Село розташоване на відстані 3 кілометри на північний захід від центру гміни села Бірчі, 25 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 49 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]
Етимологія назви села
Назва села Рудавка і потоку Рудавка походить імовірно від «рудих» болотних глиб в долині потоку — це є болотяні руди заліза.
Село Рудавка засноване в середині XV століття, коли входило до складу бірчанських маєтків. Як населений пункт село існувало ще перед 1464 роком.
Перша згадка (про інтенсивну господарську діяльність по випасу худоби) сягає 1485 року.
Перепис 1510 показував, що село платило податки з 5 ланів, млина та 100 овець.
У 1517–1521 роках фігурує згадка про providus Ivanus Munkacz scultetus hereditarius de Rudawka.
В XVII столітті село було власністю Станіслава Стадницького (пол.Stanisława Stadnickiego), якого називали «Ланьцутськимдияволом» (пол.Diabłem łańcuckim) — в тих часах садиба була місцем перебування розбійників, котрі нападали на сусідні місцевості. Пізніше Рудавка перейшла у власність його сина — Зигмунта Стадницького (пол.Zygmunta Stadnickiego), який запам'ятався тому, що, за місцевими переказами, одного разу в нападі шалу вбив кількадесят мешканців Рудавки (ніби 25) протягом одного дня.
Москва підписала й 16 серпня1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, попри бажання українців залишитись на рідній землі,[9] про передбачене «добровільне» виселення приблизно 500 тис. українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[10],[11]
Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні9 вересня1944 року, але, попри текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[12], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[13]
Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками. Зокрема 29 листопада1945 року будинки, з яких були виселені українські родини, спалено підрозділами УПА.
Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[14].
↑Władysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej : [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. – Lublin : Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. ISBN 83-00-00202-2
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
-widok.jpg)
