Нова́ Забудо́ва (рос. Но́вое Строе́ние) — історична місцевість у м. Києві. Виникла в 30—40-х роках XIX століття як земля, виділена для масового переселення жителів з Печерська, викликаного будівництвом Нової Печерської фортеці.
Головні вулиці — Антоновича, Саксаганського, Велика Васильківська, Жилянська, бульвар Тараса Шевченка (розділяв колишні дільниці міста — Старокиївську та Либідську)[1]. Частиною Нової Забудови була місцевість Паньківщина, куди входять три вулиці — Тарасівська, Микільсько-Ботанічна та Паньківська.
Історія
У 30-х роках XIX ст. Київ розширювався, тому виникла потреба в плануванні й організації його забудови та впорядкування. У 1830 р. затвердили план нової фортеці на Печерську. Десятки будинків Печерського форштадту купили, щоб знести, а сотні мешканців переселили в квартали нового району — т. зв. Либідської дільниці або Нової забудови. У 1833 р. сюди з Печерська перенесли дерев'яну Володимирську церкву. У першій чверті XX ст. історична місцевість Нова забудова охоплювала Либідську й частково Бульварну дільниці Києва[1].
Активний розвиток і забудова району починаються наприкінці XIX — на поч. XX ст. Забудова тих часів збереглася на вулицях Басейній та Рогнідинській. Деякі культові споруди району були зруйновані в 1930—1960 рр.: Благовіщенська, Троїцька, Либідсько-Володимирська, Іоанна Златоуста (Залізна), Індійська церкви[1].
Галерея
-
Нова Забудова у 1914 р. На передньому плані вулиця Льва Толстого
-
Вулиця Велика Васильківська у 1900 р.
-
-
Сучасний вигляд вулиці Саксаганського
Примітки
- ↑ а б в Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.
Джерела
|
---|
| Бульвари |
|
---|
| Вулиці |
|
---|
| Площі |
|
---|
| Провулки |
|
---|
| Зниклі вулиці |
|
---|
| Зниклі площі |
|
---|
| Зниклі провулки |
|
---|
|