Транспорт Гаїті

Транспорт Гаїті
Транспорт Гаїті
	Транспортна система Гаїті (фр.)
Територія
Площа	27,8 тис. км² (148-ме)
Рельєф	гористий
Найвища точка	гора гряда Ла-Селль (2680 м)
Повітряний
Аеропортів	14 (148-ме)
Наземний
Автошляхів	4,3 тис. км (155-те)
Водний
Узбережжя	1771 км
Головний порт	Порт-о-Пренс
Адміністрування
Орган	Міністерство житлово-комунального господарства і транспорту
Голова	міністр Жак Евелет Евеллар

Транспорт Гаїті представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 27 750 км² (148-ме місце у світі)^[1]. Форма території країни — складна, більш компактна північна та видовжена у широтному напрямку південна частина; максимальна дистанція з півночі на південь — 217 км, зі сходу на захід — 290 км^[2]^[3]. Географічне положення Гаїті дозволяє контролювати морські транспортні шляхи між акваторіями Карибського моря та північної частини Атлантики (Навітряна протока)^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Гаїті

Загальна довжина автошляхів у Гаїті, станом на 2009 рік, дорівнює 4 266 км, з яких 768 км із твердим покриттям і 3 498 км без нього (156-те місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Гаїті та Номерні знаки Гаїті

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Гаїті

У країні, станом на 2013 рік, діє 14 аеропортів (148-ме місце у світі), з них 4 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 10 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 2 (2);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (8)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном^[1].

Гаїті є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — HH, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Гаїті мають літерний код ІКАО, що починається з — MT^[1].

Див. також: Авіакомпанії Гаїті та Аеропорти Гаїті

Водний

Докладніше: Водний транспорт Гаїті

Морський

Головні морські порти країни: Кап-Аїтьєн, Гонаїв, Жакмель, Порт-о-Пренс.

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Гаїті

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство житлово-комунального господарства і транспорту. Станом на 15 серпня 2016 року міністерство в перехідному уряді Енекса Жан-Шарля очолював Жак Евелет Евеллар^[6].

Див. також

Економіка Гаїті

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Haiti : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 30 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Haiti : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 30 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Гаити // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — С. 428.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.