Вальтер Шук народився 30 липня1920 року у Франкенгольці, сучасне передмістя Бексбаха, на так званій території Саарського басейну, німецькому регіоні, що був окупований британськими та французькими військами за умовами Версальської угоди з 1920 до 1935 року й перебував під мандатомЛіги Націй. Вальтер був одним з п'яти дітей Якоба Шука, шахтаря та ветерана Першої світової війни та його дружини.
У лютому 1939 року Шук поступив на тримісячний курс у Люфтфарттехніше Шуле (аеронавігаційний технікум) у Бонні-Хангеларі. Після цього він був переведений назад у Квакенбрюк до льотної школи, де пройшов повний курс підготовки та 14 травня 1940 року отримав ліцензію пілота військової авіації. 16 червня 1940 року він прибув до Вернеухена до школи підготовки льотчика-винищувача і зарахований до 3-ї ескадрильї обер-лейтенанта Клауса Квет-Фаслема. Льотна підготовка здійснювалася на винищувачах Bf 109 B-2, а згодом на Bf 109 E-1. 2 вересня 1940 року після закінчення школи пілотів-винищувачів був переведений до 3-ї ескадрильї додаткової винищувальної групи.
31 грудня авіаційна група JG 3 була передана до складу 5-ї винищувальної ескадри як 7-ма ескадрилья й отримала наказ на передислокування на Північ. Німецький авіаційний підрозділ перелетів до норвезького Ставангера, а 1 лютого до Буде. 24 квітня 7-ма ескадрилья прибула до Петсамо, де вона була підпорядкована III. групі JG 5 гауптмана Гюнтера Шольца.
15 травня 1942 року Шук здобув свою першу перемогу, збивши радянський МіГ-3. 5 червня 1942 року він збив в одному бою відразу чотири радянських винищувачі. 14 червня 1940 року Шук був відзначений Залізним хрестом. 1 грудня 1942 року йому присвоїли звання фельдфебеля. До квітня 1943 року Шук здобув 34 перемоги проти ВПС СРСР. 24 червня 1943 року його нагороджено Золотим Німецьким хрестом.
14 вересня JG 5 вилетів з декількох аеродромів у Печенги та Кіркенесі на захист німецького конвою. Під час зіткнення у повітрі з радянською авіацією молодий пілот збив ще чотири літаки противника, досягши таким чином 50 перемог у повітряних боях. 1 жовтня 1943 року йому присвоєне звання обер-фельдфебеля.
29 січня1944 року III група здійснила перший бойовий виліт у новому році і зіткнулася з кількома винищувачами Як-7 122-ї винищувальної авіаційної дивізії ППО Червоної армії на південь від Мурмаші. У бою німці збили чотири радянські літаки, два з яких збив Шук особисто. Однак у радянських записах відмічена інформація про втрату одного літального апарату. 17 березня III./JG 5 забезпечувала повітряне прикриття німецькому конвою; під час патрулювання сталося два великих повітряних бої, в яких Шук збив спочатку чотири літаки, а вдруге здобув ще три перемоги в повітрі, вперше заробивши собі титул «ас дня».
7 квітня у супроводі свого веденого фельдфебеля Йозефа Бьосеньекера німецькі пілоти вилетіли з Печенги, для супроводження конвою, який прямував на захід. У цій місії Шук заявив про знищення трьох P-40 і Іл-2 приблизно в 10 кілометрах на захід від північного краю півострова Рибальський. Пізніше того ж дня Шук збив ще два P-39, довівши свій рахунок до 84 перемог в повітрі.
25 травня 1944 року III./JG 5 здійснювала переліт з Печенги до Свартнеса. О 21:00 19 Bf 109 на чолі з командиром групи майором Генріхом Ерлером злетіли з аеродрому й вступили в бій з приблизно 80 радянськими літаками, які атакували німецький конвой. Під час цієї сутички ІІІ група заявила про 33 повітряних перемоги, включаючи 20 бомбардувальників «Бостон», вісім P-40 і п'ять P-39. Однак радянські записи в цей день задекларували лише п'ять втрат. На рахунок Шуку було записано шість збитих літаків, досягнення «аса дня». Наступного дня Ерлер знову вів 19 Bf 109 III групи на захист німецького конвою. Цього разу німці повідомили про бій з приблизно 100 радянськими літаками та записали 40 повітряних перемог, серед них чотири — Шук. Знову ж таки, радянські дані не відповідають цієї цифрі, вони задокументували втрату лише дев'яти літаків.
15 червня 1944 року Вальтер Шук заявив про свою 100-ту перемогу, коли збив 6 літаків, ще одне досягнення «аса дня». Він став 78-м пілотом Люфтваффе, який досяг позначки 100. 15 червня 1944 року німці вступили в бій з дванадцятьма Іл-2, вісьмома P-40, десятьма P-39 і дев'ятьма Як-7. Шук повідомив про знищення чотирьох P-40, довівши таким чином загальну кількість перемог у повітрі до 101. Однак, за даними радянських архівів, жоден з літаків, що атакували Ліїнахамарі, не був збитий. Через два дні, 17 червня 1944 року, у Шука був найуспішніший день, коли за 24 години німецький ас зафіксував 12 повітряних перемог.
У серпні 1944 року Шук став командиром 10-ї ескадрильї JG 5. 23 серпня він знову став «асом дня», збивши п'ять літаків та здобувши свою 150-ту перемогу в повітрі.
10 січня 1945 року він після періоду оздоровлення та відпустки повернувся до свого підрозділу. 16 лютого 12 винищувачів Королівських ПС P-51 «Мустанг» та 10 швидких бомбардувальників «Москито» здійснили атаку на німецькі кораблі в Стур-фіорді. Повітряний бій стався поблизу кораблів. Під час цієї сутички Шук збив два P-51, його 197-ма та 198-ма перемоги.
Незабаром обер-лейтенанта Шука перевели з JG 5 до Німеччини. Тут він пройшов підготовку на реактивний винищувач Me 262 та 5 березня 1945 року поступив до Jagdgeschwader 7. 24 березня 1945 року він здійснював ознайомлювальний політ на Me 262, коли отримали від центру управління польотами повідомлення про наближення ворожих винищувачів. Шук негайно поринув на противника і помітив розвідувальний літакP-38 «Лайтнінг» F-5 у супроводі двох винищувачів P-51 Стратегічних ВПС США (USAAF). У результаті бою Шук збив два винищувачі P-51, а P-38 збив його ведений.
10 квітня 1945 року 8-ма повітряна армія США здійснила масований наліт на аеродроми, транспортні центри та різні військові інфраструктури в Ораніенбурзі, Рехліні, Нойруппіні, Штендалі, Бранденбурзі-Брієсті, Цербсті, Бургу, Пархімі та Віттенберге. Загалом у цьому масованому рейді брали участь 1232 бомбардувальники B-17 «Літаючі фортеці» та B-24, супроводжувані приблизно 900 винищувачами. Того дня Шук увів у бій сім Ме-262 3-ї ескадрильї та в околицях Оранієнбурга збив чотири В-17, в результаті чого він здобув 206 повітряних перемог. Незабаром після цього його Me 262 потрапив під удар винищувача P-51 і вистрибнув з парашутом зі збитого літака. Шук розтягнув обидві щиколотки при приземленні, і перебував на лікуванні, коли війна закінчилася, перш ніж він одужав.
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
Matthews, Andrew Johannes; Foreman, John (2014). Luftwaffe Aces — Biographies and Victory Claims — Volume 1 A–F. Walton on Thames: Red Kite. ISBN 978-1-906592-18-9.(англ.)
Girbig, Werner (2012). Jagdgeschwader 5: The Luftwaffe s JG 5 «Eismeerjäger» in World War II. Schiffer Publishing. ISBN 978-0-7643-4272-1.(англ.)
Toliver, Raymond F.; Constable, Trevor J. (1996). Fighter Aces of the Luftwaffe. Atglen, PA: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-909-1.(англ.)
Зефиров М. В. Кто есть кто. Скорость. — М.: АСТ — 2010 г.(рос.)
Посилання
Schuck, Walter. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 29 червня 2020. (нім.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
