Варнава (Гладун)

Єпископ Варнава (Гладун)
Єпископ Новобузький, вікарій Миколаївської єпархії
з 13 грудня 2020
Церква:	Російська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	новостворене вікаріатство
Альма-матер:	Київська духовна семінарія
Діяльність:	священник
Тезоіменитство:	11 червня (24 червня)
Ім'я при народженні:	Гладун Василій Андрійович
Народження:	19 жовтня 1964(1964-10-19) (60 років) смт. Голоби, Ковельський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Священство:	21 вересня 1993
Чернецтво:	27 березня 1995
Єп. хіротонія:	13 грудня 2020

Єпископ Варнава, (в миру Василій Андрійович Гладун, нар. 19 жовтня 1964, смт. Голоби, Ковельський район, Волинська область, Українська РСР)  — архієрей РПЦвУ, єпископ.

Життєпис

Тезоіменитство — 11 червня (24 червня) в день пам'яті апостола Варнави.

Народився в православній сім'ї. У 1982 році закінчив середню школу в смт. Голоби. Згодом закінчив Луцьке технічне училище № 1 (з відзнакою, 1983 рік). 1983 -1985 рр. — строкова військова служба (м. Чернівці). 1986 -1990 рр. — служба в органах внутрішніх справ.

З 1991 по 1992 рік був послушником в Покровському скиту Троїце-Сергієвої Лаври. З 1992 року — працює в хмельницькому, а з 1993 року — в миколаївському єпархіальному управлінні РПЦвУ.

21 вересня 1993 року рукопокладений у диякона, призначений штатним дияконом кафедрального собору Різдва Божої Матері м. Миколаєва. 15 лютого 1994 року рукопокладений у священника. З 3 травня 1994 року — настоятель миколаївського Святодухівського храму.

27 березня 1995 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Варнава на честь апостола від 70-ти Варнави. 16 квітня 1996 року возведений в сан ігумена.

У 1998 році закінчив Київську духовну семінарію.

У 1999 році призначений духівником Миколаївської єпархії. У 2000 році був обраний членом єпархіальної ради.

5 травня 2002 року возведений в сан архімандрита. 15 жовтня того ж року призначений благочинним Миколаївського міського округу.

19 листопада 2008 року став намісникомом чоловічого монастиря святих рівноапостольних Костянтина та Єлени.

З 2006 по 2015 рік — депутат Миколаївської обласної ради від Партії регіонів, хоча членом партії, за його словами, не був^[1]. 31 травня 2010 року став головою паломницького відділу, 17 липня 2017 року — членом дисциплінарної єпархіальної комісії Миколаївської єпархії.

У 2020 році вступив до Київської духовної семінарії (на заочне відділення).

7 грудня 2020 року синод РПЦвУ обрав Варнаву єпископом Новобузьким, вікарієм Миколаївської єпархії РПЦвУ. 12 грудня того ж року у домовому Свято-Троїцькому храмі при резиденції Предстоятеля РПЦвУ у Феофанії відбулось його наречення. 13 грудня в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври відбулася єпископська хіротонія. Її за Божественною літургією звершив митрополит Київський і всієї України Онуфрій у співслужінні митрополитів Вишгородського і Чорнобильського Павла, Луганського і Алчевського Митрофана, Бориспільського і Броварського Антонія, Миколаївського і Очаківського Питирима, архієпископів Бучанського Пантелеімона, Яготинського Серафима, єпископів Баришівського Віктора, Білогородського Сильвестра, Переяслав-Хмельницького Діонісія, Бородянського Марка^[2].

Нагороди

• орден Різдва Христова І ступеня
• орден прп. Іллі Муромця І ступеня
• медаль «10 років Харківського Архієрейського собору Української Православної Церкви»
• право носіння другого хреста із прикрасами (19.10.2014)
• Грамота Верховної Ради України

Джерела

• Біографія на офіційному сайті УПЦ (МП) [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.] — процитовано 12.05.2021

Примітки

1. Николаевский депутат-священник, в отличие от других, на Майдан бы не вышел: «Церковь — вне политики» [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.] — процитовано 12.05.2021
2. Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив Божественну літургію та архієрейську хіротонію у Києво-Печерській Лаврі [Архівовано 9 травня 2022 у Wayback Machine.] — процитовано 12.05.2021