Західноломбардська мова

Західноломбардійська
Lumbard ucidental / Lumbard insübrich / Milanese / Cisabduano
Західноломбардська мова в Італії
Поширена в	Ломбардії, Італія, кантоні Тічино, Швейцарія
Носії	2,5 млн осіб розуміють
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Романська група Італо-романська підгрупа Західнороманська підгрупа Галло-іберійська підгрупа Галло-італійська підгрупа Ломбардійські [1]
Офіційний статус
Регулює	Cunsei Lumbaart per la Lengua, Circolo Filologico di Milano
Коди мови
ISO 639-3	lmo

Західноломба́рдійська (інсубрі́йська, міла́нська) мо́ва або за́хідний діале́кт ломба́рдійської мо́ви (Lumbard ucidental, lumbard insübrich, milanese, cisabduano) — діалект ломбардійської мови, поширена на північному заході Італії (район Мілана) та півдні Швейцарії, належить до романської групи індоєвропейської мовної родини.

Здебільшого ті, для кого ця мова є рідною, говорять також італійською.

Опис

В Італії, західноломбардську часто називають діалектом італійської мови. Західноломбардська та стандартна італійська дуже відрізняються. Деякі мовці ломбардської можуть мати складнощі у розумінні західноломбардської і говорять італійською між собою, але всі західні ломбардські варіанти мови взаєморозумілі. Західноломбардська й є відносно однорідною (набагато більше, ніж східноломбардська), але і вона має кілька варіацій, переважно щодо голосних /о/, /ɔ/ та розвитку /ts/ у /s/.

Західноломбардська не має офіційного статусу в Ломбардії або де-небудь інде. Єдина офіційна мова в Ломбардії - італійська.

Граматика

Жіночий рід

Більшість слів жіночого роду мають закінчення -a; жіночий рід множини не змінюється (la legora / i legor ; la cadrega / i cadregh). Кінцева голосна зберігає свою початкову довжину (не кінцеві склади не мають різниці), яка часто є довгою, коли за нею слідує приголосний звук, і короткою, коли за нею слідує безголосний приголосний.

Чоловічий рід

Більшість іменників чоловічого роду незмінні, і чоловічий рід в множині завжди не змінюється (el tramvaj/i tramvaj; el lett/i lett). Коли корінь слова закінчується на певну групу приголосних, як в однині, так і в множині можуть додавати шву між приголосними; в іншому випадку до однинних імен додається закінчення -o (вимовляється /u/), а до множини -i.

Іменники чоловічого роду, що закінчуються на -in або, рідше, на -ett, мають множини в -itt (fiolin/fiolitt). Ті, що закінчуються на -ll, мають множини в -j (el sidell/i sidej ; el porscell/i porscej ; el cavall / i cavaj). Те ж саме відбувається в твердому артиклі: в однині ell > el, в множині elli > ej > i.

Іменники чоловічого роду, які закінчуються на -a, є незмінними і, як правило, є власними назвами, словами грецького походження або ідіоматичними словами, такими як pirla, презирливий термін для людини.

Варіанти

Західноломбардську можна поділити на чотири основні варіанти:

• ломбардо-альпійський ( в муніципалітетах Сондріо та Вербанія, Сопраченері кантону Тічино та Грізіоні в Швейцарії),
• ломбардо-альпійський західний ( в муніципалітетах Комо, Варезе та Лекко, Лугано та його сусідах в кантоні Тічино),
• нижньоломбардський західний (Павія та Лоді) та макроміланський (Мілан, Монца, Новара та Вальсезія Верчеллі).

Межі очевидно умовні, оскільки політичний поділ на провінції та муніципалітети зазвичай незалежний від мов, якими говорять.

Примітки

1. Класифікація романських мов на сайті www.ethnologue.com. (англ.)