Щоденник

Архітектор Нікодемус Тессін. Щоденник часів перебування у Європі з малюнками, 1688 р. Національна бібліотека Швеції.

Щоде́нник (застар. діаріуш, діяріуш, діарій) — літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньої пережитої події, яка щойно сталася. Щоденник може бути фрагментарним, веденим тільки у певний період (творчого піднесення, фіксація зустрічей з уславленою особою, частіше, у періоди закоханості), а може бути постійним і слугувати переліком тем для статей чи літературних творів. Щоденник передбачає використання датування. Щоденник може мати як тільки тексти, так і малюнки, іноді надзвичайно талановиті й художньо вартісні (напр.: архітектор Нікодемус Тессін або художник Павло Корін під час перебування у Італії створили щоденник, що мав малюнки надзвичайної художньої вартості).

Історія або щоденні записи астрологів

Глиняна табличка з Вавилону, датована 164 роком до н. е. Британський музей, Лондон.

Спроби вести щоденні записи відомі в культурах з розвиненою писемною культурою. Розкопки на територіях сучасної держави Ірак, цієї батьківщини декількох стародавніх цивілізацій, надали європейським науковцям тисячі глиняних таблиць. Потрощені і викинуті або ретельно складені в стародавніх чи то «бібліотеках», чи то архівах, вони до паперових носіїв інформації зберегли сторінки минувшини. Серед вивезених в Британський музей в Лондоні опинились тисячі фрагментів глиняних таблиць з клінописом. Серед них і знайшли щоденні записи якогось вавилонського астролога (і астронома) з ретельними записами спостережень за зірками та відомими тоді планетами (тобто «мобільними зірками») та магічні тлумачення зв'язку руху зірок із тогочасними подіями. Серед побутових записів і навіть вказівок на тогочасні ціни на зерно знайдені і згадки про появу армії Александра Македонського та перші битви між вавилонянами, персами та греками-чужинцями, датовані 331 роком до н. е. …

Щоденники протестантів

Худ. Джон Хейлз. " Семюел Піпс ", 1666 року.

В. Шевчук (стоїть) на презентації власного перекладу щоденників українських діячів «Малі українські діярії XVII—XVIII ст.» (Музей книги та друкарства України)

Щоденники в сучасній формі на паперових носіях виникають в протестантських країнах Європи. Цьому сприяли протестантські настанови управління «внутрішнім світом» вірянина, його звітом в зробленому за день перед Богом, передуманого і відчутого. Логічно, що перший такий щоденник належав протестанту-англійцю. Ним був Семюел Піпс (1633—1703).

Піпс починав як бідняк, але вдало піднімався наверх кар'єрою чиновника, був обраний до британського Парламенту, в 1679 переобраний, але за звинуваченням у співучасті у змові, точніше — за намовою ворогів і заздрісників, звільнений і на кілька місяців був ув'язнений у лондонському Тауері. 1683 року був посланий з місією в місто Танжер, з 1684 — він секретар самого короля з військово-морських справ, активно сприяв створенню в імперії сучасного флоту при Карлі, а з 1685 — при Якова II Стюарті. В 1689, після відсторонення від влади і втечі з країни короля Якова і обрання королем голландця-протестанта Вільгельма Оранського, Піпс програв на парламентських виборах, був змушений покинути високу посаду. За підозрою в симпатіях до короля вигнанця Якова був короткочасно ув'язнений у 1689 та 1690 роках. Відійшов від публічного життя, а в 1700 покинув Лондон, усамітнившись у своєму маєтку, де через кілька років і помер. Йому було що пригадувати і описувати.

Семюел Піпс приятелював з британськими науковцями Ісааком Ньютоном і Робертом Бойлем, Джоном Драйденом і математиком та архітектором Крістофером Реном. Він грав в карти, займався живописом, складав вірші. Але найвизначнішим здобутком його життя став «Щоденник», який писав у 1660–1669 роках і в якому з властивою йому сумлінністю відтворив як загальні катастрофи — Велику лондонську чуму 1665 року і Велику лондонську пожежу 1666 року, бої між народами (Друга англо-голландська війна 1665–1667 років), політичні колізії і придворні чвари, так і подробиці власного побуту, дієти, власних любовних авантюр та інше. Піпс перестав вести записи через проблеми із зором, а диктувати їх сторонній особі не хотів. Його щоденник — з політичних і родинних міркувань — був зашифрований за системою Томаса Шелтона і зберігався незмінним у бібліотеці коледжу Св. Магдалини до початку XIX ст. Записи були розшифровані текстологом Джоном Смітом. Вперше «Щоденник» Піпса видано 1825 року, в добу романтизму, коли культура ведення щоденників набула розповсюдження.

Сучасні уявлення про щоденник

Щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого, приватного життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо ділогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо). Ці ознаки особистого щоденника сприяли його поширенню у художній літературі, особливо наприкінці 18 ст., коли поглиблювався інтерес до людської душі, що притаманне сентименталізму («Сентиментальні мандри» Л. Стерна). Певні особливості щоденника використовувались у пригодницькій літературі, скажімо, у Ж. Верна, філософських текстах («Щоденник зрадника» С. К'єркегора) тощо.

Інтернет щоденники

Коли інтернет став загальнодоступним, дехто почав використовувати його як медіум для записів подій свого життя, з можливістю мати додаткову аудиторію. Першим онлайн щоденником вважається «Open Diary» Клаудіо Пінханеза, що публікувався на сайті MIT Media Lab з 14 листопада 1994 року до 1996.^[1]

Відомі особи, що роками вели щоденники

• Пилип Орлик (1672—1742), український гетьман у вигнанні
• Леонардо да Вінчі (1452—1519), художник за фахом
• Лоренцо Лотто (бл. 1480— бл. 1557), венеціанський художник, окремі записи в розрахунковій книзі
• Катерина ІІ (1729—1796), російська імператриця, автор утаємниченого, надто побутового і аполітичного щоденника, завдання якого не виявити, а приховати приватне життя і власні наміри.
• Пушкін Олександр Сергійович (1799—1837), російський поет (щоденник частково знищений самим поетом через політично небезпечні записи)
• Стендаль (1783-1842), французький письменник
• Едмон де Гонкур (1822—1896), французький письменник
• Френк Бухер (1828—1890), швейцарський художник-реаліст
• Стефан Жеромський, польський письменник
• Половцов Олександр Олександрович (1832-1909), держсекретар років царя Олескадра ІІІ, промисловець, меценат, колекціонер
• Чайковський Петро Ілліч (1840—1893), російський композитор, автор утаємниченого щоденника, завдання якого не виявити, а приховати від агресивного оточення власне приватне життя. Справжнім " щоденником " талановитого композитора стануть його листи
• Анна Ахматова (1889-1966).
• Антанас Баранаускас (1835—1902), литовський поет, математик
• Сельма Лагерлеф (1858—1940), шведська письменниця, авторка історичних та краєзнавчих книг
• Бунін Іван Олексійович (1870—1953), російський письменник
• Кете Кольвіц (1867—1945), німецька художниця
• Вітольд Ґомбрович (1904—1969), польський драматург
• Альбер Камю (1913—1960), французький письменник
• Цвєтаєва Марина Іванівна (1892-1941), російська перекладачка, поетка
• Аннєнков Юрій Павлович (1889—1974), художник-емігрант, автор «Щоденника моїх зустрічей» або «Цикл трагедій»
• Фанні Берні(1752—1840), англійська письменниця
• Енн Морроу Ліндберг (1906—2001), американська письменниця та льотчиця
• Анаіс Нін (1903—1977), американська і французька письменниця, відома своїми еротичними романами.
• Тарковський Андрій Арсенійович (1932—1986), російський кінорежисер
• Жорж Санд (1804—1876), французька письменниця

Щоденник в українській літературі

Щоденник Тараса Шевченка

В українській літературі щоденники багатьох письменників стали незамінними історичними та духовними документами. Найвідомішим з них є щоденник, написаний Тарасом Шевченком (див. Щоденник Тараса Шевченка).

Інші відомі щоденники були створені такими українськими письменниками та дячами культури:

• Башкирцева Марія Костянтинівна (1858—1884)^[2]
• Роман Бжеський (1894-1982), письменник, літературний критик, журналіст
• Васильченко Степан Васильович (1878—1932)^[3]
• Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951)^[4]
• Гончар Олесь Терентійович (1918—1995)^[5]
• Гуменна Докія Кузьмівна (1904—1996)^[6]
• Довженко Олександр Петрович (1894—1956)^[7] (див. Щоденник Олександра Довженка).
• Драй-Хмара Михайло Опанасович (1889—1939)^[8][9]
• Єфремов Сергій Олександрович (1876—1939)^[10]
• Забужко Оксана Стефанівна (нар. 1960)
• Загребельний Павло Архипович (1924—2009)^[11]
• Іваничук Роман Іванович (1929—2016)^[12][13]
• Кобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942)
• Куліш Микола Гурович (1892—1937)
• Любченко Аркадій Панасович (1899—1945)^[14]
• Маркевич Яків Андрійович (1696—1770)^[15]
• Осадчук Петро Ількович (1937—2014)^[16]
• Остап Вишня (1889—1956)^[17]
• Пушик Степан Григорович (1944—2018)
• Самчук Улас Олексійович (1905—1987)^[18]
• Стус Василь Семенович (1938—1985)^[19]
• Танюк Леонід Степанович (1938—2016)^[20]
• Тичина Павло Григорович (1891—1967)^[21]
• Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980)^[22]
• Чикаленко Євген Харламович^[23]

Щоденник, як джерело історичних подій

Щоденник генерала Потоцького

Щоденники мають важливе значення як свідчення очевидців певних історичних подій. Нижче наводиться декілька прикладів таких щоденників, які стосуються історії України.

• Малі українські діярії XVII–XVIII століть / Упоряд., перекл., вступ. ст., комент. В. Шевчука. – К.: TOB "Видавництво "Кліо"", 2015. – 408 с.
• «Діаріуш» гетьмана Пилипа Орлика.
• Радченко Олександра Миколаївна (1896—1965) вела щоденник під час голодомору.^[24]
• «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932—1933 років в Україні. Упор. Ярослав Файзулін. Київ: видавництво «Фенікс», 2018^[25].
• Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане. Упорядник др. Жанна Ковба. — К.- 2003.
• Фоєрман, Юліуш. Щоденник зі Станіслава (1941—1943 рр.) Пер. з польської. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. — 56 с. ISBN 978-966-458-102-5 (свідчення про Голокост в Україні)
• Андрій Курков. Щоденник майдану та війни. Харків: Фоліо, 2018.
• Роман Зіненко. Іловайський щоденник.

Література про ведення щоденників

В цьому розділі наводиться хронологічний список книжок про ведення щоденників та хронік, включаючи поради щодо ведення, психологію, та обговорення щоденника як виду літератури.

• Joana Field (Marion Milner) A Life of One's Own, 1934.
• Ira Progoff At a Journal Workshop, 1975.
• Tristine Rainer The New Diary: How to use a journal for self-guidance and expanded creativity, 1978.
• Ariadne's Thread: A collection of contemporary women's journals, відредаговано Lyn Lifshin, 1982.
• Thomas Mallon A Book of One's Own: People and their diaries, 1984.
• The Journal Book, відредаговано Toby Fulwiler, 1987. (Колекція есе про використання щоденників в класах K12.)
• Lucia Capacchione The Creative Journal: The art of finding yourself, 1989.
• Kathleen Adams Journal to the Self: twenty-two paths to personal growth, 1990.
• Marlene A. Schiwy A Voice of Her Own: Women and the Journal-Writing Journey, 1996.
• Dan Price How to Make a Journal of Your Life, 1999.
• Sheila Bender Keeping a Journal You Love, 2001.
• Gwen Diehn The Decorated Page: Journals, Scrapbooks & Albums Made Simply Beautiful, 2002.
• Sheppard B. Kominars Write for Life: Healing Body, Mind, and Spirit Through Journal Writing, 2007.

Галерея обраних фото

Худ. Август Мюллер. «Дівочий щоденник», 1885 р.

• 
  Зразок саморобного кишенькового щоденника студента, обкладинка з використанням кольорових олівців.
• 
  Щоденник німецькомовного користувача вікіпедії, фото 2013 р.
• 
  Щоденник пані А. Достоєвської, видання 1923 р.
• 
  Щоденник Емілі Шор, 1838 р., фото 2014 р.
• 
  Щоденник Людвига VIII Гессен-Дармштадського з малюнком полювання на оленя, 1756 р., скан 2011 р.
• 
  Щоденники Джорджа Вашингтона, фото обкладинки 2014 р.
• 
  Щоденник японського придворного Мороморі кінця 14 ст. у вигляді сувоя, фото 2014 р.
• 
  Комплект друкарських щоденників різного розміру, фото 2014 р.
• 
  Сторінка студентського щоденника від 1978 року з враженнями про книгу Д. Граніна «Це дивацьке життя».

Див. також

• Пушик Степан — український письменник, автор одного з найбільших щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких є до 200 сторінок^[26].
• Діаріуш
• Щоденникарство
• Кабінет (кімната)
•  Щоденник Тараса Шевченка
• Щоденник Дмитра Туптала
•  Щоденник Олександра Довженка
• Літературно-мистецький проект "ЩОДЕННИК"
• «Діаріуш» гетьмана Пилипа Орлика.
• Жінка в Берліні

Примітки

1. Копія «open diary» все ще існує
2. Ірина Ніколайчук: Життя як витвір мистецтва («Щоденник» Марії Башкирцевої). Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
3. С. Васильченко. «Записки вчителя» (1898—1905)
4. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 1. 1911—1920. — Едмонтон-Нью-Йорк, 1980. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 2. 1921—1925. — Едмонтон-Нью-Йорк, 1983. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 3. 1926—1928. — К., 2010. Винниченко Володимир. Щоденник. Том 4. 1929—1931. -К., 2012.
5. Гончар О. Т. Щоденники: У 3 т. / Упоряд. В. Д. Гончар. — 2-ге вид. — К.: Веселка, 2008.
6. Дар'я Сачко: ДОКІЯ ГУМЕННА — СПІВЗАСНОВНИЦЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ «СЛОВО». Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019. [Архівовано 2019-08-25 у Wayback Machine.]
7. Олександр Довженко. Щоденникові записи, Харків: Фоліо, 2013.
8. Михайло Драй-Хмара вів щоденник у 1920-х роках
9. У світ вийшла найповніша збірка творів Михайла Драй-Хмари. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019. [Архівовано 2019-08-25 у Wayback Machine.]
10. Єфремов С. О. Щоденники, 1923—1929. — Київ, 1997.
11. «Таємні щоденники Загребельного буде опубліковано лише через 20 років». Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
12. Останній діаріуш письменника…. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
13. Р. Іваничук. Дороги вольні і невольні. Щоденники 1991—1994. Харків: Фоліо, 2016
14. А. Любченко. Щоденник. Видавництво М. П. Коць, 1999
15. ЩОДЕННИК ЯКОВА МАРКОВИЧА. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 25 серпня 2019.
16. Осадчук Петро. Я тут, я серед вас. Збірник. – Київ: Вид-во Жупанського, 2017 (Щоденникові записи, спогади, вірші)
17. Остап Вишня. Фейлетони, гуморески, усмішки. Щоденникові записи. Київ: Наукова думка, 1984.
18. https://md-eksperiment.org/post/20180530-poetika-shodennika-1941-1943-rr-ulasa-samchuka [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] Сергій Руснак: Поетика «Щоденника (1941—1943 рр.)» Уласа Самчука
19. Маргарита Єгорченко: Василь Стус. Таборовий зошит. Вибрані твори. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2019.
20. Лесь Танюк. Щоденники без купюр. – Томи 1 - 36. – К.: Альтерпрес, 2003 – 2015.
21. Павло Тичина. З щоденникових записів. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
22. Григір Тютюнник. Бути письменником: щоденники, записники, листи. Київ: Ярославів вал, 2011. 978-617-605-007-0
23. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002724 [Архівовано 8 січня 2021 у Wayback Machine.] Євген Чикаленко: «Щоденник»
24. Українську вчительку засудили на 10 років ГУЛАГу за щоденник про Голодомор. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
25. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
26. У Франківську відкрили двометровий пам'ятник Степану Пушику. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.

Джерела та література

• Щоденник // Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 731.
•  Галич О.А. У вимірах non-fiction: Щоденники українських письменників XX століття / Олександр Андрійович Галич. – Луганськ : Знання, 2008. – 198 с.
•  Танчин К.Я. Щоденник як форма самовираження письменника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / К.Я.Танчин. – Тернопіль, 2005. – 20 с.

Посилання

• [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n591/mode/2up Щоденник] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 592-593.
• Волков Анатолій, Даровська Ірина. Щоденник або Журнал // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 628-629. — 634 с.

• Щоденник Тараса Шевченка (1857—1858) [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)