Кіпр — західноазійськакраїна на однойменному острові у Східному Середземномор'ї[1], що лежить на перехресті торговельних шляхів між Європою, Африкою й Близьким Сходом. Загальна площа країни 9251 км² (171-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 9241 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 км²[2]. Площа країни вполовину менша за площу Рівненської областіУкраїни. За площею це третій острів у Середземному морі після Сицилії та Сардинії[3]. Фактично острів розділений між 3 державами: на півночі 36,27 % (3355 км²) території контролює невизнана держава Турецька Республіка Північного Кіпру, на півдні 57,6 % території контролює Республіка Кіпр, між ними буферна зона (3,7 % території острова) під контролем ООН, 2,74 % території на півдні займають військові бази Великої Британії — Акротирі і Декелія. Клімат субтропічний середземноморського типу з посушливим спекотним літом і дощовою зимою . Річок небагато, вони короткі й порожисті, влітку пересихають . Створені численні штучні водосховища. Схили гір вкривають вічнозелені широколистяні ксерофітні ліси з домішкою хвойних порід[4]. Тваринний світ збіднілий, багато різноманітних перелітних птахів, що зупиняються на солоних озерах, різних плазунів . Окремі лісові масиви, парки, озера, узбережжя узяті під охорону держави. Ведеться рекультивація гірничих відвалів .
Назва
Офіційна назва — Республіка Кіпр, Кіпр (грец.Kypriaki Dimokratia, Κύπρος; тур.Kibris Cumhuriyeti, Kibris)[5]. Назва країни походить від назви однойменного острова на якому вона розташовується. Назву ж острова Кіпр (грец.Κύπρος; тур.Kıbrıs) часто виводять від етеокіпрського слова мідь (дав.-гр.Κύπρος), яку видобували тут вже в III столітті до н. е.[6]. Проте сама антична назва мідної руди, яку вивозили з острова, вказує на своє походження — лат.Aes cyprium, тобто руда з Кіпру[6]. Тому скоріш за все вірною є версія перекладу назви острова як «Землі кипарисів» (дав.-гр.κυπαρίσσι), або хна (κύπρος)[6]. Острів Кіпр згадується в поемі «Іліада»Гомера, як земля, де богиня краси Афродіта вийшла на землю з піни морської. За місцем «народження» її прозвали Афродіта Кіприда. Хетти, фінікійці, ассирійці, перси встановлювали свою владу на острові, називаючи його «Країною, де сонце заходить».
Кіпр займає стратегічне положення в східному Середземномор'ї на перехресті міжнародних повітряних і морських шляхів. Острів омивається водами Середземного моря[7]. Загальна довжина морського узбережжя 648 км. Історично води на північ від острова звуться Кілікійським (турки звуть його Білим)[8], води на схід — Левантійським, а води на південь і захід — Кіпрським морем. Острів витягнутий з південного заходу на північний схід на 230 км, максимальна ширина з півночі на південь 95 км[9]. Загалом профіль острова схожий на ящірку, хвостом якої є півострів Карпасос, що дивиться у бік затоки Іскендерун, а лапами чотири інші півострови й миси (Греко, Акротирі, Кормакітіс, Акамас). В античні часи обриси острова порівнювали зі шкурою бика. Країни-сусіди: на півночі — Туреччина (65 км морем); на сході — Сирія, Ліван, Ізраїль — (110 км морем); на півдні Єгипет — (400 км морем); на заході — острови ГреціїРодос і Карпасос (800 км морем до материкової Греції)[10]. Загальна довжина державного кордону — 156 км, країна межує з територіями суверенних військових баз Великої Британії — Акротирі (48 км) і Декелія (108 км).
Час у Кіпрі: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[13]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. На території невизнаної Турецької Республіки Північного Кіпру діє турецький час UTC+3.
Острів являє собою надводну частину дугоподібного тектонічного комплексу, Кіпрської арки, на дні східної частини Середземного моря — місце колізії декількох тектонічних плит, що насуваються одна на одну (Африканська на Анатолійську)[14]. Структура острова Кіпр загалом утворена кайнозойською складчастістю, північна частина належить до верхнього ярусу альпійських структур, а південна — до нижнього, між якими, на південному-заході, виситься вулканічний масив вивержених ультралужних порід[15]. 20 млн років тому тектонічні рухи підняли острів з морського дна[16]. Магматичний комплекс по периферії перекритий морськими карбонатними відкладеннями[1]. Острів лежить в зоні активної сейсмічності, відомі землетрусимагнітудою 7 балів, гіпоцентри яких залягають на глибинах менше 60 км[15].
Дно моря на північ й схід від Кіпру морфоструктурно являє собою прибережну абразіно-акумулятивну рівнину, що переходить на більших глибинах у горбисту рівнину; на південь і захід — це зона материкового схилу з хвилястими нахиленими рівнинами дна морських западин[15]. У підводному рельєфі дна Середземного моря можна чітко відзначити дві трансформні дуги зіткнення літосферних плит. Південна починається на заході Флорентійським підняттям (-1566 м), продовжується на схід підняттям Геката (-235 м) і далі хребтом Латакія до узбережжя Леванту[18]. Північна дуга чітко проявляє себе горах північного узбережжя, що переходять у підводний хребет, який прямує в бік затоки Іскендерун й розділяє глибоководні басейни трогу Адана (Кілікія) і западини Латакія (-1300 м)[18]. Від Грецького мису на схід відходить підводний хребет Ларнака. Між хребтом Ларнака і підняттям Гекатея лежить Кіпрська западина. За 100 км на південь від Кіпру лежить велика підводна столова гора Ератосфена (-568 м)[18], а на південний схід — Левантійська абісальна рівнина. На північному заході від острова розташована глибоководна западина Анталія (-2631 м).
До сьогодення на Кіпрі збереглися виробки давніх рудників, у яких в часи античності виготовляли славнозвісні тавровані зливки міді у вигляді розпластаних бичачих шкур вагою від 24 до 37 кг[21].
У рельєфі острова Кіпр морфоструктурно панують низькі гори, що простягаються в широтному напрямі: згаслий вулканічний масив Троодос (Олімбос, 1951 м; Папуца, 1554 м) на південному-заході, розсічений численними річковими ущелинами, й вапнякова гряда Кіренія (Акромандра, 1021 м) з Карпасом (364 м) вздовж північного узбережжя, завширшки від 15 км на сході до 30 км на заході. Гори старі й згладжені[10]. Середні висоти — 91 м; найнижча точка — рівень вод Середземного моря (0 м); найвища точка — гора Олімбос (1951 м). Найвищий масив у горах Кіренія зветься Пентадактілос («п'ять пальців», або турецькою «Бешпармак» — «5 вершин»)[8], його утворюють 5 гірських піків, що досить виразно здіймаються над місцевістю[9]. Між гірськими масивами лежить широка родюча розорана долина Месаорія («та, що лежить між горами»), висоти до 200 м[1][10].
Супутниковий знімок Кіпру
Топографічна карта Кіпру
Гіпсометрична карта Кіпру
Гора Пентадактилос
Гори Троодос
Рівнина Мезаорія
Узбережжя
Загальна довжина берегової лінії Кіпру становить 648 км. Генетично узбережжя Кіпру належить до абразійно-акумулятивного бухтового типу, такого що утворюється хвильовими процесами[15]. На півночі узбережжя скелясте[1], круті схили гір Кіренія й Карпос в багатьох місцях круто обриваються до вузької прибережної рівнини, чимось нагадуючи український південний берег Криму, на півдні береги переважно низинні з кліфами й піщаними пляжами, ряд неглибоких заток, які розділяють миси, добрих гаваней мало (Фамагуста)[17][19].
Морфологічно узбережжя острова можна розділити на 5 районів:
Північно-західне узбережжя — це 2 затоки Хрисоху (грец.Κόλπος της Χρυσοχούς) і Морфу (грец.Κολπος Μορφου), що між мисами Арнауті і Помос, Коккіна і Кормакіті (Акамас) (грец.Κορμακίτη), відповідно. На півострові Акамас збудовано маяк. Західне узбережжя затоки Хрисоху скелясте з рядом прибережних острівців (Мазакі, Хамілі, Айос-Ієріос), а східне з багатьма піщаними пляжами (Афродіти, Мавролі, Като-Ялія, Памос). Між мисами Помос і Коккіна лежать миси Ставромені, Ієронісос, острівець Ротсос-тон-Скафон, декілька бухт. Східне узбережжя затоки Морфу рівнинне. На острові Петра-тоу-Лімніті знаходиться археологічна пам'ятка античних часів.
Північне узбережжя починається на заході від мису Кормакіті і тягнеться вздовж гряди північних гір до мису Апостола Андрія (грец.Ακρωτήριο Αποστόλου Ανδρέα) на сході. Від маяку на мисі Кормакіті на схід лежить затока Ліманоуді. Поблизу Караваса острівці Єронісі й Каламоулія; поблизу Кірени — Глікіотісса й Комбонісі. Поблизу Айос-Амвросіос в море видається мис Ставроуса. Півострів Карпасія починається поблизу мису Ійоуті. Від нього на північний схід тягнеться ряд прибережних острівців: Скалес, Сернос, Коутсопетрі, Кернатіон, Скамні, Коутоуліс, Демоніаріс. За мисом Плакоті острівець Скалоудіа. Далі на схід мис Глікіотісса, острівець Ніша, бухта Раннас, острівці Лефконісос і Гларос, бухта Екзархос. В затоці між мисами Пратія і Прті острівець Корділія. На північному сході острів Кіпр закінчується мисом Апостолос-Андреас з острівцем Клідес із маяком.
Північно-східне узбережжя починається на північному сході від мису Апостола Андрія й тягнеться на південь до Грецького мису (Підаліон) (грец.Κάβο Γκρέκο). Північно-східна частина узбережжя починається мисами Галоуноптера, Пак'ямос, Їлес, бухтою Нангомі, далі тягнеться на південний захід до мису Елеа. Поблизу берега острівці Їла, Паллоура. Від мису Елеа до мису Греко лежить затока Амахостос (Фамагуста) (грец.Κόλπος της Αμμόχωστου) з низькими рівнинними берегами, якими Мезаорія спускається до моря. У Фамагусті маяк, південніше піщані пляжі.
Південно-східне узбережжя від мису Греко до півострова Акротирі (грец.Ακρωτηρίου) на півдні. У ньому виділяються дві затоки: Акротирі (грец.Κόλπος Ακρωτηρίου), між мисами Долос (грец.Δόλος) і Гата (грец.Κάβο Γάτα), і Ларнака (грец.Κόλπος της Λάρνακας), між мисами Піла (грец.Πύλας) й Кіті. Від мису Греко до Піла лежить піщаний пляж Ніссі. Західне узбережжя заток Ларнака і Акротирі пологе й піщане, пляжі Маккензі й Леді-Майл, відповідно. Від мису Кіті до Долоса піщані пляжі Петоунда і Губернаторський, у Васіліко гавань для навантаження агломерату на кораблі. На мисі Греко, Кіті й Гата, у гаванях Ларнаки і Лімасолу — маяки.
Південно-західне узбережжя лежить від мису Гата на півдні, до мису Арнауті (півострів Акамас) на заході. На схід від мису Зевгарі (грец.Ζευγάρι) до мису Аспро лежить затока Епіскопі (грец.Κόλπος Επισκοπής) з піщаними пляжами в західній частині (Піссоурі, Евдімоу). Між мисами Аспро й Зефірос, навпроти лісу Ранді, лежить острівець Петра-тоу-Роміоуі. Поблизу Пафоса скелі Моулія, маяк на узбережжі. Далі на північ, поблизу піщаних пляжів Коралової затоки (грец.Κόλπος των Κοραλλίων) острівець Нісарка. Навпроти мису Дрепанум (грец.Δρέπανο Πάφου) острів Ієронісос. Поблизу Лари піщані пляжі. Західне узбережжя півострова Акамас вкрите лісом, багате на скелясті бухточки, острівці (Кіонос, Коппо, Канноудія), мис Ієранісос.
Навколо Кіпру немає більш-менш великих островів, здебільшого це прибережні скелі й острівці, найбільші з яких: Айос-Георгіос (грец.Άγιος Γεώργιος), Єронісос (грец.Γερόννησος), Глукіотісса (грец.Γλυκιώτισσα), Кіла (грец.Κίλα), Кієдес (грец.Κλείδες), Корділія (грец.Κορδύλια) і Мазакі (грец.Μαζάκι). Більшість острівців лежить поблизу узбережжя півостровів Карпасос і Акамас.
Ясна безхмарна погода панує на острові 330 днів на рік. З квітня по вересень тривалість сонячного сяйва — 11 годин. Сумарне сонячне випромінювання складає 200—180 ккал/см²•рік. Радіаційний баланс складає 60-70 ккал/см²•рік; влітку 8-10 ккал/см²•місяць, взимку 2-3 ккал/см²•місяць. Турбулентний теплообмін земної поверхні з атмосферою складє 40-60 ккал/см²•рік, в січні 0-1 ккал/см²•місяць, в липні більше 8 ккал/см²•місяць. Затрати тепла на випаровування складають в середньому 25 ккал/см²•рік[15].
Літо, з травня по жовтень, на острові жарке (до +40 °C) й посушливе. Середня температура повітря в липні вище +28 °C[15]. Зима м'яка (до +16 °C) й дощова. Середня температура повітря в січні +8…+11 °C[15]. Приморозки (до −4 °C) бувають досить рідко, сніг випадає лише в горах Троодос і лежить там з грудня по квітень (гірськолижний сезон)[17]. Осінь, як і в усьому Леванті, тепліша за весну[3].
Атмосферні опади розподіляються нерівномірно: від 200—500 мм на рік в долині Месаорія, до 1000—1300 на схилах гір[1][10]. Чітко виділяється літній посушливий період. Відносна вологість повітря влітку в середньому становить 45 %, взимку вона підвищується до 70 %[15]. Річна випаровуваність складає в середньому 1500 мм на рік; випаровування в середньому — 400 мм на рік; різниця між опадами й випаровуваністю складає −1500…-1700 мм на рік[15].
Острів Кіпр лежить в агрокліматичному поясі субтропічних теплолюбних сільськогосподарських культур із довгим періодом вегетації. Сума активних температур повітря вище 10 °C лежить в діапазоні 4000-8000 °C. Зона зволоження посушлива: коефіцієнт зволоження менший за 0,55, гідротермічний коефіцієнт менший за 0,7. Сприятливі умови для вирощування бавовника, кукурудзи, олив, цитрусів, чаю, тютюну, фініків[23]. Через брак водних ресурсів стабільне високоінтенсивне субтропічне землеробство можливе лише із створенням водосховищ, застосуванням капілярного зрошення. Наприкінці XIX сторіччя на острові оброблялось лише 20 % земель, вирощували невибагливі хліби (пшеницю, ячмінь), збирали маслини і фрукти[3]. Розвиток іригації у XX сторіччі дозволив не тільки значно збільшити оброблювані землі, але й розширити перелік сільськогосподарських культур. Врожай збирають кілька разів на рік: навесні — овочі; влітку — баштанові, банани; восени — яблука, груші, сливи, абрикоси, персики, інжир, виноград, маслини, плоди ріжкового дерева; взимку — цитрусові, мигдаль, овочі[16].
Навколишні поверхневі води острова Кіпр влітку прогріваються від 27 °C на західному узбережжі до 29 °C на східному. Взимку середня температура прибережних вод не знижується нижче 15 °C на півночі і 17 °C на півдні[15]. Брак великих повноводних річок в Східному Середземномор'ї у комплексі з високою випаровуваністю призводить до найбільшої солоності води в цій частині моря — більше 39 ‰, що наближується до таких показників в середній частині Червоного моря[15]. Густина морської води в навколишніх водах острова становить 1,0274-1,0276 г/см³. Як і для Чорного моря, для Середземного характерна циклональна циркуляція вод, тобто морські течії несуть води із заходу на схід вздовж південного узбережжя, а зі сходу на захід — вздовж північного.
Дощові й паводкові води — головні постачальники прісної води для населення; створено багато невеликих водозбірників на схилах гір та пагорбів у східній частини рівнини Месаорія великі водосховища[10][17]. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,78 км³[2]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 460 км² зрошуваних земель[2]. Субтропічний середземноморський клімат зумовлює головне надходження прісної води на острові в зимовий період, а посушливе літо й вапнякові ґрунти — швидкі витрати водних запасів. Загальне споживання води на острові: 0,18 км³/рік (10 % — водопостачання населенню; 3 % — потреби промисловості; 86 % — агропотреби). В середньому витрати водних ресурсів на одного кіпріота складають 164 тонн/рік (станом на 2009 рік).
Річки Кіпру, а це більше 30 водних потоків, належать до типу річок із переважно дощовим (до 80 %) зимовим живленням (не менше 50 %); належать басейну Середземного моря[15]. Влітку здебільшого пересихають, постійних потоків майже немає[4]. Всі річки острова відрізняються маловодністю, беруть початок у горах і мають осінній та зимовий паводки. Більшість річок, розташованих на острові короткі, найдовші з них мають довжину 50-70 км. Основним джерелом живлення річок служать атмосферні опади в зимовий період. Під час дощів річки виходять з берегів і викликають навіть повіді. В спекотний літній період вони настільки міліють, що утворюють лише тонкі струмочки в оголеному річищі, а більшість зовсім пересихають. Найбільша річка острова, маловодний Педіас (грец.Πεδιαίος; 98 км), несе свої води долиною Мезаорія до затоки Фамагуста[3]. Інші великі річки: Яліас (грец.Γιαλιάς; 88 км), Серакіс (грец.Σερράχης; 55 км), Діарізос (грец.Διαρίζος; 42 км), Ксеропотамос (грец.Ξεροπόταμος; 41,5 км), Езоуса (грец.Έζουσα; 41 км), Коуріс (грец.Κούρης; 38 км), Акакі (грец.Ακάκι; 22 км) з притоками[25].
Природних озер на острові досить мало, вони невеличкі й пересихають влітку. Можна відзначити 2 великих солоних озера на півдні країни: Ларнакське солоне озеро (грец.Αλυκή Λάρνακας; площа — 1,5 км²; глибина — 1 м) і солоне озеро Лімасол (грец.Αλυκή Λεμεσού; площа — 13,6 км²; глибина — 3 м) — найбільша внутрішня водойма острова, поблизу однойменних міст. Вони мають важливе значення для перелітних птахів (охороняються Рамсарською конвенцією про водно-болотяні угіддя), як джерело лікувального мулу й солі[26]. Іншими значними озерами є Паралімні й Айос-Лукас поблизу Фамагусти.
Повна вода на Ларнакському соляному озері
Посуха на Ларнакському соляному озері
Водосховище Тамассос
Гребля на річці Коуріс
Гребля Мавроколімпос
Будівництво греблі водосховища Ахеріту, 1900 рік
Постійний брак води на потреби сільського господарства змусив кіпріотів збудувати 108 штучних водосховищ (станом на 2014 рік), загальним об'ємом 0,290 км³, що дають змогу зрошувати 457,9 км² сільськогосподарських угідь, постачати питну воду для населення впродовж усіх сезонів[27][28]. Найбільше з них збудоване 1988 року на річці Коуріс (грец.Τεχνητή λίμνη Κούρη), площею 3,6 км² і місткістю 0,115 км³, єдина водойма в країні з об'ємом більше 100 млн м³[27][28]. Великі водосховища[27]:
Аспрокремос (грец.Τεχνητή λίμνη Ασπρόκρεμου), гребля зведена у 1982 році на річці Ксеропотамос, місткість 0,052 км³ води;
Евретоу (грец.Φράγμα Ευρέτου), гребля зведена у 1986 році на річці Ставрос, місткість 0,024 км³ води;
Каннавіоу, гребля зведена у 2005 році на річці Езоуса, місткість 0,018 км³ води;
Калавасос, гребля зведена у 1985 році на річці Васілікос, місткість 0,017 км³ води.
Острів лежить у смузі субтропічних середземноморських літньо-сухих лісів і чагарників[15]. Висотна поясність у горах належить до середземноморського лісо-альпійсько-лучного типу[15]. Флора Кіпру належить до голарктичного ботанічного домініону й налічує 1900 видів квіткових рослин, з них 140 ендеміки острова. Ендемічною флорою особливо вирізняється півострів Акамас (40 видів з 700). Історично Кіпр був головним постачальником деревини кедру на потреби флоту, будівництва храмів для хеттів, фінікійців, фараонів. Ліси колись повністю вкривали його поверхню. До XX століття ліси збереглися лише на схилах Троодоса (14 % території країни). На острові Кіпр можна виділити два основних типи лісових формацій[15]:
У передгір'ях і на узбережжі вічнозелені дубові ліси і маквіси за участи соснових лісів. Дуб кам'яний, скелястий, палестинський, сосна алепська і турецька.
Головні лісові масиви сконцентровані у горах Троодос: величезний масив лісу Пафос із Долиною кедрів (найстарішому дереву 800 років[16]) займає його східну частину; ліс Троодос займає найбільш піднесену частину гір навколо Олімбосу, утворено національний парк; ліс Аделфі на північно-східних схилах; далі на схід ліси Макхерас, Етомоуті і Ставровоуні; на південно-східних схилах розкинувся ліс Лімасол. Другий за розмірами комплекс лісів знаходиться в Північних горах (із заходу на схід): на узбережжі затоки Морфу ліси Кормакітіс і Айя-Ірині, далі ліс Діоріос; у горах Кіренія ліси Каравас (Лапітос), Кармі, Пентадактілос, Кітреа і Карталдаг, Тенагра, Мелоунда, Іпсаровоундо, Кантара, Плоуша, ліс Ійоуті підходить до самого північного узбережжя. Ліси півострова Карпасос ростуть як у горах (Каваллі, Карпасія, Халаста), так і на самому узбережжі: Валія, Піроія, Айос-Серійос — на південному, Шеромілія, Перістерія, Елеоуза, Апостолос-Андреас — на північному. Вздовж південного узбережжя місцями також залишились великі лісові масиви: найбільший і найцінніший на півострові Акамас; південніше ліс Пея; між містами Пафос і Лімасол ростуть ліси Орітес, Ранді, Акротирі; поблизу Ларнаки ліс Моуттітоузігу; між Ларнакою і Фамагустою на узбережжі ліси Ксілофагу, Айос-Нікандрос, Айя-Напа; на північ від Фамагусти на узбережжі ліс Караолос.
Кедр ліванський (Cedrus libani) у горах Троодос
Кипарис
Ліс з сосни чорної (Pinus nigra)
Чагарники дубу вільхолистого (Quercus alnifolia)
Розквітле дерево мигдалю (Prunus dulcis)
Старовинна олива (Olea europaea)
Передгір'я, до висоти 500 м, вкриті маквісом і фриганою із вічнозелених середземноморських чагарників; саме тут сконцентровані найбільші плантації цитрусових, гранатів, мигдалю, олив, виноградники й рілля[19]. Взимку, у лютому, у вологий сезон на луках зацвітають півники (Iris), анемони (Anemone), маки (Papaver)[10]. Вже в квітні квітнуть цитрусові сади. Росте також ялівець (Juniperus), суничник (Arbutus), платан (Platanus), вільха (Alnus), жасмин (Jasminum), кактуси (Cactaceae)[16]. Багато рослин, що ростуть на Кіпрі, мають лікарські властивості, що використовуються кіпріотами з античних часів. Наприклад, півонії (Paeonia) використовували як болезаспокійливе.
На посушливих вапнякових південних схилах північних гір бідна степова рослинність[5]. Росте пижмо сибірське (Tanacetum sibiricum).
Ендеміком острова є ліндбергелла (Lindbergella sintenisii), представник монофілетичного роду злаків (Poaceae)[29].
У водах навколо Кіпру й на узбережжі можна зустріти тюленя-монаха (Monachus monachus), який більше не розмножується в прибережній зоні й печерах острова; різні види дельфінів (Delphinidae)[16].
1,5 млн років тому на острові з'явились слонові й бегемоти, про що свідчать палеонтологічні знахідки[16].
Ендеміками острова є кропив'янка кіпрська (Sylvia melanothorax) і кам'янка кіпрська (Oenanthe cypriaca)[29]. Кіпрська кропив'янка була зображена на звороті банкноти у 10 кіпрських фунтів (що ходив на острові до 2007 року) і монеті у 20 кіпрських центів. На 10-ти фунтовій банкноті були також зображені зелена черепаха, муфлон, цикламен, кіпрський тюльпан, ліндбергелла, пафоський блакитний метелик.
Риби прісних водоймищ належать до середземноморської підобласті голарктичної іхтіогеографічної області[33]. У прісних водоймах з представників прохідних риб — форель (Salmo). У навколишніх морських водах з осетрових зустрічається осетер європейський (Acipenser sturio)[15]. У водах навколо острова водиться багато риби, ведеться промисел морських губок[10]. Донна фауна навколишніх вод острова Кіпр у зоогеографічному відношенні належить до Лузітано-середземноморської фауни Східно-Атлантичної області[15]. Абісальна фауна глибоководних западин — Східно-Атлантичної провінції Атлантичної підобласті глибинних вод Атлантичного океану[15].
Національний парк Троодос займає площу 9,337 га лісових масивів у горах Троодос. Заснований у 1992 році. Під захистом ліси, флора (700 видів), джерела багатьох річок. Монастир Кіккос.
Національний парк «Мис Греко» займає 390 га лісових масивів і узбережжя на мисі Греко між Айя-Напою і Паралімні. Флора налічує 300 видів, 11 з яких ендемічні. Багато перелітних птахів.
Аталасса. Національний парк у межах східної частини Нікосії. Площа 840 га. Зведено греблю, утворено водосховище. Улюблене місце відпочинку містян.
Національний парк Півострів Акамас. Найбільше скупчення ендемічних рослин на острові. Зустрічається 168 видів птахів, 12 видів ссавців, 20 видів рептилій. На узбережжі черепахи відкладають яйця, з'являються тюлені. Багато цікавих геологічних пам'яток природи.
Національний парк Півострів Карпас. Більша частина півострова Карпас з піщаними пляжами на схід від містечка Різокарпассо (ліси Халаста, Апостолос-Андреас). Флора парку налічує більше 1600 видів рослин, 22 з яких ендемічні. Тут можна зустріти 350 видів різноманітних птахів, 7 з яких ендемічні для острова.
Під протекцією Рамсарської конвенції з водно-болотних угідь на Кіпрі знаходяться 2 соляних озера, Ларнакське і Лімасольське, що є улюбленим місцем мігруючих птахів (рожевий фламінго).
проблема ресурсів прісної води на потреби сільського господарства, комунального водопостачання. Відсутність природних резервуарів, недостатній обсяг штучних водоймищ, поганий менеджмент водозбереження і розподілення, засолення ґрунтових вод на півночі. Причиною нестачі водних ресурсів стало зведення лісів на схилах гір, що затримували дощову вологу, рівномірно віддаючи її впродовж року гірським річкам і струмкам[10]. З;
Важливою проблемою для острова залишається потреба в прісній воді вступом Кіпру в 2004 році до Євросоюзу влада стала більш прискіпливо ставитись до виконання європейських норм з охорони довкілля, розроблено ряд програм з підтримання сталого розвитку на острові. Значні прибутки від міжнародного туризму змушують владу підтримувати чистоту узбережжя, за що острів від ЮНЕСКО щорічно отримує зелений прапор. Влада Кіпру робить зусилля з переходу на екологічно чисті відновлювані джерела енергії. Перша вітрова електростанція (41 вітряк загальною потужністю 80 МВт) на зміну тепловим була збудована в Орітес за 30 км від Пафоса. Проте значні проблеми залишаються на північній окупованій території. Влада ТРПК не займається очищенням стічних води (500 м³/день) і переробкою твердих відходів (відсутні полігони з утилізації побутового сміття), не регулює масштабну забудову зелених зон і узбережжя[35]. Значна мілітаризація невеличкого острова (кіпрські, турецькі, британські, сили ООН) несе в собі великі потенційні ризики. 11 липня 2011 року на військово-морській базі Евангелос Флоракіс (англ.Ευάγγελος Φλωράκης) стався вибух боєприпасів, внаслідок чого 13 людей загинуло (у тому числі очільник ВМФ Кіпру Андреас Іоанідес).
Фізико-географічне районування
Фізико-географічно територія острова Кіпр лежить на межі областей Тавр (південна частина Туреччини) і Левант азійського Середзем'я[15]. Територію Кіпру можна розділити на 4 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом і господарюванням місцевого населення[10]:
Месаорія. Найбільший регіон країни, долини і узвишшя між горами Троодос і Кіренія. Посушливий клімат. Вирощування зернових.
Південне узбережжя. Вузька прибережна смуга на півдні й південному сході острова з родючими ґрунтами. Інтенсивне сільське господарство. Значна урбанізація: Фамагуста, Лімасол.
Троодос. Гірський район на південному заході країни, схили якого вкриті лісами, а передгір'я заростями маквісу. Клімат найбільш прохолодний і вологий. Гірничо-видобувна промисловість, виноградники, курорти.
Північні гори. Кіренія і Карпас. Вузька смуга невисоких вапнякових водопроникних гір, що відділяють долину Мезаорія від північного узбережжя. Розвинений карст. Нестача водних ресурсів. Виноградники.
↑Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 25 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑Mart, Y. and Ryan, W. The tectonics of Cyprus Arc: a model of complex continental collision // The Smithsonian / NASA Astrophysics Data System.
↑ абАнаньева Н. Б., Орлов Н. Л., Халиков Р. Г., Даревский И. С., Рябов С. А., Барабанов А. В. Атлас пресмыкающихся Северной Евразии (таксономическое разнообразие, географическое распространение и природоохранный статус. — СПб : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. — ISBN 5-98092-007-2.
↑National Parks in Cyprus : [англ.] : [арх. 18 березня 2019 року] // yourcyprusportal.com. — Cyprus Tourist Guide, 2019. — 25 December. — Дата звернення: 18 березня 2019 року.
(рос.)Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
(рос.)Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.)Уразова Е. И. Кипр // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
(рос.)Географический атлас для учителей средней школы / отв. ред. Л. Н. Колосова. — М. : ГУГК при Совете министров СССР, 1982.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Кіпру
Visting Cyprus. Nature and the Environment : [англ.] : [арх. 18 березня 2019 року] // cyprus.gov.cy. — Web portal of the Republic of Cyprus. — Дата звернення: 18 березня 2019 року. — інформація про природні ресурси Кіпру.
The 120 members of the fifteenth Knesset were elected on 17 May 1999. The breakdown by party was as follows: One Israel: 26 Likud: 19 Shas: 17 Meretz: 10 Yisrael BaAliyah: 6 Shinui: 6 Centre Party: 6 National Religious Party: 5 United Torah Judaism: 5 United Arab List: 5 National Union: 4 Hadash: 3 Yisrael Beiteinu: 4 Balad: 2 One Nation: 2 List of members Party MK Notes One Israel Ehud Barak Resigned from Knesset and replaced by Eitan Cabel on 9 March 2001. One Israel Shimon Peres One Israel...
Historic church in Maine, United States United States historic placeHampden Congregational ChurchU.S. National Register of Historic Places Show map of MaineShow map of the United StatesLocationMain Rd. N, Hampden, MaineCoordinates44°44′47″N 68°50′12″W / 44.74639°N 68.83667°W / 44.74639; -68.83667Arealess than one acreBuilt1835Architectural styleGreek Revival, FederalNRHP reference No.87000921[1]Added to NRHPJune 25, 1987 Hampden Congr...
Academia de Samba da Zona Norte Fundação 2006 (17 anos)[1] Cores Amarelo, Vermelho, Azul e Branco Símbolo Arara Bairro Campina[2] Presidente José Alberto da Silva Rodrigues[3] Desfile de 2017 Academia de Samba da Zona Norte é uma escola de samba da cidade de São Leopoldo no Rio Grande do Sul, Brasil. História A Academia de Samba da Zona Norte foi fundada com o objetivo de agregar toda a comunidade da Zona Norte da cidade à cultura do samba e do carnaval, já que a escola é t...
2007 studio album by GrindermanGrindermanStudio album by GrindermanReleased5 March 2007RecordedMarch 2006StudioRAK Studios and Metropolis Studios in London, United Kingdom[1]GenreAlternative rock, garage rockLength40:03LabelMute/ANTI-ProducerNick Launay, GrindermanGrinderman chronology Grinderman(2007) Grinderman 2(2010) Singles from Grinderman Get It OnReleased: 8 January 2007 No Pussy BluesReleased: 17 February 2007 (I Don't Need You To) Set Me FreeReleased: 30 April 2007 Gr...
Стура-Лулеваттеншвед. Stora Lulevatten 67°08′39″ пн. ш. 19°35′07″ сх. д. / 67.1443639° пн. ш. 19.5854194° сх. д. / 67.1443639; 19.5854194Розташування Країна Швеція[5]Регіон ЄллівареЙоккмоккПрибережні країни ШвеціяГеологічні дані Тип водосховище і lake water bodyd...
SMK Islam Al-MuhajirinInformasiDidirikan27 Maret 2002JenisSwastaAkreditasiA[1]Nomor Statistik Sekolah31420229194Nomor Pokok Sekolah Nasional20229194Kepala SekolahYus Handayanto, M.PdJumlah kelasX: 10, XI: 10, XII: 10Jurusan atau peminatan3 JurusanRentang kelasX, XI, XIIKurikulumKurikulum 2013StatusSekolah Standar NasionalAlamatLokasiJalan Nusantara Raya №313, Depok Jaya, Kec. Pancoran Mas, Depok, Jawa Barat, IndonesiaTel./Faks.(021) 77206274Situs webSitus ResmiSurelsm...
خضعت الشعوب الجرمانية للتنصير التدريجي في فترة أواخر العصور القديمة المتأخرة والعصور الوسطى المبكرة. كانت إنجلترا وفرنسا متدينتين بالدين المسيحي رسميًا بنحو عام 700 بعد الميلاد وبحلول عام 1100 لم يعد للوثنية الجرمانية نفوذًا سياسيًا في الدول الإسكندنافية. نبذة تاريخية في
Multiple nuclei model The multiple nuclei model is an economical model created by Chauncy Harris and Edward Ullman in the 1945 article The Nature of Cities.[1] The Model The model describes the layout of a city, based on Chicago. It says that even though a city may have begun with a central business district, or CBD, other smaller CBDs develop on the outskirts of the city near the more valuable housing areas to allow shorter commutes from the outskirts of the city. This creates nodes ...
Canal in southwestern Montreal, Canada This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Lachine Canal – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2008) (Learn how and when to remove this template message) Lachine CanalThe canal's path through Montreal's boroughsSpecificationsLocks5 (originally 7...
1988 single by Bonnie Tyler, made popular by Tina Turner in 1989 For other songs, see Best § Songs. The Best is a song by Welsh singer Bonnie Tyler from her seventh studio album, Hide Your Heart (1988). It was written by Mike Chapman and Holly Knight. Produced by Desmond Child, Tyler's version became a top-10 hit in Norway but was a minor hit elsewhere. In 1989, American singer Tina Turner released a cover version of The Best for her seventh studio album, Foreign Affair. It became a worldwid...
Indian inventions History of science andtechnology in the Indian subcontinent Inventions Science in India Science in Bangladesh Science in Pakistan By subject Mathematics Astronomy Calendar Measurement systems Units of measurement Cartography Geography Printing Metallurgy Coinage Indian Alchemy Traditional medicine Agriculture Education Architecture Bridges Transport Maritime history Navigation Military vte This list of Indian inventions and discoveries details the inventions, scientific disc...
Private Catholic high school in Oxnard, California Santa Clara High SchoolAddress2121 Saviers RoadOxnard, Ventura, California 93033United StatesCoordinates34°10′43″N 119°10′42″W / 34.17861°N 119.17833°W / 34.17861; -119.17833InformationTypePrivate, CoeducationalMottoIn Hoc Signo Vinces(With This Sign We Conquer)Religious affiliation(s)Roman CatholicPatron saint(s)St. Clare of AssisiEstablished1901; 122 years ago (1901)FounderSanta Clara Pa...
Division 1 Amateur2016-2017 Généralités Sport Football Organisateur(s) URBSFA Édition 88e(1re comme D1 Amateur) Lieu(x) Belgique Date du 2 septembre 2016au 29 avril 2017 Participants 16 Matchs joués 240 matches Statut des participants Amateur et Semi-professionnel Hiérarchie Hiérarchie 3e niveau Niveau supérieur Division 1B 2016-2017 Niveau inférieur Division 2 Amateur 2016-2017 Palmarès Tenant du titre 1re édition sous cette forme Promu(s) K. FC Ol. Beerschot-Wilrijk Relégu...
Bicameral legislature of Bahrain Politics of Bahrain Member State of the Arab League Constitution Human rights Monarchy King Hamad bin Isa Al Khalifa Cabinet Prime Minister Salman bin Hamad Al Khalifa Minister of Foreign Affairs Minister of Interior Minister of Justice Minister of Finance Minister of Housing National Assembly Consultative Council Chairman Council of Representatives Speaker Judiciary Elections Recent elections General: 2010201420182022 Referendums: 2001 (National Action Charte...
У этого топонима есть и другие значения, см. Бурачиха. ДеревняБурачиха 57°42′44″ с. ш. 36°02′50″ в. д.HGЯO Страна Россия Субъект Федерации Тверская область Муниципальный район Максатихинский Сельское поселение Зареченское История и география Высота центра 156 м Ч...
Represa de Pacoima Ubicación geográficaCuenca cuenca hidrográfica del Los ÁngelesCoordenadas 34°20′05″N 118°23′46″O / 34.3347, -118.396Ubicación administrativaPaís Estados UnidosDivisión condado de Los Ángeles[editar datos en Wikidata] La Represa de Pacoima (en inglés: Pacoima Dam) es una presa de arco de concreto en el arroyo de Pacoima en el sierra de San Gabriel, en el condado de Los Ángeles, California. Su embalse, el embalse de Pacoima (en in...
This article relies excessively on references to primary sources. Please improve this article by adding secondary or tertiary sources. Find sources: National Chicken Council – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (July 2017) (Learn how and when to remove this template message) The National Chicken Council (NCC) is a non-profit trade association based in Washington, D.C. that represents the interests of the United States chicken industry to the U...
ضخمGiant (بالإنجليزية) معلومات عامةالصنف الفني دراماتاريخ الصدور 1956مدة العرض 201 دقيقةاللغة الأصلية الإنجليزيةالبلد الولايات المتحدةالجوائز جائزة الأوسكار لأفضل مخرج (1955)منحت لـ جورج ستيفنز الطاقمالمخرج جورج ستيفنز[1][2][3] السيناريو Fred Guiol (en) — إدنا فيربر الب...
14th episode of the 3rd season of Homicide: Life on the Street End GameHomicide: Life on the Street episodeSteve Buscemi portrayed Gordon Pratt, the man accused of shooting three detectivesEpisode no.Season 3Episode 14Directed byLee BonnerStory byJames YoshimuraHenry BromellTeleplay byRogers TurrentineCinematography byJean de SegonzacProduction code315Original air dateFebruary 10, 1995 (1995-02-10)Guest appearances Tony Lo Bianco as Det. Mitch Drummond Steve Buscemi as Gor...
Hukum internasional umum mengacu pada struktur dan tata tertib negara berdaulat; entitas yang mirip, seperti Takhta Suci; dan organisasi antarpemerintah. Dalam arti luas, hukum internasional juga dapat memengaruhi perusahaan multinasional dan individu, dampak yang terus berubah di luar interpretasi dan penegakan hukum. Hukum internasional umum semakin sering digunakan dan dianggap penting pada abad ke-21 seiring meningkatnya perdagangan global, kerusakan lingkungan global, kesadaran pelanggar...