Ален Кавалье́ (фр. Alain Cavalier; 14 вересня 1931, Вандом, Луар і Шер, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, кінооператор. Лауреат премії «Сезар» за найкращу режисерську роботу (1987)
.
Біографія та творчість
Ален Кавальє народився 14 вересня 1931 у Вандомі (департамент Луар і Шер, Франція). Після навчання в Інституті вищої кіноосвіти (фр. Institut des hautes études cinématographiques — IDHEC, зараз La Fémis) працював асистеном режисерів Едуара Молінаро та Луї Маля. У 1958 році дебютував як режисер короткометражним фільмом «Американець». У 1960-х роках прославився своїми політичними трилерами, що викликали гнів цензури. Незважаючи на участь у його стрічках відомих акторів (Жан-Луї Трентіньян, Ален Делон та Ромі Шнайдер) фільми Кавальє не мали значного успіху у глядача.
Наприкінці 1960-х років після успішних фільмів «Пограбування» (1967) та «Капітуляція» (1968), Ален Кавальє покидає кінематограф, повернувшись лише через вісім років з експериментальними та мінімалістськими стрічками — «Повний бак бензину вищої якості» (1975) та «Мартін і Леа» (1978)[1].
У 1986 році Кавальє зрежисував фільм «Тереза», який отримав на Каннському кінофестивалі Премію журі, нагороди «Сезар» у трьох категоріях — за найкращий фільм, найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій, та Приз французького синдикату кінокритиків. Після цього успіху Ален Кавальє знову відходить від кіно, відмовляючись від художнього жанру з його акторами і історіями заради реальних людей і їх життя[1].
З появою цифрових технологій Алан Кавальє, починаючи з 2000-х, знімає поетичні ні на що не схожі відео-есе самостійно, без бюджету за допомогою ручної відеокамери, створивши свій власний унікальний стиль, суміш документального фільму і автофікції[1][2]. Президент Каннського кінофестивалю Жиль Жакоб, чиїм улюбленим режисером є Кавальє, говорив, що він «вільний як птах і не маючи грошей, за допомогою крихітної камери досліджує глибинні шари буття»[3].
З часу появи фільму «Життя» у 2000 році, фільми Кавальє виходять з більшою регулярністю. Дві його останні стрічки брали участь у програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю: «Кінематографіст» (2005), спроба самоаналізу, винагороджена премією Особливий погляд (Prix de l'Intimité) та «Ірен» (2009), про трагічно загиблу у 1972 році в автокатастрофі кохану, акторку Ірен Тюнк[4].
У 2011 році Ален Кавальє поставив фільм «Батько» з Венсаном Ліндоном у головній ролі, у якій режисер розмірковує на тему стосунків між режисером і актором та грою у владу. Стрічка брала участь в основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю та була номінована у двох категоріях (за найкращий фільм та найкращу режисуру) на отримання премії «Сезар».
У 2014 році вийшов фільм Алена Кавальє «Рай» — медитація про життя та смерть, суміш щоденних спостережень, спогадів, біблейських і античних притч, головні ролі, в якій грають маленький робот, заводне гусеня і мертве пташеня павича — райського птаха. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі в Ла-Рошелі, а журнал Cahiers du Cinéma включив його до списку десяти найкращих фільмів року[3][5][6].
Фільмографія
Рік |
Українська назва |
Оригінальна назва |
Примітки
|
1958 |
Американець |
L'Américain |
короткометражний; режисер, сценарист
|
1962 |
Поєдинок на острові |
Le combat dans l'île |
режисер, сценарист
|
1962 |
Животворящий хрест |
La croix des vivants |
сценарист
|
1964 |
Нескорений |
L'insoumis |
режисер, сценарист
|
1966 |
Життя багатіїв |
La vie de château |
сценарист
|
1967 |
Пограбування |
Mise à sac |
режисер, сценарист
|
1968 |
Капітуляція |
La chamade |
режисер, сценарист (адаптація)
|
1975 |
Повний бак бензину вищої якості |
Le plein de super |
режисер, сценарист
|
1978 |
Мартін і Леа |
Martin et Léa |
режисер, сценарист
|
1979 |
Цей автовідповідач не приймає повідомлень |
Ce répondeur ne prend pas de messages |
режисер, сценарист
|
1980 |
Дивна подорож |
Un étrange voyage |
режисер, сценарист
|
1986 |
Тереза |
Thérèse |
режисер, сценарист
|
1993 |
Заупокійна молитва по мені |
Libera me |
режисер, сценарист
|
2000 |
Життя |
Vies |
документальний; режисер, сценарист
|
2002 |
Рене |
René |
режисер, сценарист
|
2005 |
Кінематографіст |
Le filmeur |
документальний; режисер, сценарист
|
2009 |
Ірен |
Irène |
режисер, сценарист
|
2011 |
Батько |
Pater |
режисер, сценарист (в титрах не вказаний)
|
2014 |
Рай |
Le Paradis |
режисер, сценарист
|
2019 |
Бути живим і знати це |
Être vivant et le savoir |
режисер
|
Визнання
Громадська позиція
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[8]
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|