Микільський хутір — історична місцевість Києва, колишній хутір. Хутір Микільський лежав на північ від сучасного масиву Оболонь, між північним берегом затоки Верблюд та південним краєм озера Лукове.
Історія
Хутір виник та вперше позначений на топографічній мапіоколиць Києва 1850 року. Ще до його появи мапа 1847 року зафіксувала на цьому місці сіножаті Микільського Слупського монастиря на Печерську, площею в 61 десятину. Про це володіння пише в праці «Монастыри и церкви г. Киева» Лаврентій Похилевич: «Сенокос на Оболони, близ Вышгорода, в 59 десятин, доставляет сена примерно на 600 рублей. Вдоль сенокоса тянется озеро, называемое Чернечьим, в коем монастырь имеет исключительное право рыбной ловли»[1].
У подальшому хутір позначено на топографічних мапах 1863, 1868 та 1897 років. Хутір складався з одного двору, що лежав біля південного краю озера Лукове. Західніше від хутора закінчувалося озеро Біле.
Про ці озера та навколишню місцевість наведено цікаві відомості в книзі Миколи Шарлеманя «Краткий путеводитель по Киеву и его окрестностям для естественно-исторических экскурсий».
Востаннє хутір Микільський з єдиним двором позначено на топографічній мапі 1932 року. Нині місце колишнього хутора — урочище Дубище — той самий дубовий гай, про який свого часу згадував Микола Шарлемань.
Джерела
- Похилевич Л. Краєзнавчі праці. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2007.
- Шарлемань. Краткій путеводитель по Кіеву и его окрестностям для естественно-исторических экскурсій. — Изданіе Кіевскаго Орнитологического Общества имени К.Ф. Кеслера. Кіев, Тип. А. И. Гросман, 1916.
- Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Північне Правобережжя. К.:Самміт-Книга, 2021.
Примітки
- ↑ Похилевич Л. Краєзнавчі праці. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2007.
