Авіаносець «Індомітебл» (92) (англ.HMS Indomitable (92) — військовий корабель, авіаносецьтипу «Іластріас»Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни. «Індомітебл» розроблявся за Військово-морською програмою 1937 року (англ.1937 Naval Programme) і первісно планувався, як четвертий корабель свого типу. Однак, згодом авіаносець був закладений за удосконаленим дизайном, який дозволяв утримувати замість 36 літаків палубної авіації 48, а пізніше їхня чисельність збільшилася до 56 одиниць.
«Індомітебл» належав до числа найсучасніших авіаносців кінця 1930-х років, гостру нестачу яких відчував Королівський військово-морський флот на початковому етапі Другої світової війни. За планом введення бойових кораблів до строю споконвічно передбачалося, що він стане четвертим кораблем типу «Ілластріес» (після «Іластріас», «Вікторіес» і «Фомідебл»), але врешті-решт «Індомітебл» відрізнявся від своїх попередників. Через те, що корабель будувався з істотними відмінностями від перших трьох одиниць, його часто виділяли в самостійний тип авіаносців.
Відповідно до британської концепції суднобудування, авіаносцю належало мати потужне бронювання, яке б дозволяло йому витримувати удари корабельної артилерії противника та влучення авіаційних бомб ворожих літаків. Виграш в товщині броні досягався за рахунок зменшення кількості літаків, які корабель міг брати на борт. Тому, головною особливістю авіаносців цього типу були, безумовно, броньовані палуби й ангари для літаків палубної авіації. Палуби були заброньовані 76-мм бронею, а ангари мали додатково 114-мм бічне бронювання. Не броньованими залишалися дві літакових елеватори, однак вони відокремлювалися від ангара 114-мм броньовими дверима.
Броньовані палуби повинні були витримувати пряме влучення 500-кг бомб. По правому борту в центральній частині корабля розташовувалася досить висока надбудова острівного типу, якій додали аеродинамічну форму. Для запуску літаків у передній частині палуби була розташована катапульта.
Ціна за бронювання палуби і ангарів була дуже висока. Маючи майже однакові розміри з авіаносцем «Арк Роял» або зарубіжними аналогами (тип «Йорктаун» або тип «Сьокаку») авіаносці типу «Іластріас» були здатні нести і забезпечувати відносно невелику авіаційну групу. Попередники «Індомітебла» несли до 36 бойових літаків. Тому, при будівництві четвертого корабля було прийнято рішення збільшити число літаків, за рахунок вмонтування в кормовій частині корабля нижче основного ангара, невеликого напівангару на 12 літаків.
Під час будівництва «Індомітебла» в доці компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернес, товщина броньових листів бортового пояса була зменшена на 76 мм, що дозволило розмістити в ангарах більше літаків.
У листопаді 1941 року авіаносець здійснив свій перший випробувальний вихід у відкрите море до Британської Вест-Індії, але наразився на мілину поблизу коралового рифу у берегів острову Ямайка та, після ремонту, повернувся до бази. Як з'ясувалося пізніше, цей похід виявився фатальним для британської корони. 3 листопада 1941 року японські війська атакували Сингапур. А за попередніми планами розраховувалося посилити ударне угруповання британського флоту в цьому регіоні й «Індомітебл» разом з «Принцом Уельським» та «Ріпалсом» мали увійти до складу основних сил флоту, з'єднання Z на Далекому Сході. Без авіаційного прикриття обидва капітальні кораблі були потоплені японською авіацією в битві біля Куантана.
Після нищівного краху британських сил на Далекому Сході, капітуляції Гонконгу та Бірми, «Індомітебл» увійшов до знов створеного Східного флоту адмірала Дж. Сомервілля. «Індомітебл» та «Фомідебл» були лише двома найновішими авіаносцями на Далекому Сході й грали виключну роль у планах оборони колоній на цьому театрі війни. Старий «Гермес» вже не мав тих бойових можливостей, що потребувалися для війни з противником.
У травні 1942 року союзники провели операцію «Айроклад»[Прим. 3] — морську десантну операцію із захоплення французького острову Мадагаскар, де панували вішісти. HMS «Індомітебл» з авіаносцем «Іластріас» узяли участь у проведенні цієї операції й прикривали основні сили вторгнення, що прибули з Дурбана у Південній Африці. У перший день операції авіація з «Індомітебла» ударом з повітря знищила на французькому аеродромі 5 винищувачів Morane-Saulnier MS.406, та пошкодила ще два, а також два Potez 63.11. Бойові літаки британських ВМС здійснювали авіаційне прикриття основних сил вторгнення та всіляко сприяли десанту. 7 травня1942 року французький гарнізон у Дієго-Суарезі капітулював.
11 серпня«Фьюріес» успішно підняв «Спітфайри» в 550 милях від Мальти. Однак після полудня німецький підводний човенU-73 завдав потужного удару, потопивши старий, випробуваний авіаносець«Ігл». Наступного дня конвой атакували близько 80 бомбардувальників і торпедоносців. «Вікторіес» отримав влучення, а ближче до вечора «Індомітебл» також отримав два прямих влучення 500 кг бомбами, і його злітна палуба вийшла з ладу. Лише «Вікторіес» був здатний забезпечувати винищувальне прикриття конвою та ескорту. З 14 суден конвою тільки 5 дісталися Мальти, важкі втрати зазнали й сили супроводу. Серйозно пошкоджений «Індомітебл» дійшов своїм ходом до Гібралтару, звідки переведений до Сполучених Штатів на капітальний ремонт. На ремонті в американських доках корабель перебував до лютого 1943 року.
Повернення до строю та другий ремонт
Після тривалого ремонту в США, у лютому 1943 року корабель повернувся до Об'єднаного Королівства, де був переозброєний на винищувачі«Сіфайр» — палубний варіант знаменитого винищувача «Спітфайр». Також на авіаносці встановили новітнє радіо та радіолокаційне обладнання. У квітні він увійшов до складу Хоум-Фліту, де до травня продовжував ходові випробування поблизу Англії. 17 червня 1943 року авіаносець приєднався до з'єднання Н у Скапа-Флоу, звідкіля разом з іншими кораблями формування перейшов до Середземномор'я, і прибув до Орану. На початку липня вже разом з «Фомідеблом» прикривали висадку морського десанту на Сицилію.
16 липня 1943 року в результаті авіаційного нальоту італійсько-німецьких бомбардувальників у 90 милях на північний схід від Мальти, корабель отримав торпедне ураження або німецьким Ju-88 або італійським SM.79, що у розпалі бою не було встановлено. У наслідок ураження торпедою на «Індомітеблі» було сильно пошкоджено ліве машинне відділення. Вибух стався на нижній кромці броньового пояса, в результаті якого 114 мм бронеплита розламалася, і її осколки пробили подовжню броньову перегородку. Корабель отримав крен 12,5 °, вода по вентиляційних шахтах пішла на головну палубу. Британський авіаносець врятували тільки злагоджені дії екіпажу, які швидко затопили відсіки правого борту й ідеальний штиль на морі на той час.
У травні 1944 року «Індомітебл» повернувся на Британські острови, де отримав нову авіаційну техніку. Після цього він разом з авіаносцем «Вікторіес» знов увійшов до складу Східного флоту і був направлений до Тринкомалі. На цей час ситуація в акваторії Індійського океану та у Південно-Східній Азії кардинально змінилася, британський флот домінував у цьому регіоні і авіаносці активно використовувалися для атак берегових баз і об'єктів.
4 січня1945 року 63-я об'єднана оперативна група британського флоту[Прим. 9] завдала потужного удару по нафтопереробній інфраструктурі у Пангкаланзі на Суматрі, де хазяйнували японські окупанти. 24 та 29 січня 1945 року у складі британського ударного авіаносного угруповання брав участь в операції «Меридіан I» та «Меридіан II»[Прим. 10] відповідно. Британська палубна авіація завдала потужного удару по нафтовим заводам у Палембанзі. У результаті січневих атак на нафтопереробні заводи Південно-Східної Азії виробництво авіабензину японцями скорочується до 35 % від рівня 1944 року.
Водночас, ці атаки були затьмарені певними проблемами. Сім льотчиків-камікадзе намагалися атакувати кораблі флоту, проте ціною втрати 16 британських літаків були знищені. Ще 14 бойових літаків флоту були пошкоджені при посадці на палуби авіаносців. 9 пілотів Королівського флоту, що викинулися з парашутом, були у серпні 1945 року страчені японцями.
1 квітня 1945 року у наслідок атаки камікадзе поблизу островів Сакісіма на борту авіаносця загинуло 14 чоловіків, ще 16 отримали поранення. Хоча пожежу вдалося швидко локалізувати, постраждала головна острівна надбудова на кораблі.
Після відновлення здійснював разом з авіаносцем «Індіфатігебл» повітряні атаки японських міст. У травні повернувся до островів Рюкю та провадив повітряне прикриття військ на Сакісіма. 4 та 9 травня 1945 року двічі піддався атакам льотчиків-смертників японських ВПС, однак залишався частково спроможним продовжувати виконання завдання. 20 травня зіткнувся з есмінцем Королівського флоту «Квілліам», який серйозно постраждав у наслідок колізії.
У червні на заміну пошкодженого авіаносця прибув новітній «Імплакабл», а «Індомітебл» відплив до Сіднея.
У серпні 1945 року корабель завершив ремонт та під прапором командира 11-ї ескадри авіаносців (авіаносці «Індомітебл», «Колоссус», «Віндекс», «Глорі», «Венеребл») контрадмірала Н.Гаркурта вийшов у море.
Наприкінці серпня здійснював авіаційну підтримку десантного угруповання, що висаджувалося в Гонконзі. 31 серпня разом з «Венереблом» завдав удару по японських катерах-самогубцях, які вийшли для останньої атаки з Гонконгу. Кілька катерів знищені в бухтах на північному березі острову Ламма.
У травні 1952 року лінкор «Венгард» став флагманським кораблем Флоту Метрополії, а «Індомітебл» визначений флагманом Ескадри важких кораблів Флоту Метрополії. У 1953 році його змінює «Ігл».
3 лютого 1953 року під час навчань у Середземному морі під містком по правому борту стався сильний вибух, імовірно загорілися пари бензину з пошкодженого клапана трубопроводу. 8 людей загинули, 32 поранені.
15 червня 1953 року корабель присутній на коронаційному огляді флоту королевою Єлизаветою II у Слітхеді.
5 жовтня1953 року авіаносець відбуксирували з Портсмута до Клайду і вивели до резерву другої черги. На основі екіпажу корабля сформовані команди нових авіаносців «Арк Ройял» і «Бульварк».