Назву було вперше зареєстровано Плінієм в 77 р. від Р. Х. в його Природничій Історії. Він використовує Вісла (4.52, 4.89) з іншим варіантом написання, Vistillus (3.06). Вісла впадає в Mare Suebicum, яке наразі відоме як Балтійське море. Корінь індоєвропейської назви Вісли походить від Доіндоєвропейського. Зменшувальне закінчення -іла, -ула, були використані у багатьох індоєвропейських мовах, порівняй з Латинською — Урсула).
Географія
Витоки річки знаходяться у Південній Польщі, на висоті 1107 м над рівнем моря (Чорна Віселка) та 1080 м над рівнем моря (Біла Віселка), на західному схилі Баранячої гори в Сілезьких Бескидах.
У географічному сенсі Вісла має два витоки: Біла Віселка та Чорна Віселка. Натомість у гідрологічному сенсі Вісла починається у місці злиття струмка Малинка зі струмком Віселка, що утворюється зі злиття Білої та Чорної Віселки, що вливаються в озеро Чернянське. Гірський відтинок Вісли аж до гирла Премші не є судноплавним і має назву Малої Вісли.
У верхів'ях до виходу з Бескид (60 км) Вісла — бурхливий гірський потік; нижче Кракова, прийнявши ряд приток з Карпат, стає багатоводною; ширина річища нижче впадання Дунайця становить 200 м, нижче Сяну — 600—1000 м. У середньому плині (до річки Брда (Brda), а також у нижньому — типова рівнинна річка, що протікає переважно в широкій, місцями терасованій долині. Річище на великому протязі звивисте, місцями дробиться на рукави й протоки, відрізняється нестійкістю, більшою кількістю мілин і перекатів. Від міста Торунь до моря річище повністю зарегульоване, вище Торуня укріплені ділянки, піддані погрозі значного розмиву берегів. За 50 км від моря Вісла розділяється на рукави (Ногат, Мертва Вісла й ін.), утворюючи велику дельту (Жулави). Частина дельти, що лежить нижче рівня моря, захищена дамбами. У гирлі Мертвої Вісли розташований морський порт Гданськ. Більшість головних приток впадають праворуч: Дунаєць, Вислока, Сян, Вепр, Буг; з лівих найбільші — Пилиця і Брда.
Вісла
Водний режим значною мірою визначається впливом приток, що стікають із Карпат. Весняна повінь через таскин. Улітку й узимку часті паводки. Швидкі й високі (до 10 м) підйоми рівня, особливо у верхньому й середньому плині, приводять до катастрофічних повеней. Останні нерідко викликаються також заторами льоду. У проміжки між паводками річка міліє, що сильно ускладнює судноплавство. Середня річна витрата в Кракові 84 м²/сек, у Варшаві — 590 м³/сек, біля гирла — 1030 м³/сек. Льодовий покрив, особливо у верхньому плині, нестійкий.
Судноплавна до гирла річки Пшемши (Przemsza) (940 км) для суден водотоннажністю 200—500 т протягом 200—250 днів на рік. З метою регулювання стоку на Віслі і її притоках споруджуються водоймища (з будівництвом на деяких з них ГЕС), відбувається обвалування русла. З'єднана Дніпровсько-Бузьким каналом з Дніпром і Бидгощським каналом з Одрою, а також з Німаном.
Гідрографічна мережа Польщі
Водозбірний басейн Вісли на території України
Річкова мережа басейну Вісли на території України
Річкова мережа басейну Вісли
Вісла — єдина в Польщі неврегульована річка. Її річище виляє, як синусоїда. Швидкість течії 5 км/год. Від міста Тчева русло спрямляється, глибини не стрибають.
На правому березі розташоване місто Грудзендз з гарним історичним замком.
На Віслі в місті Влоцлавек розташована найбільша польська ГЕС — Влоцлавек ГЕС потужністю 160,2 Мвт.
Вісла має поділ на Верхню Віслу від витоків до міста Сандомир, Середню Віслу від Сандомиру до гирла Нарева або Західного Бугу і на дельту від гирла Західного Бугу до гирла.
Дельта Вісли
Річка утворює дельту навколо міста Бяла Гура, біля Штума, приблизно за 50 км від впадіння в море, поділяється на два гирла: Ногат (праворуч) і Ленівка (ліворуч). У місті Гданськ від Ленівки відгалужується гирло Шкарпава, яке наразі, задля боротьби з повінню, пересипано. Від Мертвої Вісли відокремлюється в Пжегалінське гирло, яке впадає в Гданську затоку. До 14 сторіччя гирло Вісли поділялося на головне західне гирло, Ельблонгська Вісла і маловодне східне гирло, Гданська Вісла. Починаючи з 1371 року Гданська Вісла є головним гирлом. Після повені 1890 року утворилось гирло Сміла Вісла.
Забруднення
У 2011 році, екологічна організація Всесвітній фонд дикої природи, не опираючись на жодні підтверджені джерела, заявила, що 56 % загального об'єму вод Вісли не підпадають під жодну допустиму категорію рівня забрудненості водойм.
Згідно з даними Інспекції з охорони навколишнього середовища, протягом 2012 року в Балтійське море через Віслу потрапила велика кількість важких металів, в тому числі 28 тонн цинку, 70 тонн міді, 26,1 тонни олова, 0,9 тонни кадмію, 11,3 тонни хрому, 25,2 тонни нікелю, а також близько 200 кілограмів ртуті.
Повені, посуха та регулювання рівня води в річці
Води Вісли часто переповнені що спричиняє повені. В гірській частині русла річки повені відбуваються переважно в липні під впливом значних опадів в горах, в середній та нижній частині річища — в березні, через весняне потепління. Натуральний польдер що знаходиться в Чіхочинській низовині заливається весною та літом в районі села Отлочин, де знаходиться натуральний брід через Віслу.
В історії були випадки коли повені набували катастрофічних масштабів, зокрема в: 1813, 1844, 1888, 1934, 1960, 1997, 2001, 2010 роках. Для запобігання подібних випадків було створено штучні дамби в гірській частині річища річки; на відрізку між витоком річки Пшемші до Краківської частини Вісли до річки підведена каналізаційна система; на 675 кілометрі розташована водяна електростанція; за рівнем води також стежать в селі Сяжев.
17 серпня 2015 року рівень води в Віслі сягнув рекордно низької позначки з кінця 18 ст. — 51 см. 28 серпня 2015 року рівень Вісли в Варшаві знизився до позначки в 41 см.
Геологічна історія
Історія річки Вісли та її долини нараховує понад 2 млн років. Протягом останнього мільйона років, льодовик вісім разів укривав Польщу, в результаті чого відбувались зміни напрямку течії річки. В інтергляціалі, коли льодовик відступив, Вісла поглиблювала і розширювала свою долину. Річка прийняла свої нинішні форми протягом останніх 14 тис. років, після повного танення скандинавського льодовика в цьому районі. Наразі вздовж долини Вісли відбувається ерозія берегів і перехват річок[2].
Останній льодовик увійшов в район Польщі близько 20 тис. років тому. За період інтергляціалу, Пра-Вісла, шукала найкоротший шлях до моря — тисячі років тому річка впадала до Північного моря на широті сучасної Шотландії.[3]
↑R. Mierzejewski, Państwowa Wyższa Szkoła Filmowa, Telewizyjna i Teatralna im. Leona Schillera w Łodzi, Narodziny rzeki [Архівовано 25 червня 2009 у Wayback Machine.]