Атрошенко Владислав Анатолійович

Атрошенко Владислав Анатолійович
Міський голова Чернігова
Нині на посаді
На посаді з	4 грудня 2015-1 лютого 2023
Попередник	Соколов Олександр Володимирович
Наступник	Ломако Олександр Анатолійович в.о
Голова Чернігівської обласної державної адміністрації
4 лютого 2005 — 12 грудня 2005
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Мельничук Валентин Васильович
Наступник	Лаврик Микола Іванович
Народився	5 грудня 1968(1968-12-05) (56 років) Чернігів, Українська РСР, СРСР
Відомий як	політик, підприємець
Країна	Україна
Alma mater	Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (1994) і НАДУ при Президентові України (2005)
Політична партія	Рідний дім
Мати	Атрошенко Тамара Іванівна
Нагороди	Почесні громадяни Чернігова (1 листопада 2023)
Атрошенко Владислав Анатолійович на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
IV скликання безпартійний, виборчий округ № 207
фракція «Наша Україна»	14 травня 2002	—	7 липня 2005
VII скликання безпартійний, виборчий округ № 206[1]
фракція «Партія регіонів»[2]	12 грудня 2012	—	20 лютого 2014
позафракційний[1]	20 лютого 2014	—	27 листопада 2014
VIII скликання «Блок Петра Порошенка», виборчий округ № 206[3]
позафракційний	27 листопада 2014	—	28 січня 2016
Картка на сайті Верховної Ради України

Владислав Атрошенко з Олегом Ляшком

Атро́шенко Владисла́в Анато́лійович (5 грудня 1968(1968-12-05), Чернігів) — український державний діяч, політик та бізнесмен.

Міський голова Чернігова з 2015-2023 року, голова Чернігівської обласної державної адміністрації (2005), народний депутат України IV, VII і VIII скликань (2002—2005, 2012—2014, 2014—2016).

Голова наглядової ради ВАТ «Київхліб», засновник благодійного фонду «Поліський оберіг»^[4][5].

Біографія

Народився 5 грудня 1968 року у Чернігові. Його батьки родом з Городнянщини: мати, Тамара Іванівна — вчителька математики, депутат Верховної Ради Української РСР 11-го скликання; батько, Анатолій Федорович — інженер на Чернігівському заводі радіоприладів.

Навчався у чернігівській школі № 16, а після її закінчення в 1986 році вступив до Харківського авіаційного інституту на навчання за спеціальністю «Системи автоматичного управління літальними апаратами». У 1987—1989 роках проходив строкову службу у лавах Радянської армії, після якої продовжив навчання в ХАІ. В 1994 році Владислав Атрошенко закінчив виш, отримавши кваліфікацію інженера-електромеханіка.

З 1993 року — економіст у відділі валютних операцій чернігівської філії акціонерного банку «ІНКО».

В 1995 році одружився. Дружина, Ірина Тимофіївна — старший викладач Чернігівської політехніки.

До 2002 року працював на підприємствах, пов'язаних з аграрним комплексом:

• З 1994 року — фінансовий директор ЗАТ «Селянській торговий дім „АГРО“».
• З 1995 року — фінансовий директор, перший заступник генерального директора ЗАТ «Фалкон».
• З 8 січня 1998 — голова правління ЗАТ «Агроенергопостач».

З квітня 2002 по березень 2005 — народний депутат України IV скликання, обраний по виборчому округу № 207 (Чернігівська область). З 15 травня 2002 у фракції «Наша Україна». З червня 2002 року — член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Ввечері 17 вересня 2004 року Владислав Атрошенко, рухаючись за кермом «Mercedes-Benz W140», збив на смерть 69-річного мешканця села Красне. ДТП сталася за 25 метрів від пішохідного переходу, чоловік помер на місці пригоди. За словами Атрошенка, він рухався зі швидкістю 70-80 км/год, ділянка дороги була погано освітлена та не мала попереджувальних знаків, а пішохід з'явився раптово^[6][7]. У лютому 2005 кримінальна справа проти Атрошенка була закрита, проти чого протестувала громадянська партія «Пора»^[8].

4 лютого 2005 року призначений на посаду голови Чернігівської обласної державної адміністрації^[9]. 12 грудня 2005 року звільнений з цієї посади^[10]. Того ж року закінчив з відзнакою факультет вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, отримавши освітній ступінь магістра державного управління.

Повернувся до підприємницької діяльності:

• З березня 2007 року — радник голови правління ВАТ «Кредобанк».
• З лютого 2009 року — голова Наглядової ради ВАТ «Київхліб»^[11].

В 2010 році був обраний депутатом Чернігівської обласної ради.

На парламентських виборах 2012 року був обраний депутатом Верховної Ради України VII скликання по виборчому округу № 206. За результатами голосування отримав перемогу набравши 40,63 % голосів виборців^[12].

16 січня 2014 року голосував у складі фракції Партії регіонів за диктаторські закони, які обмежували свободу та Конституцію України. Пізніше надіслав заяву з проханням вважати, що він не голосував^[13].

На парламентських виборах 2014 року був обраний депутатом Верховної Ради України VIII скликання по виборчому округу № 206. За результатами голосування отримав перемогу, набравши понад 50 % голосів виборців.

З 4 грудня 2014 року — заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту.

Лауреат премії «Людина року»-2017 в номінації «Міський голова року»^[14].

Діяльність

Народний депутат України

Голова Чернігівської обласної державної адміністрації

Міський голова Чернігова

Вибори 2015

2015 року висунутий кандидатом в мери міста Чернігова від Блока Петра Порошенка «Солідарність» на місцевих виборах, що відбулися 25 жовтня.

У першому турі зайняв друге місце за кількістю голосів після чинного мера Олександра Соколова і пройшов у другий тур, який відбувся 15 листопада 2015 року, де здобув перемогу.

Атрошенка звинувачують у підкупі виборців через власний благодійний фонд «Поліський оберіг»^[15][16][17]. Матеріальну допомогу від фонду роздавали через 4 офіси у Чернігові^[18]. Роздавали 300 грн^[19]. Біля офісів збиралися черги у сотні людей. У прес-релізі фонд повідомив, що роздав матеріальної допомоги 12 834 мешканцям Чернігова, що більше за кількість чернігівців, які отримали допомогу у Соколова^[20]. На виборах 15 листопада Комітет виборців України зафіксував значну кількість виборців із паспортами зі штрих-кодами. Чернігівський «Пік» це пов'язує із підкупом Атрошенком виборців. Гроші обіцяли заплатити тим, у кого буде штрих-код^[21][22][23]. 14 листопада поліція відкрила 2 справи щодо підкупу виборців^[24].

Вибори 2020

25 жовтня 2020 року був переобраний мером Чернігова на другий термін (набрав 77,49 % голосів), його партія «Рідний дім» отримала більшість місць в міськраді^[25].

Відсторонення від посади

7 грудня 2022 Яворівський районний суд Львова позбавив Атрошенка права обіймати посаду мера протягом року^[26]. 1 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд підтвердив відсторонення Атрошенка від посади^[27][28].

Статки

Від свого батька Анатолія Атрошенко Владислав успадкував 138,4 млн грн. Має житловий будинок площею 783,1 м², вартістю 6,9 млн грн^[29].

В Чернігові володіє значною частиною бізнесу міста (ринки, офісні будівлі, компанії оптової торгівлі тощо) або напряму, або через родичів і бізнес-партнерів. Одним із найбільших бізнес-партнерів є мати, батько, тесть і Куліч Валерій (колишній губернатор Чернгівщини)^[11].

2020 року отримав у спадок від батька понад 138 мільйонів гривень та будинок на понад 700 кв. м, вартістю 6 мільйонів 900 тисяч 826 гривень^[30].

Через партнерів володіє часткою чернігівського телеканалу «Дитинець»^[31].

Критика

Звинувачувався у рейдерстві і підкупі виборців^[32].

Сім'я

• Батько — Анатолій Федорович (1940 р. н.)
• 14 грудня 2018 року помер
• інженер, має спільний сімейний бізнес із сином^[11]
• Мати — Тамара Іванівна (1946 р. н.), вчитель математики, заслужений вчитель УРСР, депутат Верховної Ради УРСР XI скликання, має спільний сімейний бізнес із сином^[11]
• Дружина — Ірина Тимофіївна, викладач Чернігівського технологічного університету, має спільний сімейний бізнес із чоловіком^[11]
• Доньки — Анастасія (1997 р. н.) та Поліна (2005 р. н.)
• Тесть — Тимофій Тимофійович Бичков, має спільний бізнес із зятем Владиславом Атрошенком (страхова компанія «Гарантія», інтернет-провайдер «Основа»^[33])^[11]

Володіє і проживає в трьохповерховому будинку в елітному селищі Ямал^[34] під Черніговом (8 км на схід від Чернігова, між Брусиловом і Снов'янкою).

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня (28 червня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[35].
• Орден «За мужність» III ступеня (6 березня 2022) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час організації оборони населених пунктів від російських загарбників^[36].

Примітки

1. Народний депутат України VII скликання Атрошенко Владислав Анатолійович. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2014.
2. Фракція Партії регіонів у Верховній Раді України VII скликання (динаміка переходів). Верховна Рада України. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 вересня 2014.
3. Народний депутат України VIII скликання Атрошенко Владислав Анатолійович. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 11 липня 2022.
4. Атрошенко сбрасывает парашютиста на «свой» округ? [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.], СвободаФМ, 5.05.2016
5. «Поліський оберіг» напрокат: Микитась отримав від мера фонд, який спеціалізується на скупці голосів [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.], Чeline, 21.05.2016
6. Депутат-«нашоукраїнець» збив людину. На місце одразу прибув заступник Білоконя. Українська правда. 18 вересня 2004. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 13 липня 2022.
7. Изуродованное тело пожилого мужчины, которого сбил «шестисотым» «мерседесом» народный депутат Владислав Атрошенко, нашли в 25 метрах от места столкновения (російською) . Факти та коментарі. 21 вересня 2004. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 13 липня 2022.
8. «Пора» требует отставки черниговского губернатора (російською) . Коментарі. 17 жовтня 2005. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 13 липня 2022.
9. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 189/2005 «Про призначення В. Атрошенка головою Чернігівської обласної державної адміністрації»
10. Указ Президента України від 12 грудня 2005 року № 1732/2005 «Про звільнення В. Атрошенка з посади голови Чернігівської обласної державної адміністрації»
11. Стах, 2015.
12. Одномандатний виборчий округ № 206 (Чернігівська область). Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 15 лютого 2013.
13. Поіменне голосування [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] про проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879)
14. АТРОШЕНКО Владислав [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.] // «Людина року»
15. ЧЕРНІГІВСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПОЛІСЬКИЙ ОБЕРІГ» [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.], Prozorro
16. У центрі Чернігова прихильникам Атрошенка роздають гроші — свідки. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
17. У Чернігові викрита група осіб яка займається скупкою голосів?^{[недоступне посилання з червня 2019]}
18. Другий тур у Чернігові: чия піраміда виявиться ефективнішою?. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
19. Чем запомнился Чернигову 2015-й год? [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.], gorod.cn.ua, 13 января 2016
20. Фонд заснований Атрошенком похвалився, що роздав не менше Соколова. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
21. У Чернігові виборці приходять на дільниці зі спеціальним штрихкодом на паспорті [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.], 17:40 15.11.2015
22. КВУ повідомляє про масову появу виборців зі штрихкодами на паспорті [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.], 13:24 15.11.2015
23. Другий тур виборів у Чернігові. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
24. В Чернигове полиция в «день тишины» открыла дела о подкупе избирателей [Архівовано 16 листопада 2015 у Wayback Machine.], УНИАН
25. У Чернігові мером переобрали Атрошенко. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
26. Суд позбавив мера Чернігова Атрошенка права обіймати посаду міського голови протягом року — НАЗК. Суспільне Чернігів. 7 грудня 2022. Процитовано 2 лютого 2023.
27. Львівський апеляційний суд заборонив Владиславу Атрошенку обіймати посаду міського голови Чернігова протягом року. Суспільне Чернігів. 1 лютого 2023. Процитовано 2 лютого 2023.
28. Мера Чернігова Атрошенка остаточно відсторонили від посади строком на рік. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 лютого 2023.
29. Декларація від 2 липня 2020. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
30. Мер Чернігова отримав у спадок 138 мільйонів і будинок на 700 кв.м. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
31. МЕДІАВЛАСНІСТЬ У ЧЕРНІГОВІ: ВІД МОНОПОЛІЗМУ НА ТВ ДО СВОБОДИ В ІНТЕРНЕТІ [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.], Інститут масової інформації, 1.02.2017
32. Результати довготермінового спостереження за підготовкою до парламентських виборів в Чернігівській області [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.], Чернігівський монітор, 24.07.2012
33. ТОВ «ОСНОВА-ІНТЕРНЕТ» [Архівовано 9 лютого 2021 у Wayback Machine.], youcontrol.com.ua
34. Семенец, Товстоног. Газета «Весть» опубликовал фото загородного дома мэра Атрошенко. www.gorod.cn.ua. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
35. Указ Президента України від 28 червня 2017 року № 168/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
36. Указ Президента України від 6 березня 2022 року № 112/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

• Офіційний сайт Атрошенка Владислава Анатолійовича (до 2016 року)
• Біографія міського голови // Чернігівська міська рада
• Атрошенко Владислав Анатолійович // decentralization.gov.ua
• Атрошенко Владислав Анатолійович // Лівий берег
• Атрошенко Владислав Анатолійович // Чесно
• Атрошенко Владислав Анатолійович // Слово і Діло
• Атрошенко Владислав Анатолійович // Стоп корупції
• Ігор Стах. Знайомтеся: «Імператор» міської ради // Чернігівщина. — 2015. — № 49 (553) (3 грудня).

Біографії   Україна   Чернігівщина