Щодо походження назви села Хвощівка та дати заснування його у письмових джерелах не знайдено. Спираючись на згадки та перекази старожилів, на існуючі легенди та назви навколишніх місцевостей саме кінець XVI століття і початок XVII століття слід вважати датою заснування села.
За іншими переказами старожилів, на цій території росли трав'янисті рослини — хвощі. Від назви цієї рослини і походить назва села Хвощівка.
Станом на 1907 рік: землі маєткової — 1 десятина 1642 сажені, орної — 20 десятин 981,5 сажень. Церковно-приходська школа існувала з 1868 року, 32 учні. Винокурний завод. Найбільший землевласник — Антоній Еразм Підгурський. Дворів — 82, прихожан церкви — 690, римо-католиків — 67, євреїв — 40.
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Берездівської сільської громади.[2]
19 липня2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу Шепетівського району.[3]
Символіка
Затверджена 5 жовтня 2015 р. рішенням № 1/2015 L сесії сільської ради VI скликання.
Герб
У синьому полі золотий почетвірний переплетений косий хрест. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ХВОЩІВКА».
Переплетені перев'язи — символ ткацтва і килимарства, якими здавна славилася Хвощівка. Корона означає статус населеного пункту.
Прапор
Квадратне синє полотнище, на якому вісім жовтих переплетених діагональних смуг.
Зараз в Хвощівці функціонує селянсько-фермерське господарство «Промінь», яке користується земельними паями, зданими в оренду жителями села. Площа орендованої землі становить 1.8 тисячі гектарів, із них 1 тис. га орної землі. Тут вирощують зернові культури, розводять велику рогату худобу. Це сільськогосподарське підприємство є правонаступником колгоспу імені Менжинського.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 516 осіб, з яких 217 чоловіків та 299 жінок[4].
Станом на 1 січня2011 року в селі проживало 395 осіб. З них: дітей дошкільного віку — 33, шкільного віку — 56, пенсіонерів — 127, працюючих громадян — 82.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]: