Загальна довжина автошляхів у Швеції, станом на 2007 рік, дорівнює 579 564 км, з яких 135 444 км із твердим покриттям (1 913 км швидкісних автомагістралей) і 444 412 км без нього (13-те місце у світі)[1]. Загальнодержавні автошляхи — 104 705 км; приватні — 433 034 км; муніципальні — 41 825 км. На початку 1978 року в країні налічувалося 2,9 млн легких автомобілів і 182 тис. вантажівок, автобусів. Автомагістралі з'єднують через Ересуннський міст міста Стокгольм, Гетеборг, Уппсала і Уддевалла. Система автодоріг розширюється. Найдовша безперервна автомагістраль Вернаму-Євле (; має 585 км довжини) і Раббалшеде-Веллінге (, 412 км довжини). 2013 року була продовжена автомагістраль між шведським Треллеборгом і столицею Норвегії, містом Осло.
Траса Е4, Лінчепінг
Траса Е18, Вестерос
Об'їзд навколо Стокгольма
Лівосторонній рух (швед.Vänstertrafik) в країні діяв приблизно від 1736 року, що часто призводив до аварій відвідувачів цієї країни. 1955 року було проведено референдум стосовно цього питання і 1963 року, на виконання його рішень, Риксдаг прийняв закон про перехід на правосторонній рух. Перехід відбувся о 5 годині ранку в неділю 3 вересня1967 року, у так званий «день H» швед.Dagen H, постійний правосторонній рух (швед.Högertrafik). Оскільки шведські автомобілі були з лівостороннім керуванням, експерти припустили, що зміни їзди по праву сторону призведуть до скорочення аварій, через те, що водії матимуть кращий огляд дороги попереду. Дійсно, у результаті такої реформи кількість смертельних аварій і нещасних випадків з участю пішоходів за статистикою різко знизилася. Але було це ймовірно через водіїв, котрі намагалися спочатку бути більш обережними, через дуже суттєве[уточнити] обмеження швидкості. Але статистика нещасних випадків незабаром повернулася в майже такий же стан, як і раніше.
У внутрішньому вантажообігу переважають залізничні перевезення, що відчувають швидкоплинну конкуренцію з боку автомобільного транспорту. Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 11 915 км (21-ше місце у світі), з яких 11 850 км (4 фута 8 1/2 дюйма) стандартної 1435-мм колії (7 567 км електрифіковано), 65 км вузької 891-мм колії (2 фута 11 1/10 дюйма), повністю електрифікованої[1]. Довжина залізничної мережі поступово скорочується: 16 тис. км у 1950-х роках, 12,1 тис. км у 1970-х.
Карта-схема залізничних ліній Швеції
Головний залізничний вокзал у Гетеборзі
Потяг «SJ AB»
Потяг «Tågkompaniet»
Потяг «Green Cargo»
Великими перевізником є державна пасажирська компанія «SJ AB», дансько-британська компанія DSBFirst[en], вантажна компанія Green Cargo[en] та Tågkompaniet. Операції з інвестицій, придбання квитків, маркетингу і фінансування місцевих пасажирських залізничних перевезень фактично здійснюється за допомогою перерахованих вище компаній.
Залізницею можна потрапити до:
Данії, через Ересуннскій міст. Стандарти ширини колії однакові. Змінний струм — 15kVAC/25kVAC, тому потяг перетинає кордон без затримки.
Фінляндії, лінія «Торніо — Гапаранда». Між стандартами колій Швеції та Фінляндії є розбіжність: 1435 мм (4 фута 8 1/2 дюйма) та 1524 мм (5 футів) — різні колії. Тому всі вантажні вагони перевантажують, пасажирські перевезення відсутні.
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 8 авіапідприємств, які оперують 219 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 11,62 млн осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 2 гелікоптерні майданчики[1]. Кожна лікарня, аеропорт і військова база Швеції має виділений майданчик для приземлення гвинтокрила.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 135 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (42-ге місце у світі), з яких: балкерів — 4, суховантажів — 16, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 15, пасажирських суден — 5, вантажно-пасажирських суден — 36, нафтових танкерів — 11, ролкерів — 30, автовозівів — 17[1]. Загальний тоннаж торгового флоту 1978 року становив 6,8 млн реєстрових тонн.
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2010 року становила 2 052 км (40-ве місце у світі)[1]. Канали і річки судноплавні для невеликих пароплавів і барж. Важливою складовою водної системи шляхів є озера Венерн і Веттерн на півдні, що поєднані каналами і річками з водами Балтійського і Північного морів.
Трубопровідний
Загальна довжина газогонів у Швеції, станом на 2013 рік, становила 1 626 км[1].
Норрчепінг має досить невелику трамвайну мережу, яка поступово розширюється.
Лундський трамвай — найсучасніша та наймолодша система в Швеції, яка відкрита 12 грудня2020 року, а регулярний пасажирський рух розпочався 13 грудня2020 року. Протяжність системи складає всього 5,5 км[7][8].
↑Sweden : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 2 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.)Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.