Море Крайове

Море Крайове
лат. Mare Marginis
Координати центра	12.7° пн. ш. 86.52° сх. д. / 12.7; 86.52
Розмір	360 км
Епонім	край видимого боку Місяця
Назву затверджено	1935
Море Крайове на Вікісховищі

Знімок «Аполлона-8» (1968). Праворуч видно Море Крайове (вище) та Море Сміта (нижче).

Море Крайове (лат. Mare Marginis) — невелике море на східному краю видимого боку Місяця. Координати центра — 12.7° пн. ш. 86.52° сх. д. / 12.7; 86.52^[1], розмір — близько 360 км^[1], форма неправильна.

Виразного басейну Море Крайове не має. Він не проявляється впевнено ні в рельєфі, ні в гравіметричних даних^[2]. Однак деякі дослідники припускають існування сильно зруйнованого басейну донектарського віку діаметром близько 580 км^[3] або навіть 700-800 км^[4].

Назва

Сучасну назву цього моря запропонував німецький астроном Юліус Генріх Франц^[en][5][6] у каталозі Die Randlandschaften des Mondes, виданому 1913 року. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз^[6][1].

Деталі поверхні

З морем межують великі залиті лавою кратери Годдард, Годдард C та Ібн Юнус (на півночі) й Непер (на півдні). Крім того, південніше моря лежить кратер Янський. У самому морі (в західній частині) розташований маленький (8 км) кратер Тейлер^[7].

На захід від Моря Крайового є група маленьких озер із неофіційною назвою «Озера Котячої Посмішки» (лат. Lacus Risus Felis)^[8].

Море Крайове та його околиці примітні численними світлими ділянками в формі звивистих стрічок із розмитими межами (місячні вири) — загадковими об'єктами, що трапляються і в деяких інших місцях Місяця^[8].

Примітки

1. Mare Marginis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
2. Neumann G. A., Zuber M. T., Wieczorek M. A. та ін. (2015). Lunar impact basins revealed by Gravity Recovery and Interior Laboratory measurements (PDF). Science Advances. 1 (9). Bibcode:2015SciA....1E0852N. doi:10.1126/sciadv.1500852. Архів оригіналу (PDF) за 6 серпня 2018. Процитовано 9 жовтня 2019. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка) Supplements [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.]().
3. Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 7 серпня 2014.
4. Byrne C. J. The Moon's Largest Craters and Basins: Images and Topographic Maps from LRO, GRAIL, and Kaguya. — Springer, 2015. — P. 46–47. — ISBN 9783319220321. — DOI:10.1007/978-3-319-22032-1.
5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 225. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W. (Інше посилання).
6. Blagg M. A., Müller K., Wesley W. H., Saunder S. A., Franz J. Named Lunar Formations. — London : P. Lund, Humphries & Co. Ltd, 1935. — P. 2. — Bibcode:1935nlf..book.....B. (Витяги).
7. Карта регіону (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 18 серпня 2010.
8. Chuck Wood (9 жовтня 2004). Marginal Maria. Lunar Photo of the Day. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019.

Посилання

• Карти з чинними назвами деталей поверхні: основна частина [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.], північний край [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.], східний край [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
• Інтерактивні карти Місяця, центровані на Море Крайове: фотомозаїка, карта висот.