Гюнтер Лютцов пішов добровольцем на військову службу до сухопутних військ Веймарської республіки у 1931 році. Одночасно він поступив на курси підготовки пілотів, що потай проводилися у Deutsche Verkehrsfliegerschule в Штаакені та Липецькій льотній школі в Радянському Союзі. По завершенню програми підготовки він прибув для проходження служби до Німеччини, а в 1934 році отримав призначення до винищувальної ескадри «Ріхтгофен».
Після повернення додому отримав призначення на посаду командиру 1-ї авіагрупи Jagdgeschwader 3. Брав участь у боях Французької кампанії; першу перемогу у небі Франції здобув 14 травня 1940 року. 21 серпня 1940 призначений командиром винищувальної ескадри JG 3, на чолі якої бився у битві за Британію та операції «Барбаросса».
18 вересня1940 Лютцов за 15 збитих літаків противника нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, а вже в Радянському Союзі 20 липня1941 за 42 перемоги отримав дубове листя до Лицарського хреста. Буквально через три місяці, 11 жовтня 1941 молодий офіцер був удостоєний мечів до вищої військової нагороди Третього Рейху за 92 збитих ворожих літаки. 24 жовтня Лютцов збив три літаки й перетнув рубіж у 100 перемог у повітрі, ставши другим після В. Мельдерса асом-винищувачем, хто здобув стільки перемог. З вересня до листопада 1941 він одночасно виконував обов'язки командира Jagdgeschwader 51, замінивши постраждалого у повітряному бою Фрідріха Бекха, до прибуття нового керманича ескадри Карла-Готтфріда Нордманна.
Незабаром вище командування Люфтваффе видало наказ про заборону Г.Лютцову брати безпосередню участь у боях, проте молодий офіцер попросту ігнорував такий наказ й потай вилітав на бойові завдання. Здобувши ще дві перемоги. він отримав команду повернутися до Берліна, де отримав посаду в штабі генерал-інспектора винищувальної авіаціїА. Галланда. Він відповідав за усю денну винищувальну авіацію Люфтваффе, що билася на Сході з 11 серпня1942 року.
24 квітня1945 року, намагаючись протистояти черговому рейду американських бомбардувальників на німецькі міста, він особисто брав участь у повітряному бою та на реактивному винищувачі Me 262 атакував B-26 Marauder американських ВПС поблизу Донауверта. Під час бою був збитий, й загинув від зіткнення.
Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.
Caldwell, Donald; Muller, Richard (2007). The Luftwaffe Over Germany: Defense of the Reich. London: Greenhill books. ISBN 978-1-85367-712-0.
Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
Forsyth, Robert (2011). Aces of the Legion Condor. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84908-347-8.
Obermaier, Ernst (1976). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe 1939—1945 Band II Stuka- und Schlachtflieger. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-021-3.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Weal, John (2013). Aces of Jagdgeschwader 3 'Udet'. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-78096-300-6.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гюнтер Лютцов
Lützow, Günther. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 червня 2015. (нім.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_werd_verleend_aan_de_Stuka_piloot_Hans-Ulrich_Rudel.jpg)
