Деякі науковці для позначення цього звуку використовують символ дзвінкого заясенного африката — /d͡ʒ/[1]. В таких випадках, власне глухий заясенний африкат записують як /d͡ʒʲ/.
Спосіб творення — сибілянтний африкат, тобто спочатку повітряний потік повністю перекривається, а потім скеровується по жолобку на спинці язика за місцем творення на гострий кінець зубів, що спричиняє високочастотну турбулентність.
Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
Це центральний приголосний, тобто повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках.
Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.
Hanulíková, Adriana; Hamann, Silke (2010), Slovak(PDF), Journal of the International Phonetic Association, 40 (3): 373—378, doi:10.1017/S0025100310000162, архів оригіналу(PDF) за 16 грудня 2019, процитовано 14 червня 2022
Jassem, Wiktor (2003), Polish, Journal of the International Phonetic Association, 33 (1): 103—107, doi:10.1017/S0025100303001191
Lightner, Theodore M. (1972), Problems in the Theory of Phonology, I: Russian phonology and Turkish phonology, Edmonton: Linguistic Research, inc
Wells, J. C.Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
Ця таблиця містить фонетичні символи МФА, які деякі браузери можуть неправильно зображати. Якщо символи в парі, справа розміщується дзвінкий приголосний.