Народився 13 (25) листопада1838(18381125) року в сім'ї сільського священника в Стеблеві, нині селище міського типуКорсунь-Шевченківського районуЧеркаської області, Україна. Батько його, Семен Степанович, був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дяка, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 до 1859 року. В семінарії захоплювався творами Т. Шевченка, О. Пушкіна та М. Гоголя.
Іван Левицький під час навчання в Київській духовній академії (1861—1865)Іван Нечуй-Левицький, бл. 1869 р.
1859 році закінчивши семінарію, І. Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії.
Іван Нечуй-Левицький, 1912 р.
У 1861 році Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу.
В 1865 році І. Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865—1866) на посаді вчителя російської словесності .[5]
Згодом він працював викладачем у Королівстві Польському, жіночих гімназіях Каліша (1866—1867) та Седлеця (1867—1872). У той час, після придушення Січневого повстання 1863 року, там повсюдно розгорнулася русифікація, особливо в закладах освіти. Таким чином, Левицький як викладач російської мови та літератури, мимоволі став русифікатором краю. Тому він попросився на інше місце служби. Спершу йому відмовляли, та Іван Левицький через скандал — єдиний у своїй службовій кар'єрі — все-таки наполіг і переїхав до Кишинева.[6]
Одночасно з педагогічною діяльністю Іван Левицький починає писати. У 1860-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з'явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною.
З 1873[7] працював у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії.
1874 року вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти», «Запорожці».
1880 рік відвідує могилу Т. Г. Шевченка, пише про поета нарис.
1884 року виїжджає на лікування в Карпати. Пише оповідання «Чортяча спокуса».
1885 року йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж ворогами» (1893).
На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія».
Надгробок Івана Нечуя-Левицького з неправильно зазначеною датою смерті на Байковому кладовищі в Києві
До кінця життя Іван Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці.
Початок революції 1917 року пройшов повз нього. Він «стояв осторонь від політичного руху, мало розбирався в питаннях програмових; його тиха, лагідна вдача чужа була гострим бойовим гаслом, він створений був для художньої обсервації життя й тихої кабінетної праці», — писала про нього Марія Грінченко.
На той час письменник перебував у матеріальній скруті. За ініціативи Марії Загірньої (Грінченко) українська громада Києва зібрала кошти. Чимало долучився Сергій Єфремов. У другій половині 1917 року черкаське видавництво «Сіяч» перевидало шістнадцять творів Івана Нечуя-Левицького. Це трохи покращило фінансовий стан письменника. Однак гонорар був одноразовим, а не стабільним фінансовими надходженнями.
Приблизно наприкінці 1917 року Нечуй-Левицький упав і зламав ногу. Родина перевезла його до лікарні поблизу Софійського собору. Це сталось якраз перед приходом більшовиків до Києва. Шпиталь мав бути ліквідований, а тому невдовзі Івана Нечуя-Левицького перевели до Дегтярівських богоугодних закладів.
30 березня Центральна Рада постановила призначити Нечую-Левицькому персональну пенсію — за кілька днів до його смерті.[8]
Останні дні провів у Дегтярівській богадільні, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі[3]. Панахиду служили у Софійському соборі 4 квітня 1918 року о першій годині дня.
Погляди на розвиток української мови та літератури
Іван Нечуй-Левицький, 1870-ті
Маючи м'яку вдачу, Іван Нечуй-Левицький показував твердість та категоричність, коли йшлося про святі для нього речі. Ще в Кишиневі він написав працю «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов'янщини». У ній ішлося про те, що російська література потрібна для Росії, а українцям потрібна власна література. Гріх української інтелігенції, на думку Левицького, полягав саме у тому, що вона виховалася на російській літературі, яка підмінила власну.
Він також був категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йіх» і т. ін. У заповітах вимагав, щоб так його друкували «на віки вічні». Правописні нововведення вважав «галицькою змовою». Нагадував інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде «єресь»: «Хай краще згорять, ніж з отаким правописом!».[6]
Він добре знав живу народну мову. Помічав русизми, полонізми й будь-які іншомовні впливи й уникав їх. Наприклад: вираз «старанно уникав» вважав польським: «Я сказав би: падковито одмикував — це чисто народний київський вираз». Казав не «негативне», а «одкидне», не «позитивне», а «покладне».[6]
1869 році видає оповідання «Рибалка Панас Круть», подорожує по Швейцарії.
Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 року), повістей: «Бурлачка» (1878 року) — про життя заробітчан, «Хмари» (1874 року), «Над Чорним морем» (1891 року) — про діяльність української інтелігенції.
Виступав і як драматург (комедія «На кожум'яках», історична драма «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї» (1875 року) тощо), етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868–1871 рр.), «Українські гумористи й штукарі» (1890 року) та лінгвіст («Сьогочасна часописна мова в Україні» (1907 року); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 року) тощо).
Увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутовихоповідань та повістей, зобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини XIX століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І. Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників — Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. У пореформений час ускладнювалися суспільні взаємини, виникали нові конфлікти між основними верствами населення. Розвиток капіталізму, пролетаризація селянства, яке заповнювало міста, зумовлювали появу нового типу спролетаризованого селянина та нові суспільні умови його життя в місті. Одне слово, нові умови вимагали появи нових видів і жанрів, які б могли глибше й достеменніше охопити усю складність і розмаїття проявів тогочасного життя.
Івана Нечуя-Левицького покликали до письменницької праці муза Шевченка, романи Тургенєва, повісті Гоголя та статті Писарєва. Надто ж поезія Шевченка, з якою він уперше познайомився в журналі «Основа» 1861 року і для якого вперше почав писати оповідання. Але журнал незабаром перестав виходити, і його задум залишився нездійсненим. У цьому невиданому оповіданні він вустами свого героя заявив: «Буду писати вірші, складу віршами книгу, таку, як „Катерина“… Напишу про діда Хтодося… про нещасних, прибитих долею… Про них! Про них!» Це була програма, над якою він працював ціле своє життя. Суспільно-політичні погляди та естетичні смаки Нечуя-Левицького формувалися у 60–70-х роках, в умовах жорстокої реакції і національного гноблення, коли діяв Валуєвський циркуляр про заборону українського слова. Водночас у ті часи інтенсивно розвивався капіталізм, виникають нові суспільно-економічні відносини і суперечності. Реформа 1861 року, формально скасувавши кріпацтво, не полегшила життя селянства, яке страждало від орендарів, промисловців, посесорів. Щоб прогодувати сім'ї, тисячі людей мандрують Росією в пошуках заробітків, скрізь стикаючись зі свавіллям чиновників та промисловців, нової буржуазії, яка, так само як і поміщики, гнітила народ.
У роки навчання в духовній семінарії І. Нечуй-Левицький у полеміках із студентами виробляв свої стійкі національні погляди на розвиток української нації та культури. Царський уряд устами Валуєва проголосив, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Здійснювалися широкі заходи з русифікації населення, заборони книжок та навчання рідною мовою, заборонялася діяльність українських культурних товариств. Нечуй-Левицький, не маючи змоги друкувати свої твори українською мовою на Наддніпрянщині, скориставшись допомогою П. Куліша, публікує у львівському журналі «Правда» статтю «Сьогочасне літературне спрямування» (1878), у якій гостро виступив проти шовіністичної політики російського уряду та деяких російських письменників. Пізніше, 1891 року, у статті «Українство на літературних позвах з Московщиною» він зі ще більшою гостротою висловив протест проти гноблення українського народу царизмом.
Іван Нечуй-Левицький, 1892 р.
1896—1897 рр. написаний історичний роман «Князь Єремія Вишневецький» (вперше надрукований у Харкові 1932 р.) Надруковано повість «Не той став», оповідання «Старі гультяї».
Естетичні погляди І. Нечуя-Левицького, окрім творів красного письменства, формувалися під відчутним впливом народної творчості. І. Франко вважав письменника найвиразнішим представником реалістичної школи. У статті «Сьогочасне літературне спрямування» основними принципами української літератури Нечуй-Левицький проголошує «реальність, народність та національність». Як реаліст він орієнтувався на осмислення високих життєвих ідеалів і краси життя. Він виступав проти натуралізму, вимагав не копіювати, а узагальнювати явища життя, надихати їх художньою правдою. Письменник орієнтувався на свого вчителя Т. Шевченка, який, поклавши в основу своєї творчості народну пісню, «зумів повести народний епос в щиро народному дусі».
Сергій Єфремов, аналізуючи творчість Івана Нечуя-Левицького, звернув увагу на цікавий факт — у тій же-таки праці 1878 року він дає високу оцінку французькому письменнику Емілю Золя, відзначає надзвичайну «народність» його мови та творів, критиковану тогочасною французькою критикою. Однак російські переклади творів Золя з'явилися дещо пізніше, та й власне французька та світова критика лише пізніше звернула увагу на високу художню вартість творчості письменника. Отож, звернув увагу Сергій Єфремов, Нечуй-Левицький вперше у світовій критиці дає високу оцінку творчості французького письменника. Це також вказує на високу освіченість самого Нечуя-Левицького, який опановував твори Золя у оригіналі[9].
Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей. Його повісті «Причепа», «Гориславська ніч», «Дві московки», «Хмари», як згадував І. Франко, «читала вся Мала Русь з великою вподобою». А повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури.
1903 р. написані повісті «Неоднаковими стежками», «На гастролях в Микитянах», оповідання «Гастролі».
1906 р. пише сткаттю «Українська поезія», оповідання «київські прохачі», нарис «На Дпіпрі» та інші.
1908 р. написані оповідання «Біда бабі Парасці Гришисі», «Біда бабі Палажці Солов'їсі» (надруковані 1909 р.).
«Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». Розквіт творчості письменника припадає на другу половину 70-х — початок 80-х років, коли вийшли його оповіді з народного життя «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева сім'я», «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти». У цих справжніх літературних перлинах письменник виявив велику майстерність у змалюванні народних характерів.
1910—1914 рр. оповідання «Вольне кохання», «Телеграма до Грицька Бинди», нариси «Сільська старшина бенкетує», «Апокапсична картина в Києві», «Мар'яна Погребнячка й Бейлдіс», «Уривки з моїх мемуарів і згадок».
Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами найкращих тогочасних західноєвропейських і російських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби. Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. У них, особливо в «Афонському пройдисвіті», він виявляє близькість своїх поглядів до гоголівських, до естетики української байкиГригорія Сковороди та Євгена Гребінки. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.
Відгуки
…се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом. З огляду на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію повість належить до найкращих оздоб українського письменства.
Батько Івана Нечуя-Левицького — Семен Степанович Левицький (нар. 1814) був православним священником, як і його предки по батьковій лінії. Семен Левицький був суворий і темпераментний, проповідник і просвітитель, шанував козаччину й Шевченка. Мати, Ганна Лук'янівна, до шлюбу Трезвинська, була неписьменна, але чутливої душі. Вона часто не могла дослухати до кінця житія якогось святого й починала плакати, а малий Іван разом з нею. Коли Івану йшов 13-й рік, мати померла. Вона двічі народжувала двійню і це підірвало її здоров'я.
Сам Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника.
У Києві Іван Нечуй-Левицький проживав у флігелі на вулиці Новоєлизаветинській (тепер Євгена Чикаленка, 19). У дворі був садок, невеликий ставок і пасіка. Тут він прожив до 1909 року, коли дім знесли.
Нечуй-Левицький мав низку дивацтв, наприклад, завжди ходив з парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним й тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.
Іван Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: після того як доводилося з кимось посваритися, хворів по два тижні.
Про нього в Києві ходили анекдоти: що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів.[6]
1927 року письменник Валер'ян Підмогильний зробив спробу дослідження особистості Нечуя-Левицького за допомогою фройдівськогопсихоаналізу. За його версією, оскільки Нечуй-Левицький любив квіти, то відповідно мав несвідомий сексуальний потяг до матері, а батька боявся. Тому він начебто обрав собі псевдонім «Нечуй», щоб отець Семен не чув про сина-письменника.[10]
Іван Нечуй-Левицький любив:
Івану Нечую-Левицькому у школі вчитель музики прив'язав любов до музики і улюбленою мелодією стала Апасіоната Бетховена.[11] Він дуже любив природу та дуже любив воду, річки, бо сам народився біля річки Рось і міг годинами сидіти біля річки і мріяти про щось, думати куди ця річка далі потече, йому просто подобалося дивитися на те, як вона перетікає.
Іван був дуже пунктуальною людиною, у нього був один графік на кожен день:
прокидається
снідає
працює над творами
обідає
йде пішки до Дніпра
кілька годин сидить біля річки
йде додому
працює над творами
вечеряє
лягає спати
Навіть на його вечері пам'яті, на який його було покликано, він сидів у елітній компанії і коли йому вже було треба йти додому і лягати спати, до речі лягав він о десятій годині, то він зібрався і пішов додому спати.[12]
На батьківщині письменника, у Стеблеві, 1968 року відкрито Літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького. При в'їзді до села з боку Корсуня встановлено знак «Стеблів — батьківщина Нечуя-Левицького» та меморіальні дошки на Спасо-Вознесенській церкві й на старих корпусах «суконки» та цукрового заводу, описаних у «Миколі Джері» та «Бурлачці». На вулиці Зарічній, де стояла хата, у якій народився Нечуй-Левицький, встановлена стела.[13]
У 2012 році Верховна Рада України ухвалила спорудити пам'ятники Іванові Нечую-Левицькому в м. Києві та м. Черкасах з нагоди 175-річчя з дня його народження.[14]
25 листопада 2013 року Google випустив святковий Doodle на честь 175-ліття з дня народження Івана Нечуя-Левицького. Картинка зображає сцену з твору письменника «Кайдашева сім'я».[16]
У 2021 році Видавництвом ТуТ була видана містична мешап повість за мотивами твору Івана Нечуя-Левицького«Кайдашева Сім'я проти зомбі», автор експериментального тексту — Олексій Декань, український письменник-фантаст. Книга стала проривом на Comic Con Ukraine в 2021. Та потрапила до списків українських бестселерів 2022р. Отримала декілька перевидань, здобула чималу популярність серед молоді, і заохотила юних читачів ще більше читати українську класику. Мешап одразу вийшов в 2х альтернативних обкладинках, у авторському виконанні, та в оформленні художника Андрія Данковича, автора коміксу «МОР».
Київські адреси письменника
Київська духовна семінарія, вул. Костянтинівська, 5 (навчання, 1853–1861);
Київська духовна академія, вул. Сковороди, 2 (навчання, 1861—1865);
вул. Ярославів Вал, 31 (1885—1889, будинок не зберігся);
вул. Пушкінська, 19 (тепер Євгена Чикаленка, 17, 1889—1910, флігель, будинок не зберігся);
вул. Володимирська, 5 (тепер 7, 1910—1911);
вул. Львівська (Січових Стрільців), 41 (1911—1917, будинок не зберігся);
Нижче подано перелік найпримітніших видань Нечуя-Левицького з 1950-х років. Детальнішу бібліографію письменника можна знайти в таких виданнях: І. С. Нечуй-Левицький: Рекомендований покажчик літератури. — Львів, 1968; І. С. Нечуй-Левицький: Бібліографічний покажчик. У кн.: Нечуй-Левицький І. С. Твори, т. 3. — Київ, 1988.
Нечуй-Левицький Іван. Твори в чотирьох томах. — Київ: Державне вид-во художньої літератури, 1956.
Нечуй-Левицький Іван. Зібрання творів у десяти томах. — Київ: Наукова думка, 1965—1968.тир.21 тис.
Нечуй-Левицький Іван. Твори в двох томах. — Київ: Дніпро, 1977 / том 1, 520 с.; том 2. — 504 с.
Народні пісні в записах І. Нечуя-Левицького. — Київ, 1985.
Нечуй-Левицький Іван. Кайдашева сім'я. — Київ: Державне вид-во художньої літератури, 1964. — 198 с.
Нечуй-Левицький Іван. Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський. — Київ: Дніпро, 1991. — 511 с.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 3 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Іванченко Р. Г. Іван Нечуй-Левицький: Нарис життя і творчості. — Київ, 1980.
Лотоцький О. Сторінки минулого, т. 1. — Варшава, 1932.
Мандрика М. Перший літературний наставник видатного історика: До взаємин І. С. Нечуя-Левицького і М. С. Грушевського. — ЛУ, 1998, 26 листопада.
Міщук Р. С. Співець душі народної. — Київ, 1987.
Пепа В. Злиденна доля класика // Вітчизна. — 1993, № 1.
Побірченко Н. Проблеми національного виховання в творчості І. Нечуя-Левицького. — Київ, 2000.
Погрібний А. Всевидяще око України — І. Нечуй-Левицький // Погрібний А. Класики. Не зовсім за підручником. — Київ, 2000.
Приходько І. Ф. Українська ідея у творчості І. Нечуя-Левицького. — Львів, 1998.
Тарнавський М. Нечуваний Нечуй. Реалізм в українській літературі. — Київ: Laurus, 2016. — 400 с.
Усі письменники і народна творчість. — Київ, 2007—2008.
Франко О. Виставка архівних документів до ювілею І. С. Нечуя-Левицького [у ЦДІА, м. Київ] // Архіви України. — 1969. — № 2.
Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції: (До 150-річчя з дня народження письменника) // Укр. мова і літ. в шк. — 1988. — № 11. — С. 3–10. — (Літературознавство і критика).
Чорнописький М. Заборонені русифікаторами культурологічні трактати І. Нечуя-Левицького // Воля і Батьківщина. — 1997. — № 3.
The Fault in Our StarsPoster film The Fault in Our StarsSutradara Josh Boone Produser Marty Bowen Wyck Godfrey Ditulis oleh Scott Neustadter Michael H. Weber BerdasarkanThe Fault in Our Starsoleh John GreenPemeranShailene Woodley Ansel Elgort Laura Dern Sam Trammell Nat Wolff Willem DafoePenata musikMike Mogis Nate WalcottSinematograferBen RichardsonPenyuntingRobb SullivanPerusahaanproduksiTemple Hill EntertainmentDistributor20th Century FoxTanggal rilis 16 Mei 2014 (2014-05-16)...
artikel ini tidak memiliki pranala ke artikel lain. Tidak ada alasan yang diberikan. Bantu kami untuk mengembangkannya dengan memberikan pranala ke artikel lain secukupnya. (Pelajari cara dan kapan saatnya untuk menghapus pesan templat ini) Israel Aircraft Industries Kfir ( Ibrani: כְּפִיר, Lion Cub) adalah pesawat tempur multirole Israel segala cuaca, berdasarkan dimodifikasi badan pesawat Dassault Mirage 5 Prancis, dengan avionik Israel dan versi buatan Israel dari mesin turbojet Gen...
Samuel GoudsmitSamuel Goudsmit sekitar tahun 1928LahirSamuel Abraham Goudsmit(1902-07-11)11 Juli 1902Den Haag, BelandaMeninggal4 Desember 1978(1978-12-04) (umur 76)Reno, NevadaKebangsaanBelanda-AmerikaAlmamaterUniversitas Leiden (Ph.D) (1927)Dikenal atasSpin elektronMisi AlsosPenghargaanMedali Sains Nasional (1976)Karier ilmiahBidangFisikaInstitusiUniversitas MichiganMahasiswa doktoralRobert Bacher Samuel Abraham Goudsmit (11 Juli 1902 – 4 Desember 1978) adalah seorang fisikawan Beland...
У этого термина существуют и другие значения, см. Алматы (значения). Международный аэропорт Алматыказ. Halyqaralyq Almaty Äuejaiy ИАТА: ALA – ИКАО: UAAA – Внутр. код: АЛА – ВМО: 36870 Информация Вид аэропорта совместного базирования Страна Казахстан Расположение Алма-Ата Дат...
جزء من سلسلة حول ثقافة أذربيجان التاريخ السكان المطبخ العطل الرسمية الدين الفن سجاد الأدب الموسيقى والمسرح الموسيقى الرقصات الشعبية المسرح الإعلام الراديو التلفزيون السينما الرياضة المعالم مواقع التراث العالمي العمارة الرموز الوطنية العلم الشعار النشيد عنت الرقصات ال...
Cleavage of C=C, C≡C, or N=N bonds with ozone Ozonolysis Reaction type Organic redox reaction Identifiers Organic Chemistry Portal ozonolysis-criegee-mechanism In organic chemistry, ozonolysis is an organic reaction where the unsaturated bonds are cleaved with ozone (O3). Multiple carbon–carbon bond are replaced by carbonyl (C=O) groups, such as aldehydes, ketones, and carboxylic acids. The reaction is predominantly applied to alkenes, but alkynes and azo compounds are also susceptible to...
2009 studio album by Conor Oberst and the Mystic Valley BandOuter SouthStudio album by Conor Oberst and the Mystic Valley BandReleasedMay 5, 2009RecordedDecember 2008StudioSonic Ranch (Tornillo, Texas)GenreFolk rock, indie rock, AmericanaLength70:03LabelMergeConor Oberst and the Mystic Valley Band chronology Gentleman's Pact(2008) Outer South(2009) Upside Down Mountain(2014) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllMusic[1]Blare Magazine[2]Drowned in Sound8/10&#...
Unit of the Soviet/Russian Federal Security Service This article is about Soviet and later Russian special operations force. For other organisations, military or otherwise, with the same name, see Alpha Group (disambiguation). For Russian investment group, see Alfa Group. For Cuban militant group, see Alpha 66. For Mexico City Police Alfa Group (Agrupamiento Alfa), see Law enforcement in Mexico City § Preventive Police. Directorate A of the FSB Special Purpose CenterSpetsgruppa AAlpha G...
2006 Pokémon videogame spin-off This article is about the video game. For the movie, see Pokémon Ranger and the Temple of the Sea. 2006 video gamePokémon RangerDeveloper(s)HAL LaboratoryCreatures Inc.Publisher(s)JP: The Pokémon CompanyWW: NintendoProducer(s)Hiroyuki JinnaiYoichi YamamotoHiroaki TsuruDesigner(s)Hajime KuroyanagiShigefumi KawaseHisatoshi TakeuchiHiroaki ItoWriter(s)Toshinobu MatsumiyaAkihito TodaComposer(s)Takuto KitsutaKinta SatoSeriesPokémonPlatform(s)Nintendo DSReleaseJ...
For other uses, see Knock three times (disambiguation). 1970 single by Tony Orlando and DawnKnock Three TimesThe persons appearing on this sleeve are not the actual group who recorded the record.Single by Tony Orlando and Dawnfrom the album Candida B-sideHomeReleasedNovember 1970Recorded1970GenrePopLength2:57LabelBellSongwriter(s)Irwin LevineL. Russell BrownProducer(s)Hank MedressDave AppelTony Orlando and Dawn singles chronology Candida (1970) Knock Three Times (1970) What Are You Doing Sund...
Igboid language spoken in Nigeria IziIziiRegionEbonyi State, NigeriaNative speakers540,000 (2012)[1]Language familyNiger–Congo? Atlantic–CongoVolta–NigeryeaiIgboidNuclear IgboidIzi–Ezaa–Ikwo–MgboIziLanguage codesISO 639-3izzGlottologizii1239This article contains IPA phonetic symbols. Without proper rendering support, you may see question marks, boxes, or other symbols instead of Unicode characters. For an introductory guide on IPA symbols, see Help:IPA. Izi (Izii, Izz...
BruneiBrooketon Colliery, end of 19th century Rail transport in Brunei did not play an important role during the development of Brunei. Narrow gauge railway of Brooketon Colliery Brooketon Colliery in the sub-district Serasa operated a 2.5 km long narrow gauge railway with the unusual gauge of 711 mm (2 ft 4 in) from the colliery to the deepwater harbour near Muara. Wooden rails were used, until steel rails were laid,[1] so that two 0-4-0 steam locomotives of Andrew Bar...
1980 studio album by Miroslav VitoušFirst MeetingStudio album by Miroslav VitoušReleasedJanuary 1980[1]RecordedMay 1979GenreJazzLength46:51LabelECM 1145ProducerManfred EicherMiroslav Vitouš chronology Guardian Angels(1979) First Meeting(1980) Miroslav Vitous Group(1981) First Meeting is an album by Czech bassist Miroslav Vitouš recorded in May 1979 and released on ECM January the following year. The quartet features reed player John Surman and rhythm section Kenny Kirkland...
Municipality and town in Quetzaltenango, GuatemalaColombaMunicipality and town FlagColombaCoordinates: 14°43′N 91°44′W / 14.717°N 91.733°W / 14.717; -91.733Country GuatemalaDepartment QuetzaltenangoArea • Total83 sq mi (214 km2)Population (2018 census)[1] • Total47,544 • Density580/sq mi (220/km2)Time zoneUTC+6 (Central Time)ClimateAm Colomba is a town, with a population of 57,111 (2023 c...
Suburb of Adelaide, South AustraliaMelrose ParkAdelaide, South AustraliaLooking east along Daws Road. Melrose Park is to the left (north)Melrose ParkCoordinates34°59′24″S 138°34′34″E / 34.990°S 138.576°E / -34.990; 138.576Population2,319 (SAL 2021)[1]Established1989Postcode(s)5039LGA(s)City of MitchamState electorate(s)ElderFederal division(s)Boothby Suburbs around Melrose Park: Edwardstown Clarence Gardens Cumberland Park Edwardstown Melrose P...
Species of bird Eastern wood pewee In Central Park, New York, USA Song recorded in Ontario, Canada Conservation status Least Concern (IUCN 3.1)[1] Scientific classification Domain: Eukaryota Kingdom: Animalia Phylum: Chordata Class: Aves Order: Passeriformes Family: Tyrannidae Genus: Contopus Species: C. virens Binomial name Contopus virens(Linnaeus, 1766) Synonyms Muscicapa virens Linnaeus, 1766 The eastern wood pewee (Contopus virens) is a small tyrant flycatcher from...
1974 film by Robert Altman Thieves Like UsDirected byRobert AltmanScreenplay byJoan TewkesburyCalder WillinghamRobert AltmanBased onThieves Like Us by Edward AndersonProduced byRobert AltmanStarringKeith CarradineShelley DuvallJohn SchuckBert RemsenLouise FletcherTom SkerrittCinematographyJean BoffetyEdited byLou LombardoDistributed byUnited ArtistsRelease date February 11, 1974 (1974-02-11) Running time123 minutesCountryUnited StatesLanguageEnglishBox office$300,000 (US/Canada...
Tegangan sepanjang permukaan (ditunjukan dengan warna kuning) adalah gaya yang dikerjakan oleh bola bagian atas di atas bola bagian bawah, dibagi dengan luas permukaan Jembatan gantung suku Inca di atas sungai Apurimac, contoh aplikasi tegangan mekanis Dalam mekanika, tegangan adalah besaran fisika yang menjelaskan tentang gaya yang timbul di dalam partikel benda yang disebabkan oleh gaya pada partikel benda lainnya. Keberadaan tegangan secara mekanika membuat benda dapat mengalami perubahan ...
العلاقات التشيلية الليبية تشيلي ليبيا تشيلي ليبيا تعديل مصدري - تعديل العلاقات التشيلية الليبية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين تشيلي وليبيا.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: وجه المقارنة تشيلي ليبيا ...
.jpg)
