В кінці 19 століття в селі 65 будинків і 445 жителів. За переписом 1911 року в Гуті була школа, лікарня (при паперовій фабриці), прифабрична бібліотека, крамниця колон, товарів, мануфактурна крамниця, тартак і фабрика паперу (1 млн. 400 тис. рублів річного прибутку). Село і маєток колись належали до Любомирських. В селі, над річкою була паперня з 19 століття, заложена інженером Руцьким — 4 парові машини, яка давала роботу 730 робітникам, в 19 столітті давала 600 рублів річного обороту. До великої земельної власності належало в 1911 році 540 десятин.
У 2011 році селяни Гути повністю відновили вітряний млин, який до села привіз німець Рудель Мендель. Млин діяв тут ще з 1937 року, і в 2007 році був зруйнований бурею.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 358 осіб, з яких 154 чоловіки та 204 жінки[1].
Затверджена 6 червня 2016р. рішенням №2 XI сесії сільської ради VII скликання. Автор - В.М.Напиткін.
Герб
На срібному щиті з зеленої бази виходить червоний вітряк. На червоній главі п'ять срібних пробитих ромбів. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис "ГУТА".
Вітряк – символ хліборобства; реально існуюча в селі споруда. Срібло на щиті і ромби в главі та на прапорі – знак назви "гута", тобто виробництва скла і стилізованих вітражів.
Прапор
Квадратне полотнище поділене горизонтально на червону, білу і червону смуги у співвідношенні 1:3:1. На центральній смузі червоні крила вітряка по діагоналі; на верхній і нижній смузі по п'ять пробитих білих ромбів.
