Географія Нігерії

Географія Нігерії
Географічне положення Нігерії
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Західна Африка
Координати	10°00′ пн. ш. 8°00′ сх. д.
Територія
Площа	923 768 км² ^(32-ге)
Морське узбережжя	853 км
Державний кордон	4477 км
Рельєф
Тип	височинний
Найвища точка	гора Чаппаль-Вадді (2419 м)
Найнижча точка	Атлантичний океан (0 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний, екваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Нігер ( км)
Найбільше озеро	Чад (~ км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, руди кольорових металів, залізні руди, кам'яне вугілля, вапняки, родючі ґрунти
Стихійні лиха	посухи, повіді
Екологічні проблеми	деградація земель, знеліснення, забруднення повітря

Нігерія — західноафриканська країна, що знаходиться у західній тропічній частині континенту з виходом до Гвінейської затоки . Загальна площа країни 923 768 км² (32-ге місце у світі і 14-те в Африці), з яких на суходіл припадає 910 768 км², а на поверхню внутрішніх вод — 13 тис. км²^[1]. Площа країни у 1,5 рази більша за площу України.

Назва

Офіційна назва — Федеративна Республіка Нігерія, Нігерія (англ. Federal Republic Nigeria, Nigeria; гауса Nijeriya)^[2]. Назва країни походить від гідроніму Нігер, великої річки що тече територією країни і на античних картах Птолемея була підписана як «Н-Гер»^[3]. Ця форма близька до сучасної туарезької назви річки — Анеггер. Проте правильність вихідної форми, її значення і метаморфози, що відбувалися з нею остаточно не встановлені^[3]. Уперше зустрічається на картах 1900 року^[3]. Назву часто помилково пов'язують зі словом лат. niger‎ — чорний, посилаючись на темну шкіру жителів регіону^[2].

Історія дослідження території

Географічне положення

Карта Нігерії від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Нігерії та США

Нігерія — західноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Нігером (спільний кордон — 1608 км), на сході — Чадом (85 км) і Камеруном (1975 км), на заході — з Беніном (809 км). Загальна довжина державного кордону — 4477 км^[1]. Нігерія на півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 853 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[4]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя^[5]. Континентальний шельф — до глибин 200 м^[1][5].

Крайні пункти

Час

Час у Нігерії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)^[6].

Геологія

Корисні копалини

Надра Нігерії багаті на ряд корисних копалин: природний газ, нафту, олово, залізну руду, кам'яне вугілля, вапняк, ніобій, свинець, цинк^[7].

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 38(0 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Чаппаль-Вадді (2419 м). Вздовж узбережжя Ґвінейської затоки розташована хвиляста Приморська рівнина, яка на півночі поступово підвищується і переходить в ступінчасте плато. Складна мережа лагун і протоків, розташованих за бар'єром піщаних пляжів, утворює систему захищених мілководних шляхів, по яких невеликі судна можуть пройти від кордону з Беніном на заході до кордону з Камеруном на сході без виходу в океан. В глибині країни чітко виділяються уступ Нсукка-Окігві, що підіймається над долиною річки Крос, плато Джос і Біу, а також гори Адамауа. В основному полога поверхня плато, складеного кристалічними породами на півночі і заході країни і пісковиками на сході, в багатьох місцях поцяткована острівними горами (інзельберґами), тобто скелястими останцовеми горбами з крутими схилами. На північному сході поверхня поступово знижується у бік озера Чад. На півн.-заході плато переходить в рівнину Сокото, на півн.-сході — в рівнину Борну.

• 
  Гіпсометрична карта Нігерії
• 
  Рельєф Нігерії
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Чаппаль-Вадді

Узбережжя

Острови

Клімат

Південь Нігерії лежить у екваторіальному кліматичному поясі, північ — у субекваторіальному^[8]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси^[9]. На узбережжі цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами^[9]. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку можуть відбуватись посухи^[9].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Нігерії (за Кеппеном)

Нігерія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 286,2 км³^[1]. Територія країни розчленована на великі блоки долинами річок Нігер і Бенуе і відділена від океану вузьким поясом прибережних боліт. Ширина цього пояса не перевищує 16 км, за винятком дельти Нігера, де вона досягає 97 км.

• 
  Гідрографічна мережа Нігерії
• 
  Дельта Нігеру з космосу
• 
  Річка Бенуе
• 
  Басейн Бенуе
• 
  Водоспад на річці Крос

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 2930 км² зрошуваних земель^[1].

Річки

Більшість річок країни належать басейну Гвінейської затоки Атлантичного океану. Головна річка країни — Нігер з притокою Бенуе. На півночі річки відносяться до безстічних областей пустелі Сахара — безстічна область озера Чад.

Озера

Болота

Найбільше озеро країни: Чад.

Ґрунтові води

Ґрунти

Майже всі ґрунти Нігерії кислі. У ряді місцевостей на сході країни інтенсивне вилуговування ґрунтів, сформованих на піщаниках, привело до утворення т. зв. "кислих пісків", що легко піддаються обробці, але швидко виснажуються. Ґрунту крайньої півночі утворилися з пісків пустель і легко руйнуються. Вони різко відрізняються від родючих ґрунтів, що сформувалися на важких суглинках у заплавах багатьох рік, у поясі какао й у дельті Нігеру. У деяких густонаселених місцевостях інтенсивне землеробство і перевипас худоби викликали ерозію ґрунтів.

Рослинність

Земельні ресурси Нігерії (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 78 %,
  • орні землі — 37,3 %,
  • багаторічні насадження — 7,4 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 33,3 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 9,5 %;
• інше — 12,5 %^[1].

• 
  Рослинність Нігерії (англ.)

Тваринний світ

Зоогеографічно територія країни належить до Ефіопської області: південна частина, узбережжя Гвінейської затоки — до Західноафриканської, північна і центральна частини — до Східноафриканської підобласті^[9].

Охорона природи

Нігерія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Конвенції з міжнародного морського права,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: періодичні посухи; повіді^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• деградацію земель;
• швидке знеліснення;
• забруднення повітря і вод у містах;
• спустелювання;
• забрудннення вод і ґрунтів нафтопродуктами, нафтові плями вздовж узбережжя;
• втрата сільськогосподарських угідь;
• швидкі темпи урбанізації.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Нігерії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

• Західна Африка

Примітки

1. Nigeria, Geography. Factbook.
2. Котляков В. М., 2006.
3. Поспелов Е. М., 2005.
4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
5. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 17 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
7. Нігерія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
9. ФГАМ, 1964.
10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Нігерія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Нигерия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Нигерия // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Нігерії.
• Карти Нігерії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Nigeria : [англ.] : [арх. 13 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 December. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Нігерію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.

Географія   Африка   Нігерія