Загальна довжина вулиць Донецька — 2 500 км. Кількість вулиць, бульварів, проспектів — 2 219. Головна вулиця — Артема. Найдовша — Кірова[1]. Щонайменше одна вулиця складається з одного будинку: Нижневартівська і Карпинського.
В 1880-х роках в Донецьку була тільки одна вулиця — Перша лінія. В 1890-х роках з'явились паралельні вулиці, які мали назву «лінія»: друга лінія, третя лінія тощо. Вулиці перпендикулярно перетиналися з вужчими провулками. Пізніше ці вулиці перейменували.
Вулиця Жданівська і проспект Металургів — Ленінський проспект (південна частина)
Нові перейменування
В Донецьку багато вулиць які названі ім'ям злочинців (зокрема Косіора, Постишева та інші), і відповідно до рішення суду та указу президента такі вулиці повинні бути перейменовані. Але донецька влада поки що не хоче виконувати рішення суду. Левко Лук'яненко побувавши в Донецьку так прокоментував цю ситуацію:
"Це імена катів української нації. Не тільки української, але і російської, татарської та інших. Я думаю, що це ганебно - ходити по вулицях з назвами таких катів нашої нації"
На його думку, при міськраді треба створити спеціальну комісію за участю істориків, яка б визначилася з новими назвами вулиць. Лук'яненко також нагадав, що населення Донецької області «найбільш постраждало в 1932—1933 роках від Голодомору».
"Тут цілі села вимирали. Тут вішали над сільською радою чорний прапор, який означав, що вже жодної сім'ї не залишилось в живих. І хто це організовував? Нащадки Леніна - косіори і так далі. А тепер їх іменами називаються вулиці. І ми ходимо по цих вулицях"
Вулиця Вересаєва — на честь письменника Вікентія Вересаєва. Вересаєв приїжджав до брата в Юзівку в 1890 році, а потім на юзівському матеріалі написав вісім нарисів під загальною назвою «Підземне царство». В 1890 році Вересаєв знову приїжджає в Юзівку для боротьби з холерою. Ця подорож є основою оповідання «Без дороги», в якому розповідається про умови праці та побуту шахтарів.
Вулиця Горбатова — на честь письменника Бориса Горбатова. Горбатов мешкав в Донецьку з 1946 до 1954 року, тут він написав п'єсу «Юність батьків», повість «Нескорені», сценарії кінофільмів «Це було в Донбасі», «Донецькі шахтарі».
Вулиця Купріна — на честь російського письменника Олександра Купріна. Купрін приїхав в Юзівку в 1896 році як кореспондент київських газет. На юзовському матеріалі він написав нариси «Юзівський завод», «В головній шахті», «У вогні» (про металургійний завод) і оповідання «Молох».
Вулиця Флеровського — на честь економіста, публіциста і юриста Василя Василійовича Берві-Флеровського. Помер в Юзівці в жовтні 1918 року, куди приїхав до сина і мешкав з 1897 до 1918. В Юзівці написав «Критику основних ідей природознавства» і «Коротку автобіографію».
Проспект Гринкевича — на честь гвардії полковника Франца Гринкевича. Гринкевич командував 32-гою танковою бригадою[2], котра у вересні 1943 року звільняла Донецьк. В одному з боїв був смертельно поранений, похований у центрі Донецька, на могилі був споруджений постамент з танком Т-34. Нині біля пам'ятника діє кав'ярня.
Проспект Гурова — на честь генерал-лейтенанта, члену військової ради Військової ради Південного фронту Кузьми Гурова.