Настоя́тель (староцерк.-слов.настоꙗтєль, калька з грец.ἐφεστώς, утвореного від ἐπί (ἐφ) — «на» + στάσις — «розстановка», «встановлювання») — голова храму або монастиря[1]. У християнстві — клірик, який очолює парафію або монастир. У православній церкві настоятель призначається єпархіальним архієреєм для духовної опіки віруючих та керування причтом і парафією. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею. Настоятель жіночого монастиря називається настоятелькою або старшою матір'ю.
Настоятель храму
Настоятель храму, діал.па́рох[2] (від лат.parochus < грец.παροικία — «парафія»)[3] — у традиційних церквах — парафіяльний священник, головний священник церкви[1], духовний батько парафії.
Відповідальність
Настоятель відповідає:
за правильне, згідне з Церковним Уставом, звершення богослужінь,
за церковну проповідь, релігійно-моральний стан та відповідне виховання парафіян.
Обов'язки
Настоятель повинен добросовісно виконувати всі богослужбові, пастирські та адміністративні обов'язки, визначені його посадою, згідно з церковними канонами та положеннями статуту про управління церкви. До обов'язків настоятеля належить:
керівництво причтом у виконанні ним богослужбових та пастирських обов'язків;
нагляд за належним станом храму, за його начинням та вбранням, а також за наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь відповідно до вимог богослужбового Уставу та вказівок священноначалія;
турбота про правильне та благоговійне читання і спів у храмі;
турбота про виконання вказівок єпархіального архієрея;
організація катихізаторської, благодійної, церковно-суспільної, виробничої, господарської, освітньої, просвітницької та іншої діяльності парафії;
скликання Парафіяльних зборів та головування на них;
за наявності достатніх підстав, призупинення виконання рішень Парафіяльних зборів та Парафіяльної ради з віронавчальних, канонічних, богослужбових або господарчих питань з їх подальшим переданням на розгляд єпархіальному архієрею;
нагляд за втіленням у життя рішень Парафіяльних зборів та за роботою Парафіяльної Ради;
подання єпархіальному архієреєві безпосередньо або через благочинного щорічних звітів про стан парафії та про свою діяльність;
ведення офіційного церковного листування;
ведення богослужбового журналу та зберігання парафіяльного архіву;
видача свідоцтв про хрещення та шлюб;
представлення інтересів парафії перед органами державної влади, місцевого самоврядування та суду.
Відпустки
Настоятель може отримати відпустку і на певний час залишити свою парафію тільки з дозволу єпархіальної влади.
Настоятель монастиря
Настоятелем також йменується керівник чоловічого монастиря[1]. Залежно від конфесії і розмірів монастиря розрізняють:
