Карта 1729 р.Основні работорговельні регіони Західної Африки.
Невільницький Бе́рег (англ.Slave Coast, порт.Costa dos Escravos, фр.Côte des Esclaves «Рабський берег») — у XVI — XIX ст. назва узбережжя Бенінської затоки у Західній Африці, між річкою Вольта і Лагоською лагуною[1]. Нині займає терени Того, Беніну та західної Нігерії. Назва походить від африканських рабів-невільників, яких продавали в ході трансатлантичної работоргівлі. Протягом XVI — XVIII ст. контролювався здебільшого Англією та Голландією. Був найбільшим центром работоргівлі в Африці. З Невільницького берега рабів увозили, головним чином, до Бразилії та островів Карибського моря. Основними портами, звідки збували невільників були Лагос, Великий та Маленький Попо, Порто Ново, Бадагрі.
Law, Robin. Slave-Raiders and Middlemen, Monopolists and Free-Traders: The Supply of Slaves for the Atlantic Trade in Dahomey c. 1750-1850 // The Journal of African History, Vol.30, No. 1, 1989.
