Етторе Скола

Етторе Скола
італ. Ettore Scola
Дата народження	10 травня 1931(1931-05-10)[1][2]^[…]
Місце народження	Тревіко, Королівство Італія
Дата смерті	19 січня 2016(2016-01-19)[4][5]^[…] (84 роки)
Місце смерті	Рим, Італія
Громадянство	Італія
Професія	кінорежисер, сценарист, політик, режисер
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
IMDb	ID 0778633
Автограф
Нагороди та премії
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва»
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Медаль «За внесок у розвиток культури і мистецтва»
Висловлювання у Вікіцитатах Етторе Скола у Вікісховищі

Етторе Скола (італ. Ettore Scola, нар. 10 травня 1931(19310510) — пом. 19 січня 2016) — італійський сценарист, режисер, продюсер, актор, монтажер. Створив майже 90 сценаріїв для кіно, режисер-постановник 39-ти фільмів.

Біографія

Етторе Скола народився у багатодітній сім'ї лікаря з невеликого містечка Тревіко. Кіно там показували двічі на рік: привозили на вантажівці і встановлювали екран на головній площі. Довгоочікувані кіносеанси перетворювалися для хлопчика на справжні свята. Спогади про них назавжди залишать у нього ностальгічну оскому і з часом знайдуть відображення у його фільмі «Сплендор», історія про «зльоти» і «падіння» провінційного кінотеатру і його власника, якого до 1980-х років остаточно розорює телебачення.

На самому початку своєї кар'єри, коли одночасно з навчанням на юридичному факультеті Римського університету Етторе Скола влаштовується художником в гумористичний журнал «Марк Аврелій», він знайомиться з Федеріко Фелліні.

Творча кар'єра

По закінченні юридичного факультету, Етторе Скола з 1951 року став виступати з гуморесками і скетчами в сатиричних журналах і на радіо. У 1953 році він дебютував як сценарист, писав для Діно Різі та інших режисерів, часто у співпраці з Руджеро Маккарі.

Режисерський дебют Етторе Скола відбувся у 1964 році комедією «Якщо дозволите, поговоримо про жінок». Цей жанр надовго залишився його улюбленим.

Поступово його фільми стали серйознішими, проявляючи зріле соціальне занепокоєння і пошуки значного драматичного контексту, проте іронічна або меланхолійна посмішка просвічувала крізь найсерйозніші сюжети.

У фільмах Сколи знялися найцікавіші італійські актори післявоєнного періоду: Софі Лорен, Марчелло Мастроянні, Альберто Сорді, Вітторіо Гассман.

Влітку 2011 року Етторе Скола перервав усі незавершені творчі проекти (включаючи вже початий фільм з Жераром Депардьє) і заявив про свій відхід з кінематографу, мотивуючи це тим, що світ кіно не доставляє йому колишньої радості, щастя і відчуття легкості. «Нинішні закони кіновиробництва і дистрибуції мені більше не підходять. Для мене найважливіше мати свободу вибору і зберегти за собою право сказати „ні“. Я ж почав відчувати, що тепер зобов'язаний дотримуватися деяких правил, які заважають мені почувати себе вільним. Сьогодні все вирішує ринок».^[6]

Обрана фільмографія (повнометражні фільми)

• 1955 — Неодружений / Lo scapolo
• 1957 — Граф Макс / Il conte Max
• 1964 — Якщо дозволите, поговоримо про жінок / Se permettete parliamo di donne
• 1965 — Мільйон доларів / La congiuntura
• 1965 —Зроблено в Італії / Made in Italy
• 1965 — Нервове тремтіння / Thrilling (епізод Il vittimista)
• 1966 — Архідиявол / L'arcidiavolo
• 1968 — Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці? / Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l'amico misteriosamente scomparso in Africa?
• 1969 — Комісар Пепе / Il commissario Pepe
• 1970 — Драма ревнощів: усі деталі в хроніці / Dramma della gelosia — Tutti i particolari in cronaca
• 1971 — Дозвольте представитися? Рокко Папалео / Permette? Rocco Papaleo
• 1972 — Найкращий вечір в моєму житті / La più bella serata della mia vita
• 1973 — Тревіко-Турин / Trevico-Torino — Viaggio nel Fiat-Nam
• 1974 — Ми так любили одне одного / C'eravamo tanto amati
• 1976 — Пані та панове, добраніч! / Signore e signori, buonanotte
• 1976 — Огидні, брудні, злі / Brutti sporchi e cattivi
• 1977 — Незвичайний день / Una giornata particolare
• 1977 — Нові чудовиська / I nuovi mostri
• 1979 — Тераса / La terrazza
• 1981 — Любовна пристрасть / Passione d'amore
• 1982 — Новий світ / Il Mondo Nuovo (у французькому прокаті — La Nuit de Varennes)
• 1983 — Бал / Le Bal (в італійському прокаті — Ballando ballando)
• 1985 — Макарони / Maccheroni
• 1986 — Сім'я / La famiglia
• 1988 — Сплендор / Splendor
• 1989 — Котра година? / Che ora è?
• 1990 — Подорож капітана Фракасса / Il viaggio di Capitan Fracassa
• 1993 — Маріо, Марія і Маріо / Mario, Maria e Mario
• 1995 — Роман бідного юнака / Romanzo di un giovane povero
• 1998 — Вечеря / La cena
• 2001 — Нечесна конкуренція / Concorrenza sleale
• 2003 — Римляни / Gente di Roma

Нагороди

• 1975 — Головний приз Московського кінофестивалю за фільм «Ми так любили одне одного»
• 1976 — «Найкращий режисер» на Каннського кінофестивалю за фільм «Огидні, брудні, злі»
• 1977 — премія «Сезар» за фільм «Ми так любили одне одного»
• 1978 — премія «Сезар» «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Незвичайний день»
• 1980 — приз Каннського кінофестивалю «Найкращий сценарій» за фільм «Тераса»
• 1984 — премія «Сезар» «Найкращий режисер» за фільм «Бал»
• 1984 — Срібний ведмідь «Берлінського кінофестивалю» «За видатний персональний внесок»
• 1984 — Приз газети Berliner Morgenpost за фільм «Бал»
• 1990 — Приз імені П'єтро Б'янчі «Венеційського кінофестивалю»
• 2001 — Премія Камілло Маріно Міжнародного кінофестивалю у Лачено (Італія) за життєві досягнення
• 2001 — Срібний «Святий Георгій» Московського кінофестивалю за фільм «Нечесна конкуренція»

Номінації

• 1970 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Драма ревнощів: Усі деталі в хроніці»
• 1976 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Огидні, брудні, злі»
• 1977 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Незвичайний день»
• 1978 — премія Оскар «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Незвичайний день»
• 1979 — премія Оскар «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Нові чудовиська»
• 1980 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Тераса»
• 1981 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Любовна пристрасть»
• 1982 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Ніч Варенни»
• 1984 — Золотий Ведмідь «Берлінського кінофестивалю» за фільм «Бал»
• 1984 — премія Оскар «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Бал»
• 1987 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Сім'я»
• 1988 — премія Оскар «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Сім'я»
• 1989 — Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю за фільм «Сплендор»
• 1991 — Золотий Ведмідь «Берлінського кінофестивалю» за фільм «Подорож капітана Фракасса»
• 1995 — Золотий Лев «Венеційського кінофестивалю» за фільм «Роман бідного юнака»
• 2001 — Приз за Найкращий фільм — Золотий «Святий Георгій» Московського кінофестивалю за фільм «Нечесна конкуренція»

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #11947283X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
4. http://cinema-tv.corriere.it/cinema/16_gennaio_19/addio-ettore-scola-grande-cantore-cinema-italiano-6de850f6-bef3-11e5-8000-980215fcd4e6.shtml
5. The last great master of Italian cinema, Ettore Scola dies aged 84 — 2016.
   d:Track:Q8478
6. Юрий Коваленко (30 августа 2011). Этторе Скола уходит из кино (рос.). «Известия». Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 2 вересня 2011.(рос.)

Посилання

• Скола // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Етторе Скола на сайті IMDb (англ.)
• Етторе Скола: смерть режисера «залишила пустку в італійській культурі» [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] euronews.com 20.01.2016
• История кино — Режиссер Этторе Скола (Ettore Scola) [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

Біографії   Італія   Кінематограф