Соціально-правове становище жінок в Узбекистані знаходиться під впливом традицій, релігії, мінливих соціальних норм з моменту здобуття незалежності[1].
Репродуктивне здоров'я
За даними 2003 року, 62,3% жінок використовували контрацептиви[2]. За оцінками ООН, близько 13,7% жінок в Узбекистані, які хотіли б запобігти або відкласти наступну вагітність, не можуть цього зробити через обмежений доступ до протизаплідних засобів[3]. У 2000 році в країні налічувалося близько 20 900 акушерок[4].
ООН визнала зусилля уряду щодо скорочення торгівлі людьми[11]. Наприклад, для жертв торгівлі людьми є телефонні гарячі лінії[12], а за злочин передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 8 років[2][13].
Торгівля людьми ще триває, оскільки Узбекистан є і постачальником, і споживачем жінок, втягнених у торгівлю людьми[14][13]. «Торгівля людьми є продовженням "човникової" торгівлі. Жінок відправляють туристками з обіцянками працевлаштування виховательками або нянями, але вони часто закінчують у проституції»[10].
Примусові шлюби
У деяких частинах країни відбувається викрадення наречених і примусовий шлюб. Викрадення наречених пов'язують з економічною нестабільністю. Весілля можуть бути дорогими, викрадення дозволяють уникнути як вартості церемонії, так і віна за наречену[15]. Деякі вчені вважають, що викрадати наречених можуть менш бажані чоловіки з поганою освітою або проблемами з наркотиками або алкоголем.
Жінки в економіці
«Гендерні ролі в економіці змінилися в радянський період і продовжують змінюватися після здобуття незалежності»[16]. В Узбекистані є програми, які допомагають розширити можливості для жінок, існують постійні проблеми. Наприклад, ринок праці розділений за статтю, і жінкам зазвичай платять нижчу заробітну плату[17]. «Некваліфікований персонал в невиробничому секторі практично повністю складається з жінок»[2][13]. Жінки не можуть працювати в нічний час. Станом на 2003 рік не існує закону проти сексуальних домагань[18].
Матері з дітьми з інвалідністю і багатодітні жінки можуть виходити на пенсію у 50 років, що на 5 років менше встановленого пенсійного віку (55 років)[2].
Жінки у виборчому процесі
Узбекистан має загальне виборче право[2], але «згідно з даними опитувань Центру громадської думки, 64% міських і 50% сільських жінок вважають, що у чоловіків більше можливостей для реалізації прав у політичній сфері».
З 2004 року закон про вибори в Узбекистані вимагає від політичних партій висувати не менше 30 % кандидаток-жінок у парламент (див. Гендерні квоти). Однак недопредставленість жінок властива всім рівням управління[13].
↑Aminova; Jamila Sujud and Rashid Musayev (18 січня 2010). Bride Kidnapping Returns in Central Asia. Central Asia Online. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 10 червня 2020.
↑Uzbeks. (2003). In C. R. Ember, & M. Ember (Eds.), Encyclopedia of sex and gender: men and women in the world’s cultures. Dordrecht, The Netherlands: Springer Science+Business Media.
.svg)
