Транспорт Мальдівів

Транспорт Мальдівів
Транспорт Мальдівів
	Транспортна система Мальдівів (англ.)
Територія
Площа	298 км² (210-те)
Рельєф	низовинний
Найвища точка	безименна висота (2,4 м)
Повітряний
Аеропортів	9 (159-те)
Наземний
Автошляхів	88 км (216-те)
Водний
Узбережжя	644 км
Головний порт	Мале
Адміністрування
Орган	Міністерство ЖКГ та інфраструктури
Голова	міністр Мохамед Муйззу

Транспорт Мальдівів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 298 км² (210-те місце у світі)^[1]. Форма території архіпелажної країни — витягнута, субмеридіональна; максимальна дистанція з півночі на південь — 900 км, зі сходу на захід — 170 км^[2]^[3]. Географічне положення Мальдівів дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи в північній частині акваторії Індійського океану з Близького Сходу та Східної Африки до Східної Азії та Австралії^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Мальдівів

Загальна довжина автошляхів у Мальдівах, станом на 2015 рік, дорівнює 88 км (60 км в Мале, 14 км на атолі Адду, 14 км на острові Лааму (216-те місце у світі)^[1].

Автомобільний міст
Типовий транспорт у Мале
Номерні автомобільні знаки Мальдів

Див. також: Автошляхи Мальдівів та Номерні знаки Мальдівів

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Мальдівів

У країні, станом на 2013 рік, діє 9 аеропортів (159-те місце у світі), з них 7 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 2 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (2)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 15 повітряними суднами^[1].

Аеропорт Мале
Термінал аеропорту Мале
Ліврея літака авіакомпанії «Ейр Мальдівс»
Термінал для гідролітаків у аеропорту Мале

Мальдіви є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 8Q, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Мальдівів мають літерний код ІКАО, що починається з — VR^[1].

Див. також: Авіакомпанії Мальдівів та Аеропорти Мальдівів

Водний

Докладніше: Водний транспорт Мальдівів

Головний морський порт країни: Мале.

Порт Мале
Поромний термінал
Мальдівський дхоні — національний символ
Мальдівський дхоні, 1984 рік

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 18 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (97-ме місце у світі), з яких: балкерів — 1, суховантажів — 14, нафтових танкерів — 1, рефрижераторів — 2^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 4 (Сінгапуру); зареєстровані під прапорами інших країн — 4 (Панами — 2, Тувалу — 1, невстановленої приналежності — 1)^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Мальдівів

Термінал повітряного таксі в Мале

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерства житлово-комунального господарства та інфраструктури. Станом на 1 серпня 2016 року міністерство в уряді Абдулли Ямін Абдул Гаюма очолював Мохамед Муйззу^[6].

Див. також

Економіка Мальдівів

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к the Maldives : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 1 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ the Maldives : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 1 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.