Лазар (Швець)

Митрополит Лазар
Митрополит Лазар
Митрополит Сімферопольський і Кримський до 25 листопада 2000 — архієпископ
з 27 липня 1992
Церква:	Російська Православна Церква
Попередник:	Василій (Златолинський)
Архієпископ Одеський та Ізмаїльський
11 лютого 1991 — 27 липня 1992
Церква:	Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	Леонтій (Гудимов)
Наступник:	Агафангел (Саввин)
Архієпископ Тернопільський і Кременецький
10 квітня 1989 — 11 лютого 1991
Церква:	Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	Марк (Петровцій)
Наступник:	Сергій (Генсицький)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський, патріарший екзарх Центральної і Південної Америки
4 жовтня 1985 — 10 квітня 1989
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Макарій (Свистун)
Наступник:	Марк (Петровцій)
Архієпископ Івано-Франківський і Коломийський
26 червня — 4 жовтня 1985
Церква:	Російська православна церква Український екзархат
Попередник:	Макарій (Свистун)
Наступник:	Макарій (Свистун)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський, патріарший екзарх Центральної і Південної Америки до 20 червня 1985 — єпископ
18 квітня 1980 — 26 червня 1985
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Платон (Удовенко)
Наступник:	Макарій (Свистун)
Альма-матер:	Мінська духовна семінарія Одеська духовна семінарія Ленінградська духовна академія
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	священник
Громадянство:	Росія
Тезоіменитство:	21 березня
Ім'я при народженні:	Швець Ростислав Пилипович
Народження:	22 квітня 1939(1939-04-22) (85 років) с. Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща
Священство:	12 березня 1972
Чернецтво:	1 квітня 1980
Єп. хіротонія:	18 квітня 1980
Нагороди:
Орден Дружби Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)
Лазар у Вікісховищі

Ла́зар (справжнє ім'я Шве́ць Ростисла́в Пили́пович; нар. 22 квітня 1939(19390422); Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща) — колишній проросійський священнослужитель з України, колаборант із Росією, сепаратист^[1]. Митрополит Сімферопольський і Кримський РПЦвУ (1992—2014). Архієрей РПЦ (з 1980)^[2]. Ректор Таврійської духовної семінарії (з 2006). Громадянин Росії^[3]. Під час російського вторгнення в Україну перейшов на бік окупантів та втік до Росії^[4].

В січні 2023 року українське громадянство Швеця призупинено указом президентом Зеленського за підтримку агресії проти України^[5].

Життєпис

Народився 22 квітня 1939 в селі Комарин (на той час Польща, сучасного Кременецького району Тернопільської області в селянській родині.

Після закінчення школи став послушником у Духовому скиті Успенської Почаївської лаври, згодом — в Успенському Жировицькому монастирі Мінської єпархії в Білорусі.

У 1957 вступив до Мінської духовної семінарії. Протягом 1958—1961 років служив у Радянській армії.

У 1964 закінчив Одеську духовну семінарію, 1968 — Ленінградську духовну академію, де здобув ступінь кандидата богослов'я за роботу: «Православно-богословський аналіз інтерпретацій книги пророка Даниїла протестантськими теологами».

У 1968-1971 навчався в аспірантурі при Московській духовній академії, працював референтом Відділу зовнішніх церковних зносин Російської православної церкви.

5 березня 1972 висвячений на диякона, а 12 березня — на ієрея. Пастирське служіння проходив у Києві — в Покровському жіночому монастирі та Володимирському кафедральному соборі.

У 1975 призначений у клір Аргентинської єпархії РПЦ, де виконував обов'язки секретаря архієпископа Аргентинського і Південноамериканського.

У 1978 зведений в сан протоієрея. 1 квітня 1980 пострижений в чернецтво; 7 квітня того ж року зведений у сан архімандрита.

18 квітня 1980 висвячений на єпископа Аргентинського і Південноамериканського і призначений Патріаршим екзархом Центральної і Південної Америки. у 1985 зведений у сан архієпископа і призначений керівником Івано-Франківської єпархії з титулом «Івано-Франківський і Коломийський». В тому ж році переведений назад в Південну Америку.

У 1989 призначений архієпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. В цей час Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля, що спровокувало між православними і католиками в Галичині значні конфлікти, подекуди, силові. Єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета з пропозицією просити в РПЦ автокефалію^[6].

11 лютого 1991 призначений архієпископом Одеським та Ізмаїльським. З 16 березня по 6 квітня 1992 тимчасово керував Херсонською єпархією.

Під час розколу в українському православ'ї у 1991—1992 роках активно підтримував проголошення автокефалії Української церкви від Російської, зокрема, виступав з такою позицією на Архієрейському соборі РПЦ 31 березня — 5 квітня 1991, де обговорювалося це питання. За такі погляди «був буквально вигнаний паствою зі своєї кафедри», як пише в своїй книзі «Православие в постоталитарной Украине» Олександр Драбинко^[7].

27 липня 1992 призначений архієпископом Сімферопольським і Кримським. У 2000 зведений у сан митрополита.

У 2006 призначений ректором відродженої Таврійської духовної семінарії, реорганізованої з Сімферопольського духовного училища.

У 2007 відмовився призначати настоятелем новозбудованої церкви-маяка на честь святого Миколая в селі Малоріченське у Великій Алушті священика з Росії, запрошеного місцевою громадою, через що Союз російських православних вірних Криму поскаржився патріарху Московському Алексію II (Рідіґеру) на утиски митрополитом Лазарем росіян в керованій ним єпархії^[8].

Митрополит підтримав будівництво в Сімферополі Соборної мечеті Джума-Джамі, чому чинився активний опір місцевої влади, і був присутній на закладенні першого каменя в її фундамент 3 березня 2011^[9].

8 травня 2012 призначений постійним членом Священного Синоду УПЦ (МП)^[10].

29 липня 2017 його підлеглі «благословили» на службу працівників ФСБ Росії, а 30 липня 2017 в День Військово-Морського флоту Росії він сам — Чорноморський флот РФ.^[11]

21 березня священники Кримської єпархії РПЦвУ передали благословення «від митрополита» із днем «моряка-підводника» оккупантам із ВМФ РФ.^[12]

Санкції

24 січня 2023 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, потрапив до списку санкцій України з блокуванням активів, обмеженням торгових операцій, блокуванням виведення капіталів за межі країни та позбавленням державних нагород України.^[13]

9 квітня 2024 року ВАКС застосував санкції та стягнув на користь України квартиру у Сімферополі та чотири транспортних засоби^[14][15].

Нагороди

Церковні:

• ювілейний орден «Різдво Христове — 2000» I ступеня
• орден святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня
• орден преподобного Сергія Радонезького II і III ступенів
• орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ступеня.
• 20 вересня 2013 року. У нагороду заслуг перед Вітчизною і Російською Православною Церквою був нагороджений Імператорським орденом Святої Анни.^[16]
• У квітні 2014 роки за особливі заслуги перед Російською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) нагороджений Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом орденом Преподобного Серафима Саровського I ступеня.^[16]
• У квітні 2014 роки за заслуги перед Українською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) удостоєний вищої церковної нагороди — «Відзнакой Предстоятеля Української Православної Церкви» Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира.^[16]

• У липні 2014 роки за понесені труди на благо Православної Церкви та значний внесок по організації святкування 700-річного ювілею преподобного Сергія Радонезького в Криму удостоєний Патріаршого знака «700-річчя преподобного Сергія Радонезького» і Патріаршої грамоти.^[16]
• 27 липня 2015 роки за понесені труди і заслуги на благо Матері Церкви нагороджений Орденом священносповідника Миколи, митрополита Алма-Атинського і Казахстанського.
• 21 листопада 2015 нагороджений  Медаллю "За церковні заслуги перед Владивостоцькою і Приморською єпархією РПЦ.^[16]
• 29 січня 2016 року. Нагороджений орденом святого князя Володимира I (нагородження відбулося в Києві на засіданні Собору єпископів УПЦ МП).^[16]
• 29 Червня / 12 липня 2016 року. З благословення Кирила, архієпископа Санкт-Франциського і Західно-Американського, «зважаючи на ревні труди в області церковної діяльності» нагороджений Орденом святителя і Чудотворця Шанхайського і Санкт-Франциського Іоанна.
• 17 квітня 2018 року «За віру, милосердя і внесок в розвиток тюремного служіння Російської Православної Церкви», зміцнення взаємодії між Церквою і Федеральною службою виконання покарань по Республіці Крим і місту федерального значення Севастополю, а також благословенні архіпастирські праці з відкриття тюремних храмів в установах кримінально-виконавчої системи на церковно-канонічної території Сімферопольської кафедри і організації духовно-пастирської опіки осіб що знаходяться в місцях позбавлення волі нагороджений медаллю Синодального відділу РПЦ з тюремного служіння святої великомучениці Анастасії Узорішительниці I ступеня.  
• Квітень 2019 — нагороджений Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом Орденом Святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського першого ступеня.

Світські

• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21 квітня 2009) — за багаторічну плідну духовно-просвітницьку діяльність, вагомий особистий внесок у збереження і зміцнення міжконфесійного миру, утвердження ідеалів духовності і милосердя^[17]
• Орден «За заслуги» I, II, III ступенів (1997, 2000, 2002)
• Орден Дружби (Росія, 23 квітня 2009) — за великий внесок у розвиток російсько-українського співробітництва^[18]
• Орден Дружби народів (СРСР)

• У листопаді 2012 року за активну роботу по духовному відродженню кримчан, зміцнення миру і злагоди на півострові нагороджений почесною відзнакою та Грамотою Представництва Президента України в АР Крим, а також Подякою Ради Міністрів АР Крим та Міністерства культури АР Крим.^[16]
• 22 січня 2013 року по нагоди Дня Соборності та Свободи України, Президент України Віктор Янукович нагородив орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня^[16]
• У травні 2015 роки за підтримку ініціатив у справі відродження культурної спадщини в Криму Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар рішенням Ради Імператорського православного палестинського товариства нагороджений Орденом Великої княгині преподобномучениці Єлизавети Федорівни.^[16]
• 11 липня 2015 нагороджений відповідно до Указу самопроголошеного глави Республіки Крим С. В. Аксьонова за збереження суспільно-політичної стабільності в сфері міжнаціональних і міжконфесійних відносин в Криму державною нагородою Республіки Крим медаллю «За доблесну працю».^[16]
• Нагороджений званням «Академіка та Лауреата премії Севастопольської Академії наук» з врученням «Золотої медалі і Диплома академіка і Лауреата». Витяг із Наказу № 9 / 3-19 від 28.03.2019 р.

1 грудня 2022 року рішенням РНБО «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на 5 років позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.^[19]

Примітки

1. Московський монастир для українських зрадників? (укр.). Лівий берег. 8 лютого 2023. Процитовано 8 квітня 2023.
2. https://news.church.ua/2023/03/20/pidsumki-svyashhennogo-sinodu-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-20-bereznya-2023-roku/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
3. Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список), - джерела (укр.). Лівий берег. 7 січня 2023. Процитовано 7 квітня 202.
4. Євген, Кудлай. Зеленський призупинив громадянство священника з Сумщини, який втік на росію — SumyToday. sumy.today (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
5. Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
6. Львівський православний митрополит. Штрихи до портрета владики Андрія (Горака). [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.] Юрій Дорошенко, офіційний сайт Української православної церкви — Київського патріархату
7. http://vira.in.ua/texts/drabynko__diser__ru.htm [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.]; С. 71:

   за автокефалию высказалось 6 епископов из 21 прибывших на Собор из Украины, но и они позже согласились с отрицательным отношением к дарованию автокефалии в настоящих обстоятельствах. Активными сторонниками модели автокефализации выбранной митрополитом Филаретом, были епископ Волынский и Луцкий Варфоломей (Ващук), епископ Львовский и Дрогобычский Андрей (Горак), архиепископ Ровенский и Острожский Ириней (Середний) и архиепископ Одесский и Измаильский Лазарь (Швец), который, за занимаемую им позицию, был в буквальном смысле слова изгнан своей паствой с кафедры.

8. Союз русских православных верующих Крыма просит Патриарха Алексия защитить Русскую православную церковь в Крыму. [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] NEWSru.com (рос.)
9. Митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь принял участие в церемонии закладки Соборной мечети в Симферополе. [Архівовано 9 серпня 2012 у Wayback Machine.] Релігія в Україні (рос.)
10. Журнали засідання Священного Синоду УПЦ МП від 8 травня 2012 [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ МП
11. Священик з Тернопільщини благословив на службу працівників ФСБ Росії. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2017.
12. День моряка-подводника отметили в Севастополе » Севастопольское Благочиние. Севастопольское Благочиние (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №43/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 січня 2023 року "Про внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
14. Вікторія Горьова (10 квітня 2024). Україна конфіскувала квартиру і машини кримського митрополита Лазаря, який у 2014 році перейшов на бік окупантів. НВ.
15. Україна конфіскувала майно митрополита-колаборанта Лазаря з Криму. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 квітня 2024.
16. Биография Архиерея. crimea-eparhia.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 7 березня 2020.
17. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 254/2009 «Про нагородження Р.Швеця орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 21 грудня 2011.
18. Указ Президента Российской Федерации от 23 апреля 2009 года № 448 «О награждении орденом Дружбы митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря (Швеца Р. Ф.)»^{[недоступне посилання з червня 2019]}
19. Указ Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»

Посилання

• Біографія на офіційному сайті УПЦ МП
• Слово архімандрита Лазаря (Швеця) при нареченні його в єпископа Аргентинського і Південноамериканського
• Слово на вручення жезла Преосвященному Лазарю, єпископу Аргентинському і Південноамериканському