Море Мрії

Море Мрії
лат. Mare Ingenii
Координати центра
33°12′ пд. ш. 164°48′ сх. д. / 33.2° пд. ш. 164.8° сх. д. / -33.2; 164.8
Розмір
250 км
Епонім
мрія
Назву затверджено1961
Море Мрії. Карта розташування: Місяць, зворотний бік
Море Мрії

 Море Мрії на Вікісховищі
Басейн Моря Мрії. Добре видно кільцевий вал. Знімок зонда Lunar Orbiter 2 (1966), погляд із півночі.

Море Мрії (лат. Mare Ingenii) — невелике море на зворотному боці Місяця. Розмір — близько 250 км, координати центра — 33°12′ пд. ш. 164°48′ сх. д. / 33.2° пд. ш. 164.8° сх. д. / -33.2; 164.8[1] Лежить у басейні діаметром 320 км, розташованому на західному краю басейну Південний полюс — Ейткен.

Назва

Назва «Море Мрії» (рос. Море Мечты) дана на честь апарата «Луна-1» («Мрія»)[2]. Вона з'явилася на карті[3], складеній за першими знімками зворотного боку Місяця, отриманими 1959 року космічним апаратом «Луна-3». Ця карта вийшла 1960 року і того ж року для цієї назви було запропоновано латинський відповідник Mare Desiderii[4]. Іншим можливим перекладом було Mare Somniorum, але це створювало би плутанину з Озером Сновидінь (Lacus Somniorum)[5]. Врешті-решт 1961 року Міжнародний астрономічний союз за пропозицією Марсела Міннарта затвердив назву Mare Ingenii[5][6][7], що означає «Море Розуму».

Спочатку ця назва стосувалася значно більшого об'єкту: всього басейну Південний полюс — Ейткен. Але в другій половині 1960-х років апарати серії Lunar Orbiter зробили значно кращі знімки, і при їх інтерпретації цей басейн не виділили як варту уваги деталь — він надто зруйнований і не має чітких меж та суцільного лавового покриву. Тому 1971 року назву Mare Ingenii перенесли на об'єкт цієї статті — значно меншу ділянку в межах басейна. На нього перейшла й назва «Море Мрії»[8][9].

Опис

В басейні Моря Мрії лежать два великі кратери: 117-кілометровий Томсон та 114-кілометровий Томсон M. Вони залиті темною лавою і разом з кількома сусідніми темними ділянками складають власне море. Є в басейні й інші кратери, найбільші з яких — 54-кілометровий Зелінський та 22-кілометровий Обручев X.

Південно-західна частина Моря Мрії примітна яскравими ділянками в формі звивистих стрічок з розмитими межами (місячні вири) — загадковими об'єктами, що трапляються і в деяких інших місцях Місяця.

Поверхня Моря Мрії лежить на 3,3–3,9 км нижче за місячний рівень відліку висот. Одна з вершин валу його басейну (на заході) височіє над морем на 9 км; в інших місцях цей вал набагато нижчий[10].

Басейн Моря Мрії утворився в донектарському періоді[11], а лава, що його вкриває, виверглася в пізньоімбрійській епосі[12]. Згідно дослідження 2009 року, підрахунок кратерів у морі вказує на два епізоди залиття його лавою: 3,51 та 3,20 млрд років тому[13].

Примітки

  1. ↑ Mare Ingenii. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 11 червня 2015.
  2. ↑ Shingareva K., Burba G. [1] — NASA (technical memorandum TM-75035), 1977. — P. 18. — Bibcode:1977STIN...7811960S. Архівовано з джерела 17 лютого 2015
  3. ↑ Карта обратной стороны Луны (составлена по снимкам аппарата «Луна-3»). ЦНИИГАиК и ГАИШ. 1960. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 12 червня 2015.
  4. ↑ Карта Луны / И. И. Катяев, В. А. Шишаков, В. А. Бронштэн (Всесоюзное астрономо-геодезическое общество). — М. : Наука, 1967. — С. 55, 59.
  5. ↑ а б Transactions of the IAU Vol. XI B. Proceedings of the 11th General Assembly (Berkeley, 1961) / Ed. D.H. Sadler. — Berkeley, USA, 1961. — P. 234. (виписки, архів)
  6. ↑ Hartmann W. K., Kuiper G. P. (1962). Concentric Structures Surrounding Lunar Basins (PDF). Communications of the Lunar and Planetary Laboratory. 1: 51—66. Bibcode:1962CoLPL...1...51H. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 12 червня 2015.
  7. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 232, 233. — ISBN 9780521544146.
  8. ↑ Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 137, 179. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 12 червня 2015.
  9. ↑ Чикмачев В. И., Шевченко В. В. (1999). Бассейн "Южный полюс - Эйткен" на первых снимках обратной стороны Луны (PDF). Материалы Международного юбилейного симпозиума "Научные результаты космических исследований Луны". Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2009. Процитовано 12 червня 2015.
  10. ↑ За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). Lunar impact basins: Stratigraphy, sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter (LOLA) data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 12 червня 2015.
  12. ↑ Wilhelms D. Plate 09B. Upper Imbrian series // [2] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архівовано з джерела 8 квітня 2014
  13. ↑ Haruyama J., Ohtake M., Matsunaga T. та ін. (2009). Long-Lived Volcanism on the Lunar Farside Revealed by SELENE Terrain Camera. Science. 323 (5916): 905—908. Bibcode:2009Sci...323..905H. doi:10.1126/science.1163382. PMID 18988811. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

Посилання

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!