Географія Антигуа і Барбуди

Географія Антигуа і Барбуди
Географічне положення Антигуа і Барбуди
Географічне положення
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	17°03′ пн. ш. 61°48′ зх. д.
Територія
Площа	443 км² ^(201-ше)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	153 км
Державний кордон	0 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Обама (402 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	рекреаційні ресурси
Стихійні лиха	тропічні циклони, посухи
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, знеліснення

Антигуа і Барбуда — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 443 км² (201-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 442 6 км² (Антигуа — 280 км²; Барбуда — 161 км²; Редонда — 1,6 км²), а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни вполовину менша за площу території міста Києва.

Назва

Офіційна назва — Антигуа і Барбуда (англ. Antigua and Barbuda). Назва країни походить від назви двох найбільших її островів Антигуа і Барбуди^[2][3]. Христофор Колумб 1493 року назвав нововідкритий ним острів Антигуа на честь собору Санта-Марія-ла-Антигуа (Старий собор Діви Марії) в Севільї (Іспанія)^[1]. Острів Барбуда (порт. Barbuda — борода) отримав свою назву від фігових дерев, довге листя яких нагадує бороду. Раніше Барбуду називали Дульчіне від ісп. dulce — солодкий^[1].

Історія дослідження території

Географічне положення

Антигуа і Барбуда — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів^[4]. Антигуа і Барбуда на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 153 км.

• 
  Морські кордони країн Карибського регіону

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)^[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)^[6][1].

Крайні пункти

Час

Час у Антигуа і Барбуді: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)^[7].

Геологія

Корисні копалини

Надра Антигуа і Барбуди не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні^[8].

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Обама (402 м), колишній Боггі-Пік.

• 
  Рельєф Антигуа і Барбуди
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)
• 
  Карта острова Антигуа (англ.)
• 
  Карта острова Барбуда (англ.)

• 
  Маунт-Обама
• 
  Рельєф острова Барбуда
• 
  Відслонення поблизу автошляху

Узбережжя

Узбережжя острова Антигуа сильно порізане, великі зручні складні гавані, іноді перекриті піщаними косами. Узбережжя переважно скелясте з окремими закритими піщаними пляжами. На острові Барбуда велика зручна гавань на західному узбережжі.

• 
  Скелі на пляжі Тернера, острів Антигуа
• 
  Пляж Діккінсона, острів Антигуа
• 
  Гавань Джоллі-Гарбор на острові Антигуа
• 
  Південне узбережжя острова Антигуа
• 
  Скелясте узбережжя Редонди

Острови

• 
  Острів Антигуа з космосу
• 
  Острів Барбуда з космосу
• 
  Острів Редонда
• 
  Редонда на обрії, за нею Монтсеррат. Вид з острова Невіс

Клімат

Територія Антигуа і Барбуди лежить у тропічному кліматичному поясі^[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[10].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном
• 
  Ураган Ірма 2017 року над Барбудою

Антигуа і Барбуда є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[11].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,05 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1,3 км² зрошуваних земель^[1]. Через піщанисті та скелясті ґрунти, що поширені островами, постійних водотоків в країні обмаль.

Річки

Через піщанисті та скелясті ґрунти, що поширені островами, постійних водотоків в країні обмаль. Це невеличкі потоки, що час від часу пересихають, і короткі ручаї: Айєрс-Крик, Кукс-Крик і Фітчес-Крик на острові Антигуа. Усі вони належать басейну Атлантичного океану.

Озера

Ґрунтові води

Штучні посадки лісів допомагають зберігати цінних ресурс на острові — ґрунтові води.

Ґрунти

Ґрунти островів кам'янисті та піщанисті. Центральна долина острова Антигуа родюча завдяки великим покладам вулканічного попелу.

Рослинність

Рослинність островів представлена переважно скребом — заростями ксерофітних кущів та малорослих дерев. На узбережжях та в Центральній долині тропічна рослинність. Штучні насадження з акаціями, червоними деревами, білим і червоним кедром довели лісистість островів до 11 %.

• 
  Розведення плантацій цукрової тростини на островах, 1823 рік
• 
  Рослинність внутрішньої частини островів
• 
  Червоне дерево махагоні

Земельні ресурси Антигуа і Барбуди (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 20,5 %,
  • орні землі — 9,1 %,
  • багаторічні насадження — 2,3 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 9,1 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 22,3 %;
• інше — 57,2 %^[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області^[10]. Антигуа і Барбуда є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[12],
• Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу^[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани й тропічні шторми (з липня по жовтень); періодичні посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• обмежені ресурси природних джерел питної води;
• слабкий менеджмент водозбору й водопостачання, зведення лісів заради розчищення земель під сільськогосподарські потреби тільки ускладнюють проблему, бо дощова вода довго не затримується в ґрунтах, а швидко стікає до океану.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Антигуа і Барбуди можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

• Північна Америка

Примітки

1. Antigua and Barbuda, Geography. Factbook.
2. Поспелов Е. М., 2005.
3. Котляков В. М., 2006.
4. Атлас світу, 2005.
5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
8. Антигуа і Барбуда // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
10. ФГАМ, 1964.
11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
12. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Антигуа і Барбуда // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
• (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

Російською

• (рос.) Антигуа и Барбуда // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Антигуа и Барбуда // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
• (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Антигуа і Барбуди.
• Карти Антигуа і Барбуди : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Antigua and Barbuda : [англ.] : [арх. 15 червня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Антигуа і Барбуду : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Антигуа і Барбуди.

Географія   Північна Америка   Антигуа і Барбуда