Лій

Волячий лій у слоїку

Лій (від лити)^[1] — топлений жир рогатої худоби.^[2] Речовина білого кольору, без специфічного запаху. Температура топлення складає 40-48 °C, ефірне число 190–200, йодне число 30–50.^[3] До складу лою входять головно гліцериди пальмітинової, стеаринової і олеїнової кислот. Отримують лій плавленням жирової тканини мокрим (безпосереднє нагрівання водною парою) або сухим (мембранне нагрівання водною парою) методом.

Вживається разом з іншими жирами, найчастіше з технічним риб'ячим жиром, для змащування шкір, дублених за допомогою танінів.^[4] Використовується і для виготовлення солодкої випічки, деяких маргаринів, іноді листкового тіста.

У минулому лій широко застосовувався для освітлення: у каганцях, для виробництва свічок (нижчої якості, ніж воскові, але дешевших), а також для змащування частин машин і механізмів (використовується досі в ліфтах Ейфелевої вежі).^[5]

Прислів'я

• Лій топити — мордувати, знущатися
• Мати лій в голові — бути розумним
• Підливати лою у вогонь — підбурювати, сердити
• Ні лій, ні масло — те саме, що «ні риба, ні м'ясо»; хто не має яскравих індивідуальних відмінних рис, тобто безхарактерна, пересічна людина.

Інше

Лоєм також називають шкірне сало — жирову речовину, що виділяється залозами шкіри людини.^[2]

Див. також

• Смалець

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
2. Лій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Alfred Thomas. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Release 2002, 6th Edition. — Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. — Т. Fats and Fatty Oils. (англ.)
4. Wiktor Lasek: Wykończalnictwo skór miękkich. Warszawa, WNT 1984.
5. La tour Eiffel — Emission «C'est pas sorcier»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}