Лайнус Полінг

Лайнус Полінг
англ. Linus Carl Pauling[1]
Народився	28 лютого 1901(1901-02-28)[2][3]^[…] Портленд, Орегон, США[5][1]
Помер	18 серпня 1994(1994-08-18)[2][3]^[…] (93 роки) Біг Сюр, Каліфорнія, США[6][1]^[…] ·рак простати[7][1]
Місце проживання	Корвалліс Біг Сюр Лейк-Освіго
Країна	США[8][1][9]
Діяльність	хімік, фізик, есперантист, викладач університету, біохімік, антивоєнний активіст, кристалограф, біофізик, інвестиційний активіст
Alma mater	Каліфорнійський технологічний інститут (1925)[10] Орегонський державний університет (червень 1922)
Галузь	квантова хімія[1], біохімія[1] і фізична хімія[1]
Заклад	Каліфорнійський технологічний інститут[1] інститут Лінуса Полінґа^d[1] Університет Каліфорнії в Сан-Дієго Стенфордський університет Орегонський державний університет
Посада	професор
Науковий ступінь	Бакалавр наук в хімічній інженерії^d[11] (червень 1922)
Науковий керівник	Roscoe G. Dickinson^d і Річард Ч. Толмен
Вчителі	Арнольд Зоммерфельд
Відомі учні	Мартін Карплус Jerry Donohue^d
Аспіранти, докторанти	Мартін Карплус Вільям Нанн Ліпском Tang Youqi^d[12] Lawrence O. Brockway^d[12] Edgar Bright Wilson^d[12] Matthew Meselson^d[12] Kurt Mislow^d[12] James Holmes Sturdivant^d[12] James Lynn Hoard^d[12] David Harker^d[12] Arthur B. Pardee^d[12] Max Tofield Rogers^d[12] Harvey A. Itano^d[12] David Powell Shoemaker^d[12] George Alexander Feigen^d[12] Joseph Kraut^d[12] Walter Barclay Kamb^d[12] Gary Felsenfeld^d[12] Phillip Alfred Vaughan^d[12] Edwin Nichols Lassettre^d[12] John Y. Beach^d[12] James D. McCullough^d[12] Robert Eugene Rundle^d[12] Leonard S. Lerman^d[12]
Членство	Лондонське королівське товариство[1] Американське філософське товариство[1] Баварська академія наук[1] Національна академія наук США[1] International Academy of Quantum Molecular Science^d[1] Французька академія наук[1] Американська академія мистецтв і наук[1] Академія наук СРСР[1] Королівське товариство Единбурга[1] Леопольдина[1] Паризька медична академія[1] Польська академія наук
У шлюбі з	Ава Гелен Полінґ^d[1][13]
Діти	Пітер Полінґ^d
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1926) ACS Award in Pure Chemistry^d (1931) Irving Langmuir Award in Chemical Physics^d (1931) Медаль Вільяма Ніколса (1941) Сілліманівські меморіальні лекції (1945) медаль Вілларда Гіббза (1946) медаль Деві (1947) Liversidge Award^d (1948) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (27 травня 1948) doctor honoris causa from the University of Paris^d (27 листопада 1948) doctor honoris causa from the University of Toulouse^d (1949) honorary doctorate of the University of Montpellier^d (1958) Гуманіст року^d (1961) премія миру імені Ганді^d (1962) Грант Ґуґґенгайма (1965) премія Лайнуса Полінга (1966) медаль Рьоблінга^d (1967) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1977) NAS Award in Chemical Sciences^d (1979) медаль Прістлі (1984) медаль Лавуазьє^d (1986) George C. Pimentel Award in Chemical Education^d (1987) премія Толмена^d (1990) Каліфорнійська зала слави^d (2008) Член Американської академії мистецтв і наук член Американського фізичного товариства^[d] член Королівського товариства Единбурга^d премія Піонерів хімії^d
Автограф
Особ. сторінка	scarc.library.oregonstate.edu/digitalresources/pauling/
Висловлювання у Вікіцитатах  Лайнус Полінг у Вікісховищі

Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; 28 лютого 1901 — 19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.

Життєпис

Ранні роки

Полінг-випускник Стенфорда. 1922 р.

Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками.

Навчання й одруження

Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Орегонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися.

Перебування в Європі

1926 року Полінг перебрався зі Сполучених Штатів в Західну Європу, де вдосконалював власні знання з хімії. Спілкувався в європейськими науковцями, серед яких були майбутні корифеї світової науки 20 століття — Нільс Бор, Арнольд Зоммерфельд, Ервін Шредінгер. Це збагатило досвід молодого науковця і методики його досліджень. Він жваво цікавився природою хімічних зв'язків і структурою молекул. На той час працював у галузі неорганічної хімії, особливо структури силікатів.

Наприкінці 1930-х років він оприлюднив книгу «The Nature of Chemical Bond and the Structure of Molecules and Crystals» (перше видання — 1939 року). Видання помітили, переклали на декілька мов. Значущість видання була настільки явною, що викладене Полінгом лягло в основу численних курсів неорганічної і органічної хімії. Був зроблений і переклад на російську М. Е. Дяткиною під редакцією Я. К. Сиркина^[14], хоча авторську назву в СРСР скоротили.

Фінансова підтримка Фонду Рокфелера

Лайнус Полінг, видання якого отримали всесвітнє визнання хіміків, почав користуватися фінансовою підтримкою Фонду Рокфелера. Це надало можливість перейти до досліджень в біохімії (Полінг почав вивчати комплексні молекули в живих істотах). Так він наблизився до вивчення проблем здоров'я людини, нормальної фізіології і навіть профілактики деяких захворювань. Вивчав молекули білків та їх структура.

Ще з 1922 року він працював в Каліфорнійському технологічному інституті, а з 1931 року — став там професором, а згодом і завідувачем кафедри хімії.

У роки Другої світової війни

З початком Другої світової війни науковець був вимушений перейти до інших досліджень на користь військового протистояння США та Японії й нацистської Німеччини. Полінга призначено науковим консультантом при уряді Сполучених Штатів. Він брав участь у створенні палива для ракет у державній ракетній програмі флоту США й у синтезі деяких вибухових речовин. Мав непересічне значення його внесок в створення синтетичного замінника крові для швидкого рятування поранених з великою крововтратою.

Уряд США не проігнорував внеску Полінга — президент Гаррі Трумен винагородив його медаллю «За заслуги» після закінчення Другої світової війни.

Вигнанець Полінг

На світогляд і наукові дослідження винятково обдарованого хіміка вплинули вибухи атомної зброї, які здійснили в серпні 1945-го Сполучені Штати в японських містах Хіросіма та Нагасакі. На думку Полінга, військової необхідності наносити удари по цим містам не було. Уряд США яскраво продемонстрував потенціал своєї військової могутність, перш за все, СРСР й ще непереможеній тоді остаточно Японії. Розпочалися дві нові епохи — доба Атомної зброї і трохи перегодом — «Холодна війна» з колишнім військовим союзником в особі СРСР, який сам активно підтримав холодну війну.

Полінг почав вивчати наслідки атомних вибухів і дійшов висновку, що небезпечні і сам вибух, і його наслідки через тривалі радіоактивні опади та ізотопи. Останні включались в харчові ланцюжки і питну воду, накопичувались в тканинах тварин і людей й обумовлювали розлади, хвороби і виникнення небезпечних генетичних змін у нащадках. Полінг швидко усвідомив початок катастрофічних наслідків неконтрольованого розповсюдження атомної зброї на планеті, тим паче в руках політиків-невігласів і у агресивних урядів.

Він не один був такий. Занепокоєння мали і Нільс Бор, і Альберт Ейнштейн, та інші науковці-провидці. Останні й створили Надзвичайний комітет науковців-ядерників, який очолив Альберт Ейнштейн. Висновки про небезпеку атомної зброї почали оприлюднювати і урядам, і світовій спільноті. У Сполучених Штатах цих науковців почали вважати не-патріотами, потім аутсайдерами. Радикально налаштованим вважали й Лайнуса Полінга, ігноруючи і його патріотичний внесок в роки війни, і його наукові досягнення, що сприяли престижу США як держави. 1946 року він увійшов до складу Надзвичайного комітету науковців і теж стає аутсайдером в країні. Ним гостро зацікавились спецслужби і перевіряли на причетність до комуністів. Полінгу заблокували виїзд за кордон Сполучених Штатів і відмовили у видачі закордонного паспорта, бо його миротворча діяльність була розцінена як антидержавна.

Але Полінг наполягав на отриманих ним власних результатах і разом із дружиною зібрав одинадцять тисяч (11 000) підписів науковців під протоколом протесту проти випробувань атомної зброї. 1958 року цей протокол Полінг передав в ООН. Полінгу не простили спротиву тогочасній політиці США і урізали фінансування його наукових досліджень. Але мала успіх і тривала, багаторічна роз'яснювальна позиція науковців і самого Полінга. Лише 1963 року була підписана міжнародна угода (США, Велика Британія, СРСР) про заборону випробувань ядерної зброї над землею. Ще 1954 року Полінг отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Тепер його номінували на отримання Нобелівської премії миру 1962 року за вагомий внесок у збереження миру.

У Сполучених Штатах не забули багаторічного протестувальника. У Каліфорнійському технологічному інституті його не вітали з отриманням другої нобелівської премії, а журнал «Life» навіть надрукував статтю, де цю премію назвали «образою» з боку Нобелівського комітету Норвегії. Тепер настала черга відповісти Полінгу, якого зробили вигнанцем. Полінг покинув Каліфорнійський технологічний інститут, де пропрацював сорок два роки. Він перебрався в Санта-Барбару, де працював професором у Центрі досліджень демократичних інститутів.

Період 1950-1960-х рр

Полінга часто вважають найвидатнішим хіміком XX-го століття.^{[джерело?]} Він почав використання квантової механіки у хімії (квантова механіка може, в принципі, описати всю хімію та молекулярну біологію), і в 1954 році був нагороджений Нобелівською премією з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Він також зробив важливий внесок в кристалографію та визначення структури білків, та був одним із засновників молекулярної біології. Він близько підійшов до визначення структури «подвійної спіралі» ДНК 1953 року, хоча Джеймс Ватсон і Френсіс Крік випередили його. Полінг був дуже багатобічним ученим, який зробив вагомий внесок у таких галузях як неорганічна та органічна хімія, металургія, імунологія, анестезіологія, психологія, радіоактивний розпад та вплив радіації на людину, на додаток до основних робіт з квантової механіки і молекулярної біології.

Полінг отримав Нобелівську премію миру 1962 року за свою кампанію проти наземних ядерних випробувань, і був єдиною людиною, яка отримала дві неподілені Нобелівські премії — тобто жодна з його премій не була розділена з іншою особою, хоча по дві премії отримали ще кілька людей: Марія Кюрі (фізика і хімія), Джон Бардін (фізика) і Фредерик Санґер (хімія). Пізніше він активно просував ідею збільшення споживання вітаміну C та деяких інших необхідних речовин. Він узагальнив свої ідеї в концепції ортомолекулярної медицини^[en], яка все ще вважається нетрадиційною з погляду більшості медиків. Він популяризував свої ідеї та дослідження в кількох успішних, але суперечливих книгах, які пояснюють його ідеї щодо використання вітаміну C й ортомолекулярної медицини.

Наукові праці

• Pauling, L. The Nature of the Chemical Bond. Cornell University Press ISBN 0-8014-0333-2
  • Manuscript notes and typescripts (clear images) [Архівовано 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
• Pauling, L. Vitamin C, the Common Cold and the Flu (W.H. Freeman and Company) ISBN 0-7167-0360-2
• Cameron E. and Pauling, L. Cancer and Vitamin C: A Discussion of the Nature, Causes, Prevention, and Treatment of Cancer With Special Reference to the Value of Vitamin C (Camino Books) ISBN 0-940159-21-X
• Pauling, L. How to Live Longer and Feel Better (Avon Books) ISBN 0-380-70289-4
• Pauling, L. Linus Pauling On Peace — A Scientist Speaks Out on Humanism and World Survival (Rising Star Press) ISBN 0-933670-03-6
• Pauling, L. General Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-65622-5
• A Lifelong Quest for Peace with Daisaku Ikeda
• Pauling, L. The Architecture of Molecules
• Pauling, L. No More War!
• Abram Hoffer and Pauling, L. Healing Cancer. Complementary Vitamin & Drug Treatments (CCNM Press Inc.)

Інститут Лайнуса Полінга

В останні роки він працював в галузі так званої ортомолекулярної медицини (під ортомолекулярною він розумів нормальну, оздоровчу). З цією метою за сприяння науковця і був заснований Інститут ортомолекулярної медицини в Каліфорнії. Через деякий час інститут отримав нову назву — Науково-дослідний інститут науки і медицини імені Лайнуса Полінга.

Полінг помер 1994 року у віці 93 роки. Інститут науки і медицини переводять в Орегон. На базі Орегонського державного інституту він отримав назву Інститут Лайнуса Полінга. Кожні два роки інститут дає нагороди в 50 000 доларів (на 2007 рік) за дослідження в галузі оздоровчих відкриттів, лікування вітамінів і мінералів, дієтології тощо.

Вшанування

• Ім'ям Полінга названо астероїд.
• В Орегоні існує Інститут Лайнуса Полінга, де зберігають рукописи науковця і роблять їх доступними для вивчення і аналізу.
• Півфігура хіміка в актовому залі ЛНУ ім. І. Франка, скульптор — Олександр Гав'юк.

Див. також

• Електронна теорія хімічного зв'язку
• Теорія вигнутого хімічного зв'язку

Примітки

1. Biography: Historical & Celebrity Profiles // Biography.com — 2014.
   d:Track:Q28025983
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
5. Linus Pauling, Obituary // The Daily Telegraph / C. Evans — London: 1994. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
   d:Track:Q61959516d:Track:Q84d:Track:Q192621
6. http://muse.jhu.edu/journals/biography/v019/19.4.article.html
7. The Vitamin Myth: Why We Think We Need Supplements / J. Goldberg — 2013. — ISSN 1072-7825; 2151-9463
   d:Track:Q6176005d:Track:Q1542536
8. Вейд Н. Twists in the Tale of the Great DNA Discovery — Нью-Йорк таймс, 2011.
   d:Track:Q7026367d:Track:Q9684
9. LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2013.
   d:Track:Q953058d:Track:Q1798125
10. Полінг Л. The Determination With X-Rays of the Structures of Crystals, Dissertation (Ph.D.) — 1925.
    d:Track:Q51755190d:Track:Q48983
11. Internet Archive — 1996.
    d:Track:Q461
12. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
13. Dunitz J. D. Obituary: Linus Carl Pauling, 28 February 1901 - 18 August 1994 // Biogr. Mem. Fellows R. Soc. / J. T. Stuart — The Royal Society, 1996. — ISSN 0080-4606; 1748-8494
    d:Track:Q4914871d:Track:Q1530532d:Track:Q1677006
14. Паулинг Л. Природа химической связи. — Госхимиздат, 1947

Посилання

• Linus Pauling Online [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.] a Pauling portal created by Oregon State University Libraries
• Francis Crick: The Impact of Linus Pauling on Molecular Biology (transcribed video from the 1995 Oregon State University symposium) [Архівовано 20 вересня 2012 у Wayback Machine.]