February 1918 Completed1918 Acquired18 May 1918 Commissioned18 May 1918 Decommissioned25 November 1919 Fate Returned to owner 25 November 1919 Placed in commercial serv...
تفسير منهج الصادقين غلاف الكتاب الاسم تفسير منهج الصادقين المؤلف فتح الله الكاشاني الموضوع تفسير قرآن الكريم العقيدة الشيعة البلد كاشان اللغة الفارسية معلومات الطباعة عدد المجلدات 10 كتب أخرى للمؤلف خلاصة المنهج، شرح نهج البلاغة،زبدة التفاسير، ... تعديل مصدري - تعديل تف
OrientGambar sampul manga volume pertamaオリエント(Oriento)GenreLaga, fantasi[1] MangaPengarangShinobu OhtakaPenerbitKodanshaPenerbit bahasa InggrisNA Kodansha USAMajalahWeekly Shōnen MagazineDemografiShōnenTerbit30 Mei 2018 – sekarangVolume8 (Daftar volume) Portal anime dan manga Orient (Jepang: オリエントcode: ja is deprecated , Hepburn: Oriento) adalah sebuah seri manga shōnen Jepang yang ditulis dan diilustrasikan oleh Shinobu Ohtaka. Manga ini dimuat bers...
Artikel ini perlu diwikifikasi agar memenuhi standar kualitas Wikipedia. Anda dapat memberikan bantuan berupa penambahan pranala dalam, atau dengan merapikan tata letak dari artikel ini. Untuk keterangan lebih lanjut, klik [tampil] di bagian kanan. Mengganti markah HTML dengan markah wiki bila dimungkinkan. Tambahkan pranala wiki. Bila dirasa perlu, buatlah pautan ke artikel wiki lainnya dengan cara menambahkan [[ dan ]] pada kata yang bersangkutan (lihat WP:LINK untuk keterangan lebih lanjut...
Gaudete et exsultateLatin: Bersukacita dan BergembiralahSurat ensiklik dari Paus Fransiskus Tanggal19 Maret 2018 (2018-03-19)ArgumenTentang panggilan untuk kesucian di dunia saat iniHalaman44Nomor ensiklik3 dari 5 dari kepausanNaskahDalam LatinDalam bahasa Inggris←Amoris laetitia Christus vivit→ Gaudete et exsultate (Bersukacita dan Bergembiralah) adalah anjuran apostolik ketiga Paus Fransiskus, tertanggal 19 Maret 2018 (Hari Raya Santo Yosef) dan diterbitkan pada 9 April 2018, bersu...
Artikel ini memberikan informasi dasar tentang topik kesehatan. Informasi dalam artikel ini hanya boleh digunakan hanya untuk penjelasan ilmiah, bukan untuk diagnosis diri dan tidak dapat menggantikan diagnosis medis. Perhatian: Informasi dalam artikel ini bukanlah resep atau nasihat medis. Wikipedia tidak memberikan konsultasi medis. Jika Anda perlu bantuan atau hendak berobat, berkonsultasilah dengan tenaga kesehatan profesional. TaeniasisTemuan proglotid (segmen tubuh) Taenia dalam tinja m...
Logo Harry Potter pertama kali digunakan dalam edisi seri novel bahasa non-Inggris dan Amerika, dan kemudian di seri film. Seri novel fantasi Harry Potter karya J. K. Rowling telah menjadi beberapa karya paling banyak dibaca dari bacaan anak dalam sejarah, dengan pembaca dari segala usia dan banyak negara. Pada April 2011 penjualan di seluruh dunia dari buku Harry Potter yang diperkirakan sekitar 450 juta kopi,[1] dan buku telah diterjemahkan dari bahasa Inggris asli setidaknya ke dal...
Alone in the Dark: Wyspa cieniaAlone in the Dark Gatunek horror,akcja Rok produkcji 2005 Data premiery Świat: 28 stycznia 2005 r.Polska: 26 września 2005 r.(premiera na rynku DVD/video) Kraj produkcji Stany ZjednoczoneNiemcyKanada Język angielski Czas trwania 96 minut Reżyseria Uwe Boll Scenariusz Elan Mastai Główne role Christian Slater,Tara Reid,Stephen Dorff Muzyka Oliver Lieb Zdjęcia Mathias Neumann Montaż Richard Schwadel Wytwórnia AITD ProductionsBoll Kino Beteiligungs GmbH &am...
Präsident Assad (rechts) und Verteidigungsminister Tlas (Mitte) während des Oktoberkrieges 1973 an der Golan-Front Mustafa Tlas in seinem Büro in Damaskus (Januar 1990) Mustafa Tlas bzw. Mustafa Tlass (arabisch مصطفى طلاس, DMG Muṣṭafā Ṭalās; * 11. Mai 1932 in ar-Rastan bei Homs; † 27. Juni 2017 in Paris[1]) war ein syrischer General und Politiker. Er stand als langjähriger Verteidigungsminister und enger Vertrauter Hafiz al-Assads und seines Sohnes Baschar v...
Una corriente de frontera, a veces llamada corriente de margen o de límite, es una corriente oceánica cuya dinámica está determinada por la presencia de una línea costera. Hay dos categorías distintas: corriente de frontera occidental y corriente de frontera oriental.[1] Estas corrientes son superficiales y forman parte de los grandes giros oceánicos subtropicales, especialmente entre las latitudes 20 y 40° de cada hemisferio. Entre las fuerzas que las impulsan destacan los vie...
This article is about the men's event. For the women's event, see 2009 Women's EuroHockey Nations Championship. This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: 2009 Men's EuroHockey Nations Championship – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (July 2022) (Learn how and when to remove this template mess...
1996 video gameMechWarrior 2: MercenariesDeveloper(s)ActivisionPublisher(s)ActivisionDirector(s)Jack MamaisProducer(s)Tim MortenDesigner(s)Dustin BrowderProgrammer(s)Bill FerrerWriter(s)Dustin BrowderComposer(s)Jeehun HwangSeriesMechWarriorPlatform(s)DOS, Windows 95ReleaseSeptember 25, 1996[1]Genre(s)Vehicle simulation gameMode(s)Single-player, multiplayer MechWarrior 2: Mercenaries is a video game released in September 1996 as a stand-alone expansion to MechWarrior 2: 31st Century Co...
Community college in Saint Paul, Minnesota, U.S. This article is about the educational institution in Minnesota, USA. For other schools, see Saint Paul's College. This article contains content that is written like an advertisement. Please help improve it by removing promotional content and inappropriate external links, and by adding encyclopedic content written from a neutral point of view. (July 2014) (Learn how and when to remove this template message) Saint Paul CollegeTypePublic community...
One of several proposed laws of geographyWaldo Tobler in front of the Newberry Library. Chicago, November 2007 The second law of geography, according to Waldo Tobler, is the phenomenon external to a geographic area of interest affects what goes on inside.[1][2] This is an extension of his first. He first published it in 1999 in reply to a paper titled Linear pycnophylactic reallocation comment on a paper by D. Martin and then again in response to criticism of his first law of ...
Eurovision Song Contest 2015Country FinlandNational selectionSelection processUuden Musiikin Kilpailu 2015Selection date(s)Semi-finals:7 February 201514 February 201521 February 2015Final:28 February 2015Selected entrantPertti Kurikan NimipäivätSelected songAina mun pitääSelected songwriter(s)Pertti Kurikan NimipäivätFinals performanceSemi-final resultFailed to qualify (16th)Finland in the Eurovision Song Contest ◄2014 • 2015 • 2016► Finland pa...
For the 2009 American film, see An American Affair. 1997 Canadian filmAn American AffairDVD coverDirected bySebastian ShahWritten byJudd LauranceArshad ShahProduced byArshad ShahStarring Corbin Bernsen Jayne Heitmeyer Maryam d'Abo Robert Vaughn Thomas G. Waites CinematographyPerci YoungMusic byPeter MeasrochDistributed byTSCYork EntertainmentRelease date 1997 (1997) Running time92 minutesCountryCanadaLanguageEnglish An American Affair is a 1997 Canadian thriller film directed by Sebastia...
Suburb of Sydney, New South Wales, AustraliaHeckenbergSydney, New South WalesHeckenberg Public SchoolMapPopulation3,094 (2016 census)[1]Postcode(s)2168Location36 km (22 mi) south-west of Sydney CBDLGA(s)City of LiverpoolState electorate(s)LiverpoolFederal division(s)Werriwa Suburbs around Heckenberg: Green Valley Bonnyrigg Mount Pritchard Busby Heckenberg Mount Pritchard Busby Sadleir Ashcroft Heckenberg is a suburb in south-western Sydney, in the state of New Sout...
