Назва села ймовірно походить від тюркського слова «Басман», що означає «скарбовий хліб», «скарбове утримання».
Під назвою Бачманів або Бачманова селище згадується як власність князя Андрія Юрійовича Заславського. В 1520 році, який будучи неодруженим, дарує своєму родичу - князю Іллі Острозькому частину своїх маєтків, у тому числі і Бачманів.
В актах Бачманівка виступає як одне з сіл, що належали до розлогих маєтків князів Заславських. В їх руках залишається до 1673 року, коли рід Заславських і село переходить до князів Сангушків, залишається в них до 1917 року.
На захід від села, на старому селищі часто знаходили перепалену глину, кераміку і поржавіле залізо.
В околиці села розташовувалось урочище Городець. Крім цього були урочища: Береги, Лука і Ковалів Став.
Затверджена 15 вересня 2015 року рішенням №2 XLIX сесії сільської ради V скликання.
Герб
У щиті срібна нитяна балка, хвиляста внизу. У верхньому зеленому полі виходить золота дерев'яна трикупольна церква, у нижньому лазуровому срібна підкова вушками догори. Щит вписаний у золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «БАЧМАНІВКА» і дата «1520».
Зелений колір — символ поля і лісу. Золота дерев'яна трикупольна церква - символ першого історичного сільського храму. Срібна підкова на нижній лазуровій хвилястій частині — знак історичної місцевості «Ковалевий ставок», з якої пішло сучасне село; окрім того, підкова — символ щастя, достатку, а також іподрому, який існував в часи князя Сангушка. Корона означає статус населеного пункту. 1520 — рік першої писемної згадки про село[5].
Прапор
Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних смуг — зеленої, білої та синьої, у співвідношенні 5:1:5, біла і синя розділені хвилясто. На верхній смузі три жовтих уширених хреста в ряд, на нижній — біла підкова вушками догори. Автори — В.Напиткін, А.Гречило.
На прапорі повторюються кольори герба. Три уширених хреста — символ трикупольної історичної церкви; окрім того, форма хреста символізує належність села до Волині[6].
Пам'ятки
Михайлівська церква існувала з 1744 року, була вона трьох-банною, але на початку 20 століття завалилася. У церкві зберігалися рідкісні стародруки, такі як:
Ключ Розумєна, Інокентій Галатовського 1680 року друкарні Києво-Печерської Лаври.
Венец Христов — ігумена Радивиловського 1688 року — там же виданий.
↑S.Kieniewicz. Sanguszko Roman Stanisław Adam (1800-1881) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 506 (пол.)