PROFILBARU.COM

TVR — незалежна британська автомобілебудівна компанія, яка до 2006 року базувалась в місті Блекпул, Ланкашир, а з 2013 року — в місті Гілдфорд, Суррей. Компанія виробляє легкі спортивні автомобілі. Заснована в 1947 році англійським інженером Тревором Вілкінсоном (Trevor Wilkinson).

Історія компанії

Історію компанії можна розділити на чотири епохи, засновані на власності:

1947—1965, засновник Тревор Вілкінсон, який залишив в 1962 році
1965—1981, Мартін Ліллі
1981—2004, Пітер Вілер
2004—2013, Микола Смоленський
2013— по сьогодні, Лес Едгар

Період Тревора Вілкінсона

Тревор Вілкінсон (14 травня 1923 — 6 червня 2008 року) народився в Блекпулі й залишив школу в 14 років, щоб почати інженерні навчання в місцевому гаражі. В 1946 році він купив бізнес в Блекпулі, перейменувавши його в Trevcar Motors в 1947 році, з ціллю продажу й ремонту автомобілів і виробництва легкових автомобілів. В 1947 була представлена перша модель компанії. Це була машина з легкого сплаву на основі шасі Alvis Firebird.

В 1949 році компанія була перейменована в TVR Engineering. Назва компанії походить від імені засновника — TreVoR — TVR.

До 1956 року TVR вже продавались в США, а в 1958 році почалось виробництво моделі Grantura. До середини 60-х років було виготовлено близько 100 автомобілів Grantura. В 1962 році компанія TVR Engineering взяла участь в перегонах Ле Ману, представивши спортивні боліди Grantura. В 1963 році з’являється модель Griffith, названа в честь Джека Гріффіта — американського автомобільного дилера.

Період Мартіна Ліллі

В 1965 році компанія переживала важкі часи, причому фінансові проблеми ледь не призвели до банкрутства фірми. Змінилось керівництво TVR: Артур Ліллі став основним акціонером TVR, а його син Мартін — дилером. Після зміни керівництва, в компанії почався ріст збуту. Моделі Grantura і Griffith були зняті з виробництва, в той час як на конвеєр вийшли Vixen і Tuscan V8. Модель Vixen за своєю сутністю була модернізованою Grantura, з поперечно розміщеним двигуном від Ford Cortina GT об'ємом 1599 см³. В 1970 році компанія організувала виробництво в місті Бристоль.

В 1972 році була анонсована серія «M», яка стала візитною карткою TVR в 70-і роки. Вже в 1973 році об'єм виробництва виріс до 10 автомобілів в тиждень. Автомобілі серії «M» випускались в модифікаціях купе, хетчбек (Taimar), кабріолет (3000S). В 1979 році модель 1600M виграла серію AV-BRSCC Prodsports, а модель 3000M виграла всі перегони BRDC Prodsports, в результаті ставши чемпіоном серії в 1980 році.

В 1980 році була розроблена модель Tasmin, названа так по імені подруги Мартіна Ліллі, з новим шасі, кузовом і німецьким двигуном Ford Cologne V6 об'ємом 2792 см³ і потужністю 160 к. с. Стиль кузова машини був розроблений Олівером Вінтерботтомом, який створив також Lotus Elite і Lotus Eclat. Були представлені варіанти купе, кабріолет і купе посадкової формули «2+2». Моделі Tasmin з двигунами V6 і V8 також успішно брали участь в перегонах. Однак попит на цю модель виявився нижчим очікуваного, і назрівав новий спад в TVR.

Ера Пітера Уілера

З 1982 року TVR перейшла до нового власника — Пітера Уілера, колишньому інженеру-хіміку. Через рік публіці була представлена нова модель TVR 350i з двигуном Rover V8, який розвивав потужність 190 к. с. Аналогічна модель з двигуном 2,8 л отримала найменування TVR 280i.

При ньому компанія відмовилась від турбо-двигунів малого об'єму сторонніх виробників і початку виробництва своїх. Однак справжній тріумф TVR отримав з відродженням моделі Griffith. В 1990 році в Бірмінгемі вперше був представлений задньопривідний автомобіль з двигуном Rover — TVR Griffith 500, який розвивав максимальну швидкість 269 км/год. Перші машини були продані замовникам на початку 1992 року й завоювали велику популярність. В 1993 році з’являється версія Griffith 500.

Потім були випущені моделі Chimaera і Cerbera, які ще більше зміцнили статус TVR як найпопулярнішого британського незалежного виробника автомобілів.

Модель TVR Tuscan стала наступною ланкою в розвитку компанії. Маючи потужність 450 к. с. за ваги всього 800 кг, ця модель домінувала в гонках аж до 1996 року й завоювала визнання у всьому світі.

В 90-х роках був створений Project 7/12 на основі моделі Cerbera з 12-ма циліндрами для участі в найпрестижніших перегонах серії FIA Global GT Challenge. Ця модель отримала назву TVR Cerbera Speed 12.

На британському автосалоні 2002 року в Бірмінгемі, англійська компанія TVR представила нову модель свого спорткару T350C, який мав вражаючі характеристики для даного класу спорткарів: 3,6-літровий двигун цієї машини розвиває 350 к. с. за повної маси трохи більше 1000 кг. За 4,4 секунди TVR T350С розганяється до 100 км/год., а його максимальна швидкість рівна 290 км/год.

В 2003 році збитки компанії склали 1 млн. 488 тис. євро (997.000 фунтів), в 2004 — 16 млн. 418 тис. (11 млн. фунтів). Річний оборот знизився на 22% до 24 млн. 900 тис. (16,7 млн. фунтів).

Період володіння Миколою Смоленським

В 2004 році куплена Миколою Смоленським, сином відомого олігарха Олександра Смоленського. В квітні 2006 року, відповідаючи на падіння попиту, виробництво скоротилось з 12 до 3 чи 4 машин в тиждень, в TVR звільнені деякі з її 300 працівників.

Весною 2007 року Смоленський продав завод TVR підприємцям з США — Адаму Бурдетту і Жану-Мішелю Сантакрьо, які мають намір експортувати TVR в США. Однак, протягом місяця, Микола Смоленський знову викупив контрольний пакет акцій фірми й пізніше підтвердив намір з часом перенести складальне виробництво в Італію, але виробництво двигунів залишити у Великій Британії (їх на замовлення TVR збирає відома компанія Ricardo).

Модельний ряд в 2007 році складався з 2-х моделей: TVR Sagaris і TVR Tuscan S (в модифікаціях родстер і купе).

Сучасне керівництво

6 червня 2013 року було оголошено, що Микола Смоленський продав TVR Automotive Ltd своє повне керівництво TVR, британській компанії, на чолі з Лесом Едгаром і Джоном Чейзі^[1].

Щоб встигнути на Шоу класичних авто 2014 року, TVR оголосив про ініціативу TVR Genuine Parts, щоб гарантувати продовження забезпечення запчастинами класичних TVR і створення нової компанії TVR Parts Ltd, яка має особливу ліцензію для продажу по всьому світу запчастин Genuine Parts, охоплюючи останній запас, який залишився від закриття фабрики і попереднього бізнесу запчастин TVR від Racing Green, Clever Trevor і Multipart Solutions^[2]. Воно було нарощене наступного року з купівлею бізнесу запчастин Девіда Джеральда (Classic World Racing), який мав ліцензію на автомобілі TVR, випущені до 1980-х рр.^[3]

3 червня 2015 року було оголошено, що вдосконалення нової машини було на стадії реалізації протягом більше ніж року з партнерами Гордоном Мюррейом і Cosworth, яка буде запущена в 2017 році, слідуючи за додатковими моделями як частина 10-річного плану^[4]. Новий автомобіль хвалиться вражаючою технічною особливістю, переднім двигуном, заднім приводом, базовим двигуном Cosworth V8, підведеним до ручної трансмісії, яка призвела до того, щоб його назвали «власним спортивним автомобілем Господа»^[5]. З кодовим ім’ям T37, повне уточнення ще оголосять додатково, але вже взято завдаток за доставку в 2017 році^[6].

Подальші подробиці двигуна були розкриті 7 жовтня 2015 року, будучи на основі двигуна Ford Coyote 5 л V8 з модифікаціями Cosworth, включаючи легший маховик, сухий картер і унікальну систему управління двигуном, здатну виробляти з 450 до 500 гальмівної потужності, в залежності від версії^[7].

22 березня 2016 року Перший міністр Уельсу Карвін Джонс оголосив, що TVR побудує свою фабрику в Еббу-Вейлі, поруч з Уельським кільцем, створюючи 150 робочих місць, а TVR також отримає невизначене інвестування від уельського уряду^[8].