Виключаючи: симптоми, ознаки та відхилення від норми, що виявлені при клінічних та лабораторних дослідженнях, не класифіковані в інших рубриках (R00-R99)
(F00-F09) Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади[Примітки 1]
Делірій, не викликаний алкоголем та іншими психотропними речовинами[Примітки 16]
Включаючи: гострий або підгострий мозковий синдром, гострий або підгострий стан сплутаності свідомості (неалкогольної етіології), гострий або підгострий інфекційний психоз, гостру або підгостру органічну реакцію[en], гострий або підгострий психоорганічний синдром
Виключаючи: білу гарячку, алкогольну або неуточнену (F10.4)
Інші психічні розлади, спричинені ураженням чи дисфункцією головного мозку або внаслідок соматичної хвороби[Примітки 18]
Виключаючи: пов'язані з делірієм (F05.-), пов'язані з деменцією, класифікованої у рубриках F00-F03, внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин (F10-F19)
Параноїдний та параноїдно-галюцинаційний органічний стан
Шизофреноподібний психоз при епілепсії
Виключаючи: гострі та транзиторні психотичні розлади (F23.-), стійкі розлади марення (F22.-), психотичні розлади, викликані лікарськими засобами (F11-F19 із загальним четвертим знаком .5), шизофренію (F20.-)
Виключаючи: амнестичний розлад, викликаний вживанням алкоголю або іншої психоактивної речовини (F10-F19, із загальним четвертим знаком .6); амнезію БДВ (R41.3); антероградну амнезію (R41.1); ретроградну амнезію (R41.2); неалкогольний органічний амнестичний синдром (F04); амнезію після нападу епілепсії (G40.-)
Виключаючи: дисоціативні розлади (F44.-); висмикування волосся (F98.4); лепет (F80.0); шепелявість (F80.8); оніхофагію (F98.8); психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з розладами чи хворобами, класифікованими в інших рубриках (F54); сексуальні дисфункції, не обумовлені органічним порушеннями або хворобами (F52.-); смоктання пальців (F98.8); тики (у дитячому та підлітковому віці) (F95.-); синдром Туретта (F95.2); трихотіломанію (F63.3)
Виключаючи: звичне надмірне вживання алкоголю або психоактивних речовин (F10-F19) та розлад потягів і звичок, які стосуються сексуальної поведінки (F65.-)
Виключаючи: пристрасть до азартних ігор осіб з маніакальним епізодом (F30.-), схильність до азартних ігор та парі БДВ (Z72.6) та схильність до азартних ігор при дисоціативному розладі особистості (F60.2)
Виключаючи: підпал, який здійснений дорослою людиною з дисоціативним розладом особистості (F60.2); підпал, який здійснений при інтоксикації алкоголем або психоактивною речовиною (F10-F19, із загальним четвертим знаком .0); підпал, як привід для спостереження за особою з підозрою на психічний розлад (Z03.2); підпал, який здійснений при розладах поведінки (F91.-); підпал, який здійснений при органічних психічних розладах (F00-F09); підпал, який здійснений при шизофренії (F20.-)
Виключаючи: депресивний розлад з крадіжками (F31-F33), органічні психічні розлади (F00-F09), пограбування магазину, як привід для спостереження за особою з підозрою на психічний розлад (Z03.2)
Виключаючи: розлади вимовної артикуляції, спричиненої афазієюБДВ (R47.0); розлади вимовної артикуляції, спричиненої апраксією (R48.2); розлади вимовної артикуляції, внаслідок втрати слуху (H90-H91); розлади вимовної артикуляції, спричиненої розумовою відсталістю (F70-F79); розлади вимовної артикуляції, асоційоване з розвитком розладу мови експресивного типу (F80.1); розлади вимовної артикуляції, асоційоване з розвитком розладу мови рецептивного типу (F80.2)
Пов'язана з розвитком дисфазія та афазія експресивного типу
Виключаючи: набуту афазію з епілепсією [синдром Ландау — Клефнера] (F80.3); дисфазію та афазію БДВ (R47.0); пов'язану з розвитком дисфазію або афазію рецептивного типу (F80.2); елективний мутизм (F94.0); розумову відсталість (F70-F79); первазивні розлади розвитку (F84.-)
Виключаючи: набуту афазію з епілепсією [синдром Ландау — Клефнера] (F80.3), аутизм (F84.0-F84.1), дисфазію та афазію БДВ (R47.0); пов'язану з розвитком дисфазію або афазію експресивного типу (F80.1); елективний мутизм (F94.0); мовну затримку внаслідок втрати слуху (H90-H91); розумову відсталість (F70-F79)
Виключаючи: аграфіюБДВ (R48.0); труднощі спелінгування пов'язані з розладом читання (F81.0); труднощі спелінгування внаслідок недостатнього навчання (Z55.8)
Виключаючи: акалькулію БДВ (R48.8); труднощі розрахунку, пов'язані з розладом читання або спелінгування (F81.3); труднощі розрахунку внаслідок недостатнього навчання (Z55.8)
Виключаючи: порушення ходи та рухливості (R26.-), порушення координації (R27.-), вторинне порушення координації по відношенню до розумової відсталості (F70-F79)
Виключаючи: розлади настрою [афективні] (F30-F39); розлади психологічного розвитку загального характеру (F84.-); шизофренію (F20.-); розлади поведінки, пов'язані з емоційними розладами (F92.-); розлади поведінки, пов'язані з гіперкінетичними розладами поведінки (F90.1)
Виключаючи: розлади настрою [афективні] (F30-F39), невротичні розлади (F40-F48), фобічні тривожні розлади в дитячому віці (F93.1), соціальні тривожні розлади в дитячому віці (F93.2)
Виключаючи: розлади психологічного розвитку загального характеру (F84.-), шизофренію (F20.-), специфічні розлади мовлення та мови (F80.-), минущий мутизм в рамках остраху самотності в дитячому віці (F93.0)
Виключаючи: синдром Аспергера (F84.5); Порушення, що виявляються в розгальмованості поведінки в дитячому віці (F94.2); синдром жорстокого поводження (T74.-); нормальна варіація в структурі селективної прихильності; сексуальне або фізичне насильство в дитинстві, що приводить до психосоціальних проблемам (Z61.4-Z61.6)
Виключаючи: синдром Аспергера (F84.5), госпіталізм у дитячому віці (F43.2), гіперкінетичні розлади (F90.-), порушення здатності пристосовуватися в дитячому віці (F94.1)
Виключаючи: неврогенну анорексію та інші розлади, пов'язані із споживанням їжі (F50.-), труднощі годовування та введення їжі (R63.3), проблеми годовування новонароджених (P92.-), спотворення смаку у новонароджених та дітей (F98.3)
Виключаючи: аномальні мимовільні рухи (R25.-); порушення функцій руху органічного походження (G20-G25); оніхофагію (F98.8); колупання в носі (F98.8); стереотипії, які є частиною більш глибокого психічного захворювання (F00-F95); смоктання пальців (F98.8); тики (F95.-); трихотіломанію (F63.3)
↑Цей блок включає в себе ряд психічних розладів, згрупованих разом у зв'язку з наявністю явних етіологічних факторів, а саме причиною цих розладів є хвороби головного мозку, травма головного мозку або інсульт, що ведуть до церебральної дисфункції. Дисфункція може бути первинною (як при хворобах, травмахголовного мозку та інсультах, безпосередньо або вибірково вражаючих головний мозок) і вторинною (як при системних захворюваннях або порушеннях, коли головний мозок залучається в патологічний процес поряд з іншими органами та системами).
Деменція [слабоумство] (F00-F03) є синдром, зумовлений ураженням головного мозку (зазвичай хронічного[en] чи прогресуючого характеру), при якому порушуються багато вищих кіркових функцій, включаючи пам'ять, мислення, орієнтацію, розуміння, рахунок, здатність до навчання, мову та судження. Свідомість не затьмарена. Зниження пізнавальної функції зазвичай супроводжується, а іноді передує погіршенням контролю над емоціями, соціальною поведінкою або мотивацією. Цей синдром відзначається при хворобі Альцгеймера, при цереброваскулярних хворобах та при інших станах, первинно або повторно вражаючих головний мозок.
При необхідності ідентифікувати первісне захворювання використовують додатковий код.
↑Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною хворобою головного мозку невідомої етіології з характерними нейропатологічними та нейрохімічними проявами. Хвороба звичайно починається непомітно і повільно, але неухильно прогресує протягом декількох років.
↑Деменція при хворобі Альцгеймера, яка розпочалася у віці до 65 років, порівняно швидко прогресуюча та характеризується вираженими різними розладами вищих кіркових функцій.
↑Деменція при хворобі Альцгеймера, яка розпочалася у 65-річному віці і пізніше (зазвичай в 70 років і більше), повільно прогресуюча і характеризується вираженим порушенням пам'яті як основним симптомом.
↑Включає випадки, що характеризуються наявністю анамнезії гіпертензії та ішемічних деструктивних вогнищ у глибоких шарах білої речовини півкуль мозку. Кора мозку зазвичай збережена, і це контрастує з клінічною картиною деменції при хворобі Альцгеймера.
↑Випадки деменції, пов'язані (або імовірно пов'язані) з причинами, які не відносяться ні до хвороби Альцгеймера, ні до цереброваскулярних захворювань. Хвороба може починатися в будь-якому віці, однак рідше в старечому віці.
↑Прогресуюча деменція, яка починається в середньому віці, характеризується ранніми, повільно прогресуючими змінами характеру та соціальною деградацією, зниженням інтелекту, пам'яті та розмовної функції разом із байдужістю, ейфорією та іноді екстрапірамідними явищами.
↑Прогресуюча деменція з обширною неврологічною симптоматикою, зумовленою специфічними змінами нервової системи, які, як припускають, викликаються трансмісивним агентом. Зазвичай починається в середньому або похилому віці, хоча може розвиватися і в будь-якому іншому зрілому віці. Перебіг підгострий, смерть настає через 1-2 роки.
↑Деменція, яка розвивається як один із проявів обширної дегенерації мозку. Це порушення успадковується за аутосомно-домінантним типом. Симптоми ураження з'являються, як правило, на третьому або четвертому десятилітті життя. Повільно прогресуюча хвороба призводить до смерті зазвичай через 10-15 років.
↑Деменція, яка розвивається в процесі перебігу хвороби Паркінсона. Яких-небудь особливих характерних клінічних ознак не має.
↑Деменція, яка розвивається в процесі перебігу хвороби, викликаної ВІЛ, за відсутності інших супутніх захворювань або станів, крім інфекції ВІЛ, якими можна було б пояснити клінічну картину.
↑Синдром, який характеризується вираженим погіршенням пам'яті на недавні та давні події, зі збереженням здатності до найближчих спогадам, зниженням здатності вивчати новий матеріал і порушенням орієнтації в часі. Характерною особливістю можуть бути конфабуляції, однак сприйняття та інші пізнавальні функції, включаючи інтелект, зазвичай збережені. Прогноз залежить від перебігу основного захворювання.
↑Екологічно неспецифічний органічний церебральний синдром, який характеризується одночасним порушенням свідомості та уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, психомоторного поведінки, емоцій, циклічності сну і неспання. Тривалість стану варіюється, і ступінь тяжкості коливається від середньої до дуже важкої.
↑Стан, який відповідає вищезазначеним критеріям, але розвивається у процесі деменції (F00-F03).
↑У дану рубрику включені змішані стани, причинно пов'язані з мозковими порушеннями, зумовленими первинною хворобою головного мозку, системним захворюванням, вдруге вражаючим головний мозок, впливом екзогеннихтоксичних речовин або гормонів, ендокринними розладами або іншими соматичними захворюваннями.
↑Розлад зі стійкими або рецидивуючимигалюцинаціями, зазвичай зоровими та слуховими, які виникають при ясній свідомості і можуть (не завжди) усвідомлюватися хворим як такі. Може відзначатися маячне трактування галюцинацій, але марення не домінує в клінічній картині; розуміння навколишнього може бути збережено.
↑Розлад з ослабленням (ступор) або збільшенням (збудження) психомоторної активності, асоційоване з кататонічними симптомами. Крайні прояви психомоторних порушень можуть чергуватися.
↑Розлад, при якому в клінічній картині переважає постійна або рецидивуюча маячня. Маячня може супроводжуватися галюцинаціями. Можуть відзначатися деякі симптоми, що змушують думати про шизофренію, такі, як химерні галюцинації або розлад мислення.
↑Розлади, які характеризуються змінами настрою або афекту, зазвичай супроводжуються змінами загального рівня активності, депресією, гіпоманією, манією або біполярними станами (F30-F38), але виникають як наслідок органічного захворювання.
↑Розлад, який характеризується основними рисами генералізованого тривожного розладу (F41.1) або панічного розладу (F41.0) або їх поєднанням, але яке виникло як наслідок органічного порушення.
↑Розлад, який характеризується частковою або повною втратою нормальної інтеграції між пам'яттю на минуле, усвідомленням себе як особистості, безпосередніми відчуттями та контролем за рухом тіла (F44.-), але виникло як наслідок органічного порушення.
↑Порушення, які характеризується зниженням пам'яті, труднощами навчання, зниженою здатністю концентруватись на виконанні якого-небудь завдання на тривалий час. Часто має місце виражене відчуття психічної втоми при спробі вирішити розумову задачу; навчання новому представляється суб'єктивно важким, навіть коли об'єктивно воно успішно. Жоден з цих симптомів не є настільки вираженим, щоб можна було діагностувати деменцію (F00-F03) або делірій (F05.-). Цей діагноз повинен ставитися тільки у зв'язку з уточненням соматичним порушенням, він не повинен ґрунтуватися тільки на наявність будь-яких психічних або поведінкових розладів, класифікованих в рубриках F10-F99. Розлад може передувати широкому спектру інфекційних та соматичних хвороб (як церебральних, так і системних), супроводжувати їх або слідувати за ними, але при цьому не обов'язково повинні бути присутніми безпосередні ознаки залучення в процес головного мозку. Даний розлад може бути віддиференціюваний від постенцефалітичного синдрому (F07.1) та постконтузійного синдрому (F07.2) за його відмінною від них етіології, більш обмеженого спектра переважно слабко виражених симптомів і зазвичай нетривалим перебігом.
↑Зміна особистості та поведінки може бути залишковим явищем або супутнім порушенням при хворобі, пошкодженні дисфункції головного мозку.
↑Порушення, які характеризується значною зміною звичних моделей преморбідної[en] поведінки хворого, включаючи вираження емоцій, потреб та спонукань. Клінічну картину можуть доповнювати зниження когнітивних та розумових функцій, а також сексуальні зміни.
↑Залишкові неспецифічні та різноманітні зміни поведінки, які супроводжують період одужання після перенесеного вірусного[en] або бактеріальногоенцефаліту. Принципова відмінність цього розладу від розладів особистості органічної природи полягає в оборотності процесу.
↑Синдром, який розвивається після травми голови (зазвичай досить важкою, з втратою свідомості) та включає різні симптоми, такі, як головний біль, запаморочення, стомлюваність, дратівливість, труднощі в зосередженні і вирішенні розумових завдань, зниження пам'яті, безсоння і понижена стійкість до стресу, емоційного збудження і алкоголю.
↑Цей блок включає в себе шизофренію як найбільш важливу складову частину групи, шизотиповий розлад, стійкі маячні розлади та велику групу гострих і минущих психотичних розладів. Шизоафективні розлади були залишені в цьому блоці, незважаючи на їх суперечливий характер.
↑Шизофренічні розлади зазвичай характеризуються істотними та характерними спотвореннями мислення і сприйняття, а також неадекватними афектами. Ясна свідомість та інтелектуальні здібності зазвичай зберігаються, хоча з часом може мати місце певне зниження пізнавальних здібностей. Найважливіша психопатологічна симптоматика включає відчуття відображення думок (відлуння), вкладання чужої або викрадення власної думки, передачі думки на відстань; маячне сприйняття та марення контролю ззовні; інертність; слухові галюцинації, які коментують або обговорюють хворого в третій особі; хаотичність думок та симптоми негативізму.
Перебіг шизофренічних розладів може бути тривалим або епізодичним з прогресуванням або стабільністю порушень; це може бути один або кілька епізодів хвороби з повною або неповною ремісією. При наявності великої депресивної або маніакальної симптоматики діагноз шизофренії не слід ставити до тих пір, поки не буде ясно, що шизофренічна симптоматика передувала афектним порушенням. Не слід діагностувати шизофренію і при наявності очевидної хвороби мозку, а також протягом наркотичної інтоксикації або абстиненції. Аналогічні розлади, які розвиваються при епілепсії або інших хворобах головного мозку, слід кодувати рубрикою F06.2, а якщо їх виникнення пов'язане з вживанням психоактивних речовин, рубриками F10-F19 із загальним четвертим знаком .5.
↑Параноїдна форма шизофренії, при якій в клінічній картині домінує відносно стійке, часто параноїдне марення, звичайно супроводжується галюцинаціями, особливо слуховими, та розлади сприйняття. Розлади емоцій, волі, мови та кататонічні симптоми відсутні або відносно слабко виражені.
↑Форма шизофренії, при якій домінують афективні зміни. Марення та галюцинації поверхові й фрагментарні, поведінка безглузда і непередбачувана, зазвичай кривляння. Настрій мінливий та неадекватний, мислення дезорганізоване, мова нескладна. Є тенденція до соціальної ізоляції. Прогноз зазвичай несприятливий внаслідок швидкого наростання «негативних» симптомів, особливо афективного уплощення[en] та втрати волі. Гебефренію слід діагностувати тільки в підлітковому та юнацькому віці.
↑У клінічній картині кататонічної шизофренії домінують чергуючі психомоторні порушення полярного характеру, такі, як коливання між гіперкінезом та ступором або автоматичним підпорядкуванням та негативізмом. Скуті пози можуть зберігатися протягом тривалого часу. Примітною особливістю стану можуть бути випадки різкого збудження. Кататонічні прояви можуть поєднуватися зі сноподібним (онейроїдним) станом з яскравими сценічними галюцинаціями.
↑Психотичний стан, який відповідає основним діагностичним критеріям шизофренії, але не відповідає будь-якій її формі, класифікованій в підрубриках F20.0-F20.2, або проявляє риси більш ніж однієї з вищевказаних форм без яскраво вираженого переважання специфічного комплексу діагностичних характеристик.
↑Депресивний епізод, який може бути тривалим, що виникає як наслідок захворювання на шизофренію. Деякі симптоми шизофренії («позитивні» або «негативні») все ще повинні бути присутніми, але вони вже не домінують в клінічній картині. З цими депресивними станами пов'язаний підвищений ризик самогубства. Якщо у пацієнта вже не виявляються які-небудь симптоми шизофренії, слід ставити діагноз депресивного епізоду (F32.-). Якщо симптоми шизофренії все ще яскраві та чіткі, слід ставити діагноз відповідного типу шизофренії (F20.0-F20.3).
↑Хронічна стадія в розвитку шизофренічного захворювання, при якій мав місце явний перехід від ранньої стадії до пізньої, яка характеризується тривалими (хоча і не обов'язково необоротними) «негативними» симптомами, такими, як психомоторна загальмованість[en]; низька активність; емоційна притупленность; пасивність та брак ініціативи; бідність змісту промови; бідність невербальних взаємодій за допомогою міміки, виразу очей, інтонацій та поз[en]; зниження турботи про себе[en] та скудність соціальних дій.
↑Розлад, при якому спостерігається непомітний, але прогресуючий розвиток дивної поведінки, нездатності задовольняти вимогам суспільства та зниження всіх видів діяльності. Характерні негативні риси залишкової шизофренії (наприклад, притуплення афекту та втрата волі) розвиваються без будь-яких явних попередніх психотичних симптомів.
↑Розлад, який характеризується ексцентричною поведінкою, аномаліями мислення та емоційних реакцій, схожими на ті, які мають місце при шизофренії, однак виразні та характерні для шизофренії порушення не виявляються ні на якій стадії хвороби. Симптоми можуть включати холодність або неадекватність емоційних реакцій, дивну або ексцентричну поведінку, схильність до соціальної ізоляції, параноїдні або незвичайні ідеї, які не доходять до явно вираженого марення, хворобливу нав'язливість, порушення мислення та розлади сприйняття, рідкісні минущі квазіпсихотичні епізоди з вираженими ілюзорними відчуттями, слуховими або іншими галюцинаціями, маячними ідеями, що зазвичай виникають без видимих причин. Відсутня визначеність початку хвороби та її розвитку, а її перебіг зазвичай такий же, як і при розладі особистості.
↑Включають ряд розладів, при яких стійкі марення є єдиним або найбільш характерним клінічним симптомом і які не можуть бути класифіковані як органічні, шизофренічні або афективні. Маячні розлади, які тривали менше декількох місяців, слід позначати, хоча б тимчасово, рубрикою F23.-.
↑Розлад, який характеризується розвитком єдиної картини марення або серії пов'язаних картин марення, які зазвичай стійкі, а іноді довічно. Зміст марення або серії картин марення надзвичайно варіабельні[en]. Абсолютно несумісними з цим діагнозом є чіткі та стійкі слухові галюцинації[en] (голоси), шизофренічні симптоми, такі, як марення контролю ззовні, та виражена емоційна притупленість, а також явні ознаки захворювання мозку. Однак наявність випадкових або перехідних слухових галюцинацій, особливо у хворих похилого віку, не виключає справжнього діагнозу за умови, якщо вони не є типово шизофренічними і складають тільки невелику частину загальної клінічної картини.
↑Розлади, при яких одна або декілька картин марення супроводжуються стійкими галюцинаторними голосами або шизофренічними симптомами, які не вкладаються в діагноз шизофренії (F20.-).
↑Різнорідна група порушень, які характеризуються гострим початком психотичних симптомів, таких, як марення, галюцинації та розлади сприйняття, і важким порушенням звичайної поведінки. Під гострим початком розуміють швидко наростаючий розвиток (протягом двох тижнів або менш) ясно вираженої аномальної клінічної картини. Очевидна органічна причина цих порушень відсутня. Часто відзначаються розгубленість та здивування, але дезорієнтація в часі, місці та оточенні не настільки стійка і важка, щоб можна було діагностувати делірій органічної етіології F05.-. Повне одужання зазвичай настає протягом декількох місяців, часто протягом декількох тижнів або навіть днів. Якщо ці порушення приймають стійкий характер, необхідно буде змінити класифікаційну рубрику цього стану. Описаний розлад може бути пов'язаний (не завжди) з гострим стресом, під яким розуміють стресові ситуації, що мали місце за один-два тижні до початку розладу.
↑Гострий психотичний розлад, при якому галюцинації, марення або розлад сприйняття безсумнівні, але надзвичайно різноманітні, змінюються кожен день або навіть час від часу. Крім того, часто має місце емоційна нестійкість з вираженими минущими відчуттями щастя, екстазу або тривоги, дратівливості. Поліморфізм та нестабільність характерні для всієї клінічної картини, і психотичні ознаки не підтверджують діагноз шизофренії (F20.-). Ці розлади часто починаються раптово, швидко (протягом декількох днів) розвиваються та нерідко настільки ж швидко згасають, не повторюючись в подальшому. Якщо вищевказана симптоматика стійка, діагноз слід змінити на хронічний маячний розлад (F22.-).
↑Гострий психотичний розлад з поліморфною та нестійкою клінічною картиною, описаної у підрубриці F23.0; однак, незважаючи на цю нестабільність, в більшості випадків присутній ряд симптомів шизофренії. Якщо шизофренічна симптоматика стійка, діагноз повинен бути змінений на шизофренію (F20.-).
↑Гострий психотичний розлад, при якому психотичні симптоми відносно стабільні та відповідають діагнозу шизофренії, але зберігаються до одного місяця. Поліморфні нестійкі риси, описані у підрубриці F23.0, відсутні. Якщо шизофренічна симптоматика стійка, діагноз слід змінити на шизофренію (F20.-).
↑Гострі психотичні розлади, при яких основними клінічними рисами є відносно стабільне марення або галюцинації, однак які не дозволяють діагностувати шизофренію (F20.-). Якщо марення стійке, діагноз слід змінити на хронічний маячний розлад (F22.-).
↑Будь-які інші уточнені гострі психотичні розлади, що не мають очевидної органічної причини виникнення, які неможливо віднести до рубрик F23.0-F23.3.
↑Маячний розлад, загальний для двох або більше осіб, які перебувають в тісному емоційному контакті. Тільки один з них страждає істинним психотичним розладом; марення передається шляхом індукції іншій особі (або іншим особам) та зазвичай зникає після припинення контакту з хворим.
↑Епізодичні розлади, при яких однаково яскраво проявляється шизофренічна та маніакальна симптоматика, на підставі якої неможливо поставити діагноз тільки шизофренії або тільки депресивного або маніакального епізоду. Інші стани, при яких афективні симптоми накладаються на вже наявну шизофренію, співіснують або чергуються із іншими видами хронічних маячних розладів, класифікуються рубриками F20-F29. Психотична симптоматика у вигляді виражених порушень настрою при афективних розладах не дає підстави для діагностування шизоафективного розладу.
↑Розлад, при якому як шизофренічні, так і маніакальні симптоми настільки виражені, що неможливо поставити діагноз ні шизофренії, ані маніакального епізоду. Цю рубрику слід використовувати як для одиночного епізоду, так і для рецидивуючого розладу, при якому більшість епізодів є шизоафективними, маніакального типу.
↑Розлад, при якому як шизофренічні, так і депресивні симптоми настільки виражені, що неможливо поставити діагноз ні шизофренії, ні депресивного епізоду. Цю рубрику слід використовувати як для одиночного епізоду, так і для рецидивуючого розладу, при якому більшість епізодів є шизоафективними, депресивного типу.
↑Маячні та галюцинаторні розлади, які не дають підстави для встановлення діагнозу шизофренії (F20.-), хронічних маячних розладів (F22.-), гострих та минущих психотичних розладів (F23.-), психотичних типів маніакального епізоду (F30.2) або важкого депресивного епізоду (F32.3).
↑Цей блок включає в себе розлади, при яких основним порушенням є зміна емоцій та настрою у бік депресії (з тривогою або без неї) або в сторону піднесення. Зміни настрою зазвичай супроводжуються змінами загального рівня активності.
Більшість інших симптомів є вторинними або легко пояснюються на тлі змін настрою і активності. Такі розлади найчастіше мають тенденцію до рецидиву, причому початок окремого епізоду нерідко може зв'язуватися зі стресовими подіями та ситуаціями.
↑Всі підрубрики цієї тризначної рубрики повинні використовуватися тільки для єдиного епізоду. Гіпоманіакальний або маніакальний епізоди у випадках, коли в минулому вже мали місце один або кілька афективних епізодів (депресивний, гіпоманіакальний, маніакальний або змішаного характеру), повинні кодуватися як біполярний афективний розлад (F31.-).
↑Розлад, що характеризується стійким прийомом настрою, підвищеною енергійністю та активністю і зазвичай вираженим відчуттям благополуччя, розумової та фізичної продуктивності. Часто мають місце підвищена комунікабельність, балакучість, надмірна фамільярність, підвищена сексуальність та понижена потреба у сні, проте не до такої міри, щоб привести до важких порушень діяльності та соціальному відторгненню. Дратівливість, зарозумілість, грубість можуть заміщати більш звичайні ейфорійні взаємини. Порушення настрою та поведінки не супроводжуються галюцинаціями або маренням.
↑Настрій піднесений без зв'язку з реальними обставинами життя хворого та може варіюватися від безтурботної веселості до майже неконтрольованого збудження. Піднесений настрій супроводжується зростанням енергійності, переростає в надактивність та балакучість, і зниженням потреби в сні. Виражена неможливість концентрувати увагу, часто має місце значна неуважність. Почуття самооцінки нерідко приймає пихатий характер з грандіозними ідеями та зверхньою самовпевненістю. Втрата нормальної соціальної стриманості тягне за собою поведінку, яка характеризується безрозсудністю, ризикованістю, недоречністю та невідповідністю характеру хворого.
↑На додаток до клінічної картини, описаної у підрубриці F30.1, в наявності марення (зазвичай грандіозне) або галюцинації (головним чином, голосу, який звертається безпосередньо до хворого) або збудження, надмірна рухова активність, причому спалах ідей настільки виражений, що індивід стає недоступним для звичайного спілкування.
↑Розлад, який характеризується двома або більше епізодами, при яких настрій та рівень активності пацієнта значно порушені. Ці порушення являють собою випадки підйому настрою, приливу енергії та посиленням активності (гіпоманія або манія) та випадки падіння настрою і різкого зниження енергійності та активності (депресія). Повторні епізоди тільки гіпоманії або манії класифікуються як біполярні.
↑У пацієнта в даний момент є гіпоманіакальні явища, а в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).
↑У пацієнта в даний момент є маніакальні явища без психотичної симптоматики (як у підрубриці F30.1), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).
↑У пацієнта в даний момент є маніакальні явища з психотичною симптоматикою (як у підрубриці F30.2), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).
↑У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при депресивному епізоді легкої або середньої тяжкості (F32.0 або F32.1), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.
↑У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при важкому депресивному епізоді без психотичної симптоматиці (F32.2), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.
↑У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при важкому депресивному епізоді з психотичною симптоматикою (F32.3), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.
↑Пацієнт в минулому мав, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний, депресивний або змішаний афективний епізод, а поточний стан являє собою поєднання маніакальних і депресивних симптомів або їх швидку зміну.
↑Пацієнт в минулому мав, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод і хоча б один інший афективний епізод (гіпоманіакальний, маніакальний, депресивний або змішаний), але в поточний момент він не страждає якими-небудь значними порушеннями настрою, які відсутні вже протягом декількох місяців. Періоди ремісії протягом профілактичного лікування повинні кодуватися цієї ж рубрикою.
↑У легких, середніх та важких типових випадках депресивних епізодів у хворого відзначаються знижений настрій, зменшення енергійності і падіння активності. Знижено здатність радіти, отримувати задоволення, цікавитися, зосереджуватися. Звичайним є виражена втома, навіть після мінімальних зусиль. Зазвичай порушений сон та знижений апетит. Самооцінка і впевненість у собі майже завжди знижені, навіть при легких формах захворювання. Часто присутні думки про власну винність та марність (відсутність користі). Знижений настрій, мало змінюється з кожним днем, не залежить від обставин і може супроводжуватися, так званими, соматичними симптомами, такими, як втрата інтересу до навколишнього та втрата відчуттів, що приносять задоволення, пробудження вранці на кілька годин раніше звичайного часу, посилення депресії вранці, виражена психомоторна загальмованість, тривожність, втрата апетиту, схуднення і зниження лібідо. Залежно від кількості та тяжкості симптомів депресивний епізод може класифікуватися як легкий, помірно виражений і важкий.
↑Зазвичай виражені два-три вищезазначених симптоми. Пацієнт, зазвичай, страждає від цього, але, ймовірно, буде в змозі продовжувати виконувати основні види діяльності.
↑Виражені чотири і більше з вищезгаданих симптомів. Пацієнт, ймовірно, зазнає великих труднощів при продовженні звичайної діяльності.
↑Епізод депресії, при якому явно виражений ряд вищезазначених симптомів, що приносять страждання; звичайні зниження самооцінки та думки про власну нікчемність або винуватість. Характерні суїцидальні думки та спроби, зазвичай має місце ряд псевдосоматичних симптомів.
↑Епізод депресії, як описано у підрубриці F32.2, але з наявністю галюцинацій, марення, психомоторної загальмованості або ступору, настільки виражених, що звичайна соціальна активність неможлива. Є небезпека для життя внаслідок суїцидальних спроб, зневоднення або голодування. Галюцинації та марення можуть відповідати або не відповідати настрою.
↑Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії, відповідними описаним депресивним епізодам (F32.-), без наявності в анамнезі самостійних епізодів підйому настрою й припливу енергії (манії). Однак можуть бути короткі епізоди легкого підйому настрою та гіперактивності (гіпоманія) відразу ж після депресивного епізоду, іноді викликані лікуванням антидепресантами. Найбільш важкі форми рекурентного депресивного розладу (F33.2 та F33.3) мають багато спільного з колишніми поняттями, такими, як маніакально-депресивна депресія, меланхолія, вітальна депресія та ендогенна депресія[en]. Перший епізод може виникнути в будь-якому віці, починаючи з дитинства і до старості. Початок його може бути гострим або непомітним, а тривалість від декількох тижнів до багатьох місяців. Ніколи повністю не зникає небезпека того, що у хворого рекурентним депресивним розладом не виникне маніакального епізоду. Якщо таке станеться, діагноз повинен бути змінений на біполярний афективний розлад (F31.-).
↑Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод легко виражений (як описано у підрубриці F32.0) та без манії в анамнезі.
↑Розлад, які характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод помірно виражений (як описано у підрубриці F32.1) та без манії в анамнезі.
↑Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод помірно виражений (як описано у підрубриці F32.2) та без манії в анамнезі.
↑Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод значно виражений, супроводжується психотичною симптоматикою (як описано у підрубриці F32.3), але без вказівок на попередні епізоди манії.
↑У пацієнта в минулому відзначалися два або більше депресивних епізоди (як описано в підрубриках F33.0-F33.3), але вже протягом декількох місяців депресивна симптоматика відсутня.
↑Стійкі та зазвичай коливні розлади настрою, при яких більшість окремих епізодів недостатньо важкі, щоб дозволити описати їх як гіпоманіакальний або легкий депресивний епізод. Оскільки він триває багато років, а іноді значну частину життя хворого, вони викликають виражене нездужання і непрацездатність. В окремих випадках повторні або одиничний маніакальний або депресивний епізоди можуть накладатися на хронічний афективний розлад.
↑Стійка стабільність настрою, що включає ряд періодів депресії та легкої піднесеності настрою, жоден з яких не є досить важким або тривалим, щоб поставити діагноз біполярного афективного розладу (F31.-) або рекурентного депресивного розладу (F33.-). Такий розлад часто виявляється у родичів хворого, який страждає біполярним афективним розладом. У деяких пацієнтів з циклотимією зрештою розвивається біполярний афективний розлад.
↑Хронічний депресивний настрій, триваючий щонайменше кілька років, який є недостатньо важким або при якому окремі епізоди недостатньо тривалі, щоб можна було поставити діагноз рекурентного депресивного розладу важкого, середнього або легкого ступеня вираженості (F33.-).
↑Будь-які інші розлади настрою, які не дають підстав класифікувати їх рубриками F30-F34, оскільки вони недостатньо важкі або тривалі.
↑Група розладів, при яких єдиним або переважним симптомом є боязнь певних ситуацій, які не представляють поточної небезпеки. У результаті хворий зазвичай уникає або страшиться таких ситуацій. Занепокоєння хворого може бути сфокусовано на окремих симптомах, таких, як тремтіння від страху або відчуття втрати свідомості, і часто асоціюється з острахом померти, втратити над собою контролю або зійти з глузду. Очікування можливості потрапляння в фобічну ситуацію зазвичай викликає передчасну тривогу. Фобічна тривожність та депресія часто поєднуються. Рішення про постановку двох діагнозів (фобічний тривожний розлад та депресивний епізод) або тільки одного визначається тривалістю цих станів і міркуваннями лікаря відносно терапії під час консультації хворого.
↑Досить добре окреслена група фобій, яка включає в себе боязнь виходити з дому, входити в магазини, боязнь натовпу та громадських місць, боязнь поодинці подорожувати поїздом, автобусом, літаком. Панічний розлад є звичайною рисою епізодів як в минулому, так і в сьогоденні. Крім того, як додаткова характеристика часто присутні депресивні та нав'язливі симптоми і соціальні фобії. Часто виражено уникнення фобічних ситуацій, і особи, які страждають агорафобією, не відчувають великого занепокоєння, так як вони в змозі уникнути цих «небезпек».
↑Боязнь пильної уваги з боку інших людей, яка веде до уникнення соціальних ситуацій. Більш глибокі соціальні фобії пов'язані з низькою самооцінкою та острахом критики. Їх присутність проявляється у вигляді почервоніння обличчя, тремтіння рук, нудоти, терміновості сечовипускання. Іноді хворий переконаний, що будь-який із цих вторинних проявів і становить його основну проблему. Симптоматика може прогресувати до нападів паніки.
↑Сюди входять фобії, обмежені досить специфічними ситуаціями, такими, як близькість особливих тварин, висота, грім, темрява, політ, закритий простір, сечовипускання та дефекація в громадських туалетах, вживання певних харчових продуктів, лікування зубів, вид крові або травми. Хоча думка про таку ситуацію є абстрактною, попадання в неї може викликати паніку, як при агорафобії або соціальній фобії.
↑Розлади, при яких прояв тривоги є основним симптомом та не обмежується будь-якою конкретною зовнішньою ситуацією. Можуть також бути присутнім депресивні та нав'язливі симптоми і навіть деякі елементи фобічної тривожності за умови, що вони безсумнівно є вторинними та менш важкими.
↑Характерною рисою розладу є рецидивуючі напади різко вираженої тривоги (паніки), які не обмежені будь-якою особливою ситуацією або комплексом обставин і, отже, непередбачувані. Як і при інших тривожних розладах, основна симптоматика включає раптове виникнення серцебиття, болі за грудиною, відчуття задухи, нудоту та відчуття нереальності (деперсоналізація або дереалізація). Крім того, як вторинне явище часто присутня боязнь померти, втратити контроль над собою або зійти з розуму. Панічний розлад не слід використовувати як основний діагноз, якщо у пацієнта був депресивний розлад на початку нападу паніки. У цьому випадку напад паніки, найімовірніше, є вторинним по відношенню до депресії.
↑Тривога, яка є поширеною та стійкою, але не обмеженою, або переважно викликаної якими-небудь особливими обставинами (тобто вільно плаваючою, або «free-floating»). Домінуючі симптоми мінливі, але включають скарги на стійку нервозність, відчуття страху, м'язову напруга, пітливість, відчуття безумства, тремтіння, запаморочення та відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці. Часто виражена боязнь нещасного випадку або хвороби, які, на думку хворого очікують його або його родичів найближчим часом.
↑Цю рубрику слід використовувати в тому випадку, коли присутні одночасно і тривожність, і депресія, але жодне з цих станів не є превалюючим, а ступінь вираженості їх симптоматики не дозволяє при розгляді кожного поставити окремий діагноз. Якщо ж симптоми як тривожності, так і депресії настільки виражені, що дозволяють поставити окремий діагноз кожного з цих розладів, слід кодувати обидва діагнози, і в цьому випадку ця рубрика не повинна використовуватися.
↑Симптоми тривожності поєднуються з рисами інших розладів, класифікованих в рубриках F42-F48. При цьому ступінь вираженості симптомів цих розладів не є настільки важкою, щоб можна було поставити діагноз, якщо їх розглядати окремо.
↑Суттєвою особливістю стану є наявність повторюваних нав'язливих думок або вимушених дій. Нав'язливі думки являють собою ідеї, образи або спонукання, які знову і знову приходять хворому в голову в стереотипному вигляді. Вони майже завжди прикрі, і пацієнт часто безуспішно намагається чинити опір їм. Проте хворий вважає ці думки своїми власними, навіть якщо вони мимовільні та огидні. Нав'язливі дії, або ритуали, є стереотипними манерами, які хворий повторює знову і знову. Вони не є способом отримати задоволення або атрибутом виконання корисних завдань. Ці дії є способом запобігти можливості настання неприємної події, яке, як побоюється хворий, в іншому випадку може статися, завдавши шкоди йому або їм іншій особі. Зазвичай така поведінка усвідомлюється хворим як безглузда або неефективна і здійснюються повторні спроби протистояти йому. Майже завжди присутня тривожність. Якщо компульсивні дії придушуються, тривожність стає більш вираженою.
↑Вони можуть набувати форми ідей, уявних образів або спонукань до дії, які майже завжди заподіюють страждання пацієнтові. Іноді ідеї є незакінченими, нескінченно розглянутими альтернативами, пов'язаними з нездатністю прийняти звичайне, але необхідне рішення, що стосується повсякденного життя. Зв'язок між нав'язливими розмірковуваннями та депресією є особливо тісним, тому діагнозу обсесивно-компульсивного розладу слід віддати перевагу лише тільки в тому випадку, якщо нав'язливі думки виникають або утримуються при відсутності депресивного епізоду.
↑Більшість компульсивних дій відноситься до очищення від забруднення (в основному миття рук), повторним перевіркам для отримання гарантії того, що потенційно небезпечна ситуація не може виникнути, або дотриманню акуратності та охайності. В основі такого явної поведінки лежить зазвичай боязнь небезпеки, якої може зазнати сам пацієнт або якої він може завдати іншому, та ритуальні дії є безрезультатною або символічною спробою запобігти небезпеці.
↑Ця група розладів відрізняється від інших груп тим, що в неї включені розлади, ідентифіковані не тільки на основі симптоматики та характеру перебігу, але також на основі очевидності впливу однієї або навіть обох причин: виключно несприятливої події в житті, яка викликала гостру стресову реакцію, або значну зміну в житті, яка веде до тривалим неприємним обставинам та обумовлена порушенням адаптації. Хоча менш важкий психосоціальний стрес («життєві обставини») може прискорити початок або сприяти прояву широкого спектра розладів, представлених в цьому класі захворювань, його етіологічна значимість не завжди незрозуміла, і в кожному випадку буде визнаватися залежність від індивіда, часто від його надчутливості та уразливості (тобто життєві події не є обов'язковими або достатніми, щоб пояснити виникнення та форму розладу). Розлади, зібрані в цій рубриці, навпаки, завжди розглядаються як безпосередній наслідок гострого важкого стресу або тривалого травмування. Стресові події або тривалі неприємні обставини є первинним або переважаючим причинним фактором і розлад не міг би виникнути без їх впливу. Таким чином, розлади, класифіковані в цій рубриці, можуть розглядатися як спотворені пристосувальні реакції на важкий або тривалий стрес, при цьому вони заважають успішно впоратися зі стресом і, отже, ведуть до проблем соціального функціонування.
↑Минущий розлад, який розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес та зазвичай стихає через кілька годин або днів. У поширеності і тяжкості стресових реакцій мають значення індивідуальна вразливість та здатність володіти собою. Симптоми показують типову змішану та мінливу картину і включають первинний стан «приголомшення» з деяким звуженням області свідомості і уваги, неможливістю повністю усвідомити подразники та дезорієнтацію. Цей стан може супроводжуватися подальшим «виходом» з ситуації (до стану дисоціативного ступору — F44.2) або ажіатацією та надактивністю (реакція польоту або фуги). Зазвичай присутні окремі риси панічного розладу (тахікардія, надмірне потовиділення, почервоніння). Симптоматика зазвичай проявляється через кілька хвилин після впливу стресових стимулів або події та зникає через 2-3 дні (часто через кілька годин). Може бути присутнім часткова або повна амнезія (F44.0) на стресову подію. Якщо вищевказана симптоматика стійка, необхідно змінити діагноз.
↑Виникає як відстрочена або тривала відповідь на стресову подію (коротку або тривалу) виключно загрозливого чи катастрофічного характеру, яка може викликати глибокий стрес майже в кожного. Сприятливі фактори, такі, як особистісні особливості (компульсивність, астенічність) або нервове захворювання в анамнезі, можуть знизити поріг для розвитку синдрому або посилити його перебіг, але вони ніколи не є необхідними або достатніми для пояснення його виникнення. Типові ознаки включають епізоди повторюваних переживань травмуючої події в нав'язливих спогадах («кадрах»), думках або кошмарах, що з'являються на стійкому тлі почуття заціпеніння, емоційної загальмованості, відчуженості від інших людей, відсутності реакції на навколишнє та уникнення дій і ситуацій, які нагадують про травму. Зазвичай мають місце перезбудження та виражена надмірна настороженість, підвищена реакція на переляк і безсоння. З вищезазначеними симптомами часто пов'язані тривожність та депресія, і не рідкістю є ідеї про самогубство. Появі симптомів розладу передує латентний період після травми, який коливається від декількох тижнів до декількох місяців. Перебіг розладу різний, але в більшості випадків можна очікувати одужання. У деяких випадках стан може прийняти хронічний перебіг на багато років з можливим переходом в стійку зміну особистості (F62.0).
↑Стан суб'єктивного дистресу та емоційного розладу, що створює труднощі для громадської діяльності і вчинків, які виникають в період адаптації до значної зміни в житті або на стресову подію. Стресова подія може порушити цілісність соціальних зв'язків індивіда (важка втрата, розлука) або широку систему соціальної підтримки та цінностей (міграція, статус біженця) або представляти широкий діапазон змін і переломів в житті (вступ до школи, здобуття статусу батьків, невдача в досягненні заповітної особистої мети, відхід у відставку). Індивідуальна схильність або вразливість відіграють важливу роль у ризику виникнення та формі прояву розладів пристосувальних реакцій, проте не допускається можливість виникнення таких розладів без травмуючого фактора. Прояви дуже варіабельні і включають пригніченість настрою, настороженість або неспокій (або комплекс цих станів), відчуття нездатності впоратися з ситуацією, запланувати все заздалегідь або вирішити залишатися в реальній ситуації, а також включає деяку ступінь зниження здатності діяти в повсякденному житті. Одночасно можуть приєднуватися розлади поведінки, особливо в юнацькому віці. Характерною рисою може бути коротка чи тривала депресивна реакція або порушення інших емоцій та поведінки.
↑Загальноприйнятими положеннями, на основі яких виділяються дисоціативні, або конверсійні, розлади, є повна або часткова втрата нормальної інтеграції між пам'яттю на минулі події, здатністю усвідомити себе як особистість та безпосередніми відчуттями і здатністю управляти рухами тіла. Всі види дисоціативних розладів мають тенденцію до зникнення через кілька тижнів або місяців, особливо якщо їх виникнення пов'язане з якою-небудь травмуючою подією в житті. Багато хронічних розладів, особливо паралічі та втрата чутливості, можуть розвиватися на основі існування нерозв'язних проблем та міжособистісних складнощів. Ці розлади раніше переважно класифікувалися як різні види «конверсійної істерії». Вважається, що вони мають психогенну етіологію, оскільки за часом виникнення тісно пов'язані з травмуючими подіями, нерозв'язними та нестерпними проблемами або порушеними взаєминами. Симптоми часто відповідають уявленню хворого про те, як мало б проявлятися психічне захворювання. Медичний огляд та обстеження не виявляють будь-яких явних фізичних чи неврологічних порушень. Крім того, цілком очевидно, що втрата функції є вираженням емоційного конфлікту чи потреб. Симптоми можуть розвиватися в тісному зв'язку з психологічним стресом і часто проявляються раптово. У цю рубрику включені тільки розлади фізичних функцій, які в нормі довільно контролюються, і втрата чутливості. Розлади, що включають больові відчуття та комплекс інших фізичних відчуттів, опосередкованих через вегетативну нервову систему, класифіковані в рубриці психосоматичних порушень (F45.0). Завжди слід пам'ятати про можливість розвитку надалі серйозних фізичних або психічних розладів.
↑Основною рисою є втрата пам'яті, особливо на важливі нещодавні події, яка не викликана органічним психічним захворювання а занадто виражена, щоб її можна було пояснити звичайною забудькуватістю або втомою. Амнезія зазвичай сконцентрована на травмуючих подіях, таких, як нещасний випадок або несподівана важка втрата, і зазвичай є частковою й вибірковою. Повна та генералізована амнезія рідкісна і зазвичай є частиною амбулаторного автоматизму (фуги) (F44.1); в цьому випадку розлад так і слід класифікувати. Діагноз дисоціативної амнезії не слід ставити при наявності органічного захворювання мозку, інтоксикації або надмірної втоми.
↑Дисоціативна фуга має всі риси дисоціативної амнезії в поєднанні з цілеспрямованими пересуваннями, які виходять за звичайну щоденну межу. Хоча в період фуги має місце амнезія, стороннім спостерігачам поведінка пацієнта в цей час може здаватися абсолютно нормальною.
↑Дисоціативний ступор діагностується на підставі вираженого зменшення або відсутності довільних рухів та нормальних відповідних реакцій на зовнішні подразники, такі як світло, шум, дотик, проте огляд і обстеження не виявляють явної фізичної причини. Крім того, має місце абсолютна очевидність психогенної причини у вигляді недавніх стресових подій або проблем.
↑Розлади, при яких має місце тимчасова втрата відчуття себе як особистості та повна неусвідомленість навколишнього. У цю рубрику включені тільки стани трансу, які мимовільні та небажані й виникають поза релігійними або культурно-прийнятними ситуаціями.
↑При всьому розмаїтті має місце повна або часткова втрата здатності рухати кінцівкою або кінцівками. Може відзначатися тісна схожість майже з будь-яким видом атаксії, апраксії, акінезії, афонії, дизартрії, дискінезії, припадку або паралічу.
↑Дисоціативні конвульсії можуть імітувати епілептичний напад, проте прикушення язика, синці, пов'язані з падінням, та мимовільне сечовипускання рідкісні. Свідомість збережена або замінено станом ступору чи трансу.
↑Області шкірної анестезії часто мають межі. Це означає, що вони пов'язані з уявленнями пацієнта про функції тіла, що відрізняються від медичних знань. Може мати місце втрата відмінностей між сенсорними модуляціями, яка необов'язково обумовлена неврологічними ушкодженнями. Втрата почуттєвого сприйняття може супроводжуватися скаргами на парестезію. Втрата зору та слуху при дисоціативних розладах рідко буває тотальною.
↑Поєднання розладів, класифікованих в рубриках F44.0-F44.6
↑Головною особливістю є повторне пред'явлення соматичної симптоматики одночасно з наполегливими вимогами медичних обстежень, незважаючи на повторні негативні їх результати та запевнення лікарів, що симптоми не мають соматичної природи. Якщо у хворого є які-небудь соматичні захворювання, вони не пояснюють природи і ступеня вираженості симптомів чи страждання або скарг пацієнта.
↑Основними рисами є численні, повторні, часто мінливі фізичні симптоми, які мають місце принаймні протягом двох років. Більшість пацієнтів мають тривалу та складну історію контактів з службами первинної та спеціалізованої медичної допомоги, в ході яких могло бути виконано безліч безрезультатних досліджень і безплідних діагностичних маніпуляцій. Симптоматика може стосуватися будь-якої частини тіла або системи органів. Перебіг розладу хронічний а нестійкий і часто асоціюється з порушенням соціальної, міжособистісної та сімейної поведінки. Нетривало існуючі (менше двох років) і менш яскраво виражені приклади симптоматики повинні класифікуватися як недиференційовані соматоформні розлади (F45.1).
↑Діагноз недиференційованих соматоформних розладів слід ставити тоді, коли скарги пацієнта численні, варіабельні та стійкі, але не задовольняють повній і типовій клінічній картині соматоформного розладу.
↑Найважливішою рисою є стійка заклопотаність пацієнта можливістю мати у себе важке, прогресуюче захворювання або декілька захворювань. Пацієнт пред'являє стійкі соматичні скарги або проявляє стійке занепокоєння з приводу їх виникнення. Нормальні, звичайні відчуття та ознаки часто сприймаються хворим як ненормальні, що турбують; він зосереджує свою увагу зазвичай тільки на одному-двох органах або системах організму. Часто присутня виражена депресія і тривога, яка може пояснити додаткові діагнози.
↑Симптоматика, яка пред'являється пацієнтом подібна до тієї, що виникає при пошкодженні органу або системи органів, переважно або повністю іннервованих та контрольованих вегетативною нервовою системою, тобто серцево-судинною, шлунково-кишковою, дихальною та сечостатевою системами. Симптоми зазвичай бувають двох типів, жоден з яких не вказує на порушення конкретного органу або системи. Перший тип симптомів — це скарги, які ґрунтуються на об'єктивних ознаках вегетативного роздратування, таких, як серцебиття, пітливість, почервоніння, тремор та вираз страху та занепокоєння щодо можливого порушення здоров'я. Другий тип симптомів — це суб'єктивні скарги неспецифічного або мінливого характеру, такі, як швидкоплинні болі по всьому тілу, відчуття жару, тяжкості, втоми або здуття живота, які пацієнт співвідносить з яким-небудь органом або системою органів.
↑Основною скаргою є стійка, різкий нестерпний біль, яку не можна повністю пояснити фізіологічним порушенням або соматичним захворюванням та яка виникає у зв'язку з емоційним конфліктом або психосоціальними проблемами, що дозволяє розглядати їх як основну етіологічну причину. Результатом зазвичай є помітне посилення підтримки та уваги особистісного чи медичного характеру. Біль психогенної природи, яка виникає в процесі депресивного розладу або шизофренії, не може бути віднесена до цієї рубрики.
↑Які-небудь інші розлади чутливості, функцій та поведінки, які виникають не внаслідок соматичних порушень. Розлади, які не опосередковані через вегетативну нервову систему, обмежені певними системами або ділянками тіла і мають тісний тимчасовий зв'язок з травмуючими подіями або проблемами.
↑При цьому розладі проявляється значна, пов'язана з культурою варіабельність. Виділяються два основних типи розладу, які в значній мірі перекривають один одного. Головною характерною рисою першого типу є скарги на підвищену стомлюваність після розумового навантаження, з якою часто пов'язано деяке зниження виробничих показників чи продуктивності в повсякденних справах. Розумова стомлюваність описується хворим як неприємне виникнення неуважності, ослаблення пам'яті, неможливості зосередитися та неефективності розумової діяльності. При іншому типі розладу основний упор ставиться на відчуття фізичної слабкості та знемоги навіть після мінімального навантаження, які супроводжуються відчуттям м'язових болів і неможливістю розслабитися. Обидва типи розладу характеризуються рядом спільних неприємних фізичних відчуттів, таких, як запаморочення, напружена головний біль та відчуття загальної нестабільності. Спільними рисами є також занепокоєння з приводу зниження своїх розумових та фізичних здібностей, дратівливість, втрата здатності радіти і незначно виражена депресія та тривога. Сон часто порушений у своїй початковій та середній фазі, але може також бути вираженою і сонливість.
При необхідності ідентифікувати соматичне захворювання, яке передувало даному розладу, використовують додатковий код.
↑Рідкісний розлад, при якому пацієнт мимоволі скаржиться на те, що його розумова діяльність, тіло та навколишнє середовище якісно змінені так, що представляються нереальними, віддаленими або автоматизованими. Серед різних проявів цього синдрому найчастіше — це втрата емоцій та відчуття холодності або відстороненості від своїх думок, від свого тіла або реального світу. Незважаючи на драматичний характер переживань, пацієнт усвідомлює нереальність цих змін. Свідомість зберігається, і не втрачається здатність виражати емоції. Синдром деперсоналізації-дереалізації може бути складовою частиною діагносованої шизофренії, депресивного, фобічного або обсесивно-компульсивного розладу. У цьому випадку діагноз ставиться за основним розладом.
↑Розлад, який характеризується навмисною втратою маси тіла, викликаної та підтримуваної пацієнтом. Це розлад, як правило, частіше зустрічається у дівчаток підліткового віку та молодихжінок, але йому можуть бути схильні юнаки та молоді чоловіки, а також діти, які наближаються до пубертатного періоду, та жінок старшого віку (аж до настання менопаузи). Розлад асоціюється зі специфічною психопатологічною боязню ожиріння та в'ялості фігури, яка стає настирливою ідеєю, і пацієнти встановлюють для себе низьку межу маси тіла. Як правило, мають місце різні вторинні ендокринні та обмінні порушення і функціональні розлади. Симптоматика включає обмеження дієти, надмірне фізичне навантаження, прийом блювотних, проносних та сечогінних засобів, а також препаратів, що знижують апетит.
↑Розлад, що відповідає деяким рисам нервової анорексії, але повна клінічна картина якого не дозволяє поставити цей діагноз. Так, один з ключових симптомів вищевказаного розладу, такий, як аменорея або виражена боязнь ожиріння, може бути відсутнім при наявності помітної втрати маси тіла а поведінки, спрямованої на досягнення схуднення. Цей діагноз не слід ставити, якщо є свідчення наявності соматичного захворювання, що викликає втрату маси тіла.
↑Синдром, який характеризується повторними нападами переїдання та вираженим занепокоєнням з приводу контролю за масою тіла. Це призводить до вироблення стилю переїдання, яке супроводжується викликом блювоти та використанням проносних засобів. Це розлад має багато спільного з нервовою анорексією, включаючи надмірну стурбованість своєю фігурою та масою тіла. Повторна блювота загрожує порушеннями електролітного балансу[en] та соматичними ускладненнями. Часто (але не завжди) в анамнезі пацієнта відзначається раніше мавший місце епізод нервової анорексії з коливаннями його давності від декількох місяців до декількох років.
↑Розлад, який має деякі ознаки нервової булімії, але повна клінічна картина не дозволяє поставити цей діагноз. Наприклад, можуть мати місце повторні напади переїдання та надмірне вживання проносних засобів без значних змін маси тіла або може бути відсутнім типова надмірна стурбованість власною фігурою та масою тіла.
↑Переїдання внаслідок стресових подій, таких, як важка втрата, нещасний випадок, народження дитини і т. д.
↑Повторна блювота, яка виникає при дисоціативних розладах (F44.-) та іпохондричних розладах (F45.2) і яка не є виключно наслідком станів, що не входять в перелік даного класу. Ця підрубрика може також використовуватися як доповнення до рубрики O21.- (Надмірна блювота при вагітності), коли емоційні чинники домінують в причині повторної нудоти та блювання у вагітних.
↑У багатьох випадках порушення сну є одним із симптомів інших розладів — психічних або соматичних. Чи є порушення сну у даного пацієнта самостійним станом або просто одним із симптомів іншого порушення, класифікованого у рубриках цього або будь-якого іншого класу, слід визначати на основі клінічної картини та перебігу розладу, а також з урахуванням терапевтичних висновків у пріоритетів, встановлених під час консультації. Як правило, якщо розлад сну є одним з головних недуг та сприймається як хворобливий стан сам по собі, даний код слід використовувати разом з іншими кодами діагнозів психопатологічних та патофізіологічних розладів, наявних в даному випадку. Ця рубрика включає тільки ті порушення сну, у яких провідними етіологічними факторами є емоційні причини і які не мають у своїй основі ідентифікованих в будь-яких рубриках фізичних порушень.
↑Стан незадовільної тривалості та/або незадовільної якості сну, який зберігається протягом значного відрізку часу і включає труднощі засипання, труднощі залишатися в стані сну або раннє остаточне пробудження. Безсоння є загальним симптомом багатьох психічних та соматичних розладів і повинно класифікуватися даною підрубрикою на додаток до основного захворювання тільки в тому випадку, якщо воно домінує в клінічній картині.
↑Гіперсомнія визначається як стан надмірної сонливості та нападів сну в денний час або як затяжний перехід до стану повного неспання при пробудженні. Якщо в етіології гіперсомнії відсутній органічний фактор, цей стан зазвичай пов'язують з психічним розладом.
↑Недолік синхронності між існуючим у пацієнта режимом сну і неспання, та тим, якого режиму сну і неспання вимагає навколишня його обстановка, результатом чого є скарги на безсоння або гіперсомнію.
↑Форма зміненої свідомості, при якій поєднуються стани сну і неспання. Під час епізоду сомнамбулізму людина встає з ліжка зазвичай протягом першої третини нічного сну і ходить, демонструючи низький рівень усвідомлення, реактивності та рухового уміння. При пробудженні він зазвичай, не згадує, що трапилося.
↑Нічні епізоди крайнього жаху і паніки, які супроводжуються інтенсивними вигуками, рухами та високим рівнем вегетативних проявів. Хворий сідає або схоплюється з ліжка зазвичай протягом першої третини нічного сну з панічним криком. Досить часто він рветься до дверей, як би намагаючись втекти, хоча дуже рідко залишає кімнату. Спогад про те, що трапилося, якщо воно є, дуже обмежена (зазвичай один або два фрагменти уявногодосвіду).
↑Переживання уві сні перевантажені тривогою і страхом. Хворий пам'ятає всі деталі змісту сну. Картини сну дуже яскраві та зазвичай включають теми, що стосуються загрози життю, безпеки або самооцінки. Досить часто має місце повторення одних і тих же або подібних лякаючих кошмарних сновидінь. Протягом типового епізоду даного розладу виражені вегетативні прояви, але немає помітних вигуків або рухів тіла. При пробудженні людина швидко стає бадьорою та орієнтованою.
↑Сексуальна дисфункція охоплює різні стани, в силу яких індивід не здатний вступати в сексуальний зв'язок, як би він того не бажав. Сексуальна реакція є психосоматичним процесом, і зазвичай як психологічні, так і соматичні процеси пов'язані з сексуальною дисфункцією.
↑Втрата сексуального потягу є основною проблемою, і вона не вторинна по відношенню до інших сексуальних проблем, таких, як недолік ерекції або диспареунія.
↑Перспектива сексуальних стосунків викликає такий страх і тривогу, що змушує уникати статевого акту (відраза до сексуальних стосунків), або сексуальна реакція виявляється нормальною та відчувається оргазм, але відсутнє відповідне приємне відчуття (відсутність сексуального задоволення).
↑Основною проблемою для чоловіків є порушення ерекції (труднощі з виникненням або підтримкою ерекції, достатньої для задовільного сексуального акту). У жінок головною проблемою є сухість вагіни або нестача вагінальної секреції.
↑Диспареунія виникає як у чоловіків, так і у жінок. Часто може бути пов'язана з локальним патологічним процесом, і тоді її слід класифікувати відповідно до цього патологічного стану. Дану підрубрику слід використовувати тільки якщо відсутня первинна неорганічна сексуальна дисфункція (наприклад, вагінізм або вагінальна сухість).
↑Ця рубрика включає тільки психічні розлади, пов'язані з післяпологовим періодом (що виникає протягом 6 тижнів після пологів), які не відповідають критеріям, застосовуваним до розладів, класифікованих в будь-яких інших рубриках цього класу; це пояснюється або недостатністю доступної інформації, або тим, що присутні додаткові клінічні прояви, що робить недоречною класифікацію цих розладів в будь-яких інших рубриках.
↑Цю рубрику слід використовувати для кодування наявних психологічних та поведінкових факторів, що розглядаються як основна етіологічна причина соматичних розладів, які можуть бути віднесені до інших класів хвороб. Ці випливаючі психічні порушення зазвичай слабко виражені та часто стійкі (наприклад, хвилювання, емоційний конфлікт, похмурі передчуття) і самі по собі не дозволяють використовувати яку-небудь іншу рубрику цього класу.
↑Прикладами використання цієї рубрики можуть служити:
↑Може використовуватися широкий спектр медикаментів та народних засобів, але особливу важливість представляють:
а) психотропні засоби, що не приводять до виникнення залежності, такі, як антидепресанти;
б) проносні засоби;
в) знеболюючі засоби, які можуть вживатися без призначення лікаря (наприклад, аспірин та парацетамол).
Постійне використання цих препаратів часто призводить до непотрібних контактам з лікарями та іншим медичним персоналом[ru] і іноді супроводжується розвитком побічних реакцій на ці речовини. Спроби переконати в доцільності прийому цих препаратів або заборонити їх вживання часто викликають спротив щодо прийому проносних та знеболювальних засобів. Такий опір може мати місце, незважаючи на застереження про можливість (або навіть розвиток) побічних реакцій типу ниркової дисфункції або порушень електролітного балансу. Хоча зазвичай очевидно, що у пацієнта є виражена мотивація до прийому речовини, симптоми залежності або абстиненції (класифіковані у рубриках F10-F19), як при використанні психоактивних речовин, не розвиваються.
↑
Цей блок включає різні стани та моделі поведінки клінічної значущості, що мають тенденцію до стійкості і виникають як вираження характерного способу життя індивіда та його взаємин з навколишніми. Деякі з цих станів та зразків поведінки з'являються рано в ході індивідуального розвитку, як результат одночасного впливу конституціональних факторів і соціального досвіду, в той час як інші набуваються на більш пізніх етапах життя. Специфічні розлади особистості (F60.-), змішані та інші розлади особистості (F61.-), довготривалі зміни особистості (F62.-) є глибоко вкоріненими і тривалими моделями поведінки, що проявляються як негнучка відповідна реакція на самі різні особисті та соціальні ситуації. Такі розлади являють собою надзвичайні або значні відхилення від способу, яким звичайна людина даного рівня культури сприймає, мислить, відчуває та особливо спілкується з навколишніми. Дані моделі поведінки мають тенденцію до стійкості і охоплюють багато областей поведінки та психологічного функціонування. Дані розлади часто, але не завжди, пов'язані з суб'єктивними переживаннями різного ступеня і проблемами соціального характеру.
↑В зазначену рубрику віднесені важкі розлади особистості та виражені відхилення в поведінці індивіда, які не є прямим наслідком захворювання, пошкодження або іншого гострого ураження головного мозку або інших психічних порушень. Зазвичай ці розлади охоплюють кілька сфер особистості; майже завжди вони тісно пов'язані з вираженими особистими стражданнями і соціальним розпадом. Ці розлади зазвичай проявляються в дитинстві або підлітковому віці та тривають протягом подальшого життя.
↑Розлад особистості, який характеризується надмірною чутливістю до невдач, неможливістю вибачати образи, підозрілістю та схильністю до перекручення дійсності шляхом тлумачення нейтральних або дружніх дій навколишніх як ворожих або зневажливих. Спостерігаються повторні необґрунтовані підозри чоловіка або сексуального партнера в невірності, войовниче та завзяте переконання власної правоти. Такі особи схильні до перебільшеної самооцінки; часто має місце перебільшена зарозумілість.
↑Розлад особистості, що характеризується слабкістю прихильностей, соціальних та інших контактів, схильністю до фантазій, відлюдництва і самоаналізу. Має місце обмежена здатність виражати почуття та відчувати задоволення.
↑Розлад особистості, що характеризується зневагою до соціальних обов'язків та черствою байдужістю до навколишніх. Спостерігається значна невідповідність між поведінкою хворого і основними соціальними нормами. Поведінка насилу змінюється на основі досвіду, зокрема покаранню. Хворі погано переносять невдачі та легко проявляють агресію, зокрема насильство. Вони схильні звинувачувати інших або давати правдоподібні пояснення своїй поведінці, яка приводить їх до конфлікту з суспільством.
↑Розлад особистості, що характеризується певною схильністю до імпульсивних дій без урахування наслідків. Настрій непередбачуваний та капризний. Є схильність до спалахів емоцій і нездатність контролювати вибухову поведінку. Відзначаються сварливість та конфліктність з навколишніми, особливо тоді, коли імпульсивні вчинки присікаються і критикуються. Можна виділити два типи розладів: імпульсивний тип, що характеризується переважно емоційною нестабільністю та недоліком емоційного контролю; і прикордонний тип, для якого додатково характерний розлад самосприйняття, цілей і внутрішніх устремлінь, хронічне відчуття порожнечі, напружені та нестабільні міжособистісні стосунки і тенденція до саморуйнівної поведінки, включаючи суїцидальні жести і спроби.
↑Розлад особистості, що характеризується поверхневою та нестійкою збудливістю, схильністю до драматизування, театральності, а також до перебільшених проявів емоцій, сугестивністю, егоцентризмом, потуранням своїм бажанням, відсутністю уваги до навколишніх, легко ранимими відчуттями і постійним бажанням мати успіх та увагу.
↑Розлад особистості, що характеризується почуттям невпевненості в собі, надмірною педантичністю, стриманістю та стурбованістю деталями, упертістю, обережністю і непохитністю. Можуть бути присутні наполегливі або непрохані думки або дії, які не досягають тяжкості обсесивно-компульсивного розладу.
↑Розлад особистості, що характеризується відчуттям внутрішньої напруженості, наявністю похмурих передчуттів, відсутністю відчуття безпеки та комплексом неповноцінності. Виражені постійне сильне бажання подобатися і бути визнаним, надчутлива реакція на відмови та критику поряд з обмеженням особистих уподобань, тенденцією до уникнення деяких дій шляхом звичного перебільшення потенційних небезпек та ризику в буденних ситуаціях.
↑Розлад особистості, що характеризується глибоким пасивним підпорядкуванням навколишнім людям у прийнятті великих і малих життєвих рішень, вираженим страхом перед самотністю, відчуттям безпорадності та некомпетентності, пасивною згодою з бажанням старших та навколишніх, і слабкою реакцією на вимоги повсякденного життя. Відсутність активності може виражатися в інтелектуальній та емоційній сферах; часто виражена тенденція до перекладання відповідальності на інших.
↑Ця рубрика призначена для розладів особистості, які часто спричиняють занепокоєння, але не проявляють специфічної картини симптомів, що характеризують розлади, класифіковані в рубриці F60.-, тому нерідко їх важче діагностувати, ніж розлади, які кодуються в рубриці F60.-.
Прикладами є:
змішані розлади особистості з рисами деяких розладів, класифікованих в рубриці F60.-, але без домінуючого комплексу симптомів, що дозволяє поставити більш специфічний діагноз;
заподіюють неспокій зміни особистості, не класифіковані в рубриках F60.- або F62.- та розглядаються як вторинні по відношенню до основного діагнозу наявного афективного або тривожного розладу.
↑Розлади особистості та поведінки в зрілому віці, які виникли у людини, що не мала в минулому розладів особистості, внаслідок пережитої катастрофи або надмірно тривалого стресу, або перенесення важкого психічного захворювання. Діагнози цієї рубрики слід ставити тільки тоді, коли очевидна наявність певних та тривалих змін в особистій моделі сприйняття, відносин і думок щодо навколишнього оточення та особисто себе. Зміна особистості повинна бути значною і має асоціюватися з негнучкою, не відповідаючою нормам поведінкою, яка не відзначалася раніше. Зміна не повинна бути безпосереднім проявом наявного іншого психічного розладу або залишковим симптомом якого-небудь попереднього психічного захворювання.
↑Збережена тривалий час (принаймні два роки) зміна особистості, викликана дією катастрофічного стресу. Стрес може бути таким екстремальним, що немає необхідності брати до уваги індивідуальну вразливість для того, щоб пояснити глибину його впливу на особистість. Психічний розлад характеризується ворожим або підозрілим ставленням до навколишнього, соціальною самоізоляцією, почуттям порожнечі та безпорадності, стійким відчуттям «перебування на межі», як це зазначається у випадку постійних загроз, і відчуженістю. Цьому типу зміни особистості може передувати розлад, викликаний травматичним стресом (F43.1).
↑Зміна особистості, яка зберігається принаймні два роки, яка викликана травмуючим впливом страждання від важкої психічної хвороби. Зміна не може бути пояснена попереднім розладом особистості. Його слід диференціювати від залишкових проявів шизофренії та інших станів неповного одужання після попередньої психічної хвороби. Це розлад характеризується надмірною залежністю та потребою від інших. Переконаність людини в тому, що хвороба змінила її і залишила на ній своє клеймо, призводить до нездатності формувати та підтримувати тісні довірчі міжособистісні відносини і веде до соціальної ізоляції. Спостерігається пасивність, обмеженість інтересів і слабка участь в активному проведенні дозвілля. Стійкі скарги на погане самопочуття, які можуть бути пов'язані з іпохондричними претензіями та болючою поведінкою. Відзначається знижений або нестійкий настрій, який не є наслідком поточного психічного розладу або попередньої психічної хвороби із залишковими афективними симптомами, а також давнішні проблеми соціального та професійного функціонування.
↑Ця рубрика включає деякі розлади поведінки, не класифіковані в інших рубриках. Ці розлади характеризуються повторними діями, які не мають ясно вираженою раціональної мотивації, не можуть контролюватися і зазвичай наносять шкоду самому хворому та навколишнім. Пацієнт говорить, що його поведінка пов'язана з потягом до дії. Причина цих розладів не встановлена, і вони згруповані разом на основі яскраво вираженою тотожності в їх описі, а не через наявність у них будь-яких відомих інших важливих загальних особливостей.
↑Розлад полягає в частих повторних епізодах азартної гри, які домінують в житті пацієнта на шкоду соціальним, професійним, матеріальним та сімейним цінностям і зобов'язаннями.
↑Розлад, що характеризується численними фактами підпалів майна або інших об'єктів або намаганням підпалу, які відбуваються без будь-якої явної мотивації, а також захопленістю усим, що пов'язане з вогнем та горінням. Така поведінка часто пов'язана з відчуттям зростаючої напруги перед циєю дією та сильним збудженням відразу ж після нього.
↑Розлад, що характеризується повторними безуспішними спробами людини протистояти бажанням вкрасти який-небудь предмет, який не є для неї необхідним або представляє грошову цінність. Вкрадені предмети, навпаки, можуть бути зіпсовані, віддані задарма або приховані. Така поведінка зазвичай супроводжується зростаючим почуттям напруги до скоєння крадіжки і відчуттям задоволення в процесі крадіжки або відразу ж після неї.
↑Розлад, який характеризується помітною втратою волосся внаслідок повторних безуспішних спроб придушити бажання їх висмикувати. Висмикуванню волосся зазвичай передує зростаюча напруга, а акт висмикування супроводжується розслабленням та почуттям задоволення. Цей діагноз не слід ставити, якщо раніше існувало запалення шкіри або якщо висмикування волосся є реакцією на марення або галюцинацію.
↑Інші форми постійно повторюваної неадекватної поведінки, які не є вторинними по відношенню до діагностованого психічного синдрому та при яких очевидно, що пацієнт здійснює повторювані безуспішні спроби придушити потяг до такої поведінки. Людина відчуває продромальний період напруги, після чого виникає відчуття полегшення в процесі цієї дії.
↑Бажання жити та сприйматися навколишніми як особою протилежної статі, зазвичай супроводжуване відчуттям дискомфорту від своєї анатомічної статі або почуттям недоречності своєї статевої приналежності. Бажання зазнати хірургічного втручання або отримати гормональне лікування з тим, щоб досягти, наскільки це можливо, відповідності, що притаманна статі.
↑Періодичне носіння одягу протилежної статі для того, щоб насолодитися тимчасовою участю в житті протилежної статі, але без будь-якого бажання змінити свою стать, в тому числі хірургічним шляхом, та без сексуального збудження, яке супроводжує переодягання.
↑Розлад, який, зазвичай, спочатку виявляється в ранньому дитинстві (і завжди задовго до пубертатного періоду) та характеризується стійким і сильним стражданням з приводу своєї статі одночасно з сильним бажанням бути особою іншої статі або наполегливою вимогою визнати його таким. Існує постійна заклопотаність одягом та заняттями осіб іншої статі і відмова від особливостей своєї статі. Цей діагноз повинен ставитися лише при глибокому порушенні статевої ідентифікації, наявність рис шибеника у дівчинки або дівочих рис у хлопчика недостатньо для його постановки. Розлад статевої ідентифікації у осіб, які досягли статевої зрілості або входять до пубертатного періоду, слід класифікувати не цією рубрикою, а рубрикою F66.-.
↑Орієнтованість на деякі неживі об'єкти як стимулятори сексуального збудження та сексуального задоволення. Багато фетишів є доповненнями до людського тіла (наприклад, предмети одягу чи взуття). Іншими поширеними прикладами фетишів є деякі специфічні матеріали (наприклад, гума, пластик або шкіра). Фетишні об'єкти варіюються у своїй значимості для індивіда. Іноді вони просто сприяють посиленню сексуального збудження, що досягається звичайним способом (наприклад, одягання партнера в специфічний одяг).
↑Одягання одягу протилежної статі, головним чином, для того, щоб досягти сексуального збудження та викликати образ індивіда протилежної статі. Фетишистський трансвестизм відрізняється від транссексуального трансвестизму своїм чітко вираженим зв'язком з сексуальним збудженням та сильним бажанням звільнитися від одягу при настанні оргазму і подальшого сексуального розслаблення. Розлад може виявлятися ранньою стадією розвитку транссексуалізму.
↑Повторна або стійка тенденція показувати свої статеві органи стороннім особам (зазвичай протилежної статі) або людям у громадських місцях без наміру вступити в близький контакт. Зазвичай, але не завжди, відзначається сексуальне збудження в момент показу статевих органів, і цей акт найчастіше супроводжується мастурбацією.
↑Повторна або стійка тенденція підглядати за людьми в момент вчинення ними сексуальних або інтимних дій, таких, як роздягання. Це проводиться таємно від людини, за якою спостерігають, і зазвичай веде до сексуального збудження та мастурбації.
↑Сексуальна тяга до дітей (хлопчиків, дівчаток або до тих і інших), зазвичай препубертатного або раннього пубертатного віку.
↑Сексуальна тяга до дій, які пов'язані із заподіянням болю або спричиненням приниження та залежності. Якщо індивід воліє бути об'єктом такої стимуляції, мова йде про мазохізм, якщо ж її виконавцем, то про садизм. Часто індивід досягає сексуального збудження як від садистських, так і від мазохістських дій.
↑Іноді в одного пацієнта має місце кілька сексуальних збочень, і їх важко ранжувати. Найбільш частою комбінацією є фетишизм, трансвестизм і садомазохізм.
↑Різноманітність інших форм спотворених сексуальних потягів та дій, включаючи здійснення «брудних» телефонних дзвінків; прагнення притиснутися до людини в переповнених натовпом громадських місцях з тим, щоб викликати статеве збудження; сексуальні дії з тваринами; використання удушення або аноксії для збільшення сексуального збудження.
↑Сама по собі сексуальна орієнтація не розглядається як розлад.
↑Пацієнт страждає від невизначеності своєї статевої приналежності або сексуальної орієнтації, що є причиною тривоги та депресії. Найчастіше цей розлад виникає у підлітків, які не впевнені, чи є вони у своїй орієнтації гомосексуалами, гетеросексуалами чи бісексуалами, або у індивідів, які після періоду явно стабільної сексуальної орієнтації (часто в період тривалих зв'язків) виявляють, що їх сексуальна орієнтація змінюється.
↑Статева приналежність та сексуальний потяг (гетеросексуальне, гомосексуальне, бісексуальне або препубертатне) не викликають сумнівів, але індивід бажає це змінити у зв'язку з появою психологічних порушень та розладів поведінки і може добиватися лікування для такої зміни.
↑Статева приналежність або сексуальна орієнтація (гетеросексуальна, гомосексуальна або бісексуальна) є причиною труднощів у формуванні та підтримці зв'язку з сексуальним партнером.
↑Фізичні симптоми, які відповідають та викликані підтвердженим фізичним порушенням, хворобою або зниженням фізичних можливостей, стають перебільшеними або затяжними внаслідок психологічного стану пацієнта. Пацієнт зазвичай страждає від болю або зниження дієздатності і часто повністю поглинений своєю тривогою (яка може бути виправданою) про можливість продовження або прогресування болю та зниження дієздатності.
↑Пацієнт симулює симптоми неодноразово за не цілком зрозумілої причини і може навіть завдати собі шкоди, щоб викликати ознаки порушень. Мотивація є неясною і, мабуть, внутрішньо виправдана з метою взяття на себе ролі хворого. Розлад часто поєднується з помітними розладами особистості та взаємовідносин.
↑Стан затриманого або неповного розумового розвитку, яке характеризується насамперед зниженням навичок, що виникають у процесі розвитку, і навичок, які визначають загальний рівень інтелекту (тобто пізнавальних здібностей, мови, моторики, соціальної дієздатності). Розумова відсталість може виникнути на тлі іншого психічного або фізичного порушення або без нього.
Ступінь розумової відсталості звичайно оцінюється стандартизованими тестами, що визначають стан пацієнта. Вони можуть бути доповнені шкалами, що оцінюють соціальну адаптацію в даній навколишній обстановці. Ці методики забезпечують орієнтовне визначення ступеня розумової відсталості. Діагноз буде також залежати від загальної оцінки інтелектуального функціонування по виявленому рівню навичок.
Інтелектуальні здібності і соціальна адаптація з часом можуть змінитися, проте досить слабко. Це поліпшення може з'явитися в результаті тренування та реабілітації. Діагноз повинен базуватися на досягнутому рівні розумової діяльності на поточний момент.
При необхідності ідентифікувати стани, пов'язані з розумовою відсталістю, такі, як аутизм, інші порушення розвитку, епілепсія, розлади поведінки або важкий фізичний недолік, використовують додатковий код.
↑Орієнтовний IQ складає 50-69 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 9-12 років). Вірогідні деякі труднощі навчання в школі. Багато дорослих будуть у змозі працювати, підтримувати нормальні соціальні відносини та здійснювати внесок у суспільство.
↑Орієнтовний IQ коливається від 35 до 49 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 6-9 років). Ймовірно помітне відставання у розвитку з дитинства, але більшість може навчатися і досягти певного ступеня незалежності в самообслуговуванні, набувати адекватні комунікаційні та навчальні навички. Дорослі потребуватимуть різного виду підтримку в побуті та на роботі.
↑Орієнтовний IQ коливається від 20 до 34 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 3-6 років). Імовірна необхідність постійної підтримки.
↑Орієнтовний IQ нижче 20 (в зрілому віці розумовий розвиток нижче розвитку в трирічному віці). Результатом є важке обмеження самообслуговування, комунікабельності та рухливості, а також підвищена сексуальність.
↑Розлади, включені в цей блок, мають спільні риси:
а) початок обов'язково в дитячому чи дитячому віці;
б) порушення або затримка розвитку функцій, тісно пов'язаних з біологічним дозріванням центральної нервової системи;
в) стійкий перебіг без ремісій та рецидивів.
У більшості випадків страждають мова, зорово-просторові навички та рухова координація. Зазвичай затримка або порушення, які проявилися настільки рано, наскільки можливо було їх достовірно виявити, будуть прогресивно зменшуватися в міру дорослішання дитини, хоча більш легка недостатність часто зберігається і в зрілому віці
↑Розлади, при яких нормальний характер набуття мовних навичок страждає вже на ранніх стадіях розвитку. Ці стани безпосередньо не співвідносяться з порушеннями неврологічних або мовних механізмів, сенсорної недостатністю, розумовою відсталістю або факторами навколишнього середовища. Специфічні розлади розвитку мовлення та мови часто супроводжуються суміжними проблемами, такими, як труднощі при читанні, правописі і вимові слів, порушення міжособистісних відносин, емоційні та поведінкові розлади.
↑Специфічний розлад, який пов'язаний з розвитком, у якому вживання дитиною мовних звуків перебуває на рівні нижчому, ніж це відповідає її віку, але при якому рівень мовних навичок нормальний.
↑Специфічний розлад, який пов'язаний з розвитком, у якому здатність дитини використовувати розмовну мову знаходиться на рівні, значно нижчому, ніж відповідає його віку, але при якому розуміння мови не виходить за межі вікової норми; аномалії артикуляції при цьому можуть бути не завжди.
↑Пов'язаний з розвитком специфічний розлад, при якому розуміння дитиною мови знаходиться на більш низькому рівні, ніж відповідає його віку. При цьому помітно страждають усі сторони використання мови та є відхилення у вимові звуків.
↑Розлад, при якому дитина, яка мала раніше нормальний хід мовного розвитку, втрачає рецептивні та експресивні мовні навички, але зберігає загальний інтелект. Початок розладу супроводжується пароксизмальними змінами на ЕЕГ та в більшості випадків епілептичними припадками. Початок розладу припадає зазвичай на інтервал між трьома та сімома роками життя, причому втрата навичок відбувається через кілька днів або тижнів. Тимчасова зв'язок між початком припадків і втратою мовних навичок варіабельна з передуванням одного іншому (або циклічністю) від декількох місяців до двох років. Як можлива причина цього розладу передбачається запальний процес у головному мозку. Приблизно дві третини випадків характеризуються збереженням більш-менш важких недоліків сприйняття мови.
↑Розлади, при яких нормальні показники набуття навчальних навичок порушені, починаючи з ранніх стадій розвитку. Таке порушення не є просто наслідком відсутності можливості навчатися або виключно результатом розумової відсталості та не обумовлено отриманою травмою або перенесеною хворобою головного мозку.
↑Основною рисою цього розладу є специфічна, значно виражена недостатність розвитку навичок читання, яка не може бути пояснена виключно рівнем інтелекту, наявністю проблем, пов'язаних з гостротою зору або неадекватним навчанням у школі. Порушеними можуть бути навички читання та впізнавання прочитаного слова, мовна навичка читання і виконання завдань, які потрібні при читанні. З цим розладом зазвичай поєднуються труднощі правопису, які часто зберігаються і в підлітковому віці, навіть якщо є певний прогрес у читанні. В анамнезі осіб зі специфічним, пов'язаним з розвитком розладом читання зазвичай мають місце розлади освоєння навичок мовлення чи мовної лексики. Звичайним є виникнення емоційних зривів та порушень поведінки в період навчання в школі.
↑Розлад, основною рисою якого є специфічна, значно виражена недостатність розвитку навичок спелінгування при відсутності в анамнезі специфічного розладу читання. Воно не може бути пояснено низьким рівнем інтелекту, наявністю проблем, що стосуються гостроти зору або неадекватним навчанням у школі. Розлад стосується як вміння правильно вимовити слово по буквах, так і написати його грамотно.
↑Розлад включає в себе специфічну недостатність навичок рахунку, який не може бути пояснений розумовою відсталістю або неадекватним навчанням у школі. Недостатність стосується насамперед вміння виробляти основні арифметичні дії додавання, віднімання, множення, ділення, а не тільки таких більш абстрактних математичних дій, які необхідні в алгебрі, тригонометрії, геометрії або при обчисленнях.
↑Погано окреслена група розладів, при яких має місце значна недостатність як арифметичних навичок, так і навичок читання та правопису, яка не може бути пояснена виключно розумовою відсталістю або неадекватним навчанням у школі. Цю рубрику слід використовувати для розладів, які одночасно відповідають критеріям підрубрик як F81.2 та F81.0 або F81.1.
↑Розлад, головною рисою якого є значне зниження розвитку моторної координації і яке не може бути пояснено виключно звичайним інтелектуальним відставанням або яким-небудь специфічним вродженим або набутим неврологічним порушенням. Однак у більшості випадків ретельне клінічне обстеження виявляє ознаки незрілості неврологічного розвитку, такі, як хореєподобні рухи кінцівок у вільному положенні, дзеркальні рухи, інші ознаки, пов'язані з особливостями моторики, а також симптоми порушення тонкої і більш грубої моторної координації.
↑В дану залишкову рубрику зібрані порушення, які становлять поєднання специфічних розладів розвитку мовлення та мови, навчальних навичок і моторики, при яких дефекти виражені в рівній мірі, що не дозволяє вичленувати якійсь із них як основний діагноз. Цю рубрику слід використовувати лише тоді, коли має місце виражене переплетення цих специфічних розладів розвитку. Ці порушення зазвичай, але не завжди пов'язані з певним ступенем загальної недостатності пізнавальних функцій. Таким чином, зазначену рубрику слід використовувати в тих випадках, коли є поєднання дисфункцій, які відповідають критеріям двох або більше рубрик, таких як F80.-, F81.- та F82.
↑Група розладів, які характеризуються якісними відхиленнями в соціальних взаємодіях та показниках комунікабельності, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним комплексом інтересів і дій. Ці якісні відхилення є загальною характерною рисою діяльності індивіда у всіх ситуаціях. При необхідності ідентифікувати пов'язані з даними порушеннями захворювання або розумову відсталість використовують додатковий код.
↑Тип загального порушення розвитку, який визначається наявністю:
а) аномалій та затримок у розвитку, які виявляються у дитини у віці до трьох років;
б) психопатологічних змін у всіх трьох сферах: еквівалентних соціальних взаємодіях, функціях спілкування та поведінки, яке обмежене, стереотипно і монотонно.
Ці специфічні діагностичні риси зазвичай доповнюють інші неспецифічні проблеми, такі, як фобії, розлади сну та прийому їжі, спалахи роздратування і спрямована на себе агресивність.
↑Тип загального порушення розвитку, який відрізняється від дитячого аутизму віком, в якому починається розлад, або відсутністю тріади патологічних порушень, необхідної для постановки діагнозу дитячого аутизму. Цю підрубрику слід використовувати тільки в тому випадку, якщо аномалії та затримки в розвитку проявилися у дитини старше трьох років і недостатньо демонстративно виражені порушення в одній або двох з трьох областей психопатологічної тріади, необхідної для постановки діагнозу дитячого аутизму (а саме в соціальній взаємодії, спілкуванні та поведінці, яке характеризується обмеженістю, стереотипністю і монотонністю), незважаючи на наявність характерних порушень в іншій (інших) з перерахованих областей. Атиповий аутизм найчастіше розвивається у осіб з глибокою затримкою розвитку та в осіб, які мають важке, специфічне рецептивний розлад розвитку мови. При необхідності ідентифікувати розумову відсталість використовують додатковий код (F70-F79).
↑Стан, до теперішнього часу виявляється тільки у дівчаток, при якому явно нормальний ранній розвиток ускладнюється частковою або повною втратою мови, локомоторних навичок та навичок користування руками одночасно з уповільненням зростання голови. Порушення виникають у віковому інтервалі від 7 до 24 місяців життя. Характерна втрата довільних рухів руками, стереотипні кругові рухи рук і посилений подих. Соціальний та ігровий розвиток зупиняється, але інтерес до спілкування має тенденцію до збереження. До 4 років починається розвиток атаксії тулуба та апраксії, які часто супроводжують хореоатетоїдними рухами. Майже незмінно відзначається важка розумова відсталість.
↑Тип загального порушення розвитку, для якого характерна наявність періоду абсолютно нормального розвитку до прояви ознак розладу, яке супроводжується вираженою втратою придбаних до того часу навичок, що стосуються різних областей розвитку. Втрата відбувається протягом декількох місяців після розвитку розладу. Зазвичай це супроводжується вираженою втратою інтересу до навколишнього, стереотипною, монотонною руховою поведінкою та характерними для аутизму порушеннями у сфері соціальних взаємодій і функцій спілкування. У ряді випадків може бути показаний причинний зв'язок цього розладу з енцефалопатією, але діагноз повинен базуватися на особливостях поведінки. При необхідності ідентифікувати пов'язані з розладом неврологічні захворювання використовують додатковий код.
↑Погано позначений розлад певної нозології. Ця категорія призначена для групи дітей з вираженою розумовою відсталістю (IQ нижче 50), що виявляють гіперактивність, порушення уваги, а також стереотипна поведінка. У цих дітей стимулюючі препарати можуть викликати не позитивну відповідь (як в осіб з нормальним рівнем IQ), а, навпаки, важку дисфоричну реакцію (іноді з психомоторною ретардацією). У підлітковому віці гіперактивність має тенденцію змінюватися зниженою активністю (що нетипово для гіпреактивних дітей з нормальним інтелектом). Даний синдром часто пов'язаний з різними відставаннями у розвитку загального або специфічного характеру. Невідома ступінь етіологічної участі в цій поведінці низького IQ або органічного ураження мозку.
↑Розлад певної нозології, який характеризується такими ж якісними аномаліями соціальних взаємодій, які характерні для аутизму, в поєднанні з обмеженістю, стереотипністю, монотонністю інтересів та занять. Відмінність від аутизму в першу чергу полягає в тому, що відсутня звичайна для нього зупинка або затримка розвитку мови та пізнання. Це розлад часто поєднується з вираженою незграбністю. Виражена тенденція до збереження вищевказаних змін в підлітковому та зрілому віці. У ранньому періоді зрілості періодично мають місце психотичні епізоди.
↑Група розладів, які характеризуються раннім початком (зазвичай в перші п'ять років життя), відсутністю завзятості в діяльності, що вимагає розумової зосередженості, та схильністю до перескакування з одних справ на інші без доведення їх до кінця. Одночасно з цим відзначається неорганізована, нерегульована та надмірна активність. Можуть приєднуватися і деякі інші порушення. Діти з гіперкінетичними розладами часто бувають відчайдушними та імпульсивними, схильні до нещасних випадків та дисциплінарних стягнень внаслідок необдуманих порушень правил, перш ніж усвідомлюють свою зухвалу поведінку. Їх взаємини з дорослими часто соціально розгальмовані, без звичайної передбачливості та стриманості. Вони не користуються любов'ю інших дітей і можуть опинитися в ізоляції. Недостатність пізнавальних функцій є поширеним явищем, і специфічні затримки моторного та мовного розвитку є невідповідно частими. Вторинні ускладнення включають дисоціальну поведінку та низьку самооцінку.
↑Розлади, які характеризуються повторюваними, стійкими зразками нетовариської, агресивної або зухвалої поведінки. Таку поведінку можна було б розцінити як найвищий прояв вікових соціальних порушень, проте воно може бути більш тяжким, ніж звичайний дитячий непослух або підліткова недисциплінованість, і тривати значний час (6 місяців і довше). Риси такого розладу поведінки можуть також бути симптомами інших психічних станів, і в цьому випадку перевагу слід віддавати основному діагнозу.
Приклади поведінки, на яких базується діагноз, включають надмірну забіякуватість та безглуздість, жорстокість щодо інших людей і тварин, важке псування майна, підпали, злодійство, постійну брехливість, прогулювання занять у школі та втечі з дому, зазвичай часті і важкі спалахи роздратування, неслухняність. Наявність будь-якої з вищевказаних ознак, якщо вона яскраво виражена, достатньо для постановки діагнозу, однак окремі дисоціативні дії не можуть служити для нього підставою.
↑Розлад поведінки, який полягає в дисоціативній та агресивній поведінці (а не тільки опозиційна, зухвала, розриваюча відносини поведінка), при якому відхилення в поведінці повністю або майже повністю обмежується межами дому та взаємовідносинами з членами сім'ї або найближчими домочадцями. Діагноз цього розладу вимагає наявності повного комплексу критеріїв для рубрики F91.-; навіть тяжке порушення взаємин батьки-дитина саме по собі недостатньо для постановки діагнозу.
↑Розлад, який характеризується поєднанням сталої дисоціативної або агресивної поведінки (повністю відповідає критеріям рубрики F91.-, а не тільки охоплює опозиційну, зухвалу, розриваючу відносини поведінку) зі значно вираженими аномаліями у взаєминах індивіда з іншими дітьми.
↑Розлад, який включає стійку дисоціативну або агресивну поведінку (повністю відповідає критеріям рубрики F91.-, а не тільки охоплює опозиційну, зухвалу, розриваючу відносини поведінку), що зустрічається у індивідів, які в основному добре інтегровані в свою соціально рівну групу.
↑Розлад поведінки, який зазвичай відзначається у дітей більш молодшого віку та характеризується в основному вираженим викликом, неслухняністю, розриваючою відносини поведінкою, яка не включає правопорушних дій або більш екстремальних форм агресивної або дисоціативної поведінки. Діагноз вимагає повної відповідності критеріям рубрики F91.-; навіть важкі форми пустощів або неслухняності самі по собі не є достатніми для постановки діагнозу. Необхідно дотриматися обережності, перш ніж використовувати цю рубрику, особливо стосовно до дітей більш старшого віку, оскільки клінічно значущий розлад поведінки зазвичай буде супроводжуватися дисоціативною або агресивною поведінкою, яка перевищує просто зухвалу поведінку, неслухняність, або розриваючу відносини поведінку.
↑Група розладів, які характеризуються поєднанням сталої агресивної, дисоціативної або зухвалої поведінки з явно вираженою депресією, тривогою або іншими емоційними розладами. Ці стани повинні відповідати критеріям розладів поведінки в дитячому віці (F91.-), емоційних розладів у дитячому віці (F93.-), невротичних розладів дорослого типу (F40-F48) або розладів настрою (F30-F39).
↑Ця підрубрика передбачає поєднання розладів поведінки (F91.-) із стійкою та вираженою депресією настрою (F32.-), яка проявляється такими симптомами, як надмірне страждання, втрата інтересу і задоволення від звичайної діяльності, самодогана та безнадія. Можуть також бути присутнім розлади сну й апетиту.
Розлад поведінки, що відноситься до рубрики F91.-, в поєднанні з депресивним розладом, який належать до рубриці F32.-
↑Ця рубрика передбачає поєднання розладів поведінки (F91.-) із стійкою і вираженою емоційною симптоматикою, такий, як тривожність, одержимість або нав'язливість, деперсоналізація або дереалізація, фобії чи гіпохондрії.
↑Це скоріше перебільшена вираженість звичайних тенденцій розвитку, ніж якісна аномальність самих відхилень. Притаманність періоду розвитку є ключовою діагностичною ознакою при диференціації цих емоційних розладів, які зазвичай починаються в дитячому віці, від невротичних розладів (F40-F48).
↑Його слід діагностувати, коли боязнь розлуки створює фокус тривожності і коли така тривожність вперше виникає протягом перших років життя. Від нормального занепокоєння, викликаного розлукою, даний розлад відрізняється статистично незвичайним ступенем вираженості (тяжкістю), включаючи ненормальною для цього вікового періоду тривалістю, і тим, що ця тривожність створює значні проблеми соціального функціонування.
↑Страхи в дитинстві, специфічно характеризують певну стадію розвитку і виникаючі (певною мірою) у більшості дітей, але надмірні за ступенем вираженості. Інші страхи, які виникають в дитинстві, але не є нормальною частиною психосоціального розвитку (наприклад, агорафобія), слід кодувати відповідними рубриками F40-F48.
↑При цьому розладі відзначаються боязнь незнайомих осіб та соціальна тривога і неспокій при несподіваних новинах, дивних чи соціально загрозливих ситуаціях. Цю рубрику слід використовувати тільки в тому випадку, якщо такі страхи виникають протягом ранніх років життя, мають незвичайну ступінь вираженості та супроводжуються проблемами соціального функціонування.
↑Деяку ступінь емоційних порушень, які виникають зазвичай безпосередньо після народження молодшого брата (сестри), демонструють багато дітей раннього віку. Розлад, що виражається в суперництві між дітьми, слід діагностувати тільки в тому випадку, якщо ступінь і тривалість розладу статистично незвичайні та пов'язані з відхиленнями в соціальних взаємодіях.
↑До деякої міри різнорідна група розладів, спільною рисою яких є відхилення в соціальному функціонуванні; ці розлади виникають в період росту та розвитку, але на відміну від загальних розладів розвитку не характеризується головним чином явно органічною соціальною нездатністю або дефективністю, що охоплює всі сфери діяльності. У багатьох випадках в етіології цих розладів вирішальну роль відіграють серйозні спотворення або позбавлення, пов'язані з навколишнім оточенням.
↑Характеризується вираженою емоційно зумовленою селективністю у мові: дитина показує мовні навички в одних ситуаціях і не в змозі говорити в інших (визначених) ситуаціях. Розлад зазвичай асоціюється з помітними особистими особливостями, включаючи соціальне занепокоєння, замкнутість, сприйнятливість або опір.
↑Починається в перші п'ять років життя та характеризується стійкими відхиленнями моделі дитячих соціальних взаємин, що пов'язано з емоційним порушенням і реактивністю по відношенню до змін навколишнього оточення (острахом, надпильністю, бідністю соціальних взаємозв'язків з однолітками, агресивністю по відношенню до себе та інших, стражданням і зупинкою розвитку в деяких випадках). Синдром, ймовірно, виникає як безпосередній результат повної відсутності турботи про дитину з боку батьків, як результат зловживань та жорстокого поводження з ним. При необхідності ідентифікувати якесь пов'язане з цим порушення або затримку розвитку використовують додатковий код.
↑Особлива модель аномального соціального функціонування, яка виникає в перші п'ять років життя і має тенденцію зберігатися, незважаючи на виражені зміни в навколишньому середовищі, а саме дифузне, невибірково сфокусовану нав'язливу поведінку, що вимагає до себе уваги, та нерозбірливо дружню поведінку; погано модульовані взаємодії з однолітками. Залежно від обставин можуть приєднуватися емоційні та поведінкові розлади.
↑Синдроми, переважним вираженням яких є деякі форми тиків. Тик являє собою мимовільний, швидкий, повторюваний, неритмічний рух (зазвичай залучаючий обмежену групу м'язів) або голосовий звук, які раптово виникають і не служать певної мети. Тики мають тенденцію переживатися як непереборні, але зазвичай вони можуть придушуватися на різні проміжки часу. Тікі посилюються при стресі і зникають під час сну. Звичайні прості рухові тики включають миготіння, судорожне сіпання шиєю, знизування плечима та гримаси лиця. Звичайні прості голосові тики включають відкашлювання, зітхання, пирхання, свист. Звичайні складні рухові тики включають удари по собі, підстрибування, підскакування на одній нозі. Складні голосові тики — повторення специфічних слів і іноді використання соціально неприйнятних (часто непристойних) слів (копролалія) та повторення своїх власних звуків або слів (палілалія[en]).
↑Відповідають основним критеріям такого розладу, але тики зберігаються не більше ніж 12 місяців. Тики зазвичай носять характер підморгування, лицьових гримас та посмикувань головою.
↑Відповідають основним критеріям такого розладу, при якому мають місце моторні тики або вокалізм (але не обидва види одночасно), які можуть бути одиничними або множинними (здебільшого множинними) і тривають довше одного року.
↑Форма тиків, при якій є або є множинні моторні тики та один або декілька вокалізмів, хоча немає необхідності, щоб вони виникали одночасно. Розлад зазвичай посилюється в підлітковому віці і має тенденцію зберігатися в зрілому віці. Вокалізми часто бувають множинними: раптові повторні звуки, відкашлювання, звуки, що нагадують похрюкування, а також вживання непристойних слів і фраз. Іноді приєднується жестова ехопраксія, яка також може носити непристойний характер (копропраксія[en]).
↑Різнорідна група розладів, які мають загальну характерну рису — початок у дитячому віці, але, з іншого боку, відмінних за багатьма параметрами. Деякі з них є точно позначеними синдромами, інші являють собою не більш ніж комплекси симптомів, які вимагають включення в цю рубрику внаслідок своєї частоти та зв'язку з психосоциальними проблемами і внаслідок того, що вони не можуть бути об'єднані з іншими синдромами.
↑Розлад, який характеризується мимовільним сечовипусканням вдень або вночі (що не відповідає віку індивіда), яке не є результатом недостатнього контролю функції сечового міхура внаслідок якого-небудь неврологічного захворювання, нападу епілепсії або структурної аномалії сечових шляхів. Енурез може відзначатися з народженням або може виникнути після періоду набутого міхурного контролю. Енурез може асоціюватися (але не завжди) з більш глибоким емоційним розладом та розладом поведінки.
↑Періодичне довільне або мимовільне відходження калу зазвичай нормальної або майже нормальної консистенції в місцях, не призначених для цієї мети соціально-культурниму оточенні індивіда. Розлад може являти собою аномальну тривалість нормального для немовлят нетримання калу; воно може проявлятися у втраті контролю над діями кишечника у індивіда, який раніше мав навичку такого контролю, або може включати умисну дефекацію в невідповідних місцях, незважаючи на нормальний психологічний контроль над діями кишечника. Стан може зустрічатися як моносимптоматичний розлад або може бути частиною більш великого розладу, головним чином емоційного розладу (F93.-) або розлади поведінки (F91.-).
↑Розлад прийому їжі різних проявів зазвичай характерно для дитячого та раннього дитячого віку. Основним проявом розладу є відмова від їжі та крайня ступінь пустощів дитини, що не має ніякого органічного захворювання, у відповідь на пропозицію йому адекватної їжі розумною і компетентною особою, що здійснює догляд за ним. До цього може приєднуватися стан «жування жуйки» (повторне відригування їжі без нудоти та наявності будь-якого шлунково-кишкового захворювання).
↑Стійка тяга до поїдання харчових продуктів (таких, як земля, фарби, стружки і т. д.). Цей симптом може бути частиною більш глибокого психічного розладу (такого, як аутизм); він також може проявлятися як відносно самостійна психопатологічна поведінка. Тільки в цьому, останньому випадку можна використовувати дану рубрику. Спотворений апетит більш поширений серед розумово відсталих дітей. Випадки з одночасною наявністю розумової відсталості слід кодувати рубриками F70-F79 відповідно до основного діагнозу.
↑Мимовільні, повторювані, стереотипні, що не мають функціональної значущості рухи (часто ритмічні), які не є складовою частиною якогось діагностованого психічного або неврологічного захворювання. Але в тому випадку, якщо такі рухи є симптомами якого-небудь захворювання, кодувати слід тільки останнє. Такі рухи, що не приводять до самоушкодження, включають розгойдування тіла, кивання, висмикування і накручування волосся, постукування пальцями, шльопанці долонями. Стереотипні, що завдають хворому травми дії включають повторювані удари головою, шльопанці по обличчю, тикання в очі, кусання рук, губ або інших частин тіла. Розлади з такими стереотипними рухами найчастіше пов'язані з розумовою відсталістю (коли таке трапляється, слід кодувати обидва стану). Якщо тикання в очі має місце у дитини з вадою зору, необхідно кодувати обидва цих стани: тикання в очі кодується даною рубрикою, а порушення зору — кодом відповідного соматичного захворювання.
↑Мова, характеризується частим повторенням або пролонгуванням звуків, складів та слів або частими заїкання або паузами, що розриває ритмічну протяжність промови. Такий стан слід класифікувати як розлад тільки в тому випадку, якщо він настільки виражений, що помітно порушує протяжність промови.
↑Швидкий темп мови з розпадом плавності, але без повторень або заїкання, виражений настільки, що зменшується її виразність. Мова безладна, неритмічно, швидка, у вигляді уривчастих поштовхів та неправильних фраз.
English actor (1898–1981)For other people named Harold Bennett, see Harold Bennett (disambiguation). Harold BennettBennett during his military service in World War IBornHarold Frank Bennett(1898-11-17)17 November 1898Hastings, Sussex, EnglandDied11 September 1981(1981-09-11) (aged 82)London, EnglandOccupationActorYears active1910–1980 - stage from 1950, screen 1964-1980Children3, including John Bennett (writer) Harold Frank Bennett (17 November 1898[1] – 11 September 1...
2001 studio album by MC SolaarCinquième AsStudio album by MC SolaarReleased2001Recorded2001GenreRapLength65:22LabelWea International ElektraProducerEric K-Roz and Alain J of The Black Rose CorporationDJ SampleDJ MacDJ PepMC Solaar chronology MC Solaar(1998) Cinquième As(2001) Mach 6(2003) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllmusic[1] Cinquième As is the fifth studio album by MC Solaar, and was released in 2001. It is slightly different from his previous works bec...
BelgiaZona FIBAFIBA EropaFederasi nasionalBasketball BelgiumPelatihValery DemoryJulukanBelgian CatsSeragam Kandang Tandang Tim nasional bola basket wanita Belgia adalah tim nasional wanita yang mewakili Belgia di turnamen bola basket wanita internasional dan dikelola oleh Basketball Belgium.[1] Referensi ^ Profile | Belgium, Fiba.com. Retrieved 15 July 2016. Pranala luar Situs web resmi Profil FIBA
Rose Tattoo in 2022 Rose Tattoo is een Australische rockband. Zanger Angry Anderson en slidegitarist Pete Wells (eigenlijk Peter Wells) zijn de bekendste bandleden. De band werd eind 1976 door Anderson en bassist Geordie Leach opgericht en hun albums werden geproduceerd door het duo Harry Vanda & George Young. Net als AC/DC gaf Rose Tattoo het eerste concert in de Chequers Club in Sydney. De groep valt op door het schelle slidegitaarwerk van Wells dat een prominente plaats in hun muziek i...
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сентінел. Хребет Сентінел Sentinel Range Хребет Сентінел в горах Елсворт Хребет Сентінел в горах Елсворт Регіон Антарктида Область Земля Елсворта(Західна Антарктида) Є частиною гір Елсворт Довжина 185 км, (з Пн-ПнЗ на Пд-П
Hydroleaceae Hydrolea spinosa Klasifikasi ilmiah Kerajaan: Plantae Divisi: Magnoliophyta Kelas: Magnoliopsida Ordo: Solanales Famili: Hydroleaceae Genera lihat teks Hydroleaceae adalah salah satu famili anggota tumbuhan berbunga. Menurut Sistem klasifikasi APG II suku ini termasuk dalam ordo Solanales. Pengidentifikasi takson Wikidata: Q12021097 Wikispecies: Hydroleaceae APNI: 214625 EPPO: 1HYEF FloraBase: 35277 FoAO2: Hydroleaceae Fossilworks: 183076 GBIF: 4900445 GRIN: 563 iNaturalist: 7154...
Pour des articles plus généraux, voir Guerre franco-allemande de 1870 et Déroulement de la guerre franco-allemande de 1870-1871. Chronologie de la guerre franco-allemande de 1870-1871 La zone colorée en jaune correspond aux régions occupées par les Prussiens. Celle en rose représente les régions disputées, et les régions vertes sont restées sous souveraineté française. Les traits rouge continus représentent les principales voies de communication utilisées. Celles privilégiées...
2013 Japanese filmBozoTheatrical release posterDirected byTatsushi ŌmoriStarringShingo MizusawaRelease date March 16, 2013 (2013-03-16) (Japan) Running time130 minCountryJapanLanguageJapanese Bozo (ぼっちゃん) is a 2013 Japanese drama film directed by Tatsushi Ōmori[1] and based on the Akihabara massacre. It was released on 16 March 2013 in Japan. Cast Shingo Mizusawa Accolades Award Date Category Recipients and nominees Result Japan Film Professional Awards&...
1971 studio album by Chuck BerrySan Francisco DuesStudio album by Chuck BerryReleasedSeptember 1971StudioLansing Sound Studios, Lansing, MichiganGenreRock and rollLength33:12LabelChessProducerChuck BerryChuck Berry chronology Back Home(1970) San Francisco Dues(1971) The London Chuck Berry Sessions(1972) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllmusic [1]Christgau's Record GuideB−[2] San Francisco Dues is the fifteenth studio album by Chuck Berry, released in 19...
For people with the surname Bermingham, see Bermingham. Bermingham is the Gaelicised version of 'De Birmingham' and is descended from the family of Warwickshire, England. The Irish version of the name MacFeorais/MacPheorais is derived from Pierce de Bermingham (died 1307).[citation needed] The first recorded Bermingham in Ireland, Robert de Bermingham (son of William) accompanied Richard de Clare or 'Strongbow' in Henry II's conquest of Ireland in 1172. On arrival he received: an anci...
Public park in Sydney, Australia Wynyard ParkWynyard Park seen from northLocation in the Sydney central business districtTypeUrban parkLocationYork, Carrington, Margaret and Wynyard Streets, Sydney central business district, City of Sydney, Sydney, New South Wales, AustraliaCoordinates33°51′57″S 151°12′22″E / 33.86583°S 151.20611°E / -33.86583; 151.20611Area0.7 hectares (2 acres)Created1887 (1887)DesignerMortimer Lewis (1835–1849)Charles Moore (1848...
Short story by Isaac AsimovThe Magnificent PossessionShort story by Isaac AsimovCountryUnited StatesLanguageEnglishGenre(s)Science fictionPublicationPublished inFuture FictionPublication typePeriodicalPublisherDouble Action MagazinesMedia typePrint (Magazine, Hardback & Paperback)Publication dateJuly 1940 The Magnificent Possession is a science fiction short story by American writer Isaac Asimov. It was first published in the July 1940 issue of Future Fiction and reprinted in the 1972...
Gali Lobang Tutup LobangGenre Drama Komedi Religi Ditulis oleh Relita Mahdayani Yeri Hermanto SutradaraEmil G. HamppPemeran Dude Harlino Alyssa Soebandono Cut Keke Lidya Kharisma Agung Hercules Baim Wong Jessica Anastasya Nani Wijaya Ranzhu Khan Nabil Lunggana Connie Sutedja Rasyid Karim Salim Bungsu Eli Sugigi Sumarni Edi Riwanto Nova Soraya Melon Tembok Marcella Simon Winkgo Tembok Buyung Malin Malelo Penggubah lagu temaOpick feat Ghaina & AinaLagu pembukaBumi Bertabur Rahmatnya — Opi...
Kai Otros nombres Kai Ken Tora Inu 甲斐犬Región de origen Japón JapónCaracterísticasTipo perroOtros datosFederaciones FCI[1][editar datos en Wikidata] Kai (甲斐犬, Kai? también denominado Kai Ken, Tora Inu o perro tigre) es una raza de perro originaria de Japón donde está considerada patrimonio natural y donde ha sido criada durante siglos. Es una raza bastante poco frecuente incluso en Japón, está emparentado con el Spitz japonés.[2] Historia...
Genoa Open Challenger 2007 Sport Tennis Data 3 settembre - 9 settembre Edizione 5ª Campioni Singolare Flavio Cipolla Doppio Daniele Giorgini / Simone Vagnozzi 2006 2008 Il Genoa Open Challenger 2007 è stato un torneo di tennis facente parte della categoria ATP Challenger Series nell'ambito dell'ATP Challenger Series 2007. Il torneo si è giocato a Genova in Italia dal 3 settembre 2007 su campi in terra rossa. Indice 1 Vincitori 1.1 Singolare 1.2 Doppio 2 Collegamenti esterni Vincitori Singo...
Russische Staatsbibliothek Russische Staatsbibliothek, 2017 Gründung 1862 Bestand 46916565[1] (Stand: 1. Januar 2017) Bibliothekstyp Nationalbibliothek Ort Moskau ISIL RU-10017011 Betreiber Russischen Föderation Kulturministerium Leitung Wadim Walerjewitsch Duda (Generaldirektor) Website www.rsl.ru Die Russische Staatsbibliothek (russisch Российская государственная библиотека Rossijskaja gossudarstwennaja biblioteka (РГБ / RGB), ehemals Lenin-Bi...
Public monument in Atlanta Sidney Lanier MonumentSidney Lanier Monument (2020)LocationPiedmont Park, Atlanta, Georgia, United StatesDesignerCarrère and HastingsEdward Clark Potter (bust)Dedicated date1914Dedicated toSidney Lanier The Sidney Lanier Monument is a public monument in Atlanta, Georgia, United States. Located in Piedmont Park, the monument consists of a bust of Sidney Lanier, a notable poet from Georgia. The monument was dedicated in 1914. History Sidney Lanier was a poe...
Botanical garden in Bogor, Java, Indonesia Bogor Botanical GardensKebun Raya BogorEntrance to Bogor Botanical Garden.TypeBotanic GardenLocation Bogor, West JavaArea87 hectares (210 acres; 0.87 km2)CreatedMay 18, 1817 (1817-05-18)FounderCaspar Georg Carl ReinwardtOperated byNational Research and Innovation AgencyStatusOpenPublic transit access BogorWebsitekebunraya.id/bogor The Bogor Botanical Gardens (Indonesian: Kebun Raya Bogor) is a botanical garden located in Bogo...
Former electoral province of the Victorian Legislative Council, Australia Western ProvinceVictoria—Legislative CouncilWestern Province, 1856StateVictoriaCreated1856Abolished2006DemographicRural Western Province was an electorate of the Victorian Legislative Council (Australia), the upper house of the Parliament of Victoria.[1] Victoria was a colony in Australia when Western Province was created. From Federation in 1901, Victoria was a state in the Commonwealth of Australia. Western ...
Operation FischreiherPart of the Eastern Front of World War IIA column of German Panzer III tanks travelling down an unpaved road near the Don River, July 1942DateJuly 22, 1942LocationRussian SFSR, Soviet UnionResult German retreat, considerable loss of positions to the SovietsBelligerents Germany Soviet UnionCommanders and leaders Friedrich Paulus(6th Army Commander) Hermann Hoth (4th Panzer Army Commander) S. Timoshenko (Commander Stalingrad Front) N.F. Vatutin (Commander South-...
