HMS «Сомалі» (F33) належав до есмінців типу «Трайбл», що відрізнялися від своїх попередників помітно більш гострими обводами носової частини й кліперним форштевнем, які підкреслювали їхню стрімкість. Близько 40 % довжини корабля займав півбак, котрий трішки піднімався до форштевня. Корабель мав всього одну суцільну палубу — верхню. Так звана нижня палуба насправді була платформою і проходила лише на носі і в кормі, поза межами машинно-котельних відділень. 15 водонепроникних перегородок, що доходили до верхньої палуби, поділяли корпус на 16 відсіків. Теоретично при затопленні будь-яких двох з них есмінець повинен був зберігати плавучість. По всій довжині корпусу йшло друге дно, а в районі 20-24-го шпангоутів був виріз під антену «ASDIC», котра опускалась.
Головна енергетична установка становила три триколекторні Адміралтейськихкотли з пароперегрівником і два одноступінчатих турбозубчатих редуктори. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, при цьому редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21,2 кгс/см² (20,5 атм.), температура — 327 °С (620 °F).
Проектна потужність становила 44 000 к.с., при частоті обертання 350 об/хв., що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (при повному навантаженні) в 32,5 вузли (60,1 км/год). Однак на ходових випробуваннях есмінець досяг швидкості 36 вузлів. Запас палива зберігався у восьми паливних танках, ємністю 524 тонни мазуту, що забезпечувало дальність плавання 5 700 миль (10 556 км) 15-вузловим ходом (27,8 км/год) або 3 200 миль (5 926 км) 20-вузловим ходом. Дальність плавання на повному ході становила 1 200 миль. Екіпаж корабля становив 190 офіцерів та матросів.
Озброєння
Корабельна артилеріяголовного калібру (ГК) есмінця «Сомалі»: вісім 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mk.XII з довжиною ствола 45 калібрів у подвійних баштах типу CP Mk.XIX 'A', 'B', 'X', та 'Y', загальною вагою до 25,9 тонн кожна. Башти розміщувалися по центральній осі корабля та утворювали дві передні й дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Кут горизонтального наведення установок становив 340°, мертва зона — 20°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м. Боєзапас становив 300 пострілів на ствол (200 — фугасних, 50 — осколкових з дистанційнім підривачем та 50 — освітлювальних). Живучість ствола — до 1 400 пострілів.
Торпедне озброєння складалося з одного чотиритрубного 21-дюймового (533-мм) торпедного апаратуMark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії й мав запас тільки чотири торпеди. Торпеди Mk.IX мали максимальну дальність дії 11 000 ярдів (10 055 м) зі швидкістю 41 вузол. Бойова головка мала 330 кг тринітротолуолу, але невдовзі після вступу корабля до строю, їх змінили на більш потужну торпеду з 367 кг торпекса.
Протичовнове озброєння есмінця складалося з сонара «ASDIC», 20 глибинних бомб, 1 бомбоскидача і двох бомбометів на кормі; за часів війни кількість глибинних бомб збільшили до 30.
Система управління вогнем складалася з командно-далекомірного поста (директора) Mk.I і комбінованого 12-футового (3,6 м) далекоміра/зенітного директора Mk.II, які розміщувалися на верхньому містку на окремих основах. Перший з них був візиром центрального наведення, але використовувався тільки для стрільби по морських цілях, другий слугував далекоміром при стрільбі по морських цілях і далекоміром-директором для зенітної стрільби. Серйозним недоліком була відсутність стабілізації ПКАВ (прилад керування артилерійським вогнем).
31 січня «Сомалі» здійснив перехід з підводним човном «Старфіш» з офіційним візитом португальської столиці Лісабона. Близько 5000 людей відвідали кораблі Об'єднаного Королівства. 9 лютого есмінець та підводний човен перейшли до Гібралтару, де Середземноморський та Домашній флоти Британії готувалися до спільних великих навчань.
1 червня 1939 року есмінець брав участь у рятувальних роботах в Ірландському морі з підйому затонулого підводного човна «Тетіс» поблизу Анґлсі. Однак, британцям вдалося врятувати лише чотирьох людей, решта — 99 членів екіпажупідводного човна — загинули на потерпілому кораблі.
12 травня «Сомалі» ескортував ударну групу наземних кораблів на чолі з лінійним кораблем «Резолюшн»[Прим. 4], що підтримувала артилерійським вогнем союзні війська при висадці в Буде.
14 травня піддався неподалік від берега Норвегії інтенсивній авіаційній атаці німецьких бомбардувальників. Рухаючись зигзагами на високій швидкості «Сомалі» ледве угортався від влучного потрапляння бомби в корпус корабля, доки остання не пошкодила серйозно есмінець. Однак, на швидкості 10 миль на годину той спромігся дістатися берегів Англії та встати на ремонт.
Тривалий час перебував на відновлювальних роботах, поки не повернувся восени 1940 року до строю. До кінця року продовжував нести службу на морських транспортних шляхах, забезпечуючи охорону та ескорт кораблям та суднам союзників у Північній Атлантиці.
5 травня 1941 року з есмінцями «Нестор», «Ескімо» та «Бедуїн» ескортував крейсери «Единбург», «Манчестер», «Бірмінгем», що вийшли оперативною групою на перехоплення німецького погодного судна «Мюнхен». Метою операції Британське адміралтейство визначало захоплення на німецькому судні шифрувальної машини «Енігма». Однак німецький екіпаж встигнув викинути за борт кодувальну машину та втік з корабля. Британцям дісталися тільки документи, які не встигли потонути, з важливими інструкціями щодо користування кодами та шифрами.
12 вересня «Сомалі» входив до сил прикриття авіаносця «Вікторіос» під час авіаційного нальоту палубної авіації на норвезький Буде. 23 числа у забезпеченні походу лінкора «Кінг Джордж V».
26 грудня взяв участь у проведенні спеціальної операції британських командос, під кодовою назвою операція «Анкліт» — рейд No. 12 Commando на Лофотенські острови за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. У той час німецькі військовики переважно святкували наступне свято після Різдва — День подарунків. Протягом двох діб оперативна група флоту[Прим. 7] та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден. За результатами рейду Гітлер був певен, що союзники розпочали вторгнення до Норвегії, й віддав наказ утримувати в країні значні сили та засоби.
1942
З січня 1942 року есмінець «Сомалі» продовжував нести службу у північних водах Атлантики, супроводжувати конвої до СРСР. Так, 11 січня він входив до океанського ескорту конвою PQ 8, разом з крейсером «Тринідад» та есмінцем «Матабеле». Під час походу «Сомалі» невдало спробував глибинними бомбами атакувати німецький підводний човенU-454, який торпедною атакою потопив «Матабеле». На зворотному шляху ескортував конвой QP 6.
1 травня1942 року на переході морем конвою через погану видимість трапилась морська аварія — лінкор HMS «Кінг Джордж V» на швидкості налетів на есмінець «Панджабі». Зіткнення призвело до вибуху глибинних бомб, що перебували на борту есмінця. У результаті інциденту «Панджабі» затонув відразу, а «Кінг Джордж V» отримав серйозні пошкодження носової частини. Лінкор зміг самостійно дістатися Скапа-Флоу, але наступні два з половиною місяці перебував у ремонті[2].
13 травня кораблі ескорту вийшли у зворотній шлях після розвантаження транспортного конвою в Мурманську, і крейсер «Тринідад», пошкоджений у попередніх боях, ішов під ескортом «Форсайт», «Форестер», «Сомалі» й «Матчлес». 15 числа на цю групу кораблів налетіли двадцять німецьких бомбардувальниківJu-88, якому вдалося завдати влучного удару по крейсерові. 63 чоловіки, зокрема 20 вцілілих із загиблого два тижні по тому крейсера «Единбург» загинули. Через неспроможність продовжувати свій шлях, крейсер був затоплений торпедою з «Матчлес».
Протягом червня «Сомалі» патрулював узбережжя Англії, а 1 липня разом з есмінцями «Рован» та «Вейнрайт» вийшов на ескортування важких крейсерів «Норфолк», «Лондон» і американські «Вічита» та «Тускалуза», що висувалися на прикриття арктичного конвою PQ 17 у ролі далекого крейсерського ескорту[Прим. 10].
У серпні 1942 року есмінець взяв участь у проводженні сумнозвісного конвою WS 21S, який йшов з Гібралтару до обложеної Мальти. До складу ескортної групи конвою під командуванням віце-адміралаЕ.Сіфрета входили 2 лінкори, 4 ескадрених авіаносці, 7 крейсерів і 32 есмінці[Прим. 11]. Ескортне з'єднання вважалося найпотужнішим за всю війну, що виділялося на супровід конвою. Британське адміралтейство повністю усвідомлювало, що доля острова залежить від того, скільки транспортів добереться до острова. Особливо важливим був американський танкер«Огайо», зафрахтований міністерством військових перевезень і укомплектований британською командою.
Загалом під постійними атаками німецьких та італійських кораблів, підводних човнів, торпедоносців та бомбардувальників, конвой втратив один авіаносець, 2 легких крейсери, ескадрений міноносець та дев'ять торговельних суден з чотирнадцяти. Ще 1 авіаносець і 2 легких крейсери були пошкоджені у наслідок безперервних нападів[Прим. 12]. Проте 32 000 тонн генерального вантажу і 15 000 тонн палива поповнили майже порожні сховища Мальти. Це дозволило острову не тільки відбивати атаки противника, а й відновити активні операції на італо-німецьких комунікаціях, що ведуть до Африки.
У середині вересня включений до складу сил ескорту для супроводу арктичного конвою PQ 18[Прим. 13], що доставляв за програмами ленд-лізу озброєння, військову техніку і важливі матеріали та майно до Радянського Союзу, та зворотного QP 14[Прим. 14]. 20 вересня1942 року під час руху конвою QP 14 есмінець «Сомалі» був торпедований у Ґренландському морінімецьким підводним човномU-703. Торпеда влучила в силове відділення та завдала великого збитку. П'ять матросів загинуло та ще чотири дістали серйозних поранень. 80 чоловіків екіпажу забрали на борт інші кораблі оперативної групи, а пошкоджений однотипний корабель узяв на буксир есмінець «Ашанті», який намагався дотягнути товариша до англійського берегу, однак 25 вересня у ході буксування через суворі погодні умови «Сомалі» розвалився навпіл та незабаром затонув. У наслідок катастрофи на кораблі загинуло 77 членів екіпажу. 33 вцілілих з води дістали «Ашанті» та рятувальне судно «Лорд Міддлтон».
March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC164893555.