Миха́йлівська Борщагі́вка — історична місцевість міста Києва.
Історія
1526 року річка Борщівка та поле Михайлівське біля неї згадуються серед переліку володінь Михайлівського монастиря. Над річкою існували монастирські хутори, один із яких був предтечею Михайлівської Борщагівки. В описі 1686 року всі ці хутори згадано як пусті селища.
На початку XVIII століття, коли розпочалося нове заселення, у селі було лише 2 хати. 1781 року, згідно з описом Київського намісництва, їх було
вже 17. Село активно зростало: 1787 року тут мешкало 105 жителів.
1900 року в 106 дворах мешкало 609 жителів, така сама кількість населення була й 1913-го. Працював вітряк, що належав Тихонові Сафонову. 1913 року працювали бакалії Григорія Коваленка та Оксентія Рудька, а також склад пива Якова Ріхерта.
1923 року село увійшло до складу Микільсько-Борщагівської сільської ради. 1926-го в селі мешкало 826 жителів, було 175 дворів. Під час голодомору 1932-1933 років з 879 селян загинуло 270.
Куток Мули, який лежав на північний захід від вулиці 9 Травня та куток Черепки, розташований на місці сучасної промислової забудови на перехресті проспекту Корольова та вулиці Кікабідзе, знесено у 2-й половині 1980-х.
У Михайлівській Борщагівці протікає річечка, яка названа офіційно Борщагівкою, але має також кілька інших назв — Желянь, Жилка, Нивка. Вона бере початок від Голосіївських озер, протікає через Теремки-2, Жуляни, під залізницею, іде паралельно вулиці Якова Качури. У 1980 році при забудові Південної Борщагівки її пустили під землю. Далі річище проходить через Софіївську та Петропавлівську Борщагівки, Катеринівку і закінчується, впадаючи в р. Ірпінь.
