Море Достатку (лат.Mare Fecunditatis) — море на сході видимого бокуМісяця. Розмір — близько 900 км із півночі на південь та близько 600 км із заходу на схід[1][2], площа — близько 300 тисяч км2[3][4][5].
Море Достатку лежить у древньому зруйнованому басейні. Подібно до інших таких морів, воно має неправильну форму, порізані береги, малу глибину й позбавлене гірського кільця та значного маскона[6][4][7][8]. Примітне своєрідною парою кратерів Мессьє та Мессьє A, великим молодим кратером Лангрен, численними кратерами-привидами[⇨], грядами, грабенами[⇨], вулканами[⇨] та іншими об'єктами[9][10][11][12].
Назва
Сучасну назву Моря Достатку, як і більшості інших місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року[13][14]. Подібно до інших назв морів східної половини видимого боку Місяця, що пов'язані переважно зі сприятливими поняттями, вона може відображати тодішні уявлення про вплив Місяця на погоду[14]. У Річчолі латинська назва моря мала вигляд Mare Fecunditatis, але згодом набув поширення варіант Mare Foecunditatis[15], що й увійшов у перший каталог місячних назв, затверджений Міжнародним астрономічним союзом (1935)[16]. Пізніше з ініціативи Джерарда Койпера місячну номенклатуру переглянули[17] й назві моря повернули початковий вигляд, пояснивши зайву літеру помилкою Кассіні. Ці зміни були запропоновані в атласі 1960 року видання[18], а наступного року їх затвердив Міжнародний астрономічний союз[19][20].
Інші селенографи давнини називали море інакше. З погляду Вільяма Гілберта, який спостерігав Місяць близько 1600 року неозброєним оком, воно зливалося з сусідніми морями, але утворювало виступ. На карті вченого цей виступ називається мисом Bicke (Caput Bicke)[14][21][прим. 1]. Припускали, що цією назвою Гілберт вшанував якусь важливу для нього людину або місце[22], але, можливо, він назвав «мис» просто Коротким (Caput Breve), а переписувач цього не розібрав[23][прим. 2]. Міхаель ван Лангрен 1645 року назвав море Лангренівським (Mare Langrenianum), а яскравий кратер поруч — кратером Лангрена (Langreni). Друга назва (втративши родовий відмінок) збереглася досі[24][25][26]. 1647 року Ян Гевелій, який ставив об'єкти поверхні Місяця в відповідність об'єктам околиць Середземномор'я, назвав це море Каспійським (Mare Caspium), а його південний виступ — Нижньою затокою (Sinus Inferior)[27][28].
Карта висот цієї ж ділянки (жовте — височини, синє — низовини)
Карта гравітаційного поля на цій же ділянці за даними GRAIL (червоне — області посиленої гравітації, синє — послабленої). Частково видно маскони сусідніх морів Нектару та Криз.
Розташування Моря Достатку поблизу краю видимого боку Місяця ускладнює дослідження деталей його поверхні з Землі, а до зйомок «Клементини» (1994) для нього не було й якісного покриття фотографіями з орбіти[41][12][34].
Басейн
Басейн Моря Достатку такий старий і зруйнований так сильно, що в його існуванні довго були сумніви[42][43][44]. У роботі 2015 року на основі альтиметричних даних зонда LRO та гравіметричних даних місії GRAIL він був віднесений до таких, існування яких підтверджено[33] (самі лише дані про рельєф, за висновками роботи 2012 року, такої можливості не давали)[44].
Добе розпізнаваних кільцевих хребтів чи уступів у цього басейну не збереглося. За даними згаданого дослідження 2015 року, його головне кільце могло мати діаметр близько 690 км, а внутрішнє — близько 345 км[33]. Раніше припускали існування на додачу до 690-кілометрового кільця 990-кілометрового[42][43], а також те, що дугоподібний вигин гряд усередині моря окреслює ще одне (сховане під лавою) кільце, менше за два попередні[42][9].
Значного маскона в Морі Достатку нема, але є невелика гравітаційна аномалія[8][45][46]. Область підвищених значень аномалії Буге[ru] має неправильну форму й розмір близько 360 км. Різниця значень цієї аномалії між центром та найближчими околицями басейну становить 205 ± 46 мГал, що менше, ніж у басейнів більшості інших місячних морів[33].
Загальний опис
На відміну від подібних за розміром морів, що лежать у добре збережених басейнах, Море Достатку має неправильну форму, невелику глибину, позбавлене кілець гряд та грабенів усередині й кільцевих хребтів та уступів навколо[47][36][46][48][30]. Проте це мілке море багате на острівці, кратери-привиди, хаотично розташовані гряди, скупчені в окремих місцях грабени та інші деталі рельєфу[49][50][12][10].
Глибина Моря Достатку (товщина лавового покриву) на більшій частині його площі порівняно мала. За даними дослідження напівзатоплених кратерів[1], а також молодих кратерів, дно яких сягає материкових порід[6][51], вона переважно менша за 500 м, але в найглибшому місці (біля центра основної частини моря) може сягати понад 1000[6][51] і, можливо, навіть близько 1500 м[1][30][52].
Поверхня Моря Достатку лежить на 1,5—2,7 км нижче за місячний рівень відліку висот — переважно нижче за сусіднє Море Спокою і вище за моря Нектару та Криз. Висота поверхні моря зменшується з південного заходу на північний схід[53].
Склад лави Моря Достатку в різних місцях дещо різний, що проявляється в відмінностях альбедо та відтінку[6][54][41]. Більша частина тамтешньої лави порівняно бідна на титан[6][12]. Зразки, доставлені «Луною-16» із північного заходу моря, до таких не належать (вміст TiO2 у них — 4-5 % — є середнім), але є одними з найбідніших на залізо та магній і найбагатшими на алюміній з-поміж доставлених на Землю місячних базальтів (близько 13,5 %, а в окремих частках — до 20 % Al2O3)[55][56][52]. Багата на алюміній лава типова для морів, що лежать у місцях із великою товщиною місячної кори[8][52]. На основі розподілу поверхнею лави різних відтінків було висунуте припущення, що в Море Достатку затікала лава з Моря Спокою[57][58].
Спектральні дані свідчать, що в ґрунті Моря Достатку є значна (більша, ніж у Морі Спокою) домішка материкових порід із викидів навколишніх кратерів, насамперед Лангрена й Тарунція[6][2][51], що ускладнює дослідження морської лави[58][52].
За даними альфа-спектрометрів«Аполлона-15» та «Аполлона-16», по краях Моря Достатку та Моря Криз спостерігається найбільш інтенсивне з-поміж досліджених місячних морів виділення радону, причому є ознаки непостійності його швидкості[59]. Крім того, виявлено, що радіаційне пошкодження порід із Моря Достатку, доставлених «Луною-16», набагато більше, ніж у решти доступних на момент цього дослідження місячних зразків («Аполлона-11», -12, -14 і -15), але це пояснюють довшим перебуванням цих порід на поверхні, під космічними променями[60].
Деталі поверхні
Кратери
На східному березі моря виділяється трійка великих кратерів: яскравий молодий Лангрен діаметром 132 км, темний залитий лавою Венделін (141 км) та світлий Петавій (184 км)[7][3]. Наступні за розміром кратери берегів моря — Колумб (79 км), Гокленій (75×55 км) і Гутенберг (71 км) на заході, а також Тарунцій[en] (57 км) на півночі. Кратери Петавій, Гокленій і Тарунцій примітні потрісканим дном[7][45][29], що є наслідком інтрузії під нього магми[61][62][прим. 4].
Море Достатку дуже багате на кратери-привиди — затоплені лавою кратери, що лишаються видимими завдяки його малій глибині та грядам, що пролягли над їх краями[10][49][12]. В ході дослідження знімків апаратів LRO та SELENE 2016 року там виявлено понад 50 таких кратерів[64][65].
Добре збережений кратер Лангрен (діаметр — 132 км).
Кратер Тарунцій із розтрісканим дном (діаметр — 57 км)
Кратери-привиди та гряди на заході моря при низькому Сонці. Знімок LRO, ширина — 85 км.
У Морі Достатку розташовані одні з найнезвичайніших кратерів Місяця[11][4] — Мессьє[en] та Мессьє A. Це пара молодих витягнутих кратерів довжиною близько 15 км кожен, від яких на 150 км розходяться світлі промені у формі птаха — двома «крилами» від першого та подвійним «хвостом» від другого[66][67][68]. Ці кратери утворені вкрай похилим ударом (не більше кількох градусів до поверхні) зі східного боку. Засновані на експериментах міркування вказують на те, що першим з'явився кратер Мессьє, після чого значна частина космічного тіла відскочила й створила Мессьє A[11][69][66][70].
Слідом похилого удару, ймовірно, є й кратер Гокленій, який, подібно до Мессьє, має витягнуту форму й видовжену центральну гірку. Це значно старший кратер; його дно залите лавою, розтріскане і, крім того, перетяте одним із грабенів, що тягнуться вздовж західного краю моря, — борозен Гокленія (Rimae Goclenius)[71][72]. Менш похилим падінням створений молодий 35-кілометровий кратер Петавій B на південному березі моря. Він не є значно витягнутим, але в його ореолі променів є прогалина з північного боку, яка свідчить, що космічне тіло прилетіло саме звідти (ймовірно, під кутом близько 10° до поверхні)[73].
У Морі Достатку є один найменований ланцюжок кратерів — 70-кілометровий ланцюжок Тарунція (Catena Taruntius)[29][62].
Море перетинають світлі промені Лангрена, Тарунція, Мессьє, Мессьє A, Петавія B та інших кратерів. Походження деяких променів невідоме[77][78][7]. Один із них може належати навіть кратеру Тихо, віддаленому на 2 тисячі кілометрів, або кратеру Джордано Бруно[en], розташованому приблизно на такій же відстані з іншого боку[5][78].
Вулканічні об'єкти
Скупчення ймовірних місячних куполів біля центра моря (в лівій частині кратера-привида — типовий купол)[79][80][10]. Знімок LRO (87×87 км).
Великий купол навколо острівця на заході моря[81]. Знімок LRO (70×70 км).
Північно-західна частина моря. Правіше центра (над грядою) — короткий ланцюжок дрібних вулканів[65] та окремий малопомітний куполоподібний вулкан[80]. Ліворуч унизу — вулканічний кратер, із якого виходить звивиста борозна, що перетинає два грабени й переходить у ланцюжок кратерів[82][65]. Знімок LRO (88×105 км).
Вулканічний кратер зі звивистою борозною великим планом. Помітно темний ореол пірокластичних викидів із характерним[83] згладженим рельєфом. Мозаїка знімків LRO (16×16 км).
Крім лавових рівнин, у Морі Достатку є й різноманітні інші сліди вулканічної активності. В окремих місцях їх особливо багато.
Окремий великий купол (діаметр — близько 35 км, висота — 212 ± 20 м) розташований на заході моря (6°12′ пд. ш.45°12′ сх. д. / 6.20° пд. ш. 45.20° сх. д. / -6.20; 45.20 (Купол Go1)) й охоплює кількаразово вищий острівець[81]. Такі поєднання спостерігаються й в інших морях; їх причина невідома[49][84]. Є ознаки того, що цей купол створений неодноразовими виверженнями[81]. Місячні куполи трапляються і в інших місцях Моря Достатку. Чимало з них через малопомітність і невиразність є гіпотетичними[12][85][79][50][86][87][88].
Ще одне скупчення вулканічних об'єктів виявлене на північному заході моря, над гіпотетичним затопленим 100-кілометровим кратером[65]. Там стоїть купол із розмитими межами діаметром близько 8 км і висотою 85 ± 10 м, інтерпретований як щитовий вулкан (координати центра — 1°57′ пд. ш.43°28′ сх. д. / 1.95° пд. ш. 43.47° сх. д. / -1.95; 43.47 (Купол Me1))[80][12]. За кілька кілометрів від нього тягнеться ланцюжок вулканів іншого типу: чітко окреслених пагорбів. Він має довжину близько 10 км, ширину 1 км і оточений темним ореолом, що, ймовірно, свідчить про пірокластичні викиди[89][87][65].
Біля західного берега моря (за 45 км від згаданого ланцюжка вулканів і на краю згаданого гіпотетичного кратера) є 4-кілометровий вулканічний кратер, теж оточений пірокластичними породами[87][89]. З нього виходить звивиста борозна шириною близько 1 км, що тягнеться на 27 км, перетинаючи рештки валу невеликого метеоритного кратера та два грабени, після чого переходить у 18-кілометровий ᒧ-подібний ланцюжок кратерів[82]. Такі борозни інтерпретують як русла лавових потоків або обвалені лавові тунелі. Ланцюжок кратерів показує, що ця борозна закінчується підземним тунелем, обваленим лише в окремих місцях і, судячи з його кутастої форми, розташованим уздовж розлому[82][65][прим. 10].
Темні ореоли пірокластичних викидів, крім уже згаданих місць, спостерігаються в околицях низки розломів поблизу берегів моря — навколо борозен Секкі (біля північно-західного берега)[89][87] та всередині кратерів із розтрісканим дном: Тарунція (на північному березі)[93], Петавія (біля південного берега)[87] та Гокленія (біля західного берега)[71].
Поблизу кратера Гокленій є й ознаки дуже своєрідного прояву вулканізму. Там лежить 37-кілометровий кратер-привид, у якого східний край окреслений ланцюжком дрібних пагорбів, що нагадують місячні конічні вулкани (тоді як західний — звичайною грядою)[94][64]. Ймовірно, це наслідок полегшення на краю кратера підйому лави з глибин — можливо, через появу кільцевого розлому[64].
Один із дрібних вулканів на північному заході моря. Світлі об'єкти по краях сусідніх кратерів — «меніскові западини». Ширина знімка — 3,8 км.
37-кілометровий кратер-привид, східний край якого відмічений дрібними пагорбами, що можуть бути конічними вулканами[94][64].
Провалля на північ від центра моря (знімок LRO; ширина — 500 м)
Тектонічні об'єкти
Гряди біля центра моря. Мозаїка знімків LRO (300×300 км).
Грабени на заході моря (борозни Гокленія). Знімок LRO (85×70 км).
Море Достатку багате на гряди[3][58]. На відміну від гряд круглих морів, вони не утворюють кільце й розташовані доволі хаотично[31][45][36][49], хоча в центральній частині моря є вигин гряд, який, за припущенням деяких дослідників, може окреслювати внутрішнє кільце його басейну[42][9] або край окремого затопленого кратера[30]. Положення більшості гряд Моря Достатку, ймовірно, пов'язане з дрібними деталями рельєфу його дна[84]; виявлено, що гряди тяжіють до місць найрізкіших змін рівня дна або товщини лави[45]. Шість гряд цього моря отримали назви — подібно до інших гряд Місяця, на честь людей, які зробили внесок у науки про Землю[99]: Андрусова, Гейкі, Кайо[ru], Катона, Кушмана[en] та Моусона[29]. Загальна довжина гряд Моря Достатку, виявлених на знімках зонда LRO в ході дослідження 2015 року, становить близько 1400 км — 5,5 % від загальної довжини виявлених гряд Місяця[37].
У морі багато грабенів, розташованих переважно в його західній та північній частинах. Здебільшого вони спрямовані з північного заходу на південний схід і йдуть паралельно берегу[1][36][34]. На заході моря тягнуться борозни Гокленія, а неподалік на березі — борозни Гутенберга[100]. І ті, і інші лежать переважно в межах басейну Моря Нектару[34][36], але борозни Гокленія, ймовірно, все ж пов'язані походженням із Морем Достатку і з'явилися при просіданні його лави[100]. Це особливо помітно на борозні біля 2°33′ пд. ш.42°03′ сх. д. / 2.55° пд. ш. 42.05° сх. д. / -2.55; 42.05 (Грабен із бортами різної висоти)[прим. 12]: з того її боку, що звернений до центра моря, поверхня на понад 100 м нижча, ніж із протилежного[65]. Північно-східним берегом Моря Достатку тягнуться борозни Аполлонія, а на північному заході розташовані борозни Секкі та борозна Мессьє (остання, на відміну від решти перерахованих, перпендикулярна берегу). Дно кратера Тарунцій перетинають концентричні тріщини, відомі як борозни Тарунція[29].
Вік лавового покриву різних ділянок Моря Достатку, за даними підрахунку кратерів, лежить у межах 3,1—4,0 млрд років (у більшості випадків — у межах 3,3—3,7 млрд років). Таким чином, ця лава вивергалася переважно в імбрійському періоді. Для ділянки, де сіла «Луна-16», така оцінка становить 3,36 млрд років[104]. Вона близька до радіоізотопного віку доставлених цим апаратом уламків базальту — за одним дослідженням, 3,41 ± 0,04 млрд років[55], за іншим — 3,37 ± 0,02 млрд років для одного уламка та 3,35 ± 0,04 млрд років для іншого[105]; ще одне дослідження виявило сліди принаймні 3 вивержень віком 3,421 ± 0,030, 3,347 ± 0,024 та 3,155 ± 0,004 млрд років[106][51].
Спочатку в Морі Достатку вивергалася бідніша на титан лава, а потім — багатша. Ця тенденція подібна до тієї, що була в сусідньому Морі Спокою[51]. Наприкінці вивержень вміст титану знову дещо зменшився[103][41]. Обсяг виливів із часом падав; після початку виверження лави з 5-6 % TiO2 він різко скоротився і активність зберігали лише окремі невеликі вулканічні центри[103][51]. Внаслідок цього стара й бідна на титан лава займає переважну частину об'єму моря і значну частину його поверхні, насамперед на півдні[52][103][41].
Найзначнішими з подальших подій геологічної історії моря стали утворення на його берегах кратерів Тарунцій та Лангрен, які вкрили море своїми викидами та вторинними кратерами[58][7]. Перший із них з'явився ще до остаточного припинення вивержень: подекуди його викиди залиті лавою[62].
Карти Моря Достатку та найближчих околиць, видані в 1963—1966 роках (Aeronautical Chart Information Center, United States Air Force)[113]:
Примітки
Коментарі
↑Гілберт не поділяв поширену тоді думку, що темні регіони Місяця є водоймами, і вважав їх, навпаки, суходолом посеред води[22][14].
↑Карта Гілберта збереглася лише в копіях. Caput Bicke — єдина на ній нелатинська й незрозуміла назва, але якщо розуміти її як викривлене латинське Caput Breve («мис Короткий»), вона вписується в систему й стає парою до сусіднього Caput Longum («мису Довгого»), що приблизно відповідає Морю Нектару[23][14].
↑За даними підрахунку кратерів 2015 року, море в басейні Бальмер — Каптейн має вік 3,84+0,05 −0,07 млрд років. Воно вкрите викидами басейнів морів Ясності, Сміта та Нектару[40], а по краях — і менших кратерів: Лангрена, Петавія, Гумбольдта тощо[38].
↑Товщину інтрузива під Тарунцієм оцінюють в 1,9 км, а діаметр — у 30 км[63].
↑Наведена ширина стосується нижньої (крутостінної) частини западин; верхня частина (воронкоподібна) є ширшою й менш чітко окресленою. Глибина стосується западини цілком і виміряна відносно навколишньої поверхні[96][97].
↑Велика залита тінню борозна в лівій нижній частині цього знімка.
↑ абвRükl A. Atlas of the Moon. — Cambridge : Sky Publishing Corp, 2004 (orig. publ. in 1990 in Czech). — P. 100–101, 122–125, 144–145. — ISBN 1-931559-07-4.
↑Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D. H. Sadler. — Blackwell Scientific Publications, 1962. (Витяги).
↑Mare Fecunditatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 11 грудня 2016.
↑van der Krogt P., Ormeling F. (2014). Michiel Florent van Langren and Lunar Naming(PDF). Els noms en la vida quotidiana. Actes del XXIV Congrés Internacional d’ICOS sobre Ciències Onomàstiques. Annex (Biblioteca Tècnica de Política Lingüística; 11): 1851—1868. doi:10.2436/15.8040.01.190. Архів оригіналу(PDF) за 3 січня 2016. Процитовано 14 лютого 2019.
↑Kramer G. Y., Jolliff B. L., Neal C. R. (2008). Searching for high alumina mare basalts using Clementine UVVIS and Lunar Prospector GRS data: Mare Fecunditatis and Mare Imbrium. Icarus. 198 (1): 7—18. Bibcode:2008Icar..198....7K. doi:10.1016/j.icarus.2008.06.009.
↑Gorenstein P., Golub L., Bjorkholm P. (1974). Detection of Radon Emission at the Edges of Lunar Maria with the Apollo Alpha-Particle Spectrometer. Science. 183 (4123): 411—413. Bibcode:1974Sci...183..411G. doi:10.1126/science.183.4123.411.
↑ абFitz-Gerald B. (2012). Two Oblique Impact Craters(PDF). Selenology Today. 29: 15—26. Архів оригіналу(PDF) за 1 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
↑Wood C. A. (16 травня 2008). Unexpected Obliquity. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 22 вересня 2015.
↑Wood C. A. (16 листопада 2007). Oblique Fireworks. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 9 лютого 2019.
↑ абвгWood C. A. (5 червня 2007). Stunning!. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 22 вересня 2015.
↑ абStooke P. J. (2012). Lunar Meniscus Hollows(PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S. Архів оригіналу(PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 14 лютого 2019.
↑Braden S. E., Stopar J. D., Robinson M. S., Lawrence S. J., van der Bogert C. H., Hiesinger H. (2014). Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years. Nature Geoscience. 7 (11): 787—791. Bibcode:2014NatGe...7..787B. doi:10.1038/ngeo2252. (Supplementary material).
↑
Mark Robinson (12 жовтня 2014). New Evidence For Young Lunar Volcanism!. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 14 лютого 2019.
↑Stopar J. (27 серпня 2014). Mare Pit Topography!. NASA/GSFC/LROC, School of Earth and Space Exploration, Arizona State University. Архів оригіналу за 9 серпня 2018.
↑Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 14 лютого 2019.
↑Luna 16. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
↑Sinus Successus. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 12 грудня 2016.
↑Luna 18. NASA Space Science Data Coordinated Archive. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
LyssacinosidaRentang fosil: 444 – 0 jtyl[1] PreЄ Є O S D C P T J K Pg N Euplectella aspergillum Klasifikasi ilmiah Domain: Eukaryota Kerajaan: Animalia Filum: Porifera Kelas: Hexactinellida Subkelas: Hexasterophora Ordo: LyssacinosidaZittel, 1877 Famili Lihat teks Sinonim Lyssacinosa Lyssacinosida atau Lyssacinosa adalah ordo bunga karang dalam kelas Hexactinellida yang termasuk dalam subkelas Hexasterophora. Bunga karang ini dapat dikenali dari spikula parenkimnya yang biasa...
The Mercury Phoenix Trust é uma fundação criada em 1992 que tem como objetivo combater a AIDS por todo o mundo.[1] Depois da morte de Freddie Mercury por complicações com a doença em novembro de 1991, os demais membros do Queen juntamente com Jim Beach, produtor do grupo, organizaram o evento The Freddie Mercury Tribute Concert, cujos recursos foram utilizados para financiar a fundação. Desde então está ativa.[1][2] Os curadores atuais são: Brian May, Jim Beach, Mary Austin (ex-noi...
Carte des pays selon leur PIB (nominal) par habitant en 2023[1]. >$60,000 $50,000 - $60,000 $40,000 - $50,000 $30,000 - $40,000 $20,000 - $30,000 $10,000 - $20,000 $5,000 - $10,000 $2,500 - $5,000 $1,000 - $2,500 $500 - $1,000 <$500 Pas de donnée Cette liste est celle des pays du monde classés selon la valeur de leur produit intérieur brut (PIB) annuel, en valeur nominale, par tête. Ces valeurs ne prennent pas en compte les différences de coût de vie entre les pays. Ces différenc...
Former radio station in Victoria, British Columbia CKMOVictoria, British ColumbiaFrequency900 kHz (AM)BrandingVillage 900ProgrammingFormatcampus radioOwnershipOwnerCamosun College(CKMO Radio Society)HistoryFirst air date1993 (FM) 2000 (AM)Last air dateMarch 4, 2012 (2012-03-04)Former frequencies103.1 FM (1993-2000)Call sign meaningclosest available call sign to CAMOsunTechnical informationClassBPower10 kW CKMO was a radio station broadcasting on AM 900 in Victoria, British Colu...
Syenit Klasifikasi streckeisen syenit Mineral utama: Ortoklas Mineral sekunder: Jenis batuan: Batuan beku, Batuan beku granitik. Syenit Varian syenit nefelin dari swedia.Syenit adalah batuan beku intrusif berbutir kasar dengan komposisi umum mirip dengan granit, tetapi kekurangan kuarsa, yang, jika pun ada, hanya dengan konsentrasi relatif kecil (<5%). Beberapa syenit mengandung proporsi mafik yang lebih besar dan jumlah felsik yang lebih sedikit dari granit kebanyakan; mereka diklasifikas...
Sosu Seowon Sosu Seowon adalah sebuah seowon di Yeongju, provinsi Gyeongsang Utara, Korea Selatan.[1] Sosu Seowon merupakan seowon pertama yang didirikan di Korea pada masa Dinasti Joseon pada tahun 1542, tahun ke-37 masa pemerintahan Raja Jungjong.[2] Seowon yang terletak di desa Najeuk, kabupaten Sunheung, kota Yeongju ini menjadi salah satu tempat awal perkembangan pendidikan dan Konfusianisme di Korea. Bangunan ini berfungsi sebagai altar pemujaan (祠宇:Sa-u) untuk pengh...
Australia, a close neighbour of both Indonesia and East Timor, was the only country to recognise Indonesia's annexation of East Timor.[1] Some members of the Australian public supported self-determination for East Timor,[2] and also actively supported the independence movement within Australia.[2] The Australian Government saw the need for both stability and good relations with their neighbour, Indonesia.[3] However, it was criticised in some quarters, includin...
Anglo-Irish officer in the British Army The Right HonourableThe Viscount WolseleyField Marshal Lord Wolseley8th Commander-in-Chief of the British ArmyIn office1 November 1895 – 3 January 1901MonarchVictoriaPrime MinisterMarquess of SalisburyPreceded byPrince George, Duke of CambridgeSucceeded byLord Frederick RobertsGovernor of TransvaalIn office29 September 1879 – 27 April 1880Preceded byOwen LanyonSucceeded byPosition abolishedThe Viscount Milner (1901)Governor of the ...
American-Bosnian basketball player Alex RenfroeRenfroe with Galatasaray in 2018No. 12 – Surne Bilbao BasketPositionPoint guard / shooting guardLeagueLiga ACBPersonal informationBorn (1986-05-23) May 23, 1986 (age 37)Hermitage, TennesseeNationalityAmerican / BosnianListed height6 ft 3 in (1.91 m)Listed weight175 lb (79 kg)Career informationHigh schoolHume-Fogg (Nashville, Tennessee)College Trevecca Nazarene (2004–2006) Belmont (2007–2009) NBA draft20...
Book About The Revolutions by Russian American sociologist Pitirim Sorokin This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Sociology of Revolution – news · newspapers ...
Deskripsi pengiriman pesan dari komunikator ke komunikan Komunikator adalah pihak yang bertindak sebagai pengirim pesan kepada komunikan (penerima pesan) dalam sebuah proses komunikasi.[1] Dengan kata lain, komunikator merupakan seseorang atau sekelompok orang yang berinisiatif untuk menjadi sumber dalam sebuah hubungan.[2] Seorang komunikator tidak hanya berperan dalam menyampaikan pesan kepada penerima, tetapi juga memberikan respons dan tanggapan, serta menjawab pertanyaan ...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Scourge of Worlds: A Dungeons & Dragons Adventure – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (April 2013) (Learn how and when to remove this template message) DVD cover A Scourge of Worlds: A Dungeons & Dragons Adventure is an animated film or intera...
1801 play The Poor GentlemanWritten byGeorge Colman the YoungerDate premiered11 February 1801Place premieredTheatre Royal, Covent Garden, LondonOriginal languageEnglishGenreComedySettingKent, present day The Poor Gentleman is an 1801 comedy play by the British writer George Colman the Younger. It premiered at London's Theatre Royal, Covent Garden on 11 February 1801.[1] The original cast included Charles Murray as Lieutenant Worthington, Thomas Knight as Corporal Foss, Henry Erskine J...
Elected political office in Minnesota, United States Secretary of State of MinnesotaSeal of MinnesotaIncumbentSteve Simonsince January 5, 2015StyleMister or Madam Secretary(informal)The Honorable(formal)Member ofExecutive Council, among othersSeatMinnesota State CapitolSaint Paul, MinnesotaAppointerGeneral electionTerm lengthFour years, no term limitsConstituting instrumentMinnesota Constitution of 1858, Article VInaugural holderCharles K. SmithFormationMay 11, 1858(165 years ago) (...
Stasiun BrásStasiun BrásLokasiPraça Agente Cícero, S/NKoordinat23°32′52″S 46°36′57″W / 23.547824°S 46.615881°W / -23.547824; -46.615881Koordinat: 23°32′52″S 46°36′57″W / 23.547824°S 46.615881°W / -23.547824; -46.615881PemilikCompanhia do Metropolitano de São PauloCPTMJumlah peronPusat dan RusukPenghubung antarmodaAkses ke Jalur Bus SPTransKonstruksiTinggi peronTinggiAkses difabelYesInformasi lainKode stasiunBASSejara...
Il lampionaiofilm perdutoPubblicità su Exhibitors Herald (23 luglio 1921)Titolo originaleThe Lamplighter Lingua originaleinglese Paese di produzioneStati Uniti d'America Anno1921 Durata60 min Dati tecniciB/Nrapporto: 1,33:1film muto Generedrammatico RegiaHoward M. Mitchell SceneggiaturaRobert A. Dillon ProduttoreWilliam Fox (presentatore) Casa di produzioneFox Film Corporation Distribuzione in italianoFox FotografiaGlen MacWilliams Interpreti e personaggi Shirley Mason: Gertie Raymond McKee:...
Colombian actress, model and designer In this Spanish name, the first or paternal surname is Cruz and the second or maternal family name is Arenas. This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (Jan...
American politician (1909–1998) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Sam Yorty – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (March 2013) (Learn how and when to remove this template message) Sam YortyYorty in 197037th Mayor of Los AngelesIn officeJuly 1, 1961 – July 1, 1973Preceded by...
Questa voce sull'argomento aziende britanniche di videogiochi è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Empire InteractiveLogo Stato Regno Unito Fondazione1987 Chiusuraaprile 2009 Sede principaleLondra ControllateRazorworks, Xplosiv SettoreInformatico ProdottiVideogiochi Sito webwww.empireinteractive.com/ Modifica dati su Wikidata · Manuale Empire Interactive, in precedenza anche Empire Software, era un'azienda del Regno Unito, produtt...
.png)
.png)
.png)
.png)
_90_km.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
![37-кілометровий кратер-привид, східний край якого відмічений дрібними пагорбами, що можуть бути конічними вулканами[94][64].](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ghost_crater_near_Goclenius_(LRO).png)
.png)
.png)
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
