Ален Фаб'єн Моріс Марсель Делон[11][12][10] народився 8 листопада 1935 року в комуніСо, департамент Сена[fr] (нині — О-де-Сен), приблизно за 10 км від центру Парижа. Його батько, Фаб'єн (фр.Fabien Delon; 1904—1977), був директором кінотеатру «Le Régina» в Бур-ла-Рен, а мати, Едіт Арнольд (фр.Édith Arnold; 1911—1995) — аптекаркою. За мірками Франції тих років Делони були дрібними буржуа[13]. Вони походять з комуни Сен-Венсан-Лепінасс, що в Окситанії, а родовід сягає XV століття, коли жив Жан Делон. Відомо, що прадід Алена по батьківській лінії, Фаб'єн Делон (1829—1909), був нагороджений орденом Почесного легіону в 1892 році[14] та працював інженером мостів і доріг. Бабуся по батьківській лінії, Марія-Антуанетта Евангеліста (фр.Marie-Antoinette Evangelista; 1867—1939)[15][неавторитетне джерело], була корсиканкою й у своєму рідному місті, Прунеллі-ді-Фьюморбо, 1888 року взяла шлюб з дідом Жаном-Марселем Делоном, збирачем податків на Корсиці[15][16][неавторитетне джерело]. За сімейною легендою, Евангелісти були бонапартистами[17].
Ален був єдиною дитиною в сім'ї і мав важке дитинство, що припало на роки Другої світової війни та правління режиму Віші. Хлопцю не минуло й п'яти років, як 1939 року батьки розлучилися[10]. Його віддали в так звану «помічну сім'ю»[fr], що стало дитячою травмою й вплинуло на все життя[18]. Батьком цього сімейства був тюремний наглядач у Френі. Ален, живучи по сусідству з в'язницею, навіть чув залп під час страти колаборанта П'єра Лаваля[ком. 1][20]. Потім його перемістили в католицький пансіонат святого Миколая в Іньї, де майбутня кінозірка провів юність з другом дитинства, Жераром Саломе. Усього Делона шість разів виключали зі шкіл. Матір вдруге вийшла заміж за Поля Булоня, торговця м'ясом і гастрономією з Бур-ла-Рен, і подружжя забрало хлопця до себе. Як тільки Ален підріс, вітчим влаштував його у свою м'ясну крамницю[ком. 2][22].
У 14 років Алену випала нагода зіграти роль у 22-секундному німому фільмі[23] «Викрадення» (фр.Le Rapt)[10] Олів'є Бургіньона, батька одного з друзів. Того ж року Ален втік з дому, мріючи потрапити в Чикаго, але юнака затримала поліція в Бордо[ком. 3].
Напередодні мобілізації у французьку армію через війну в Індокитаї, в ході якої французи та союзники воювали з місцевими націоналістами Лаосу та Камбоджі, а також комуністами В'єтміню, Делон пройшов службу в Національних військово-морських силах. На той час йому було 17 років. Після морського навчального центру Понт-Реан[fr] 1953 року його перевели в школу зв'язківців у Ла-Лонд-ле-Мор. Після того, як Алена зловили на крадіжці обладнання[24], керівництво дало йому вибір: або звільнення з флоту або продовження терміну служби контракту від трьох до п'яти років. Він обрав другий варіант.
Делон спочатку служив матросом 1-го класу, потім його призначили в охоронну роту Сайгонського арсеналу. Ближче до кінця війни Алена заарештували за викрадення військового позашляховика та поїздку, під час якої автомобіль перекинувся. Через це в нього вилучили ліцензію на радіозв'язок і звільнили[24].
Період служби в морській піхоті[fr][10] справив на майбутню зірку європейського кіно великий вплив: він відкрив для себе військову дисципліну, почуття честі та патріотизму до Франції. У нього розвинулася пристрасть до зброї, і він почав захоплюватися зіркою тодішніх екранів, Жаном Габеном завдяки фільму «Не чіпай здобич» (фр.Touchez pas au grisbi) 1954 року, який тоді показували в Сайгоні (нині — місто Хошимін, колишня столиця французького протекторату)[25][26].
Кінець 1950-х: початок кар'єри
Повернувшись 1956 року в Париж, де він познайомився зі співачкою Далідою, з якою пізніше буде роман[27], Ален брався за будь-яку роботу: вантажником, офіціантом у кафе поблизу Єлисейських полів[ком. 4]. На Монмартрі він познайомився зі злочинним світом (зокрема, бандою Trois Canards)[28]. Зустріч у джаз-клубі Saint-Germain[fr] і подальші романтичні стосунки з акторкою Бріжит Обер[fr] стали поворотним моментом у житті Алена. Невдовзі у кварталі Сен-Жермен-де-Пре[fr] Делона помітив молодий актор Жан-Клод Бріалі та запросив відвідати разом Каннський кінофестиваль, де статура і «янгольське обличчя» молодика не залишилися непоміченими попри відсутність будь-якої акторської підготовки[10][29].
У Римі, живучи разом із Жаном Паоло Барб'єрі[it][30], що пізніше став відомим італійським фотографом, Делона помітив американський кінопродюсер Девід Сельцник. Він запропонував Алену семирічний контракт у Сполучених Штатах за умови вивчення англійської мови. Ще у Франції Делон почав її вивчати і планував погодитися на пропозицію, але в розмові з режисером Івом Аллегре, той переконав актора залишитися на батьківщині.
Знайомство з Аллегре відбулось завдяки дружині останнього, Мішель Корду[fr], коханцем якої був Ален Делон і саме вона переконала чоловіка дати Алену хоч і не велику, але досить помітну роль у фільмі «Коли втручається жінка»[fr] (фр.Quand la femme s'en mêle)[29]. Якщо не враховувати участь у 22-секундній короткометражці, де знявся Ален у дитинстві, це був дебют, він так його коментував:
Я нічого не вмів робити. Аллегре так подивився на мене і сказав: «Слухай мене уважно, Алене. Говори так, як говориш зі мною. Дивись, як ти дивишся на мене. Слухай, як ти слухаєш мене. Не грай, живи». Це все змінило. Якби Ів Аллегре не сказав мені цього, у мене б не було цієї кар’єри.
оригінальний текст
Je ne savais rien faire. Allégret m'a regardé comme ça et il m'a dit: " Écoute-moi bien, Alain. Parle comme tu me parles. Regarde comme tu me regardes. Écoute comme tu m'écoutes. Ne joue pas, vis ". Ça a tout changé. Si Yves Allégret ne m'avait pas dit ça, je n'aurais pas eu cette carrière.
— Ален Делон про дебют в кіно та слова Іва Аллегре, режисера першого фільму, де зіграв Ален Делон, [31]
Моя кар'єра не має нічого спільного з комедійною діяльністю. Комедіант — це покликання. Це суттєва різниця — і тут немає нічого принизливого — між Бельмондо та Делоном. Я — актор, Жан-Поль — комедіант. Комедіант грає, він роками вчиться, поки актор живе. Я завжди жив своїми ролями. Я ніколи не грав. Актор — випадковість. Я — випадковість. Моє життя — випадковість. Моя кар'єра — випадковість.
оригінальний текст (французька)
Ma carrière n’a rien à voir avec le métier de comédien. Comédien, c’est une vocation. C’est la différence essentielle – et il n’y a rien de péjoratif ici – entre Belmondo et Delon. Je suis un acteur, Jean-Paul est un comédien. Un comédien joue, il passe des années à apprendre, alors que l’acteur vit. Moi, j’ai toujours vécu mes rôles. Je n’ai jamais joué. Un acteur est un accident. Je suis un accident. Ma vie est un accident. Ma carrière est un accident.
Наступного, 1958 року, на екрани вийшла кінокомедія «Будь красивою та помовчуй» (фр.Sois belle et tais-toi) Марка Аллегре, старшого брата Іва, на зйомках якої Ален познайомився з Мілен Демонжо, Анрі Відалем, а також ще одним, таким же, як і він, актором-початківцем: Жаном-Полем Бельмондо. Того ж року Делон отримав свою першу головну роль драгунського обер-лейтенанта Франца Лобгаймера в історичній драмі «Крістіна»[fr] (фр.Christine) режисера П'єра Гаспара-Юї[fr]. На знімальному майданчику він познайомився з молодою австрійською акторкою Ромі Шнайдер, що зіграла головну жіночу роль у фільмі[10], і між ними почався роман, що тривав до 1963 року[33].
У 1964 році Делон спробував свої сили в продюсуванні авторського кіно[fr]. Так на екрани вийшла стрічка «Нескорений» (фр.L'Insoumis) Алена Кавальє з Делоном же у головній ролі. Після кількарічної паузи Ален возз'єднався з режисером Рене Клеманом у праці над фільмом «Хижаки» (фр.Le Félins) з американками, Джейн Фондою та Лолою Олбрайт, у головних ролях. Того ж року він одружився з Франсін Бартелемі (Канова), яка дебютувала в кіно пізніше під сценічним ім'ям Наталі Делон. Наступного, 1964 року, в подружжя народився первенець[35].
Наступного року Делон повернувся до театру де зіграв у постановці Реймона Руло за п'єсою Жана Ко «Виколоті очі» (фр.Les Yeux crevés). 1968 року Делон зіграв з Чарльзом Бронсоном у детективному фільмі «Прощавай, друже» (фр.Adieu l'ami) Жана Ермана[fr]. Того ж року актором була заснована власна продюсерська компанія Adel Productions[fr]. Першим спродюсованим фільмом став «Джефф»[fr] (фр.Jeff) того ж Жана Ермана. Як і в попередній продюсерській стрічці, «Нескорений», Делон виконав головну чоловічу роль, а в партнерки запросив французьку акторку Мірей Дарк, з якою в Делона почалися романтичні стосунки після розлучення з Наталі.
Кінець 1960-х відзначився двома класичними наурними фільмами: «Басейн» (фр.La Piscine) і «Сицилійський клан» (фр.Le Clan des Siciliens), обидва 1969 року. У першому фільмі, знятому Жаком Дере, як і в «На яскравому сонці», разом з Аленом зіграв його друг Моріс Роне[fr], а також колишня наречена Ромі Шнайдер. «Сицилійський клан» же об'єднав в одному кадрі одразу трьох зірок французького кіно: Вентуру, Габена і Делона.
У цей же час спалахнув скандал, так звана «Справа Марковича»[fr], пов'язана з вбивством особистого тілоохоронця Алена Делона, Стевана Марковича[sr]. Справа швидко переросла у великий політичний сексуальний скандал, пов'язаний з тодішнім прем'єр-міністром, Жоржем Помпіду. Одним з основних підозрюваних став друг Делона, Франсуа Маркантоні[fr]. Алена допитувала поліція, попри те, що вбивство, ймовірно, відбулося в Іль-де-Франс, а він у цей час перебував у Варі на знімальному майданчику «Басейну». 1969 року Делон розширив свій бізнес, заснувавши кінну ферму[fr] в Екс-ан-Провансі разом з акторкою Мірей Дарк і, як подейкують, гангстером і «хрещеним батьком» МарселюДжекі Імбером[fr].
1970-ті: роки успіху
У 1970 році Делон знявся зі своїм суперником у французькому кіно, Жаном-Полем Бельмондо, у класичному гангстерському фільмі Жака Дере, «Борсаліно» (фр.Borsalino), про двох бандитів Франсуа Капелла і Рокка Сіффреді, що намагаються контролювати нелегальний бізнес Марселя 1930-х років. У 1970 і 1972 роках актор знову знявся у метра французького кіно, Жана-П'єра Мельвіля. За його участю вийшли кримінальні фільми «Червоне коло»[fr] (фр.Le Cercle rouge) разом з Бурвілем і «Поліцейський» (фр.Un flic), завдяки якому він познайомився з Катрін Деньов і американцем Річардом Кренною. Протягом десятиліття він розвинув і довів до крайності два істотних аспекти свого кінематографічного амплуа: своєрідний фетиш одягу (капелюх і довгий плащ) і «професійність» героя (чим би він не займався). Характерні риси героїв об'єднують і «Червоне коло», і «Поліцейського» і сиквел фільму «Борсаліно», «Борсаліно і компанія» (англ.Borsalino and Co.) 1974 року (але вже без Бельмондо). Того ж року вийшов один з небагатьох вестернів за участю Делона, «Зорро» (фр.Zorro), про однойменного персонажа, «героя в масці», який, подібно Робіну Гуду, допомагає знедоленим жителям Нової Іспанії. Цей персонаж був виконаний так само в типовому для Делона стилі, хоч і без нуарного плаща.
1971 рік ознаменував першу співпрацю Делона з Джозефом Лоузі в історичній драмі «Вбивство Троцького» (фр.L'Assassinat de Trotsky), де актор зіграв радянського кілера Рамона Меркадера, який видавав себе за канадця-троцькіста Френка Джексона. Партнерами по знімальному майданчику стала давня подруга Алена, Ромі Шнайдер і британський актор Річард Бартон. Кілька років по тому вийшла ще одна кінокартина Лоузі «Мосьє Кляйн» (фр.Monsieur Klein), у якій Делон виступив і головним актором і продюсером. Попри те, що стрічка не отримала головної нагороди у Каннах 1976 року, він мав великий успіх серед кінокритиків і вже наступного, 1977 року, отримав три «Сезари», зокрема премію у категорії «Найкращий фільм».
Попри критику суто «комерційних» стрічок актора, він ніколи не полишав авторського кіно. На додаток до вже згаданих фільмів, він зіграв у 1972 році в «Першій ночі спокою»[fr] (італ.La prima notte di quiete) італійського режисера Валеріо Дзурліні, де вперше з'явилося амплуа «втомленого Делона». У 1978 році актор знявся в драматичному трилері «Увага, дивляться діти!»[fr] (фр.Attention, les enfants regardent) Сержа Леруа[fr], нетиповому та маловідомому фільмі, де також Ален зіграв нестандартну для себе роль.
1980-ті та 1990-ті
На початку 1980-х років на екрани вийшов політичний трилер «Тегеран-43», знятий спільно СРСР, Францією та Швейцарією. Делон, Клод Жад і Курд Юрґенс зіграли поряд із радянськими акторами Арменом Джигарханяном, Миколою Гринько та іншими. Популярність фільму була особливо великою в країнах «соціалістичного табору» й отримала 47 мільйонів глядачів в кінотеатрах лише Радянського Союзу.
1980-ті роки також відзначилися дебютом Делона-режисера. Так 1981 року вийшов кримінальний трилер «За шкуру поліцейського» (фр.Pour la peau d'un flic), знятий за романом Жана-Патріка Маншетта«Яке благословення!»[fr] (фр.Que d'os !). У цій же стрічці знялась 21-річна французька акторка Анн Парійо, з якою в Алена почався роман. Того року актору виповнилося 46 років.
Як продюсер, Делон зняв ряд фільмів з експлуатаційним словом «коп» у назві (фр.flic, в українському варіанті «поліцейський»): «За шкуру поліцейського» (фр.Pour la peau d'un flic, 1981 рік), «Слово поліцейського»[fr] (фр.Parole de flic, 1985 рік), «Не будіть сплячого поліцейського»[fr] (фр.Ne réveillez pas un flic qui dort, 1988 рік). Він же виконав головні ролі в усіх цих комерційно успішних стрічках. 1982 року на екрани вийшов ще один кримінальний фільм з Катрін Деньов — «Шок» (фр.Le Choc), де Ален виступив другим режисером спільно з Робіном Девісом[fr]. Він же був співавтором сюжету та діалогів. Третьою й останньою спробою себе в режисерському кріслі стала поліцейська кримінальна драма «Неприборканий»[fr] (фр.Le Battant) 1983 року, знову з Девісом і Анн Парійо в головній жіночій ролі.
Крім стандартного, комерційно успішного амплуа «змученого поліцейського» Ален зіграв у ті роки й ряд інших ролей. Наступного року на екрани вийшла екранізація Марселя Пруста, «Кохання Свана»[fr] (фр.Un amour de Swann), де Делон зіграв барона де Шарлю[fr], однак стрічка отримала суперечливі відгуки критиків. Наступного року актор знову відійшов від свого героя-детектива, щоб знятися у фільмі «Наша історія»[fr] (фр.Notre histoire) Бертрана Бліє, який приніс йому приз «Сезар» за найкращу чоловічу роль, єдину нагороду такого рівня за окрему роль у кар'єрі Делона. У 1986 році Делон спробував оновити свій образ роллю у фільмі «Вихід»[fr] (фр.Le Passage), який він же і спродюсував, а також став співавтором сценарію. Крім того, 1988 року вийшла перша з 1962 року телевізійна стрічка за участю актора, «Кіно»[fr] (фр.Cinéma) — мінісеріал, для якого актор заспівав саундтрек.
У 1987 році Делон познайомився з Розалі ван Брімен[fr] під час зйомок музичного кліпу. У пари почалися романтичні стосунки, і 25 листопада 1990 року народилася донька Анушка, а 18 березня 1994 року — її молодший брат Ален-Фаб'єн[fr]. Пара була разом до 2001 року[37].
У стрічці «День і ніч»[fr] (фр.Le Jour et la Nuit) письменника та філософа Бернара-Анрі Леві Ален знявся з американською «дівою» Лорен Беколл, але колосальна рекламна кампанія супроводжувалася жахливою зустріччю критиків. Один з найвпливовіших кіножурналів, Cahiers du cinéma, назвав його «найгіршим фільмом з 1945 року»[ком. 7]. Це комерційне фіаско вважається одним із найбільших провалів у кар'єрі Алена Делона. Наступного року він з'явився у комедії «Один шанс на двох» (фр.Une chance sur deux) Патріса Леконта, де в ностальгічній формі розповідається про мистецьке возз'єднання Бельмондо та Делона через тридцять років після «Борсаліно». Хоча фільм перевищив мільйон переглядів, очікуваного успіху не досяг. У 1999 році Делон оголосив про завершення кінокар'єри.
Попри оголошення про завершення кар'єри та після смерті таких режисерів, як Клеман, Вісконті чи Лоузі, Ален Делон погодився в 1999 році взяти участь у фільмі Бертрана Бліє «Актори» (фр.Les Acteurs), в якому він віддав шану своїм колегам по знімальному майданчику, що не дожили до цього моменту: Жану Габену, Ліно Вентурі, Бурвілю і Луї де Фюнесу, Іву Монтану та Симоні Синьйоре.
У жовтні 2002 року Ален Делон і Розалі ван Брімен[fr] розійшлися після, приблизно, 15 років життя разом[41]. У той час, 67-річний Ален, перебуваючи в депресії, часто зізнавався пресі у своїй відсутності бажання жити, як пізніше розповіла Мірей Дарк[42]. 2003 року, партнерка по фільму «Леопард», Клаудія Кардінале, вручила Делону «Золоту зірку» кінофестивалю в Марракеші[en], а 2005 року актора нагородив Президент Франції, Жак Ширак, званням офіцера ордену Почесного легіону[43] за «внесок у світове кіно».
2008 рік відзначився роллю Юлія Цезаря в комедії «Астерікс на Олімпійських іграх» (фр.Astérix aux Jeux olympiques). Попри великий бюджет і понад 6 мільйонів глядачів, стрічка була погано сприйнята кінокритиками та не отримала очікуваного успіху[44]. Крім ролей на екранах кіно та телебачення актор продовжував виступати на сцені театру. У 2007—2008 роках послідовно були поставлені «Мости округу Медісон» (фр.Sur la route de Madison) і «Любовні листи»[fr] (англ.Love Letters) з Мірей Дарк і Анук Еме відповідно[45][46].
На Каннському кінофестивалі 2013 року вшанували Алена Делона, представивши в рамках секції Cannes Classics[fr] оновлену версію фільму «На яскравому сонці» (фр.Plein Soleil) 1960 року. У жовтні того ж року актор знову зіграв у театральній виставі «Звичайний день» (фр.Une journée ordinaire), але цього разу з гастролями по країні.
В інтерв'ю Paris Match у січні 2018 року: «Життя більше не приносить мені багато. Я все знав, усе бачив. Але понад усе я ненавиджу цю епоху, мене нудить від неї. […] Я знаю, що покину цей світ без жалю»[ком. 8][51][52]. 19 травня 2019 року під час Каннського кінофестивалю він отримав «Почесну Золоту пальмову гілку»[fr] за кар'єру[53]. Ален довгий час потерпав через головний біль і запаморочення, спричинених аритмією. 16 серпня 2019 року його було шпиталізовано в медичний заклад поблизу Неї-сюр-Сен з підозрою на інсульт[54]. У червні 2021 року Ален Делон зізнався, що хотів зняти фільм востаннє перед смертю: «[Я] хочу зняти фільм і особливо зняти свій останній фільм. Той, що залишиться назавжди. І тоді я можу піти, мені більше не буде чим зайнятися»[ком. 9][55].
Смерть
Делон помер 18 серпня 2024 року у своєму маєтку Ла Брюлері у французькій комуні Душі в оточенні сім'ї.[56][57][58]
Кавалер ордена «За заслуги» III ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[61].
Ще до великого акторського успіху відомо про стосунки Делона з Бріжит Обер[fr] і Мішель Корду[fr], дружині Іва Аллегре[29]. На знімальному майданчику фільму «Крістіна»[fr] (фр.Christine) Ален познайомився з австрійською акторкою Ромі Шнайдер[10]. Вони закохалися одне в одного з першого погляду, йому на той момент було 22 роки, а вона на три роки від нього молодша. 22 березня 1959 року на березі озера Лугано в будинку батьків Шнайдер «Молодята Європи» (фр.fiancés de l'Europe), як їх тоді називали, повінчалися[63]. Їхній роман тривав впродовж 1959—1963 років[33].
Німецька співачка Ніко, з якою в Алена були короткотривалі стосунки, 11 серпня 1962 року народила хлопчика Крістіана Аарона Пеффгена, відомого також як Арі Булонь. Попри те, що дитину виховувала Едіт, мати Делона, та усиновив його вітчим, прізвище якого отримав Арі, Ален Делон завжди заперечував, що він був батьком цієї дитини[64]. У 2001 році у своїй книзі спогадів «Любов ніколи не забуває» (фр.L'amour n'oublie jamais) Крістіан Аарон Булонь стверджував, що він був сином Алена Делона.[джерело?]
Через рік після розриву зі Шнайдер, 13 серпня 1964 року, актор одружився з нікому невідомою дівчиною, Франсін Бартелемі (Канова) в Ла-Віль-о-Клер (департамент Луар і Шер), яка до того ж ще й мала дитину від першого шлюбу. За кілька років Франсін дебютувала в кіно, як «Наталі Делон» разом з чоловіком. 30 вересня 1964 року в Лос-Анджелесі, де актор збирався підписати довгостроковий контракт і зробити кар'єру, народився первенець подружжя — Ентоні. З 19 жовтня 1967 року вони проживали окремо, а 14 лютого 1969 року остаточно розійшлися[35].
У середині 1960-х в Алена Делона був роман зі співачкою Далідою, хоча вони були друзями з моменту їх першої зустрічі в Парижі 1955 року, оскільки були сусідами на Єлисейських полях[65]. У 1973 році Делон і Даліда, виконали в дуеті шансонову пісню Paroles... Paroles...[fr]. Синґл потрапив в чарти як на батьківщині, так і за кордоном, зокрема за 14 тижнів протримався на 4 місці в Бельгії[66][67] та досяг 28 місця в Японії[68].
На початку 1980-х років у Делона був роман з акторкою Анн Парійо, потім ще коротший, з Кетрін Блейні, колишньою дружиною автогонщика Дідьє Піроні[72]. У березні 1985 року він позував з нею на обкладинці Paris Match[73], а також у вересні 1985 року на обкладинці Ciné Télé Revue[fr] під час церемонії нагородження[74]. У 1987 році актор познайомився з голландською моделлю Розалі ван Брімен[fr] на зйомках кліпу на його пісню Comme au cinéma. Розалі народила актору двох дітей — доньку Анушку та сина Алена-Фаб'єна[fr][35]. Вони розійшлися у 2001 році після 14 років спільного життя.
У 2021 році під час інтерв'ю Paris Match Ален повідомив, що у нього є партнерка японського походження Хіромі Роллін[75]. 5 липня 2023 року троє дітей Алена подали скаргу в поліцію на супутницю актора, за моральні знущання, привласнення листування, жорстоке поводження з тваринами, умисне насильство, викрадення та «зловживання слабкістю»[76]. За словами Ентоні Делона, його батько письмово попросив Роллен залишити його дім у Душі-Монкорбон[77]. Попереднє розслідування було відкрито 6 липня[78]. Наступного дня адвокат Хіромі підтвердила, що вона буде оскаржувати звинувачення[79], а також додала, що подасть скаргу на членів сім'ї Делон і охоронців за насильство, скоєне 5 липня 2023 року[80].
Ален Делон визначає себе як голліста[81], пояснюючи, що був «вихований у дусі генерала де Голля»[ком. 17][82]. У грудні 1970 року Делон придбав рукопис тексту плаката «До всіх французів» (фр.À tous les Français), який де Голль наказав розвішати вулицями Лондона 20 червня 1940 року, пізніше актор передав його канцлеру Ордена Визволення[83].
Як і багато інших митців, зокрема Бріжіт Бардо, він закликав голосувати за правоцентристського політика Валері Жискара д'Естена під час президентських виборів у 1974 та 1981 роках[84][85], а у 1988 році підтримав у першому турі кандидатуру Раймона Барра[86].
З кінця 1980-х років Делон висловлював свою симпатію до Жана-Марі Ле Пена[87][88]«є речі в його програмі [, які Алена] задовольняють, а інші ні». В інтерв'ю актор казав, що ультраправі«все ще залишаються правими» і що вони «об'єднують кілька мільйонів французів» і на це потрібно зважати[89]. У жовтні 2013 року він привітав прогрес популістського Національного фронту на виборах[ком. 18][90][91] Цю позицію, яку засудили організатори конкурсу Міс Франція та змусили його піти у відставку з посади президента комітету, на що актор відповів: «ваша полеміка настільки ж абсурдна, як і нарцисична та нав'язлива. Ваше ставлення — це зневага до вашої ж громадськості, яка має право голосувати за кого хоче, явне заперечення реальності.»[ком. 19][92].
22 жовтня 2022 року Ален Делон вперше від 2021 року з'явився на публіці, щоб підтримати Україну. Окрім того, французький актор є другом президента України Володимира Зеленського, зустріч із яким відбулась 23 вересня[95].
Примітки
Коментарі та цитати
↑В інтерв'ю[19] він зазначив, що коли грав із синами тюремників на подвір'ї Френської в'язниці, то почув постріли, але він нічого не бачив, оскільки дитині заборонено бути свідком страти.
Мій батько мав великий магазин делікатесів, і як тільки я зміг працювати, мене поставили на кухню готувати гусячу печінку, вчитися різати тонкі скибочки салямі і так далі...
оригінальний текст (французька)
Mon père tenait une charcuterie importante et dès que je fus en état de travailler, on me plaça à la cuisine pour préparer le foie d'oie et pour apprendre à couper de fines tranches de salami et des choses du même genre.
У 14 років я поїхав з другом, також сином бакалійника. Ми хотіли поїхати в Америку, в Чикаго, і продавати там фірмову французьку ковбасу. Але ж сталося навпаки і ми опинилися в поліцейській дільниці Бордо.
оригінальний текст (французька)
À 14 ans, je suis parti avec un ami, lui aussi fils d'un épicier. Nous voulions aller en Amérique, à Chicago, et ouvrir une charcuterie de spécialités françaises. Et au contraire, nous avons abouti au commissariat de police de Bordeaux.
— Ален Делон про спробу втечі від батьків в Америку, [21]
Єдине місце, де я міг отримати роботу — це паризькі генеральні ринки. Я завантажував і розвантажував ящики з фруктами та м'ясом. Увечері в мене була інша робота. Я був офіціантом у кафе біля Єлисейських полів.
оригінальний текст (французька)
Le seul travail que je pouvais faire, c'était aux marchés généraux de Paris. Je chargeais et déchargeais des caisses de fruits et de viande. Le soir, j'avais un autre travail. J'étais garçon dans un café du côté des Champs-Élysées.
↑фр.La vie ne m'apporte plus grand-chose. J'ai tout connu, tout vu. Mais surtout, je hais cette époque, je la vomis. […] Je sais que je quitterai ce monde sans regrets
↑фр.[J'ai] envie de faire un film et surtout de faire mon dernier film. Celui qui restera pour toujours. Et après, je pourrai partir, je n’aurai plus rien d’autre à faire
Протягом багатьох років батько та донька Ле Пен сваряться, але вони борються трохи поодинці. Там вперше вони вже не одні. З ними французи. Важливо. Французи відчули іншу Францію за часів де Голля чи навіть Міттерана. […] Я це схвалюю, я наполягаю на цьому і прекрасно це розумію.
оригінальний текст (французька)
Depuis des années, Le Pen père et fille se battent, mais ils se battent un peu seuls. Là, pour la première fois, ils ne sont plus seuls. Ils ont les Français avec eux. C'est important. Les Français ont connu une France différente sous de Gaulle ou même Mitterrand. […] Ça, je l'approuve, je le pousse et le comprends parfaitement bien.
↑фр.Votre polémique est aussi absurde que narcissique et obsessionnelle. Votre attitude est un mépris à l'égard de votre public qui est en droit de voter pour qui il veut, un déni de réalité manifeste
Víctor Manuel de Saboya I Conde de Turín Información personalNombre completo Víctor Manuel Torino Juan MaríaOtros títulos Príncipe de Italia y Saboya Infante de EspañaNacimiento 24 de noviembre de 1870Turín, Reino de ItaliaFallecimiento 19 de octubre de 1946 (75 años)Bruselas, Reino de Bélgica Reino de BélgicaSepultura Basílica de SupergaFamiliaCasa real Saboya-AostaPadre Amadeo I de EspañaMadre María Victoria dal Pozzo della Cisterna[editar datos en Wikidata] V...
Ein FW3/22 Pillbox-Bunker nahe dem Kennet-und-Avon-Kanal Die General Headquarters Line (auch als GHQ Line bezeichnet) war eine britische, während des Zweiten Weltkrieges angelegte Verteidigungslinie. Diese als Hauptverteidigungsstellung angelegte Linie sollte den Großraum London und das mittelenglische Industriegebiet schützen. Dieses Verteidigungssystem beginnt am Nordende der Taunton Stop Line nahe dem Ort Highbridge in Somerset, verläuft dann längs des Flusses Brue und des Kennet-und-...
Masjid Alâeddin SinopAlâeddin Sinop CamiiAgamaAfiliasi agamaIslam – SunniProvinsiSinopLokasiLokasiSinopNegara TurkiKoordinat42°1′24″N 35°8′33″E / 42.02333°N 35.14250°E / 42.02333; 35.14250Koordinat: 42°1′24″N 35°8′33″E / 42.02333°N 35.14250°E / 42.02333; 35.14250ArsitekturJenisMasjidGaya arsitekturTurki dengan sedikit sentuhan arsitektur SeljukDidirikan1220SpesifikasiKubah5Menara1 Masjid Alâeddin Sinop (bahasa T...
The Novel of the Future First-edition coverAuthorAnaïs NinLanguageEnglishGenreNon-fictionPublisherMacmillanPublication date1968Media typePrintPages214 The Novel of the Future is a non-fiction book by Anaïs Nin, published in 1968.[1] In it she explores the nature of the creative process in relation to novel-writing, including concepts such as defamiliarization.[2][3][4] References ^ Anaïs Nin (1968). The Novel of the Future. New York: Macmillan. ^ Nin, Ana
العلاقات البوروندية الزامبية بوروندي زامبيا بوروندي زامبيا تعديل مصدري - تعديل العلاقات البوروندية الزامبية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين بوروندي وزامبيا.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: وجه المقا...
American college football season 1909 Michigan Wolverines footballConferenceIndependentRecord6–1Head coachFielding H. Yost (9th season)CaptainDave AllerdiceHome stadiumFerry FieldSeasons← 19081910 → 1909 Midwestern college football independents records vte Conf Overall Team W L T W L T Iowa State Normal – 6 – 0 – 0 Notre Dame – 7 – 0 – 1 Michigan Agricultural ...
Academic journalPolitical Research QuarterlyDisciplinePolitical scienceLanguageEnglishEdited byCharles Anthony Smith, Andrew Flores, Jennifer Garcia, Stephen Andrew Nuno, Davin Phoenix, Julia Jordan-Zachary, Heather Smith-Cannoy, Christopher Stout, Jami Taylor, Angelia Wilson, Wendy Wong, Jacob SutherlandPublication detailsFormer name(s)Western Political QuarterlyHistory1948-presentPublisherSAGE Publications on behalf of the University of Utah (United States)FrequencyQuarterlyImpact...
Perdana Menteri SurinameBekas jabatan politikBendera Perdana Menteri Suriname (1975–1988)PenggantiWakil Presiden SurinamePejabat pertamaJulius Caesar de MirandaPejabat terakhirJules WijdenboschPelantikGubernur Suriname (1949–1975)Presiden Suriname (1975–1988)Jabatan dimulaiJuni 1949Jabatan berakhir26 Januari 1988 Dibawah ini adalah daftar Perdana Menteri Suriname dari 1949 sampai 1988. Pada 1988, jabatan Perdana Menteri Suriname ditiadakan dan digantikan oleh Wakil Presiden Perdana Ment...
Kawasan Metropolitan Kota Medan Medan RayaMebidangroKawasan metropolitanDari atas, kiri ke kanan: Panorama Kota Medan, Gapura Selamat Datang Kota Binjai, Museum Deli Serdang, Gunung Sinabung, dan Pemandangan Danau Lau KawarNegara IndonesiaProvinsi Sumatera UtaraKota intiKota MedanDaerah penyangga Kota Binjai Kota Tebing Tinggi Kabupaten Langkat Kabupaten Serdang Bedagai Kabupaten Deli Serdang Kabupaten Karo Tanggal peresmian6 November 2011Dasar hukumPeraturan Presiden №62 tahun 20...
It has been suggested that Cormorant culling be merged into this article. (Discuss) Proposed since September 2023. Family of aquatic birds For other uses, see Cormorant (disambiguation). Cormorants and shagsTemporal range: 24–0 Ma PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Pg N Late Oligocene - present Little pied cormorantMicrocarbo melanoleucos Scientific classification Domain: Eukaryota Kingdom: Animalia Phylum: Chordata Class: Aves Order: Suliformes Family: PhalacrocoracidaeReichenbach, 1850 Type ...
Die Liste von Leuchttürmen in Malta nennt Leuchttürme in der Republik Malta. Liste Name Region Distrikt Gemeinde Gewässer Position Baujahr Turmhöhe Feuerhöhe Kennung Bild Giordan Lighthouse Reġjun Għawdex(Region Gozo) Gozo and Comino Għasri Mittelmeer 36° 4′ 20″ N, 14° 13′ 6,3″ O36.0722214.21842 1853 22 m 180 m Fl.7.5s St. Elmo Lighthouse Reġjun Xlokk(Region Südosten) Southern Harbour Valletta Mittelmeer 35° 54′ 9,5″ N, 14...
Bài này không có nguồn tham khảo nào. Mời bạn giúp cải thiện bài bằng cách bổ sung các nguồn tham khảo đáng tin cậy. Các nội dung không có nguồn có thể bị nghi ngờ và xóa bỏ. Nếu bài được dịch từ Wikipedia ngôn ngữ khác thì bạn có thể chép nguồn tham khảo bên đó sang đây. tiếng Thiệu Tương邵將 / 邵将Sử dụng tạiNam Trung QuốcKhu vựcNam Bình và Tam Minh, tỉnh Phúc KiếnTổng số ngườ...
CORINE Land Cover, auch CLC abgekürzt, ist ein Projekt zur einheitlichen Klassifikation der wichtigsten Formen der Bodenbedeckung, das von der EU-Kommission angestoßen wurde. CORINE steht für Coordination of Information on the Environment („Koordinierung von Informationen über die Umwelt“), Land Cover ist die englische Vokabel für Bodenbedeckung. Verlust von Agrarland aufgrund von Urbanisierung in 20 EU-Staaten in ha (CLC-Datenbasis 1990–2000) Seit Mitte der 1980er Jahre werden fü...
La Coupe d’Afrique des clubs champions féminins de basket-ball est une compétition sportive organisée par la FIBA Afrique et réunissant tous les ans les équipes africaines de basket-ball féminines ayant remporté leur championnat national. Palmarès Année Lieu Vainqueur Finaliste 1985 Dakar AS Bopp Basket Club Stade d'Abidjan 1987 Abidjan BC Tourbillon ONCPB 1989 Kinshasa BC Tourbillon Dakar UC 1991 Maputo Maxaquene BC Tourbillon 1993 Dakar Dakar UC Maxaquene 1995 Tunis Stade Tunisie...
Shopping mall in Pampanga, PhilippinesSM City Pampangathe facade of SM City Pampanga in 2023LocationOlongapo-Gapan Road, Barangay Lagundi, Mexico, Pampanga (East Wing) and Barangay San Jose, San Fernando, Pampanga, PhilippinesCoordinates15°03′09″N 120°41′57″E / 15.052615°N 120.699277°E / 15.052615; 120.699277Opening dateNovember 11, 2000; 23 years ago (2000-11-11)DeveloperSM Prime HoldingsManagementSM Prime HoldingsArchitectPalafox Associa...
Questa voce o sezione sull'argomento centri abitati della Spagna non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Crivilléncomune Crivillén – Veduta LocalizzazioneStato Spagna Comunità autonoma Aragona Provincia Teruel TerritorioCoordinate40°52′59.88″N 0°34′00.12″W / ...
Untuk buku 1937 karya Mao Zedong, lihat Tentang Perang Gerilya. Perang Gerilya Berkas:Che Guevara Guerrilla Warfare.jpgPerang Gerilya, yang diterbitkan oleh Ocean Books (2006)PengarangChe GuevaraBahasaInggrisGenreSejarah, Taktik Militer, Ideologi RevolusionerPenerbitNew York: Monthly Review PressTanggal terbit1961Jenis mediaCetakHalaman175ISBNISBN 0-8032-7075-5 Perang Gerilya (Spanyol: La Guerra de Guerrillas) adalah sebuah buku karya revolusioner Marxis Che Guevara yang ditulis...
This article relies largely or entirely on a single source. Relevant discussion may be found on the talk page. Please help improve this article by introducing citations to additional sources.Find sources: Gettysburg Railway – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (April 2015) Not to be confused with Gettysburg Railroad (1858–1870), Gettysburg Electric Railway (1893–1916), or Gettysburg Railroad (1976–1996). Gettysburg RailwayOverviewHeadqua...