Значення у наведеній нижче таблиці ґрунтуються на статистичному аналізі більш ніж 228,000 експериментально відомих довжин ковалентних зв'язків, узятих із Кембриджської кристалографічної бази даних[1]
Інший підхід базується на самоузгодженому припасуванні ковалентних радіусів на основі меншого набору молекул. Це було зроблено окремо для однократних (r1),[2]
подвійних (r1),[3]
і потрійних (r3) зв'язків[4]
окрім надважких елементів. У наведеній нижче таблиці, що було отримано в результаті цього підходу, використані як експериментальні, так і обчислювальні дані. Такий самий самоузгоджений підхід було використано для відповідних тетраедричних ковалентних радіусів[5] для 30 елементів у 48 кристалах із точністю вище 1 пікометра.
↑ абBeatriz Cordero, Verónica Gómez, Ana E. Platero-Prats, Marc Revés, Jorge Echeverría, Eduard Cremades, Flavia Barragán and Santiago Alvarez (2008). Covalent radii revisited. Dalton Trans. (21): 2832—2838. doi:10.1039/b801115j.
↑ абP. Pyykkö, M. Atsumi (2009). Molecular Double-Bond Covalent Radii for Elements Li–E112. Chemistry: A European Journal. 15 (46): 12770—12779. doi:10.1002/chem.200901472.. Малюнок 3 у статті містить радіуси для [5-7]. Середньоквадратичне відхилення для кожного набору становить 3 пм.
↑ абP. Pyykkö, S. Riedel, M. Patzschke (2005). Triple-Bond Covalent Radii. Chemistry: A European Journal. 11 (12): 3511—3520. doi:10.1002/chem.200401299. PMID15832398.
↑P. Pyykkö, (2012). Refitted tetrahedral covalent radii for solids. Physical Review B. 85 (2): 024115, 7 p. doi:10.1103/PhysRevB.85.024115.
Література
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0