Чита́ння — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «чита́ння» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. У множині,[1] чита́ння — це цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань; наприклад, парламентські читання (мн.) проекту закону.
«Читання … закладене в основу навчання і є одним з найнеобхідніших навичок у житті. […] Люди, які вміють добре читати, вносять внесок у створення квітучого, працездатного суспільства. У той же час вони самі живуть більш насиченим життям».
Історія читання
«Читання» у нашому розумінні, то є виключна діяльність очей, очевидно, не було відомо аж до XV століття. Навіть при читанні поодинці, характерному для освічених людей, текст, що читається вимовлявся вголос.[2]
Види читання
Рідною мовою й іноземною
Читання іноземною мовою значно важче читання рідною; визначається ступенем володіння іноземною мовою і цілями навчання.[джерело?]
Переглядове (ознайомлювальне) читання має на меті отримання загальної інформації. Цим видом читання ми користуємося тоді, коли нам необхідно переглянути книгу, журнал, статтю тощо Нам не потрібно знати подробиці і розуміти зміст тексту. Тут для нас головне — отримати загальне уявлення про зміст у цілому. Про що текст взагалі і визначити, чи представляє даний матеріал для нас інтерес.
Всі наші зусилля спрямовані лише на те, щоб визначити чи є потрібна нам інформація у даному тексті.
Переглядове читання ми використовуємо для того, щоб зрозуміти в загальних рисах, про що даний текст, а не що саме повідомляється по тому чи іншому питанню.
Цей вид читання вимагає наявності у читача досить значного об'єму мовного матеріалу, тому у школі навчають лише окремим його прийомам, що забезпечує визначення теми тексту. Час, що відводиться на перегляд, визначається з розрахунку 1 — 1,5 сторінки за хвилину.
Метою навчаючого читання є детальне вивчення змісту тексту.
Поряд з практичними навичками, навчання читанню сприяє підвищенню освіченості та вихованості. Читання великою мірою реалізує пізнавальну функцію мови. Правильний підбір текстів дає можливість використовувати інформацію, що у них міститься, для розширення загального кругозору учнів та у виховних цілях. При читанні розвивається мовна спостережливість, і учні привчаються уважніше ставитися до мовного оформлення своїх думок.
Художнє читання — публічне виконання літературних творів. Художнє читання — жанр естрадного мистецтва.
Навчання читання
За даними Американської асоціації педіатрії більшість дітей навчаються читання у віці 6-7 років, деякі діти здобувають цю навичку, коли їм 4 або 5 років[3]
При навчанні читати залучені різноманітні ділянки кори головного мозку. Дитина спочатку навчається слухати текст, концентруватися на ньому[4]. Зокрема показано, що добрі навички слухання допомагають краще читати й навпаки[5]. Уже в дітей 7-12 років спостерігається активація потилично-скроневих нервових шляхів, характерних для дорослих[6].
Методики
Крім традиційних, «шкільних» методик навчання читання, у другій половині XX століття з'явилися і нові методики, зазвичай спрямовані на «раннє» навчання читанню, такі як метод Домана. Набуває поширення також розроблена російським дослідником Левом Штернберґом розвивальна методика навчання читання складами «Ребус-метод».
Особливої популярності серед сучасних батьків набуває навчання читанню за методом Монтесорі, методика розроблена для того, щоб процес читання не був нав’язаний батьками, а складався з поступових етапів творчого розвитку дитини.
Вплив читання на людину
За даними багатьох досліджень читання позитивно впливає на когнітивні здатності людини. Зокрема здатність читати складні наукові тексти корелює з аналітичними здібностями, можливостями вирішувати задачі тощо[7]. Читання довгого художнього тексту, зокрема роману, залишає тривалі зміни в активності різних зон кори головного мозку[8].
Законотворчість
Чита́ння (перші, другі, треті) — етап законодавчої роботи, що полягає в обговоренні проєкту закону на пленарній сесіїпарламенту. У сучасному мовленні, у тому числі в законодавчих актах, нерідко використовується помилкова в даному випадку форма однини (перше читання тощо).
↑Buchweitz, Augusto; Mason, Robert A.; Tomitch, Lêda M. B.; Just, Marcel Adam (2009). Brain activation for reading and listening comprehension: An fMRI study of modality effects and individual differences in language comprehension. Psychology & Neuroscience. 2 (2): 111—123. doi:10.3922/j.psns.2009.2.003. ISSN1983-3288.(англ.)
↑Martin, Anna; Schurz, Matthias; Kronbichler, Martin; Richlan, Fabio (2015). Reading in the brain of children and adults: A meta-analysis of 40 functional magnetic resonance imaging studies. Human Brain Mapping. 36 (5): 1963—1981. doi:10.1002/hbm.22749. ISSN1065-9471.(англ.)
↑Hsu, Chun-Ting; Clariana, Roy; Schloss, Benjamin; Li, Ping (2019). Neurocognitive Signatures of Naturalistic Reading of Scientific Texts: A Fixation-Related fMRI Study. Scientific Reports. 9 (1). doi:10.1038/s41598-019-47176-7. ISSN2045-2322.(англ.)
↑Berns, Gregory S.; Blaine, Kristina; Prietula, Michael J.; Pye, Brandon E. (2013). Short- and Long-Term Effects of a Novel on Connectivity in the Brain. Brain Connectivity. 3 (6): 590—600. doi:10.1089/brain.2013.0166. ISSN2158-0014.(англ.)