Фон Бок не належав до числа видатних полководців сучасності, але був здібним воєначальником, про що переконливо свідчать його численні перемоги на бойовищах Другої світової війни. Фельдмаршал не мав особливих талантів, але володів твердою волею, завидною холоднокровністю і надзвичайною наполегливістю при вирішенні завдань. Авторитет фон Бока в армії був досить високий, попри його суворість і сухуватість; він мав певну повагу і популярність серед представників генералітету нацистської Німеччини завдяки своїм успіхам на полі битви та характеру стоїка. Водночас у середовищі німецьких солдатів, через свої постійні заклики про високу честь померти за німецьку батьківщину, отримав прізвисько — нім.«Der Sterber» (буквально «вмираючий»). Фон Бок був переконаним прибічником монархії й явним противником нацизму, але постійно тримався осторонь політики. Хоч особисто він не любив Гітлера, брати участь у заколоті та замаху на його життя відмовився.
Дитинство Федор провів у старовинному місті-фортеці Кюстрін на річці Одер, казарми якого існували ще за часів Фрідріха Великого. Годинами хлопчик грав на березі фортечного рову, пізнаючи військову історію Пруссії. З раннього віку, під впливом батька, фон Боку було прищеплене почуття патріотизму, відданості державі і військовій професії, що своєю чергою наклало відбиток на всю його подальшу кар'єру, поведінку та вчинки за часів двох світових воєн[6]. Сенсом життя фон Бока стала ціль: за будь-яку ціну досягти найвищих посад в армії. У ньому так ніколи і не викорінилося презирство до всього, що не мало відношення до Пруссії або до армії. Зокрема, одного разу фон Бок зізнався, що з усіх видів мистецтва його могла розчулити тільки гра духового оркестру. Байдужий до гарної їжі і напоїв він міг постити впродовж кілька днів, але продовжував виконувати свої обов'язки із завзяттям, що доходило до фанатизму. Внаслідок отриманого в родині виховання фон Бок виріс надзвичайно ам6іційним, зарозумілим, свавільним, абсолютно серйозним, начисто позбавленим почуття гумору чоловіком[3].
На товаришів по службі фон Бок справляв враження серйозного чоловіка, який рідко посміхався[3]. Його також характеризували, як зверхнього, дещо амбітного офіцера, який дуже серйозно ставився до військової справи, де він не став видатним теоретиком, але відзначався надзвичайною цілеспрямованістю та старанністю. Його найвідомішим висловом стало твердження, що найвищою славою для німецького солдата може бути тільки смерть заради Батьківщини[2]. За такі якості товариші по службі прозвали його «Святий вогонь Кюстріна»[2].
1906 фон Бок вступив на навчання до Військової Академії в Берліні. 1910 року він її закінчив і отримав призначення на стажування до Імперського Генерального штабу. 22 березня1912 після закінчення програми курсу він був призначений на посаду офіцера Генштабу і підвищений в гауптмани. У Генеральному штабі він приєднався до Патріотичної армійської ліги, де зійшовся у поглядах та став близьким товаришем з іншими молодими німецькими офіцерами, такими як Вальтер фон Браухіч, Франц Гальдер і Герд фон Рундштедт. 1913 року призначений головним інтендантом гвардійського корпусу.
У 1905 році Федор фон Бок одружився з Маллі фон Райхенбах (нім.Mally von Reichenbach) — дворянкою зі знатного прусського роду, з якою він зустрічався раніше в Берліні.[2]. Весілля відбулося в традиційному військовому стилі в Потсдамському гарнізоні. Два роки по тому народилася дочка.
Перша світова війна
Протягом всієї Першої світової війни фон Бок служив переважно в ролі офіцера Генерального штабу на Західному фронті, за винятком короткого періоду, який він провів на передовій на посаді командира батальйону 4-го Прусського гвардійського полку. У 1914–1916 роках фон Бок на штабних посадах у групі армійкронпринцаРупрехта Баварського, з яким перебував у приятельських стосунках. У 1914—1915 роках Ф. фон Бок був начальником оперативного відділу штабу 6-ї армії, підпорядковуючись начальнику штабу графу Фрідріху фон дер Шуленбургу. Був нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класів.
У 1917 році Ф. фон Бок нетривалий час був командиром батальйону 4-го гвардійського (прусського) полку, який прозвали «батальйоном смертників». Брав участь у битвах на Соммі та під Камбре, де продемонстрував відмінні командирські якості. 1918 року за мужність, проявлену в битві при Соммі, він став кавалером ордена «За заслуги» («Pour le Mérite»). В офіційному поданні про нагородження нічого не вказано про обставини, що послугували до заохочення молодого офіцера, але коли описувалася хоробрість фон Бока, замість звичайного для таких випадків прикметника «видатна» було використано інше — «неймовірна», що для імперської армії було вже само по собі унікально[9]. Подальша його служба пройшла старшим офіцером Генштабу у 20-й піхотній дивізії в Південній Німеччині, що була резервним формуванням і не дотягувала до стандартів гвардії. Тут фон Бок зіткнувся з ненавистю з боку всіх офіцерів штабу. І надалі збереглася подібна тенденція: ніхто із соратників ніколи не любив фон Бока і не відчував до нього великої поваги, а той сприймав це як само собою зрозуміле. Проте справи в дивізії йшли непогано. В одному з повідомлень американської розвідки 1918 року вона була названа «…однією з найкращих дивізій німецької армії». Війну Федор фон Бок закінчив у чині майора.
На початку 1920-х фон Бок увійшов до числа довірених осіб начальника управління Сухопутними військами генерала Г. фон Зекта і взяв найактивнішу участь у створенні так званого «чорного рейхсверу» (незаконні військові формування, що в порушення умов Версальського мирного договору[10] були створені для повалення республіки і відновлення монархії). Фон Бок разом із Куртом фон Шлейхером, О. Оттом та Куртом фон Хамерштайн-Еквордом, членами таємної групи, відомої як «Зондергрупа R» (нім.Sondergruppe R) відповідав за комплектування напіввоєнізованих формувань, що допомагали Німеччині уникнути вимог частини V Версальського договору, яка обмежувала чисельність збройних сил Німеччини 100 000 вояками. Офіцери цій команди здійснювали підтримку та зв'язок із так званими «Робочими командами» (нім.Arbeits-Kommandos), які офіційно призначалися для надання допомоги в реалізації цивільних проєктів, але насправді були погано замаскованими підрозділами колишніх військових. Це дозволило Німеччині перевищувати обмеження на чисельність військ встановлених Версалем[11]. «Чорний рейхсвер» став сумнозвісним завдяки своїй практиці вбивств всіх тих, кого німці підозрювали у співпраці як інформаторів із представниками Союзницької контрольної комісії, що несла відповідальність за виконання Німеччиною умов договору[12]. Ці вбивства були замовлені співробітниками «Зондергрупи R»[12].
«Чорний рейхсвер» був розпущений восени 1923 роки, коли 30 вересня1923 намагався несанкційовано спровокувати антиурядовий заколот[13]. Фон Бок брав найактивнішу участь у придушенні цього заколоту. Але, попри це, майбутній фельдмаршал був звинувачений у причетності до створення «чорного рейхсверу» і постав перед судом як свідок, однак до кримінальної відповідальності притягнутий не був через відсутність доказів провини.
Внаслідок скандалу фон Бок був зміщений з посади і переведений командиром батальйону в 4-ту піхотну дивізію (Кольберг), якою командував близько двох років. 1925 року він підвищений в оберсти і призначений командиром полку 3-ї армійської групи; надалі переведений на службу до Військового міністерства Веймарської республіки. 1928 року фон Бок отримав призначення на посаду командира 1-ї кавалерійської дивізії (Франкфурт-на-Одері) і отримав чин генерал-майора, а через 3 роки — генерал-лейтенанта (1931). З 1932 року командир 2-ї піхотної дивізії і одночасно командувач 2-м військовим округом (Штеттин).
Фон Бок опинився одним із тих офіцерів, що не були зміщені з посади, коли Гітлер розпочав реорганізацію збройних сил на стадії переозброєння Німеччини до початку Другої світової війни. «Генеральська чистка» в лютому 1938 року і в подальші місяці фон Бока не торкнулася, а він поставився до цієї акції Гітлера байдуже. Хоча він залишався переконаним монархістом, і був частим гостем у маєтку колишнього кайзера, Гітлер нібито сказав про нього: «Ніхто у світі, окрім фон Бока, не може навчити солдатів вмирати»[14]. Фон Бок особисто виховував свої війська, стверджуючи:
«Ідеальний солдат виконує свій обов'язок до кінця, підкоряється наказу, навіть не замислюючись, думає лише про те, як його виконати, а його єдиним бажанням є померти почесною смертю солдата на полі бою»[15].
У березні 1938 Ф. фон Бок командував військами 8-ї армії, що внаслідок аншлюсу захопили територію Австрії. Фон Бок дістав наказ, згідно з яким він повинен був зайнятися злиттям австрійської армії та Вермахту. Тут вкотре виявився справжній характер фон Бока. Він відкрито висловлював презирство до всього австрійського, навіть до власних нагород, отриманих від Австро-угорської імперії, які називав не інакше, як «нікчемними залізячками». У цей період Герман Герінг запрошував фон Бока на різні паради, церемонії та всілякі прийоми, присвячені святкуванню аншлюса. Представника Гітлера фон Бок вважав штатською особою, отже, не удостоював його навіть презирством. Від усіх запрошень він відмовлявся, не вважаючи потрібним навіть прикидатися ввічливим. Через повну відсутність у фон Бока комунікабельності, Гітлер був вимушений перевести генерала назад до Дрездена. Попри власне австрійське походження Гітлер особисто дуже низько цінував характерні риси австрійців, тому поведінка фон Бока ніяким чином не могла зашкодити його подальшій кар'єрі.
Згодом генерал фон Бок нетривалий час очолював війська розгорнутої там 5-ї армійської групи. У жовтні 1938 року він командував військами 2-ї армійської групи, що окупували Судетську область. Наприкінці 1938 року призначений командувачем 1-ї армійської групи (Берлін), змінивши на цій посаді звільненого у відставку генерала Герда фон Рундштедта. У тому ж році отримав військове звання генерал-полковника. Перед початком світової війни фон Бок став одним із найвпливовіших генералів німецької армії та безперечним авторитетом для офіцерського корпусу Вермахту. Це визнавав і високо цінував особисто Гітлер.
Для здійснення задуму операції 4-та арміягенерал-полковникафон Клюге завдавала удару зі Східної Померанії та за сприяння частин 3-ї армії, що наступала зі Східної Пруссії, захоплювала східний берег Вісли в районі Кульм і нижче. Потім, не гаючи часу, вона повинна була продовжувати наступ з району східніше Вісли в південно-східному напрямку.
Задача 3-ї арміїгенерал-полковникафон Кюхлера полягала в тому, щоб частиною сил допомогти 4-й армії форсувати Віслу, основними ж силами, зосередженими навколо Нейденбурга, завдати удар по військах противника, розташованих північніше ріки Нарев, розгромити їх, і, переправившись через річку, розвивати наступ на Варшаву і Седлец (Седльце). Планувалося, що переправа через Віслу біля Діршау (Тчев) буде захоплена в результаті раптового нападу. На кордонах Східної Пруссії з Польщею та Литвою німецьке командування передбачало залишити мінімальні сили.
1 вересня1939 наступ військ фон Бока розпочався і розвивався в повній відповідності з доктриною бліцкригу. Однак уже в перші дні німецькі війська наштовхнулися на запеклий опір польських військ, що поступалися противникові у військовій силі. Однак, зосередивши на головних напрямках величезну масу танкових і моторизованих з'єднань, німці завдали потужного удару по всіх польських бойових частинах. Прикордонна битва розігралася 1-4 вересня в Мазовії, Помор'ї, Сілезії, а також на Варті. За лічені дні німецькі війська зламали оборону польських військ і зайняли Куявію, частину Велькопольського воєводства і Сілезії.
Разом із тим і польським військам вдалося завдати противнику кілька болючих ударів. У глибокому тилу групи армій «Північ» у районі Гданську і Геля польські війська, близько 18 000 осіб, продовжували оборону військово-морської бази польського флоту, бувши відрізаними від головних сил Війська Польського ще з 3 вересня. 13 вересня капітулювали польські війська в районі Гдині, гарнізон Геля бився і капітулював лише 2 жовтня.
14 вересня, просуваючись на південний схід, передові рухомі частини фон Бока під командуванням генерала Гудеріана підійшли до фортеці Брест, і 17 вересня фортеця була захоплена. Продовжуючи наступ у південному напрямку, в обхід Брест-Литовська, війська біля Влодави з'єдналися з передовими частинами 10-ї армії зі складу групи армій генерала Г. фон Рундштедта, тим самим замкнувши велике кільце навколо майже усіх польських військ.
5 червня 1940 згідно із задумом плану «Рот» — другого етапу кампанії, група армій «B» фон Бока перейшла в наступ, намагаючись обійти Париж із двох сторін. Попри те, що переважна більшість із 47 дивізій групи армій були мобільними, за перші 48 годин операції німці не спромоглися досягти якихось серйозних успіхів. Але 9 червня група армій «В», прорвавши оборону французької 10-ї армії, вийшла до Сени і повернула до узбережжя. Стикаючись із запеклим опором погано організованих французьких військ, війська фон Бока наступали вздовж західної частини Франції. 14 червняПариж впав, французький уряд втік до Бордо. Незабаром Франція капітулювала.
19 липня1940 року за успішне проведення Французької кампанії фон Бок, разом з одинадцятьма іншими вищими офіцерами рейху, отримав найвище військове звання генерал-фельдмаршала.
Після капітуляції Франції Гітлер доручив фон Бокові охорону всього її атлантичного узбережжя, чим викликав новий вибух обурення з боку останнього. Не приховуючи своєї крайньої незадоволеності цим призначенням, фон Бок не скупився на уїдливі репліки з цього приводу, порівнюючи себе зі «сторожем», роздратовано всіх критикував. Чутки про незадоволеність своїм положенням норовистого пруссака дійшли до Гітлера, і 11 вересня1940 з початком підготовки військової кампанії на Сході фон Бок передав командування окупаційними військами у Франції генерал-фельдмаршалу Вільгельму Ріттеру фон Леебу. Сам він був призначений головнокомандувачем військами на Сході зі штаб-квартирою в Познані. Група армій «B» була передислокована до Східної Пруссії.
Спочатку в його підпорядкуванні перебувала лише 18-та армія, згодом прибули 2-га і 4-та армії. Втім велику частину зими 1940/41 генерал-фельдмаршал фон Бок провів у шпиталях і на курорті (виразка шлунку), тому службовими справами займався мало.
Генерал-фельдмаршал Федор фон Бок на Східному фронті. Жовтень 1941
Німецько-радянська війна
Операція «Барбаросса»
На початку 1941 року Федор фон Бок висловлював незгоду з планом Гітлера почати війну проти СРСР, проте, коли підготовка до війни розпочалася, без коливань очолив командування групою армій «В», на яку було покладено завдання удару на головному — московському — напрямку.
До складу групи армій фельдмаршала Федора фон Бока входили: 4-та (генерал-фельдмаршал Г. фон Клюге) та 9-та (генерал А. Штраус) польові армії, 2-га (генерал Г. Гудеріан) і 3-тя (генерал Г. Гот) танкові групи — всього 51 дивізія, у тому числі 9 танкових і 7 моторизованих. З повітря її підтримував 2-й повітряний флот (генерал-фельдмаршал А. Кессельрінг).
О 3:15 22 червня1941 з початком бойових дій німецькі війська швидко розпочали вторгнення вглиб радянської території по всьому фронту групи армій «Центр». З першими пострілами артилерійських гармат фон Бок перебував на передовому командному пункті групи армій, очікуючи доповіді своїх підлеглих з фронту. Протягом години після нападу перші повідомлення почали надходити до нього. Передові танкові підрозділиГ. Гудеріана перетнули річку Буг і продовжили просування в обхід міста Брест-Литовськ. Танки Г. Гота рушили біля Гродно в напрямку на річку Німан, намагаючись з ходу захопити важливі мости через водну перешкоду. Ряд розвідувальних підрозділів 4-ї та 9-ї армії вже перетнули річки Буг і Лясна.
О 07:00 фон Бок вилетів із Познані на передовий аеродром біля командного пункту XIII-го армійського корпусу. Після стислої доповіді про результати вторгнення фон Бок відвідав командний пунктГ. Гудеріана. Начальник штабу танкової групи Гудеріана — оберстК. фон Лібенштайн — привітав командувача і доповів, що кілька годин тому підрозділи 18-ї танкової дивізії вже подолали Західний Буг. Далі фельдмаршал відвідав XLVII-й моторизований корпусЙ. Лемелсена, який схвильовано доповів про труднощі з фронту. Мости на радянській стороні річки Буг були занадто слабкими, щоб витримати вагу танків. У результаті декілька танкових колон були перенаправлені південніше на інший міст на Кодань. Це спричинило серйозний збій у графіку наступу, а близько десяти тисяч бойових машин та автомобілів зібралися на цій єдиній переправи. Попри це, перший день вторгнення був неймовірно успішним. Повідомлялося, що радянський опір був незначний та слабко організований і вторгнення стало повною несподіванкою для Червоної армії.
На другий день операції «Барбаросса» фельдмаршал фон Бок особисто перетнув річку Буг. У супроводі генерал-майораГ. Шмідта він прибув на командний пункт роти, де спостерігав артилерійський обстріл позицій радянських військ у Брест-Литовську. Попри те, що німецькі танки вже просунулися далеко вглиб радянської території, захисники міста трималися вперто. Того ж дня фон Боку була надана доповідь про те, що опір противника на всьому фронті наступу його групи армій вельми запеклий, особливо на південному фланзі, де наступав Г.Гудеріан. Адже війська Г. Гота просувалися з набагато більшою легкістю по північній Білорусі. Танкова група Г. Гота просувалися настільки швидко, що фон Бок зв'язався з головнокомандувачем сухопутними військамиВ. фон Браухічем з пропозицією обійти Мінськ, залишивши радянські війська позаду на користь наступу в загальному напряму на Вітебськ, щоб, скориставшись нагодою, можна було б зробити ривок на Москву. Спочатку його пропозиція була сприйнята позитивно, але незабаром була відхилена Гітлером, який наполіг на оточенні та знищенні радянських армій Західного фронту під Мінськом. Федор фон Бок писав у своєму щоденнику:
Оточення Мінська не є вирішальним. Крім того, я впевнений, що противник чекає від нас штурму Мінська і тому буде зосереджувати значні сили на наступній природній перепоні[16].
У перші ж тижні бліцкригу війська фон Бока здобули блискучу перемогу в Білорусі. Потужне угрупування Червоної Армії, що протистояло Вермахту, на початок липня 1941 року зазнало нищівної поразки. Велика частина Західного фронтугенерала арміїДмитра Павлова була оточена і знищена. Лише полоненими війська групи армій «Центр» захопили понад 300 тис. осіб, знищили понад 3,3 тис. танків і до 1,8 тис. артилерійських систем. Далі фон Бок діяв на смоленському напрямку, завдавши в ході битви нової поразки Червоній армії під Смоленськом, де було полонено до 180 тис. чоловіків, а далі під Гомелем, де було захоплено в полон понад 80 тис. радянських військовослужбовців. Розвиваючи досягнутий успіх, фон Бок розгорнув стрімкий наступ на Москву, вже 16 липня він захопив Смоленськ.
У цей час виникли перші серйозні розбіжності між фон Боком і Генеральним штабомСухопутних військ Вермахту, в рішення якого персонально втручався Гітлер. Наприклад, фон Бок вважав доцільним продовжувати стрімкий наступ вглиб території силами ударних танкових та моторизованих з'єднань, щоб встигнути захопити Москву до початку зими, а дрібні дезорганізовані скупчення радянських військ, що опинилися в тилу німецького Вермахту, залишати для знищення піхотним дивізіям, які слідували за ним. Натомість Гітлер наполягав на знищенні недобитків радянських армій і відклав наступ на Москву.
Більш того, незабаром Гітлер зняв із напрямку наступу фон Бока великі сили і перекинув їх на посилення груп армій «Північ» і «Південь». У цілому фельдмаршал був позбавлений 5 моторизованих і 3 армійських корпусів, а також значної частини авіації. У вересні 1941 року серйозно ослаблена група армій «Центр» була вимушена припинити наступ і закріпитися на досягнутих рубежах, де тимчасово перейти до оборони. Після розгрому київського угрупування Червоної Армії і стабілізації обстановки на північному фланзі Східного фронту фон Бок, заручившись підтримкою ряду вищих воєначальників (В. фон Браухіч, Ф.Гальдер, А.Кессельрінг тощо), зумів переконати Гітлера в необхідності продовжити наступ на Москву.
Операція «Тайфун»
9 вересня1941 генерал-фельдмаршал Ф. фон Бок отримав наказ підготувати операцію «Тайфун» — довгоочікуваний наступ на Москву. Під час підготовки операції його група армій «Центр» була значно посилена іншими арміями і дивізіями.
З групи армій «Північ» на московський напрям були передані 4-та танкова група (чотири танкові і дві моторизовані дивізії) та авіаційний корпус; із групи армій «Південь» — дві танкові і дві моторизовані дивізії; із резерву ОКХ — два танкових з'єднання. Перекидання військ проводилося приховано, переважно в нічний час[17].
Наприкінці вересня в групі армій «Центр» (9, 4 і 2-га польові армії, 3, 4, 2-га танкові групи) налічувалося 74,5 дивізії, в тому числі 14 танкових і 8 моторизованих, або 64 % всіх німецьких рухомих з'єднань, що діяли на німецько-радянському фронті[18]. На 1 жовтня група армій «Центр» мала у своєму складі 1800 тис. осіб[19], понад 14 тис. гармат і мінометів, 1700 танків, або 42 % особового складу, 33 % гармат і мінометів, 75 % танків[20] від загальної їх кількості на німецько-радянському фронті. Для підтримки наступу на Москву виділялося близько 1390 літаків[21].
Замисел операції «Тайфун» передбачав нанесення великими угрупованнями, зосередженими в районах Духовщини (3-тя танкова група), Рославля (4-та танкова група) та Шостки (2-га танкова група), потужних ударів у східному і північно-східному напрямках з метою розчленування оборони радянських військ, оточення та знищення військ Західного і Резервного фронтів в районі Вязьми і Брянського — в районі Брянська. Надалі сильними моторизованими угрупованнями охопити Москву з півночі і півдня і одночасно фронтальним наступом піхотних з'єднань оволодіти радянською столицею[22].
Залишаючи поза увагою значні втрати, які зазнавали німецькі війська, погані погодні умови (осіннє бездоріжжя) і непідготовленість солдатів до ведення бойових дій у зимових умовах, Федор фон Бок продовжував гнати свої війська вперед та наполягав на продовженні наступу за будь-яку ціну. Два інших командувачі групами армій (Г.фон Рундштедт і В.фон Лееб) виступали за те, щоб тимчасово припинити наступальні бойові дії на Східному фронті та перейти до оборони, і Гітлер, судячи з усього, готовий був до них прислухатися.
За підтримки своїх старих товаришів В. фон Браухіча (головнокомандувач сухопутними військами) і Ф. Гальдера (начальник Генерального штабу сухопутних військ) йому все ж удалося наполягти на своєму. Під їх тиском Гітлер був вимушений віддати наказ про відновлення наступу на Москву, припиненого 2 тижні тому. Однак особисто генерал-фельдмаршал Федор фон Бок у цей час відверто казав, що наближається момент, «коли сили військ будуть повністю виснажені»[27].
15 листопада1941 з початком другого етапу операції «Тайфун» армії фон Бока знову перейшли в наступ на Москву, але цього разу операція не була такою вдалою, як очікувалося. Замість трьох-чотирьох тижнів, на які розраховував фон Бок для захоплення Москви, його війська зустріли шалений опір радянських військ і вже не могли швидко просуватися в напрямку радянської столиці. Ситуація ускладнювалася через осіннє бездоріжжя та, пізніше, сильні морози. Коли Вермахт, після сильних морозів, знову активізував наступальні операції, він постійно стикався з новими радянськими угрупованнями, які, на відміну від німецьких дивізій, мали зимовий одяг. Оскільки результат війни німцями вже в серпні вважався вирішеним, у надії на швидку перемогу багато німецьких частин залишили в інших місцях своє додаткове екіпірування, більшість вояків взагалі не була забезпечена шинелями і рукавичками. Не маючи зимового обмундирування, німецькі війська зазнавали великих втрат від холоду, кількість обморожених обчислювалася багатьма тисячами. Постачання військ майже повністю припинилося. У бойових частинах почався голод, в ужиток пішла конина. Німецька техніка виявилася не пристосованою до роботи при низьких температурах; танки, автомашини, артилерійські тягачі опинилися в бездіяльності. У багатьох танкових дивізіях тільки третина танків перебувала в бойовій готовності. Деякі піхотні дивізії мали в цілому лише один повністю укомплектований і готовий до бою батальйон. Один із повітряних флотів Німеччині був передислокований у район Середземномор'я для надання підтримки африканському корпусуРоммеля[27].
Долаючи наполегливий та зростаючий опір радянських військ, німці продовжували на межі своїх можливостей просуватися вперед. Власне, фон Бок, перебуваючи на межі нервового зриву, продовжував гнати їх вперед, попри втрати. Велику частину часу фельдмаршал проводив у військах, намагаючись надихнути їх на останній ривок.
29 листопада1941, після двох тижнів запеклих боїв, виснажені німецькі війська групи армій «Центр» вийшли на найкоротшу відстань до радянської столиці, але тут їх наступальні можливості остаточно вичерпалися. На початку грудня одному з розвідувальних підрозділів Вермахту навіть вдалося прорватися до передмість Москви[27], однак це вже ніяк не могло змінити ситуацію. 2 грудня 1941 року фон Бок віддав наказ на припинення наступу та перехід до оборони.
Через 3 дні, 5 грудня 1941, Червона Армія силами мільйона військовослужбовців і 700 танків перейшла в контрнаступ під Москвою. Німецьке керівництво було захоплене зненацька, і здавалося, що розгром групи армій «Центр» — це тільки питання часу. Начальник Генерального штабу сухопутних військ Гальдер у своєму щоденнику зізнався, що склалося «найкритичніша ситуація в ході двох світових воєн». Попри наказ Гітлера ні під яким виглядом не здавати зайнятих позицій, війська фон Бока під ударами радянських армій почали повсюдно відступати, зазнаючи величезних втрат у живій силі та техніці. Своєю чергою фон Бок покладав відповідальність за це на вище керівництво, яке примушувало його відкласти наступ на Москву, коли захоплення міста було ще можливим.
16 грудня фон Бок попрохав особистого ад'ютанта Гітлера полковника Р. Шмундта доповісти фюрерові про те, що його, Бока, здоров'я знов похитнулося (відкрилася виразка шлунку). Через 2 дні генерал-фельдмаршалВ. Кейтель повідомив фон Бока, що фюрер запропонував йому взяти відпустку за хворобою. Той скористався цією пропозицією і того ж дня (18 грудня1941 року) здав командування групою армій генерал-фельдмаршалові Г. фон Клюге. Гітлер поінформував свого збанкрутілого фельдмаршала, що не вважає його винним у невдачі під Москвою. Залишається дивним, але, попри величезні досягнення на першому етапі німецько-радянської війни, і те, що фон Бок майже дійшов до стін Москви, він на знак подяки не отримав від фюрера жодної нагороди.
У середині січня 1942 року, на фоні загального зимового наступу Червоної армії 1941 року по всьому фронту, радянські війська перейшли в наступ і в Україні, завдавши основного удару в напрямі Ізюм—Дніпропетровськ. До кінця місяця вони вийшли на ближні підступи до Дніпропетровська, створивши серйозну загрозу комунікаціям групи армій «Південь». Проте тут їхній наступ зупинився. Наступальні можливості ударного угрупування радянського Південно-Західного фронту виявилися значною мірою вичерпаними і війська перейшли до вимушеної оборони.
Навесні 1942 загальна обстановка по всьому німецько-радянському фронту поступово стабілізувалася, обидві сторони накопичували нові сили та готувалися до прийдешньої літньої кампанії. За задумом гітлерівської ставки головний удар на Східному фронті в кампанії 1942 року німецькі війська повинні були завдати на півдні. Керівництво ударним угрупованням покладалося на фон Бока. Відповідно в його розпорядження були направлені всі резерви. Фон Бок планував почати наступ 18 травня, але радянські війська випередили його на 6 діб та 12 травня самі перейшли в наступ. До 17 травня їх війська вийшли на ближні підступи до Харкова, але незабаром були зупинені німецькими військами, що продовжували міцно утримувати оборону.
17 травня 1942 1-ша німецька танкова армія Е. фон Клейста завдала удар в тил наступаючим частинам Червоної Армії. Частинам Клейста вже в перший день контрнаступу вдалося прорвати оборону 9-ї арміїПівденного фронту і до 23 травня відрізати радянським військам шляхи відходу на схід. Семен Тимошенко доповів про ситуацію до Москви, благаючи про підкріплення. Щойно призначений на посаду начальника Генерального штабу Олександр Василевський запропонував відвести війська з Барвінківського виступу, однак Сталін дозволу на відступ не дав.
Вже до 18 травня ситуація різко погіршала. Начальник Генштабу О. М. Василевський ще раз запропонував припинити наступ і вивести 6-ту, 9-ту, 57-му армії та армійську групу генерала Л. В. Бобкина з Барвінківського виступу. Однак С. К. Тимошенко і Микита Хрущов доповіли, що загроза з боку південного угруповання Вермахту перебільшена, і Йосип Сталін знову відмовився дати наказ на відведення військ.
23 травня ударні угрупування Ф. Паулюса та Е. фон Клейста з'єдналися західніше Ізюму, замкнувши кільце оточення довкола основних сил радянського Південно-Західного фронту. Значна частина військ ударного угруповання Червоної Армії опинилася в оточенні в трикутнику Мерефа-Лозова-Балаклія. До кінця травня оточене угрупування радянських військ було знищене. Її втрати лише полоненими становили близько 240 тис. осіб, до 1,2 тис. танків і 2 тис. гармат.
Попри блискучу перемогу фон Бока під Харковом, Гітлер все ж залишився незадоволений його діями в цій битві, поставивши в провину фельдмаршалові низку часткових прорахунків. Наприкінці червня 1942 року фон Бок почав підготовку до другого етапу літнього наступу (операція «Блау»), мета якого полягала у виході на річку Дон, а також в захопленні Воронежа. Хоча наступ розвивався успішно, проте розгромити Червону армію західніше Дону не вдалося. Причину цього Гітлер угледів у млявій манері керівництва військами фон Боком.
9 липня1942група армій «Південь» була розділена на дві групи армій — «А» і «В». Фельдмаршалу фон Боку доручили очолити групу армій «В» (2А, 6А, 4 ТА та 2-га угорська армія). Наступними днями головні сили його групи армій втягнулися в битву за Воронеж, тоді як Гітлер вимагав від фон Бока основні зусилля зосередити на Сталінградському напрямку. Але фельдмаршал проігнорував наказ фюрера, вважаючи, що спочатку потрібно забезпечити свої фланги і лише після цього почати наступ на Сталінград. Більш того, він піддав критиці план Гітлера, згідно з яким фланги його ударного угрупування під час наступу повинні були прикривати ненадійні, на думку фон Бока, війська союзників (румуни, угорці, італійці).
Суперечності між фон Боком і Гітлером все зростали. 13 липня 1942 командувачу групи армій зателефонував начальник штабу ОКВВ. Кейтель і проінформував фельдмаршала, що фюрер невдоволений його діями і порадив йому піти у відпустку «у зв'язку із загостренням хвороби». Гітлер звинувачував фон Бока в невиконанні його наказів, тому генерала було знято з посади та відправлено до резерву. Після недовгої суперечки фон Бок вирішив підкоритися цій пораді. Він зрозумів, що Гітлер втратив до нього довіру.
15 липня1942 року фон Бок здав командування групою армій командувачу 2-ї польової армії генерал-полковнику М. фон Вейхсу і відбув до Німеччини, де був зарахований до резерву ОКВ. До кінця війни Федор фон Бок не отримав жодного призначення.
Обґрунтовуючи прийняте ним рішення усунути фельдмаршала фон Бока з посади командувача групи армій «В», Гітлер сказав своєму ад'ютантові Шмундту, який до того часу дотримувався високої думки про полководницькі здібності Бока, що надалі він має намір працювати лише з тими воєначальниками, які готові беззаперечно виконувати його накази. Відставку фон Бока також пов'язують з його критичним ставленням до дій окупаційної влади стосовно мирного населення СРСР, а також небажанням Гітлера активно залучити антисталінський рух опору та РОА в боротьбі проти Радянського Союзу ще з початку війни.
Останні роки життя
Перебуваючи з літа 1942 року в резерві, до квітня 1945 фон Бок мешкав у власному маєтку Гродткен у Східній Прусії. Він важко переживав своє вимушене перебування осторонь подій війни. Критично ставився до стратегії її ведення німецьким воєнно-політичним керівництвом, яке прагнуло нав'язати ворогові генеральну битву, але не мало для цього сформованих резервів. Операцію «Цитадель», що готувалася, порівнював з подіями під Верденом, що у 1916 р. знекровили німецьку армію. У липні 1944 після невдалого замаху на життя Гітлера старий фельдмаршал виступив з осудом заколотників, вважаючи відданість державі та керівництву країни вищим за інші міркування.
У квітні 1945 разом із фельдмаршалом Манштейном мав декілька зустрічей з К. Деніцом, намагаючись переконати його передати владу військовому керівництву та вжити заходів, що мали відвернути або пом'якшити катастрофічні наслідки поразки Німеччини у війні[28]. 3 травня1945 на Кільському шосе під час подорожі до Гамбурга його автомобіль був розстріляний англійським винищувачем-бомбардувальником. Від бомби, якою була знищена машина, загинули його дружина і донька, сам фон Бок був важко поранений і помер від ран 4 травня1945[3].
Роль фельдмаршала фон Бока в історії
Світосприйняття
Генерал-фельдмаршал Федор фон Бок належав до старого покоління гітлерівських воєначальників. Він був перш за все прусським генералом старого гарту, твердим прибічником традицій цієї замкнутої та консервативної військової касти, наскрізь пронизаної духом мілітаризму і станових пересудів. За своїми політичними переконаннями фон Бок належав до монархістів і, до того ж, був знаний як затятий націоналіст. Кумиром Федора фон Бока був переконаний прибічник монархії генерал Ганс фон Зект, що очолював рейхсвер у перші роки Веймарської республіки. У вузькому колі своїх однодумців цей генерал любив говорити: «Кайзер пішов, але його генерали залишилися», натякаючи, що у відповідний момент все може повернутися «на своє коло». Але цей момент так і не настав, на зміну республіканським порядкам прийшов гітлерівський «новий порядок»; кайзерівські генерали, так і не дочекавшись свого часу, постаріли й відійшли від справ, а промонархічно налаштовані генерали рейхсверу, на зразок фон Бока, що прийшли їм на заміну, були вимушені перейти на службу до націонал-соціалістів.
Глибоко зневажаючи бюргерів, крамарів, люмпенів і подібних до них, що становили основу нового режиму, фон Бок проте впродовж багатьох років продовжував вірою і правдою служити, поставивши на службу нацистському Третьому рейху весь свій досвід, знання і неабиякі військові здібності. Така поведінка прусського аристократа була пов'язана з тим, що його духовні і життєві принципи (пангерманський світогляд, прусський мілітаризм і консерватизм, антидемократизм тощо) значною мірою були співзвучні політиці, що провадилася нацистським керівництвом Німеччини. Не поділяючи повною мірою ідеологію націонал-соціалізму, фон Бок водночас цілком й беззастережно підтримував військову політику Гітлера. У перші роки своєї військової кар'єри при нацистах він відрізнявся вражаючою аполітичністю. Зовнішня і внутрішня політика нацистського керівництва його мало турбувала, всі його думки були сконцентровані лише на зміцненні бойової моці армії та на власній військовій кар'єрі.
Федор фон Бок як воєначальник
Федор фон Бок не належав до видатних полководців, але володів багатьма якостями здібного воєначальника, про що переконливо свідчать його численні перемоги на битвах Другої світової війни. Це був високий, підтягнутий, з аристократичними манерами чоловік, що не мав особливих талантів, але володів твердою волею, завидною холоднокровністю і надзвичайною напористістю при вирішенні завдань, що стояли перед ним. До будь-якої справи він підходив серйозно і ґрунтовно; традиційний прусський педантизм буквально пронизував усі його вчинки і дії. Фон Бок вирізнявся ревним ставленням до виконання свого службового обов'язку, виявляв завзятість і цілеспрямованість у досягненні поставлених цілей, був прибічником суворого військового порядку, ніколи не зупинявся перед застосуванням суворих заходів до порушників дисципліни.
Його відданість фюрерові в перші роки не викликала сумнівів. У передвоєнні роки і в перші роки Другої світової війни фон Бок користувався великою довірою Гітлера. У 1939—1941 роках він був одним із трьох найвищих воєначальників Третього рейху, що очолювали групи армій німецького Вермахту. У ці роки фон Бок разом із Г. фон Рундштедтом були найвпливовішими і найзнаменитішими з воєначальників німецької армії. Вони обидва вважалися ніби негласними старійшинами її офіцерського корпусу. І Гітлер, і нацистське керівництво з цим до певного часу вимушені були рахуватися.
Але вже з 1942 року, коли фон Бок досяг всього, про що мріяв, — найвищого військового звання генерал-фельдмаршала — його ставлення до Гітлера почало зазнавати істотних змін. Не виключено, що вирішальну роль в цьому зіграло рішення Гітлера почати війну на Сході, не завершивши її на Заході. У цій ситуації навіть фон Боку став зрозумілим весь авантюризм гітлерівської політики.
Оцінки фон Бока як воєначальника суперечливі. Він відмінно зарекомендував себе в Польську та Французьку кампанії, які принесли йому заслужену бойову славу. Очолювані ним війська в обох кампаніях зробили вагомий вклад у швидкий і нищівний розгром спочатку Польщі, а потім Франції та її союзників.
У ході літньо-осінньої кампанії 1941 року на Сході фон Бок, діючи на напрямку головного удару і очолюючи центральне оперативно-стратегічне угрупування німецьких військ на Східному фронті, вщент розгромив більше десятка радянських армій і вийшов на ближні підступи до Москви. Але тут бойове щастя йому зрадило. З початком зими 1941/42 роки очолювані ним війська зазнали важкої поразки під Москвою. Вперше в Другій світовій війні німецька армія була вимушена почати загальний відступ. Особисто фон Бок при перших же невдачах під приводом хвороби поспішив залишити свою посаду. Його репутаціяполководця виявилася серйозно підірваною, а ореол непереможного полководця потьмянілий.
Однак Гітлер і після цього провалу ще не остаточно розчарувався у фон Боці. Рівно за місяць він знов доручив йому командування і знову на головному напрямі. Цього разу правим (південним) крилом Східного фронту. Навесні 1942 року Ф. фон Бок здобув блискучу перемогу під Харковом і розгорнув подальший наступ на Дон. Водночас, на думку Гітлера, його дії на Північному Донці, у Харківській битві й особливо на воронезькому і сталінградському напрямах вирізнялися недостатньою рішучістю, унаслідок чого були прогавлені можливості досягти більш вражаючих результатів. Насправді ж, фельдмаршал фон Бок, мабуть, врахувавши сумний для нього досвід битви під Москвою, діяв у 1942 році обачніше, ніж зазвичай, внаслідок чого і накликав на себе незадоволення Гітлера, що коштувало йому кар'єри. У середині літа 1942 він остаточно втратив довіру фюрера і був відправлений у почесну відставку.
Портрет генерал-фельдмаршала Федора фон Бока
Авторитет фон Бока в армії був досить високий, попри його суворість і сухуватість. Так, коли в липні 1942 року він був звільнений у відставку, нацистське керівництво ще деякий час так і не наважувалося відкрито оголосити про це. Тому багато офіцерів і генералів Вермахту ще протягом декількох тижнів продовжували вважати, що фон Бок командує військами на півдні.
Цій помилці сприяла і нацистська пропаганда, в матеріалах якої весь цей час незмінно продовжувало фігурувати ім'я фон Бока. Особисто ж фон Бок ставився до цього несхвально, особливо коли стало зрозуміло, що наступ німецьких військ на Півдні заходить у безвихідь, не досягнувши поставлених цілей. Він не без підстав побачив у цьому навмисну спробу гітлерівського керівництва покласти на нього відповідальність за свій черговий стратегічний провал, представивши його в очах армії і народу отаким «офірним цапом». Реакція фон Бока була бурхливою, він зажадав внесення ясності у це питання і добився позитивного рішення.
Існує думка, що Федор фон Бок був досить неприємною особою. Суворий пруссак, якому було чуже навіть почуття гумору, вирізнявся великою пихатістю та амбітністю. Бувши людиною зарозумілою та самолюбною до крайності, фон Бок своєю непоступливістю і зарозумілістю зумів нажити собі багато ворогів, як в армії, так і в нацистських верхах. Чималу роль у цьому зіграло і те, що він із глибоким презирством ставився до цивільних осіб, а також до вихідців із «народних низів» і не вважав потрібним навіть приховувати цього.
Часто Ф. фон Бок не вмів ладнати зі своїми підлеглими. Так, широку популярність здобули його далеко не рідкі конфлікти із знаменитим танкістом генералом Г. Гудеріаном, який служив під його командуванням в Австрії, Польщі і Росії, а також і з іншими генералами, що мали сміливість висловлювати власну думку. Дуже не злюбив фон Бок свого колишнього товариша молодості генерала В. фон Браухіча за те, що той, бувши нижче його за рангом, на початку 1938 року обійшов фон Бока по службі, отримавши від Гітлера призначення на посаду головнокомандувачасухопутними військами Вермахту. Але, аж ніяк не виправдовуючи дуже складний і суперечливий характер фон Бока, все ж слід зауважити, що негативні оцінки його, як особи, з'явилися вже після війни, і, як правило, від осіб, що мали з ним неприязні стосунки, а тому не зовсім звільнені від суб'єктивізму. Варто пам'ятати, що Федор фон Бок став єдиним із фельдмаршалів Гітлера, що поліг під час Другої світової війни від ворожої кулі.
Фон Бок та нацизм
Відразу ж із початком вторгнення німецьких військ на територію Радянського Союзу Ф. фон Бок демонстративно відмовився ввести у військах своєї групи армій горезвісний наказ «Про комісарів». Незабаром його штаб перетворився на розсадник антигітлерівських настроїв, які особливо активізувалися після того, як на посаду начальника розвідки групи армій прибув оберстХ. фон Тресков, далекий родич фельдмаршала і представник не менш знатного, ніж фон Бок, прусського роду. До числа прибічників Трескова входили навіть ад'ютанти фон Бока. Сам же він на все це дивився крізь пальці, не чинив ніяких спроб покласти край антиурядовій діяльності своїх підлеглих. Однак, коли на початку 1942 року в штабі групи армій «Центр» сформувалася група змовників, вони здійснили спробу залучити до заколоту і фон Бока, що на той час очолював групу армій «Південь», то наразилися на рішучу відмову. «Якщо все вдасться, я вас підтримую, — відповів фельдмаршал, — але я не збираюся брати на себе відповідальність у випадку провалу». Федор фон Бок був переконаний, що як солдат, він не має права виступати проти голови держави і верховного головнокомандувача збройними силами, тим більше під час війни. У його розумінні це асоціювалося із державною зрадою. Але, водночас, він був не проти усунення Гітлера від керівництва державою і збройними силами, розуміючи, що той веде Німеччину до катастрофи.
Влітку 1943 року, коли фон Бок був вже без роботи, змовники знов спробували з ним зв'язатися і залучити на свій бік. І знову дістали категоричну відмову. Цього разу фон Бок відмовився від участі в заколоті проти Гітлера, вважаючи, що без підтримки СС він приречений на провал.
«Федір фон Бок був зразком гарного прусського офіцера старої школи: скромний, люб'язний, — без моноклю, — та позбавлений тої пихатості, яка нам, німцям, що виховувалися у Росії, була настільки неприємною» — Штрик-Штрикфельдт В. К.[29]
Джерела
Митчем-мл., Сэмюэл Уильям; Мюллер Джин. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders / Пер. Т. Н. Замиловой, А. В. Бушуева, А. Н. Фельдшерова. — Смоленск : Русич, 1995. — 475 с. — ISBN 5-88590-287-9.(рос.)
Alfred W. Turney. Disaster at Moscow: Von Bock's Campaigns, 1941-1942. — London : Cassell, 1971. — 228 с. — ISBN 0-304-93668-5.(англ.)
Мемуари
Бок Фёдор, фон. Я стоял у ворот Москвы = Zwischen Pflicht und Verweigerung: das Kriegstagebuch / Пер. А. Кашина. — М. : Яуза, Эксмо, 2006. — 512 с. — ISBN 5–699–16137–6.(рос.)
Література
Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М. : АСТ, 2002. — 944 с. — ISBN 5-271-05091-2.(рос.)
Gerbet, Klaus and Johnston, David. Generalfeldmarschall Fedor von Bock: The War Diary 1939—1945. Schiffer Publishing. January 1, 2000
Antony Beevor (1998). Stalingrad, The Fateful Siege: 1942—1943. New York: Penguin Books.
Horner, D. M., Jukes, Geoffrey. The Second World War — The Eastern Front 1941—1945. Osprey Publishing (July 25, 2002)
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Kursietis A.J.,The wehrmacht at war 1939—1945 the units and commanders, ISBN 907532338-7
Hürter J., Hitlers Heerführer, Die deutschen Oberbefehlshaber im Krieg gegen die Sowjetunion 1941/42, München, 2006
Примітки
Виноски
↑За різними даними в орловському та брянському котлах було захоплено в полон (разом із Вяземським котлом) від 499 000[24] до 673 000[25] та навіть 688 000 солдатів Червоної армії.
Примітки
↑Turney, Alfred W., Disaster at Moscow: Von Bock's Campaigns 1941 — 1942, Cassell (1971)
↑ абвгGregory, Mackenzie J. Field Marshal Fedor von Bock (1880 — 1945). Ahoy — Mac's Web Log, The Naval Historical Society of Australia, Inc. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 16 травня 2007.
↑За даними західно-німецького історика К. Рейнгардта, загальна чисельність группы армий «Центр» на 2 жовтня 1941 становила 1 929 406 осіб (К. Reinhardt. Die Wende vor Moskau. Das Scheitern der Strategie Hitlers im Winter 1941/42. Stuttgart, 1972, S. 57)
↑Великая Отечественная война Советского Союза 1941—1945. Краткая история. М., 1970, стр. 115.
↑«Совершенно секретно! Только для командования!» Стратегия фашистской Германии в войне против СССР. Документы и материалы (далее — «Совершенно секретно! Только для командования!»). М., 1967, стр. 327—328.
↑Glantz, David M.; House, Jonathan M. (1995). When Titans clashed: how the Red Army stopped Hitler. Lawrence: University Press of Kansas. ISBN 0-7006-0717-X.
↑Geoffrey Jukes, The Second World War — The Eastern Front 1941–1945, Osprey, 2002, ISBN 1-84176-391-8, p. 29.
Structure that regulates function of each nephron This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Juxtaglomerular apparatus – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2015) (Learn how and when to remove this template message) Juxtaglomerular apparatusA renal corpuscle, showing the juxtaglomerular app...
State highway in Pennsylvania, US Pennsylvania Route 152PA 152 in red and PA 152 Truck in blueRoute informationMaintained by PennDOTLength25.317 mi[1] (40.744 km)Existed1928[2][3]–presentMajor junctionsSouth end PA 309 in Cheltenham TownshipMajor intersections PA 73 in Cheltenham Township PA 63 in Maple Glen PA 463 in Prospectville US 202 in Warrington Township US 202 Bus. in Chalfont PA 113 in Silverdale North&#...
Teatro europeo della seconda guerra mondialeparte della seconda guerra mondialeAnimazione del teatro europeo durante la seconda guerra mondiale.In rosso: gli AlleatiIn blu: le Potenze dell'AsseIn verde: l'Unione SovieticaData1º settembre 1939 - 8 maggio 1945 LuogoEuropa CausaInvasione della Polonia EsitoVittoria finale degli Alleati SchieramentiAlleati: Unione Sovietica (dal 1941) Stati Uniti (dal 1941) Regno Unito Francia (dal 1944) Francia libera (1940-1944) Terza ...
En el Nikkō Tōshō-gū se venera a Tokugawa Ieyasu bajo el nombre póstumo de Tōshō Daigongen. Tabla en el torii del Nikko Tōshō-gū donde puede leerse Tōshō Daigongen (caligrafía del emperador Go-Mizunoo). Representación de Izuna Gongen como kami del Monte Izuna. Un (権現, ''gongen''?) (en sánscrito, avatara), literalmente 'encarnación', se creía que era la manifestación de un buda en la forma de un kami indígena, que había venido a guiar a la gente a su salvación, durante...
La supuesta pantalla de inicio como se encuentra en el artículo de coinop.org Polybius es un videojuego ficticio de arcade de 1981, que forma parte de una famosa leyenda urbana.[1] Según esta leyenda, el videojuego producía efectos devastadores a sus jugadores; por ejemplo, locura, estrés, horribles pesadillas e incluso tendencia al suicidio. También se suele mencionar a modo de teoría de conspiración, que afirma que poco tiempo después de su lanzamiento, el juego habría desap...
هذه المقالة عن وثيقة بيان السيرة المهنية. لجنس أدبي يصف فيه الكاتب حياته، طالع ترجمة ذاتية.سيرة ذاتيةمعلومات عامةصنف فرعي من مستند الاستعمال تطبيق[1] تلخيص[1] وصف في وصلة http://www.risorsedisumane.com/curriculum-vitae-in-formato-europeo/https://wirtschaftslexikon.gabler.de/definition/lebenslauf-41015 لديه جزء أو أجزا...
Women's 100 metre freestyle at the 2018 European Aquatics ChampionshipsVenueTollcross International Swimming CentreDates7 August (heats and semifinals)8 August (final)Competitors51 from 27 nationsWinning time52.93Medalists Sarah Sjöström Sweden Femke Heemskerk Netherlands Charlotte Bonnet France← 20162020 → 2018 European Aquatics ChampionshipsSwimmingFreestyle50 mmenwomen100 mmenwomen200 mmenw...
En este artículo se detectaron varios problemas. Por favor, edítalo y/o discute los problemas en la discusión para mejorarlo: Su redacción actual parece estar escrita a modo de publicidad. Carece de fuentes o referencias que aparezcan en una fuente acreditada. Este aviso fue puesto el 3 de marzo de 2018. UATV Tipo de canal Televisión digital terrestre y por cablePropietario Universidad Autónoma de ChilePaís Chile ChileInicio de transmisiones 16 de diciembre de 2001Nombre ante...
Mansion converted into a recording studio in Buckinghamshire This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Linford Manor – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (September 2020) (Learn how and when to remove this template message) Linford Manor. Linford Manor, also known as Great Linford Manor, is a ...
This article is about the district of Tainan in Taiwan. For the country itself, whose name is spelled Tâi-oân in Hokkien, see Taiwan. This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Anping District – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2009) (Learn how and when to remove this template mes...
Carding tidak hanya mengacu pada penipuan dan kejahatan berbasis kartu kredit, tetapi juga berbagai aktivitas dan layanan lain yang terkait. Carding ialah istilah yang menggambarkan perdagangan dan penggunaan kartu kredit secara ilegal.[1] Kartu kredit atau nomor kartu kredit yang dicuri kemudian digunakan untuk membeli kartu hadiah prabayar untuk menutupi jejaknya.[2] Kegiatan carding juga mencakup pencurian dan eksploitasi data pribadi,[3] dan teknik pencucian uang.&...
English singer (born 1961) Alison MoyetMBEMoyet performing in Hanover, Germany, in 2011Background informationBirth nameGeneviève Alison Jane MoyetAlso known asAlfBorn (1961-06-18) 18 June 1961 (age 62)Billericay, Essex, EnglandGenres Synth-pop new wave R&B soul pop rock jazz Occupation(s)SingersongwriterYears active1981–presentLabels Cooking Vinyl Columbia Sanctuary W14 Music Sony Music Mute Formerly of The Vandals the Screamin' Ab Dabs the Vicars the Little Roosters Yazoo Website...
Map of Jabalpur division Jabalpur Division is an administrative geographical unit of Madhya Pradesh state of India. Jabalpur is the administrative headquarters of the division. As of 2005, the division consists of districts of Balaghat, Chhindwara, Jabalpur, Katni, Mandla, Narsinghpur, Dindori and Seoni. History Jabalpur Division was originally constituted as the Jubbulpore Division of the Central Provinces of British India in 1861. The British division included the districts of Jabalpur, Sag...
Dura-Europos general excavations plan, Temple of Adonis is marked as L5 Relief with the god Arsu, from the temple of Adonis The Temple of Adonis in Dura-Europos was discovered by a French-American expedition of Yale University led by Michael Rostovtzeff and was excavated between 1931 and 1934. The temple complex was the last great temple of the city to be built under Parthian rule (113 BC – AD 165). It consists of a number of buildings grouped around a courtyard. It takes up half an insula ...
This article is an orphan, as no other articles link to it. Please introduce links to this page from related articles; try the Find link tool for suggestions. (November 2022) One Million BubblesGenreBalloon decorationFrequencyAnnualYears active3Websiteonemillionbubbles.org The One Million Bubbles is an annual event organized by balloon artist Steven Jones featuring balloon artists from all over the world. The event was held for the first time in 2020 during the COVID-19 pandemic.[1]&#...
Rubén Marcos Rubén Marcos (derecha) jugando por la U en 1966.Datos personalesNombre completo Héctor Rubén Marcos Peralta[1]Apodo(s) «El Siete Pulmones»,«El León de Sunderland»Nacimiento Osorno, Chile6 de diciembre de 1942Nacionalidad(es) ChilenaFallecimiento Osorno, Chile14 de agosto de 2006 (63 años)Altura 1,80 m (5′ 11″)Carrera deportivaDeporte FútbolClub profesionalDebut deportivo 1962[2](Universidad de Chile)Posición CentrocampistaDorsal(es) 10Goles...
Generaal majoor J.F.D. Bruinsma Josephus Fredericus Dominicus Bruinsma (5 Agustus 1846 – 6 Juni 1913) adalah mayor jenderal Belanda di Koninklijk Nederlandsch-Indisch Leger. Ia juga ksatria di Militaire Willems-Orde dan komandan di Koloniale Reserve di Nimwèège. Karier di KNIL Bruinsma menempuh pendidikan di Koninklijke Militaire Academie dan ditempatkan sebagai letnan dua di KNIL. Ia pernah turut serta dalam ekspedisi ke Bali pada tahun 1868 dan terluka. Pada tahun 1873, ia...
National Park in Rondônia and Amazonas, Brazil Mapinguari National ParkParque Nacional MapinguariIUCN category II (national park)Nearest cityPorto Velho, RondôniaCoordinates8°45′07″S 64°38′35″W / 8.752°S 64.643°W / -8.752; -64.643Area1,776,914.18 hectares (4,390,850.6 acres)DesignationNational parkCreated5 June 2008AdministratorChico Mendes Institute for Biodiversity Conservation Mapinguari National Park (Portuguese: Parque Nacional Mapinguari) is a ...
American singer The topic of this article may not meet Wikipedia's notability guideline for music. Please help to demonstrate the notability of the topic by citing reliable secondary sources that are independent of the topic and provide significant coverage of it beyond a mere trivial mention. If notability cannot be shown, the article is likely to be merged, redirected, or deleted.Find sources: Nikko London – news · newspapers · books · scholar · JSTO...
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
